المختصر المفيد للمؤذن والإمام والخطيب وأحكام المساجد
Для того, хто проголошує азан, імама та проповідника. Постанови щодо мечетей
These files are generated automatically from the book's text; their layout may differ from the printed edition.
Для того, хто проголошує азан, імама та проповідника.
Постанови щодо мечетей
[4].
Книги Сунни та Фікга, розділи, що стосуються проповіді, очолення молитви, азану та мечетей.
Корисне в наближенні постанов щодо азану, Автор: д-р Мухаммад бін Абдуррахман бін Мулхі аль-Аріфі. Видавець: Міністерство ісламських справ, Королівство Саудівська Аравія.
Теми п’ятничної проповіді, Автор: Абдуррахман бін Ма’алла аль-Лувайхік. Видавець: Міністерство ісламських справ, Королівство Саудівська Аравія.
Короткий посібник
Вся хвала належить лише Аллаху, ми хвалимо Аллаха, прохаємо Його допомоги і просимо у Нього прощення. Ми шукаємо захисту у Аллага від зла наших душ і від поганих справ. Кого Аллаг веде прямим шляхом, того ніхто не зіб'є з нього, а кого Він збиває, тому ніхто не вкаже на прямий шлях. І свідчу, що немає божества, гідного поклоніння, окрім Аллага, Єдиного, без будь-яких співучасників. І свідчу, що Мухаммад — Його раб і Посланець. Нехай Аллаг благословить його, його родину, його сподвижників і всіх, хто йде шляхом істини, і дарує їм мир.
Отже, оскільки люди завжди потребують того, що сприяє впорядкуванню їхніх справ, шаріат встановив норми, що допомагають у цьому. Сюди належать питання, пов’язані з азаном та ікамою перед молитвою, керівництвом у ній, п’ятничною проповіддю та правилами, що стосуються мечетей. З цієї причини відповідальність того, хто проголошує азан, імама та п’ятничного проповідника є надзвичайно великою. Саме тому ми підготували книгу під назвою «Короткий довідник для того, хто проголошує азан, імама, проповідника та положення щодо мечетей», а також переклали її кількома мовами.
Розділ 1: Правила азану та іками
Азан — це символ Ісламу та його послідовників, адже його проголошують п’ять разів на день і ніч. Вчені у своїх книгах приділили велику увагу його правилам, схваленим практикам, бажаним діям та чинникам, що його анулюють. Усе це — через важливість і високе значення цієї форми поклоніння ([1]). () Див.: Аль-Муфід у поясненні правил азану аль-Аріфі, с. 7.
Пункт 1: Визначення азану та іками
Азан у шаріаті — це сповіщення про настання часу молитви за допомогою встановлених, відомих та узаконених слів ([2]). () Див.: «Аль-Мугні» Ібн Кудама: 1/292, «Мухтар ас-Сахах»: с. 16 - стаття أ ذ ن, «Азан і ікама» аль-Кахтані: с. 5.
Ікама у шаріаті — це сповіщення про початок молитви за допомогою спеціально встановлених слів ([3]). () див.: Кашшаф аль-Кіна: 1/ 230.
Пункт 2: Правило азану та іками
Азан і ікама встановлені Кораном, Сунною та одностайною думкою вчених.
Щодо Корану, то Всевишній Аллаг сказав: {І коли закликаєте ви до молитви, то вони знущаються і глузують. Це так, бо вони люди нерозумні!} [Сура Аль-Ма’іда (Трапеза):58].
А щодо Сунни, то багато хадисів підтверджують законність азану та іками, серед них:
Передається від Ібн Умара (нехай буде задоволений Аллаг ними обома), що коли мусульмани прибули до Медіни, вони збиралися для молитви і чекали її настання, оскільки тоді ще не було заклику до молитви. Одного дня вони почали обговорювати це питання, і дехто сказав: «Давайте візьмемо дзвін, як у християн», а інші запропонували: «Ні, краще використати ріг, як у юдеїв». Тоді Умар сказав: «Чому б вам не призначити когось, хто буде закликати до молитви?» Почувши це, Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «О Біляль, встань і заклич до молитви!» Переказали це аль-Бухарі (604) й Муслім (377).
Щодо загальної згоди мусульманських вчених(іджма), то вони одностайно визнали встановлення азану та іками для п’яти обов’язкових молитов:
імам Ібн Кудама аль-Макдісі сказав: “Громада одностайно погодилася, що азан встановлений для п’яти обов’язкових молитов.” ([5]). [аль-Муґні: 1/293].
Азан і ікама є колективними обов’язками для чоловіків як у місті, так і в подорожі, але лише для п’яти щоденних обов’язкових молитов (фаджр, зугр, аср, магріб, іша), і не поширюються на додаткові (суннат або добровільні) молитви. Пророк Мухаммад (мир йому і благословення Аллага) сказав Маліку ібн аль-Хувейріту (нехай буде задоволений ним Аллаг): «Коли настане час молитви, нехай один із вас зробить азан, а найстарший з вас нехай стане імамом» [6]. Цей хадіс наводять аль-Бухарі (628) і Муслім (674).
Бо вони є одними з явних обрядів ісламу, тому їх не можна скасовувати.
Щодо жінок, то їм не встановлено здійснювати азан чи ікаму, незалежно від того, чи молиться жінка наодинці, чи веде молитву для інших жінок ([7]). Тлумачення «Аль-Умда» Ібн Таймією – Книга про молитву, с. 101.
Пункт 3: Велич азану і іками.
У текстах передано багато повідомлень про високу перевагу азану та того, хто його виголошує, зокрема такі:
Той, хто проголошує азан (муедзин), є тим, хто закликає до Аллага, і його слова є одними з найкращих. Всевишній Аллаг сказав: {Чиї слова прекрасніші за слова того, хто закликає до Аллага, робить добро й говорить: «Воістину, я — один із відданих Йому»?} [Сура 41: Фуссилят (Роз’яснені):33].
Ті, хто проголошує азан (муедзини), матимуть найдовші шиї серед людей у День Воскресіння. Передається від Му’авії (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав: “Я чув, як Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Ті, хто проголошує азан, будуть з найдовшими шиями в День Воскресіння»” [8]. Передав Муслім (387).
Азан і ікама відганяють шайтана. Передається від Абу Хурайри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Коли закликають до молитви, шайтан тікає, видаючи звук, щоб не чути азан. Коли азан завершується, він повертається. Коли ж оголошується ікама (сповіщення про початок молитви), шайтан знову тікає. Після її завершення він повертається і починає нашіптувати людині, нагадуючи їй про те, що вона не пам’ятала раніше, так що людина втрачає відлік, скільки ракаатів вона вже виконала» [9]. Переказали це аль-Бухарі (1222) й Муслім (389).
Кожна річ, що чує заклик того, хто проголошує азан, буде свідчити за нього. Передається від Абдуллаха ібн Абдуррахмана аль-Ансарі, що Абу Саїд аль-Худрі (нехай буде задоволений ним Аллаг) сказав йому: «Я бачу, що ти любиш овець і життя в пустелі. Якщо ти перебуваєш серед своїх овець або в пустелі й закликаєш до молитви, то підвищуй голос, адже: „Не почує відлуння голосу того, хто проголошує азан, ні джин, ні людина, ні будь-що інше, окрім як засвідчить за нього в День Воскресіння“». Абу Саїд сказав: «Я чув це від Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага)». Передав це аль-Бухарі (609).
Якби люди знали справжню нагороду за азан, вони б тягнули жереб, хто з них його проголошуватиме. Передається від Абу Гурайри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Якби люди знали, яка нагорода в заклику до молитви (азан) та в першому ряді, і не мали б іншого способу отримати це, окрім як тягнути жереб, то вони б це зробили.» [11]. Переказали це аль-Бухарі (615) і Муслім (437).
Тому, хто виголошує азан, прощаються гріхи відповідно до відстані, на яку досягає його голос. Його свідчення підтверджують усі, хто його чує — як ті, хто має душу (живі істоти), так і ті, хто її не має (неживі предмети), і він отримує таку ж нагороду, як і ті, хто молиться разом із ним; адже той, хто вказує на добро, подібний до того, хто його здійснює, як сказав Пророк (мир йому і благословення Аллага) за словами аль-Бараа ібн Азіба (нехай буде задоволений ним Аллаг): «Воістину, Аллаг і Його ангели благословляють передній ряд, а тому, хто виголошує азан, прощаються гріхи відповідно до відстані, на яку досягає його голос. Його свідчення підтверджують усі, хто його чує — як живі, так і неживі, і він отримує таку ж нагороду, як і ті, хто молиться разом із ним.» [12]. Передав це Ахмад (18506) та ан-Насаї (646). Сказав аль-Мунзірі в «Ат-Тарґіб ва ат-Таргіб» (1/176): "Існад хороший, добрий". Ібн аль-Мулаккан сказав у «Аль-Бадр аль-Мунір» (3/385): "Цей існад добрий".
Азан є однією з найвеличніших ознак Ісламу та відмінною межею між землею невір’я і землею Ісламу. Аль-Бухарі у своєму збірнику хадісів навів розділ під назвою: «Розділ про те, що азан захищає від кровопролиття», а потім навів хадіс Анаса ібн Маліка (нехай буде задоволений ним Аллаг): «Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага), коли вів нас у похід проти якогось народу, не нападав на них, поки не настане ранок і він не перевірить: якщо чув азан, то утримувався від нападу, а якщо не чув, то нападав на них.» Передали аль-Бухарі (610) й Муслім (382).
Аль-Хаттабі сказав: «У цьому є доказ того, що азан є символом релігії Ісламу та обов’язковим приписом, який не можна залишати. І якщо мешканці якогось міста погодяться на те, щоб відмовитися від азану і припинять його проголошувати, то султан має право боротися з ними за це.»([14]). (А'лям аль-Хадіс шарх Сахіх аль-Бухарі: 1/460).
Пункт 4: Умови дійсності азану та іками
1 - Іслам: Азан та ікама не будуть дійсними, якщо їх промовляє не мусульманин, оскільки це акти поклоніння, а поклоніння не може бути дійсним від того, хто не прийняв іслам.
2 - Наявність повноцінного розуму: Азан та ікама не будуть дійсними, якщо їх виголошує божевільний, п’яний або малолітній, який ще не досяг віку розрізнення (там‘їз), як і будь-які інші обряди поклоніння.
3 - Намір: без нього азан та ікама не є дійсними, адже це акти поклоніння, а поклоніння не може бути вірним без наміру. Адже Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Воістину, вчинки оцінюються за намірами, і кожен отримає те, що мав на меті». [15]. Передали аль-Бухарі (1) й Муслім (1907) з хадісу Умара ібн аль-Хаттаба, нехай буде задоволений ним Аллах.
4 - Чоловіча стать: не дійсні азан та ікама, здійснені жінкою.
5 - Щоб азан проголошувався у встановлений час молитви: його не можна здійснювати до настання часу молитви. Як сказано в хадисі від Маліка ібн Хувейріса (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «… а коли настане час молитви, то нехай один із вас проголосить азан, а керувати молитвою (імамом) нехай буде найстарший з вас» ([16]), це вказує на те, що азан пов’язаний із настанням часу молитви, а молитва не може бути здійснена до того, як її час розпочнеться. Що ж до іками, то її слід здійснювати безпосередньо перед початком молитви. Передали аль-Бухарі (628) й Муслім (674).
6 - Азан, а також ікама, повинні здійснюватися у встановленому порядку: це означає, що той, хто проголошує азан, має вимовляти його слова, а також слова іками, у точній відповідності до шаріатських текстів, які визначають їхню форму, без зміни місця слів чи речень. Оскільки азан є актом поклоніння, встановленим у певному вигляді, його слід виконувати саме так, як це передано у достовірних хадисах. Як сказав Пророк (мир йому і благословення Аллага): «Хто введе в цю нашу справу (релігію) те, чого в ній немає, те буде відкинуто (не буде прийнято Аллагом)». [17]. Передали аль-Бухарі (2697) і Муслім (1718) з хадісу Аїші, нехай буде задоволений нею Аллах.
7- Азан, а також ікама, повинні бути безперервними: мається на увазі, що слова азану повинні слідувати одне за одним без перерви на інші слова чи дії, і щоб між ними не було значної паузи.
8 - Азан, а також ікама, повинні вимовлятися арабською мовою і саме тими словами, які передані в Сунні, без помилок, що змінюють значення.
Підвищення голосу під час азану: Якщо той, хто закликає до молитви (муедзин), знизить голос настільки, що почує лише себе, то мета азану не буде досягнута. Як сказав Пророк (мир йому і благословення Аллага): «Нехай один із вас проголосить азан» ([18]), і це вказує на необхідність підвищення голосу, щоб інші могли почути, і таким чином досягається сенс азану. Якщо азан проголошується лише для себе або для когось, хто поруч, то підвищувати голос не обов’язково, але він повинен бути достатньо гучним, щоб чути себе або щоб його чув присутній. Однак, якщо муедзин підвищить голос ще більше, це буде краще, як передається від Абу Саїда аль-Худрі (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він чув, як Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Якщо ти перебуваєш серед своїх овець або в пустелі і закликаєш до молитви (азан), то підвищуй голос у заклику; адже не почує відлуння голосу муедзина ні джин, ні людина, ні що-небудь, окрім як засвідчить за нього в День Воскресіння». [19]. () вже наведено джерела. () наведено джерела.
Пункт 5: Якості, які повинні бути у муедзина:
1 - Справедливість і праведність – він має бути відомий своєю чесністю та дотриманням релігійних норм; як сказав Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага): «Імам є гарантом, а муедзин – довіреною особою. О, Аллаг, направ імамів і прости муедзинів» ([20]) Муедзин несе відповідальність за час молитви та посту, і цю відповідальність може виконувати лише справедливий. Тому муедзин не може бути грішником, відкрито чинити гріхи або мати погану репутацію. Передали Абу Давуд (517) і ат-Тірмізі (207).
2 - Повноліття – азан, виголошений дорослою людиною, є більш досконалим. Однак дозволяється, щоб азан промовляла дитина, яка розрізняє речі, за умови, що він виконується у визначений час. У такому випадку цього достатньо для сповіщення про початок молитви.
3 - Знання часу молитви – щоб муедзин точно визначав час і проголошував азан одразу після його настання. Якщо він не знає часу молитви, є ризик помилки або неправильного визначення моменту заклику.
4 - Сильний голос – муедзин повинен мати дзвінкий та потужний голос. У хадісі від Абдуллага ібн Зейда (нехай буде задоволений ним Аллаг) про сон, у якому йому було показано азан, Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав йому: «Воістину, це правдиве бачення. Встань з Білялем, бо його голос дзвінкіший і сильніший за твій. Передай йому те, що тобі було сказано, і нехай він оголосить це». [21], і вираз: «І підніми свій голос» означає – зроби його гучнішим і сильнішим. Це є доказом бажаності обирати муедзина, який має потужний і дзвінкий голос, адже такий голос краще сповіщає про азан людям ([22]). Передав це ат-Тірмізі (189), кажучи: «Хороший, достовірний хадіс». [Див.: Тухфат аль-Ахвазі: 1/481].
5- Приємний голос – муедзин повинен мати гарний голос. Як сказано в хадісі від Абдуллага ібн Зейда (нехай буде задоволений ним Аллаг), що був наведений раніше: «Адже його голос дзвінкіший і сильніший за твій». Тобто, голос у нього кращий і приємніший.
6 - Бути в стані ритуальної чистоти – муедзин має бути очищеним від малого та великого осквернення, адже азан і ікама – це згадування Аллага Всемогутнього, а тому, хто згадує Його, бажано перебувати в стані ритуальної чистоти.
7 - Азан слід виголошувати стоячи – відповідно до слів Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага): «О, Біляль, встань і сповісти про початок молитви!» [23], сказав Ібн аль-Мунзір: Всі одностайні в тому, що згідно з сунною муаззін повинен виголошувати азан стоячи"([24]). () Передали аль-Бухарі (604) й Муслім (377) з хадісу Ібн Умара (нехай буде задоволений Аллаг ними обома). () Іджма' Ібн аль-Мунзір: с. 38.
8 - Азан слід виголошувати, повернувшись у напрямку Кибли; Як це передається в одній із версій хадісу, який передав Абдуллаг ібн Зейд (нехай буде задоволений ним Аллаг): «Він повернувся у напрямку Кибли і сказав: “Аллагу Акбар, Аллагу Акбар”…» ([25]). Ібн аль-Мунзір сказав: “Громада одностайна в тому, що за Сунною під час азану слід звертатися в напрямку Кибли” ([26]). (Навів Абу Дауд: 507). () Іджма' Ібн аль-Мунзір: с. 38.
9- Щоб закликач до молитви (муедзин) вкладав вказівні пальці у вуха; це робив Білал (нехай буде задоволений ним Аллаг) під час азану перед Пророком (мир йому і благословення Аллага), як передається від Абу Джухайфи (нехай буде задоволений ним Аллаг): «Я бачив, як Білал закликав до молитви, повертаючись у різні боки та спрямовуючи свій голос то в один бік, то в інший, при цьому його пальці були у вухах. А Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) у той час перебував у наметі червоного кольору…» ([27]). () Передав ат-Тірмізі (197), сказав: “Хороший, достовірний хадіс”. () Оригінальний текст у “Сахіх аль-Бухарі” (634): “Передається від Ауна ібн Абу Джухайфи, від його батька, що він бачив, як Біляль давав азан, і я почав стежити за його вустами, коли він повертав голову то праворуч, то ліворуч”.
Сказав імам ат-Тірмізі після передачі цього хадісу: “І згідно з практикою вчених, рекомендується, щоб муедзин (закликач до молитви) вставляв вказівні пальці у вуха під час азану.”
Ібн Шубраму спитали: «Чому тому, хто проголошує азан (муедзину), наказано вкладати пальці у вуха?» Він відповів: «Щоб голос був гучнішим…» ([28]). (Аль-Аусат) (4/11).
Ан-Науауї (нехай помилує його Аллаг) сказав: “Сунна полягає в тому, щоб той, хто закликає до молитви (муедзин), вставляв вказівні пальці у свої вуха. Це загальноприйнята думка, яку передав аль-Махамалі у своїй книзі від більшості вчених. Наші вчені зазначили ще одну користь у цьому — якщо людина не почує свого голосу через глухоту, відстань або інші причини, вона може орієнтуватися на положення своїх пальців у вухах.” ([29]). (Шарх аль-Мухаззаб) (3/113).
10- Під час азану слід повертати голову праворуч, коли промовляється: «Хайя ’аля-ссаляг» (обидва рази), і ліворуч, коли промовляється: «Хайя ’аля-льфалаг» (обидва рази), при цьому ноги залишаються нерухомими. Це підтверджується хадісом від Абу Джухайфи (нехай буде задоволений ним Аллаг), який розповідав про азан Біляля (нехай буде задоволений ним Аллаг) перед Пророком (мир йому і благословення Аллага), сказавши: «І я стежив за його вустами, коли він повертав голову то праворуч, то ліворуч, промовляючи: “Хайя ’аля-с-саляті, хайя ’аля-ль-фаляхі”» ([30]). Це робиться для того, щоб заклик до молитви було краще чути тим, хто знаходиться далеко від мечеті. Передали аль-Бухарі (634) й Муслім (503), і текст належить Мусліму.
11- Повільність в азані, швидкість в ікамі. Муаззіну рекомендується промовляти азан спокійно, без поспіху, не розтягуючи звуки надмірно, адже азан є закликом для тих, хто перебуває поза мечеттю. Повільність у промовлянні сприяє кращому його сприйняттю. А ось ікама проголошується швидше, оскільки вона є оголошенням для тих, хто вже перебуває в мечеті, тому в цьому випадку швидкість є доречною ([31]). [див.: аль-Муґні Ібн Кудама: 1/ 295].
12- Проголошувати азан так, як це було встановлено, м’яким і природним голосом, без надмірності та без спотворення вимови, не перетворюючи його на спів і не розтягуючи настільки, щоб це виходило за межі його призначення. Той, хто проголошує азан, повинен робити це своїм природним голосом, дотримуючись його умов та етикету відповідно до шаріатських норм.
Пункт 6: Опис азану та іками
Існують певні способи виконання азану та іками, які передані в пророчих текстах. Одним із таких є хадис від Абдуллага ібн Зайда (нехай буде задоволений ним Аллаг), у якому наводяться слова азану:
Aллагу Акбар, Аллагу Акбар, Аллагу Акбар, Аллагу Акбар. (Аллаг – Найвеличніший, Аллаг – Найвеличніший, Аллаг – Найвеличніший, Аллаг – Найвеличніший.)
Ашгаду ан-Ля іляга ілля-Ллаг, Ашгаду ан-Ля іляга ілля-Ллаг. (Я свідчу, що немає божества, гідного поклоніння, окрім Аллага. Я свідчу, що немає божества, гідного поклоніння, окрім Аллага.)
Ашгаду анна Мухаммадан р-расулю-Ллаг, Ашгаду анна Мухаммадан р-расулю-Ллаг. (Я свідчу, що Мухаммад – Посланець Аллага. Я свідчу, що Мухаммад – Посланець Аллага.)
Хаййа аля-ссалят, Хаййа аля-ссалят. (Поспішайте на молитву, поспішайте на молитву.)
Хаййа аля-ль-фалях, Хаййа аля-ль-фалях. (Поспішайте до спасіння, поспішайте до спасіння.)
Аллагу Акбар, Аллагу Акбар. (Аллаг – Найвеличніший, Аллаг – Найвеличніший.)
Ля іляга ілля-Ллаг. (Немає божества, гідного поклоніння, окрім Аллага.)
Ікама:
Аллагу Акбар, Аллагу Акбар. (Аллаг – Найвеличніший, Аллаг – Найвеличніший.)
Ашгаду ан-Ля іляга ілля-Ллаг. (Я свідчу, що немає божества, гідного поклоніння, окрім Аллага.)
Ашгаду анна Мухаммадан р-расулю-Ллаг. (Я свідчу, що Мухаммад – Посланець Аллага.)
Хаййа аля-ссалят, Хаййа аля-ль-фалях. (Поспішайте на молитву, поспішайте до спасіння.)
Кад каматі-ссалят, Кад каматі-ссалят. (Молитва розпочалася, молитва розпочалася.)
Аллагу Акбар, Аллагу Акбар. (Аллаг – Найвеличніший, Аллаг – Найвеличніший.)
Ля іляга ілля-Ллаг. (Немає божества, гідного поклоніння, окрім Аллага.)([32]) Передав Абу Дауд (499) і ат-Тірмізі в скороченій формі (189), кажучи: «Хадіс Абдуллага ібн Зайда - хороший, достовірний хадіс».
Це опис азану та іками, які Біляль (нехай буде задоволений ним Аллаг) постійно виконував разом із Посланцем Аллага (мир йому і благословення Аллага) як під час перебування вдома, так і в подорожах, аж до смерті Пророка (мир йому і благословення Аллага).
І в азані на Фаджр після слів «Хайя ’аляль-фалах» промовляється: «Ас-саляту хайрун мінан-наум», двічі; як передав Абу Махзура (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав йому: «Якщо це ранкова молитва, промов: Ас-саляту хайрун мінан-наум, Ас-саляту хайрун мінан-наум». [33]. Передав Абу Дауд (500), а ан-Нававі у «Хуласат аль-Ахкам» (1/286) сказав: «Це хадіс хасан».
Існує ще один спосіб проголошення азану, який називається “тарджі'ї’”, тобто повторення: муедзин спочатку вимовляє два свідчення пошепки, а потім повторює їх голосно. В ікамі він повторює їх двічі. Ця особливість згадується в хадісі від Абу Махзури (нехай буде задоволений ним Аллаг), де він сказав: «Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) особисто навчив мене азану, сказавши: Скажи: Аллагу Акбар, Аллагу Акбар, Аллагу Акбар, Аллагу Акбар. Ашгаду ан-Ля іляга ілля-Ллаг, Ашгаду ан-Ля іляга ілля-Ллаг. Ашгаду анна Мухаммадан Расулю-Ллаг, Ашгаду анна Мухаммадан Расулю-Ллаг – двічі, двічі. Потім повернися і підвищ голос: Ашгаду ан-Ля іляга ілля-Ллаг, Ашгаду ан-Ля іляга ілля-Ллаг. Ашгаду анна Мухаммадан Расулю-Ллаг, Ашгаду анна Мухаммадан Расулю-Ллаг. Хаййа аля-Ссоляг, Хаййа аля-Ссоляг. Хаййа аля-ль-Фалях, Хаййа аля-ль-Фалях. Аллагу Акбар, Аллагу Акбар. Ля іляга ілля-Ллаг.
Ікама: Аллагу Акбар, Аллагу Акбар, Аллагу Акбар, Аллагу Акбар. Ашгаду ан-Ля іляга ілля-Ллаг, Ашгаду ан-Ля іляга ілля-Ллаг. Ашгаду анна Мухаммадан Расулю-Ллаг, Ашгаду анна Мухаммадан Расулю-Ллаг. Хаййа аля-Ссоляг, Хаййа аля-Ссоляг. Хаййа аля-ль-Фалях, Хаййа аля-ль-Фалях. Кад каматі с-соляг, Кад каматі с-соляг. Аллагу Акбар, Аллагу Акбар. Ля іляга ілля-Ллаг. [34]. Передав Абу Дауд: 502, 503.
Це є різноманітність у виконанні, і будь-який з цих усталених способів, який обере закликач до молитви (муедзин), є прийнятним. Шейх аль-Іслам Ібн Таймія (нехай Аллаг буде милостивий до нього) сказав після того, як згадав деякі з підтверджених форм азану: «Таким чином, правильним є підхід прихильників хадісу (ахль аль-хадіс) та тих, хто з ними погоджується: дозволяти все, що достовірно передано від Пророка (мир йому і благословення Аллага), не відкидаючи нічого з цього. Адже різноманітність форм азану та іками подібна до різноманітності способів читання Корану, формул ташаххуду та інших актів поклоніння. Ніхто не має права відкидати те, що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) встановив для своєї громади.» [35]. Маджму' аль-Фатава: 22/66.
Пункт 7: Що промовляє той, хто чує азан, і яку молитву читає після нього
Рекомендується тим, хто чує азан, повторювати за тим, хто закликає до молитви (муедзином), те, що він каже. Як передається в хадісі від Абу Саїда аль-Худрі (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Коли ви чуєте заклик до молитви (азан), то повторюйте за тим, хто його проголошує». ([36]). Окрім двох фраз, коли той, хто закликає до молитви, каже: «Хаййа ’аля-с-салят» (Поспішайте на молитву!) та «Хаййа ’аля-ль-фалях» (Поспішайте до успіху!), слухач азану повинен відповідати словами: «Ля хауля уа ля куввата ілля бі-Лляг» (Немає сили й могутності, окрім як у Аллага). Зі слів Умара ібн аль-Хаттаба (нехай буде задоволений ним Аллаг) повідомляється, що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Коли той, хто закликає до молитви (муедзин), промовляє: • Аллагу Акбар, Аллагу Акбар! (Аллаг – Найвеличніший!) – то повторіть за ним: Аллагу Акбар, Аллагу Акбар! • Ашгаду ан-Ля іляга ілля-Ллаг! (Свідчу, що немає божества, гідного поклоніння, окрім Аллага!) – то повторіть: Ашгаду ан-Ля іляга ілля-Ллаг! • Ашгаду анна Мухаммадан р-расулю-Ллаг! (Свідчу, що Мухаммад – посланець Аллага!) – то повторіть: Ашгаду анна Мухаммадан р-расулю-Ллаг! • Хаййа ’аля-с-салят! (Поспішайте до молитви!) – то відповідайте: Ля хауля уа ля куввата ілля бі-Лляг! (Немає сили й могутності, окрім як у Аллага!) • Хаййа ’аля-ль-фалях! (Поспішайте до успіху!) – то відповідайте: Ля хауля уа ля куввата ілля бі-Лляг! • Аллагу Акбар, Аллагу Акбар! – то повторіть: Аллагу Акбар, Аллагу Акбар! • Ля іляга ілля-Ллаг! (Немає божества, гідного поклоніння, окрім Аллага!) – то повторіть: Ля іляга ілля-Ллаг! Якщо людина промовить ці слова щиро від серця, то вона увійде до Раю.» [37]. Передав аль-Бухарі (611) й Муслім (383). Муслім 385.
Також рекомендовано після двох свідчень (шагадатайн) промовити: «Я свідчу, що немає нічого гідного поклоніння, окрім Аллага, Єдиного, який не має співтоваришів, і свідчу, що Мухаммад — Його раб і Посланець. Я задоволений Аллагом як Господом, Мухаммадом як Посланцем, і Ісламом як релігією».
«Передається від Са’ада ібн Абу Ваккаса (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав: Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: “Хто, почувши заклик до молитви (азан), промовить: Ашгаду ан-Ля іляга ілля-Ллаг вахдагу ля шаріка лягу, ва анна Мухаммадан абдугу ва расулюгу, радийту бі-Ллягі раббан, ва бі-Мухаммадін расулян, ва бі-ль-Ісламі дінан (Свідчу, що немає божества, гідного поклоніння, окрім Аллага, Єдиного, який не має співтоваришів, і свідчу, що Мухаммад – Його раб і посланець. Я задоволений Аллагом як Господом, Мухаммадом як посланцем, і Ісламом як релігією), – то йому буде прощено його гріхи.”* ([38]). Муслім (386).
І коли той, хто закликає до молитви (муедзин), під час азану на Фаджр промовляє: «Ас-соляту хайрун міна-н-наум» (Молитва краща за сон), то слухач повторює за ним. Як сказав Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага): «Коли ви чуєте заклик до молитви (азан), то повторюйте за муедзином те, що він каже». [39]. Хадіс наводиться у двох збірниках достовірних хадісів.
Далі слід промовити молитву за Пророка (мир йому і благословення Аллага),після чого промовляється те, що згадується в хадисі від нього (мир йому і благословення Аллага), де сказано: «Хто скаже, коли почує заклик до молитви (азан): “Аллагума, Рабба газігі-д-да’ваті-т-тамматі ва-ссалаті-ль-каіма-ті, аті Мухамадан аль-Васілята ва-ль-Фаділата, ва-б’асгу Макаман Махмудан аллязі ва’дтагу”, той буде удостоєний мого заступництва в День Воскресіння». [40], і значення: Аль-да’вату-т-тамма» – «досконалий заклик» Тобто азан, який є повним і завершеним, оскільки містить прославлення Аллага, свідчення про Його єдність, визнання посланництва Мухаммада (мир йому і благословення Аллага) та заклик до добра. «Ас-соля-ту-ль-каіма» – «молитва, що звершується» Тобто та, яка буде виконана та звершена. «аль-Васіля» Особливий рівень у Раю. «Аль-Фаділа» – «доброчесність» Висока чеснота, якою ніхто не може поділитися. «Макаман Махмудан» – «похвальне становище» Це почесне становище, за яке всі люди хвалитимуть його. Сюди входить і велике заступництво в День Воскресіння, коли Пророк (мир йому і благословення Аллага) буде заступатися за людство, щоб між ними було винесене рішення. Передав це аль-Бухарі (614) з хадісу Джабіра (нехай буде задоволений ним Аллаг).
Передається від Абдуллага ібн Амра ібн аль-Аса (нехай Аллаг буде задоволений ними обома), що він почув, як Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Коли ви почуєте заклик до молитви (азан), то повторюйте за муедзином (тим, хто проголошує азан) те, що він каже. Потім возносіть молитву за мене, адже хто помолиться за мене один раз, того Аллаг згадає з хвалою десять разів. Потім просіть у Аллага для мене “аль-Васіля” – це особливе місце в Раю, яке призначене лише одному з рабів Аллага. Я сподіваюся, що саме я буду тим рабом. А хто попросить для мене це місце, той буде удостоєний мого заступництва (шафа’а)». [41]. Муслім (384).
І серед нововведень, які з'явилися в азані: – Піднесення голосу муедзина (того, хто проголошує азан) під час молитви (салявату) за Пророка (мир йому і благословення Аллага) після азану. – Колективне проголошення згадування (зікра), яке слідує після азану, а саме: «Аллагумма Рабба газігі-д-да’ваті-т-тамматі…». – Піднімання рук під час цієї мольби. – Додавання тих, хто повторює за муедзином слів «істинно» або «завжди» наприкінці речення, наприклад: «Істинно, немає божества, гідного поклоніння, окрім Аллага» або «Завжди, немає божества, гідного поклоніння, окрім Аллага». Оскільки на все це немає жодного шаріатського доказу.
Пункт 8: Правило виходу з мечеті після азану
Заборонено чоловікові виходити з мечеті після азану, доки він не виконає молитву, якщо тільки він не має поважної причини або не має наміру повернутися до мечеті. У такому разі це не буде гріхом. Як передається від Абу Ша’са: «Ми сиділи в мечеті разом з Абу Гурайрою (нехай буде задоволений ним Аллаг), коли муедзин (той, хто закликає до молитви) виголосив азан. Один чоловік встав і вийшов з мечеті. Абу Гурайра проводжав його поглядом, поки той не залишив мечеть, а потім сказав: “Цей чоловік ослухався Абу аль-Касіма (мир йому і благословення Аллага)”». Муслім (655).
Ат-Тірмізі сказав після передачі цього хадісу у своїй збірці: «На цьому ґрунтується практика серед вчених з числа сподвижників Пророка (мир йому і благословення Аллага) та тих, хто прийшов після них: ніхто не повинен покидати мечеть після азану, окрім як з поважної причини, наприклад, якщо він не має омовіння або має невідкладну справу» ([43]). (Сунан ат-Тірмізі, 1/397, номер 204).
Пункт 9: Часовий проміжок між азаном та ікамой
У Сунні є вказівка на те, що між азаном та ікамой має бути достатньо часу. Передається від ’Абдуллага ібн Муґфаля (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Між кожним азаном є молитва, між кожним азаном є молитва», а потім втретє додав: «для тих, хто бажає». ([44]). Під “двома азанами” у хадисі мається на увазі азан і ікама. Тому муедзин залишає достатній проміжок між азаном та ікамой, щоб ті, хто вже прийшов до мечеті, могли здійснити два рак’ати перед молитвою, а також щоб інші встигли приєднатися до джамаату. Передали аль-Бухарі (627) й Муслім (838).
Сказав імам Ахмад: «Той, хто закликає до молитви (муедзин), після проголошення азану не повинен поспішати з ікамой. Йому слід зачекати, поки люди зберуться в мечеті, а той, хто має потребу, встигне справити свою нужду. Нехай між азаном та ікамой буде достатньо часу.» Тлумачення основ фікху Ібн Теймією, книга про молитву: с. 135.
Пункт 10: Відповідальність того, хто закликає до молитви (муедзина), та правила етикету
Тому, хто закликає до молитви (муедзину), слід прагнути, щоб його заклик був щирим заради Аллага Всевишнього. Як передається в хадисі від Усмана ібн Абу аль-Аса (нехай буде задоволений ним Аллаг), він сказав: «Воістину, одним із останніх настанов, які дав мені Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага), було те, щоб я обрав муедзина, який не бере плату за свій азан». ([46]) Передав ат-Тірмізі (209), кажучи: «Хороший хадіс».
Ат-Тірмізі (нехай Аллаг буде милостивий до нього) сказав після передачі цього хадісу: «Вчені дотримуються цієї думки: вони вважали небажаним, щоб той, хто закликає до молитви (муедзин), отримував за це винагороду, і рекомендували йому робити це щиро, сподіваючись на нагороду від Аллага».
Що стосується виплати тому, хто закликає до молитви (муедзину), з державної скарбниці мусульман, то в цьому немає нічого поганого, адже скарбниця призначена для задоволення потреб мусульман, а азан і ікама є частиною цих потреб. Див.: Азан і ікама аль-Кахтані: с. 19.
Він повинен знати, що несе відповідальність за заклик до п’яти обов’язкових молитов у їхні встановлені часи, адже Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Імам є гарантом, а той, хто закликає до молитви (муедзин), – довіреною особою». ([48]) Тобто, він відповідальний за часи молитви, тому повинен приходити до мечеті в стані ритуальної чистоти заздалегідь до часу азану, і не пропускати азан без поважної причини, а в такому випадку має призначити когось, хто замінить його в проголошенні азану. Передали Абу Давуд (517) і ат-Тірмізі (207) з хадісу Абу Гурайри (нехай буде задоволений ним Аллах).
Той, хто закликає до молитви (муедзин), повинен дотримуватися таких правил:
1. Дбати про чистоту та догляд за мечеттю, а також співпрацювати з її працівниками та громадою; адже Аллаг похвалив тих, хто піклується про Його доми, сказавши: {У місцях поклоніння Аллагу прислужують ті, які увірували в Аллага й в Останній День, звершують молитву, дають закят і не бояться нікого, крім Аллага! Можливо, саме вони йдуть прямим шляхом!} [Каяття: 18]. Незалежно від того, чи полягає ця турбота в будівництві, утриманні та прибиранні, чи в проведенні молитви та згадуванні Аллага – обидва ці значення включені до турботи про мечеті.([49]). Див. "Фатх аль-Барі" Ібн Хаджара: 1/541.
2. Вивчати правильне віровчення (акиду), а також правила азану, очищення та молитви, а також знати достатню частину Корану, щоб у разі необхідності бути здатним замінити імама під час молитви.
3. Закликати до добра і застерігати від зла, закликати до Аллага з мудрістю і добрим напученням, бути лагідним із людьми і терплячим до їхніх образ, а також співпрацювати з імамом мечеті в цій справі.
4. Зробити мечеть місцем для знань і поклоніння, а також для всього, що приносить користь тим, хто здійснює молитву, і уникати всього, що може зашкодити їм у їхній релігії чи мирському житті.
5. Бути в злагоді з громадою мечеті, підтримувати її відвідувачів, запитувати про них у разі відсутності, відвідувати хворих, брати участь у похованнях і молитися за померлих, а також підтримувати громаду у важкі часи.
Розділ 2: Правила імамства
Пункт 1. Визначення імамства
Імамство в молитві — це коли один із тих, хто молиться, стає попереду, щоб інші могли слідувати за ним у молитві. А імам у молитві — це той, за ким інші здійснюють молитву. () Див.: Хашія ар-Рауд аль-Мурбі': 2/296, аль-Імама фі-салят для аль-Кахтані: с. 6.
Пункт 2. Законність імамства та його переваги
Ведення молитви як імам — це одна з найпочесніших обов’язків, який покладається на найдостойніших людей, що володіють такими чеснотами, як знання, правильне читання та справедливість, як буде пояснено далі. Колективна молитва неможлива без імама, і вона є однією з найважливіших ознак Ісламу.([51]). [Див.: Кувейтська фікхова енциклопедія: 6/ 201].
З переваг бути імамом у молитві
1 - Очолення молитви має високе значення і велику чесноту, адже сам Пророк (мир йому і благословення Аллага) виконував цю відповідальність, так само, як і його праведні халіфи після нього. Відтоді керування молитвою залишається обов’язком найдостойніших мусульман – тих, хто вирізняється знанням і праведними вчинками ([52]). () Див.: «Ведення молитви» аль-Кахтані, с. 9.
2 - Очолення молитви є релігійним обов’язком, що має високу значущість, і його виконують найдостойніші, як сказав Пророк (мир йому і благословення Аллага): «Нехай веде молитву той, хто найкраще знає Книгу Аллага…» ([53]). Відомо, що знання і правильне читання Книги Аллага є ознакою вищої гідності, і згадка про це в цьому хадісі вказує на високу перевагу того, хто веде молитву ([54]). Передав Муслім (673) з хадісу, переданого Абу Мас’удом аль-Ансарі (нехай буде задоволений ним Аллаг). () Див.: «Аш-Шарх аль-Мумті’ ‘аля Зад аль-Мустакні’»: 2/41.
3- Мольба пророка (мир йому і благословення Аллага) за лідерів, щоб вони були наставлені на правильний шлях; від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг) передається, що сказав посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага): «Той, хто веде молитву, несе відповідальність, а той, хто закликає до молитви, є довіреною особою. О, Аллаг, направ тих, хто веде молитву, і прости тих, хто закликає до неї». [55]. Передали Абу Давуд (517) і ат-Тірмізі (207).
Значення: «Той, хто веде молитву, несе відповідальність» Тобто: Він відповідальний за правильність молитви тих, хто за ним молиться, адже їхня молитва пов’язана з його молитвою. І значення: «О, Аллаг, направляй тих, хто веде молитву» Тобто: Вкажи їм шлях до істини, щоб вони виконували молитву у найкращий спосіб. ([56]). (Див.: Шарх Абу Дауд для аль-Айні: 2/468, Файд аль-Кадір для аль-Манаві: 3/182.)
Пункт 3: Хто має найбільше право вести молитву
Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) пояснив, хто має найбільше право вести молитву. Він сказав: «Нехай веде молитву той, хто найкраще знає Книгу Аллага. Якщо вони рівні у знанні Корану, то нехай веде той, хто найкраще знає Сунну. Якщо вони рівні у знанні Сунни, то нехай веде той, хто раніше здійснив гіджру. Якщо вони рівні у гіджрі, то нехай веде той, хто старший за віком – або, за іншою версією, за часом прийняття ісламу. І нехай ніхто не веде молитву у присутності іншого, якщо той має більше право на це.» ([57]). Отже, найбільше право вести молитву мають у такому порядку: Передав Муслім (673).
1 - Той, хто знає Коран найбільше і читає його найкраще. Це той, хто досконало володіє читанням Корану і читає його найправильніше, а також добре знає фікг молитви. Якщо серед присутніх є той, хто краще читає Коран, і той, хто читає трохи слабше, але має глибші знання у фікгу, то перевага надається тому, хто краще знається на фікгу, навіть якщо його читання поступається іншому. Адже знання фікгу молитви та її правил є важливішим, ніж досконале читання Корану.
2 - Потім той, хто краще знає Сунну. Якщо є двоє рівних у читанні Корану, але один з них має глибші знання у фікгу та Сунні, то перевага надається тому, хто краще знається на Сунні, згідно зі словами пророка (мир йому і благословення Аллага): «Якщо вони рівні у читанні, то найзнаючий серед них у Сунні»
3 - Той, хто раніше здійснив гіджру. Якщо претенденти на ведення молитви рівні в знанні Корану і Сунни, то перевага надається тому, хто раніше переселився з країн невір’я до країн Ісламу. Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Якщо вони рівні в знанні Сунни, то нехай веде той, хто раніше здійснив гіджру».
4 - Той, хто раніше прийняв Іслам. Якщо претенденти на ведення молитви одночасно здійснили гіджру, то перевага надається тому, хто раніше прийняв Іслам. Як сказано в попередньому хадисі Пророка (мир йому і благословення Аллага): «Якщо вони рівні в переселенні, то першим нехай буде той, хто раніше прийняв Іслам». Тобто: Іслам.
5 - Потім старший за віком. Якщо всі попередні умови рівні, то перевага надається старшому за віком. Як сказав Пророк (мир йому і благословення Аллага) в одній із версій попереднього хадісу: «Тож нехай веде молитву той, хто старший за віком». А також у хадісі, переданому Маликом ібн Хувейрісом (нехай буде задоволений ним Аллаг), він сказав: «Нехай один із вас зробить азан, а нехай веде молитву ваш старший». [58]. Передали аль-Бухарі (628) й Муслім (674).
Пророк (мир йому і благословення Аллага) у цьому хадисі віддав перевагу старшому за віком, тому що ті, хто були присутні, були близькими за рівнем знань.
Якщо всі претенденти зрівнялися у всіх вищезгаданих аспектах і виникла суперечка, оскільки кожен з них бажає вести молитву, то слід провести жеребкування, і той, хто виграє, стає імамом. Адже всі вони мають рівне право, але обрати всіх неможливо, тому рішення ухвалюють за допомогою жеребкування, як це робиться і в інших правах.
Господар дому має більше право на ведення молитви, ніж його гість. Так само правитель (султан), який є верховним імамом, має більше право на ведення молитви, ніж інші, якщо кожен з них гідний цього. Як сказав Пророк (мир йому і благословення Аллага): «Не має вести молитву чоловік перед іншим чоловіком у його домі чи під його владою».
Так само постійний імам мечеті має більше право на ведення молитви, ніж інші, за винятком султана, навіть якщо хтось із присутніх краще читає Коран або має більше знань. Це підтверджується загальним змістом попереднього хадису.
Ібн Умар (нехай буде задоволений ними Аллаг) мав вільновідпущеника, який молився в мечеті. Одного разу, коли він прийшов, вільновідпущеник поступився йому місцем для ведення молитви, тоді Ібн Умар сказав йому: «Ти маєш більше прав на те, щоб вести молитву у своїй мечеті» ([59]). Передав аш-Шафії в «аль-Умм» (1/185), Абдур-Раззак в «аль-Мусаннаф» (2/399), аль-Байхакі (3/126) (5531). Ан-Науауї в «аль-Хуласа» (2/701) сказав: «Існад його хороший або достовірний». Аль-Альбані в «Ірва аль-Галіль» (2/302) також визнав існад хорошим.
Оскільки надання переваги іншому над ним є посяганням на його право та зневагою до нього.
Існують різні думки щодо можливості проведення молитви хлопчиком, який досяг віку розрізнення (тобто вже розуміє сенс молитви і може правильно її виконати). Деякі вчені дозволяють це, посилаючись на хадіс від Амра ібн Салями (нехай буде задоволений ним Аллаг). Він очолював молитву для свого народу за часів пророка (мир йому і благословення Аллага), коли йому було шість або сім років ([60]). Передав аль-Бухарі (4302).
Дозволено, щоб той, хто виконує добровільну молитву, очолював молитву для тих, хто виконує обов’язкову; згідно з повідомленням Му‘аза ібн Джабаля (нехай буде задоволений ним Аллаг). Він молився разом з пророком (мир йому і благословення Аллага) нічну молитву (’Іша), а потім повертався і виконував цю ж молитву разом зі своїм народом ([61]). Передали аль-Бухарі (701) й Муслім (465).
Пункт 4: Кому заборонено очолювати молитву
Заборонено очолювати молитву в таких випадках:
1- Очолювання молитви жінкою для чоловіків. Це заборонено відповідно до загального змісту слів пророка (мир йому і благословення Аллага): «Не матиме успіху народ, що доручив свої справи жінці» ([62]). Очолювання молитви є одним із видів керівництва, а також суперечить встановленому порядку, згідно з яким жінки повинні перебувати в останніх рядах. Як сказано в Сунні, передається від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Найкращі ряди для чоловіків — перші, а найгірші — останні; для жінок найкращі ряди — останні, а найгірші — перші». ([63]), це встановлено для збереження гідності жінки та її прикриття. Якщо жінка буде попереду чоловіків у молитві, це суперечитиме нормам шаріату. Усі вчені одностайні в цьому питанні. Імам Ібн Хазм (нехай змилується над ним Аллаг) сказав: «Вчені одностайні в тому, що жінка не може бути імамом для чоловіків, якщо вони знають, що вона жінка. Якщо ж це станеться, то їхня молитва недійсна за загальною згодою» [64]. Цей хадіс передав Імам аль-Бухарі під номером 4425 від Абу Бакра (нехай буде задоволений ним Аллаг) Муслім (440). [Маратиб аль-Іджма: с. 27].
2- Очолювання молитви тим, хто перебуває в стані ритуального осквернення або має на собі нечистоту, якщо він знає про це Якщо ж ті, хто моляться за ним, не знали про це до завершення молитви, то їхня молитва вважається дійсною, як це передано від Умара ібн аль-Хаттаба (нехай буде задоволений ним Аллаг). «Він очолив молитву для людей, перебуваючи в стані джанаба, потім повторив її, але не наказав їм повторювати» ([65]). Передав ад-Даракутні у «Сунан» під номером 1371.
Абдуррахман ібн Магді (нехай помилує його Аллаг) сказав: «Це питання є узгодженим: той, хто молився в стані джанаба, повинен повторити молитву, а ті, хто молилися за ним, не повторюють. Я не знаю щодо цього жодних розбіжностей» ([66]). Сунан ад-Даракутні: 2/188.
3- Не може очолювати молитву той, хто не знає напам’ять суру аль-Фатіха, не вміє правильно її читати або неправильно зливає літери, які не повинні зливатися. Наприклад, якщо він зливає “г” з “р” у словах Всевишнього: “Аль-хамду лі-Ллягі Раббі аль-’Алямін” (Переклад: “Хвала Аллагу, Господу світів.”) [Аль-Фатіха:2]. Це тому, що він змішує літеру з іншою, яка не є схожою чи близькою, або ж він змінює одну літеру на іншу, наприклад, замінює “ра” на “я”, або робить помилку, яка спотворює зміст. Така людина не може бути імамом для тих, хто правильно читає, і може очолювати молитву лише для подібних до себе, оскільки не здатна виконати один із основних стовпів молитви або порушує його.
4 - Ведення молитви людиною, яка впала в бід’а (нововведення), що веде до невір’я, є недійсним, згідно зі словами Всевишнього: «Чи може бути той, хто вірує, рівним тому, хто є нечестивцем? Вони не рівні.» [Сура Ас-Саджда (Земний уклін):18]. І тут під “нечестивцем” мається на увазі невіруючий, що видно з контексту аятів.
5 - Заборонено очолювати молитву в мечеті, де є постійний імам, і не дозволяється, щоб хтось інший виконував її замість нього, окрім випадків, коли: він дав на це дозвіл, або коли він запізнюється, а час для молитви обмежений. (Див.: Фікгові питання та відповіді Салмана: 1/163.)
Пункт 5: Кого небажано призначати імамом:
Небажано, щоб молитву очолювали наступні категорії людей:
1 - Той, хто часто припускається помилок у читанні (лаххан) – це людина, яка часто робить граматичні помилки в читанні, що не змінюють значення тексту. Це стосується як сури Аль-Фатіха, так і інших сур. Наприклад, якщо він читає «аль-хамда ліллаг» з відкритим даль, його молитва буде дійсною, але його призначення імамом є небажаним, оскільки Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Веде молитву той, хто найкраще знає Книгу Аллага» [68]. () вже наведено джерела.
Якщо ж помилка у вимові змінює значення в іншій частині, окрім Аль-Фатіхи, через забудькуватість, незнання або дефект мовлення, то його молитва буде дійсною, але очолювання молитви небажане. Проте, якщо він свідомо змінює вимову, то його молитва є недійсною, оскільки він ставиться до неї легковажно.
2 - Той, хто повторює деякі літери під час читання – наприклад, той, хто додає зайві букви, повторюючи фа, та або інші літери, що змінює форму читання.
3 - Грішник і прихильник бід’а (нововведень), який не виходить із Ісламу через свої нововведення ([69]). () див.: Кашшаф аль-Кіна: 1/ 475
4- Той, хто очолює молитву для громади, більшість якої справедливо його не любить. Передається від Абу Умами (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Троє людей, чиї молитви не піднімаються вище їхніх вух: раб, що втік, поки не повернеться, жінка, яка ночує, коли її чоловік на неї гнівається, і той, хто очолює молитву для громади, яка його ненавидить». [70]. Передав ат-Тірмізі (360) і сказав: “Цей хадіс є хорошим і рідкісним з цього боку.”
Сказав імам ат-Тірмізі: «Деякі вчені вважали небажаним, щоб людина була імамом для громади, якщо вони його не люблять. Однак, якщо імам не є несправедливим, то відповідальність за це лежить на тих, хто його не приймає. Ахмад та Ісхак сказали: якщо його не люблять один, двоє чи троє, то це не є перешкодою для того, щоб він очолював молитву, поки більшість громади не буде проти нього» ([71]). (Сунан ат-Тірмізі, 2/192).
Якщо вони не люблять його за те, що він прагне дотримуватися Сунни в молитві, читаючи з ними рекомендовані сури та проводячи молитву спокійно і розмірено, то його керівництво молитвою серед них не є небажаним. Оскільки їхнє неприйняття не має підстав, на нього не слід зважати. Йому ж варто, якщо він стикається з таким ставленням, наставляти їх, нагадувати їм про правильне і намагатися зблизити їхні серця. Він має продовжувати молитву згідно з тим, що передано у Сунні. А якщо Аллаг знає про його щирий намір досягти єдності, то Він полегшить йому цей шлях. Див.: Аш-Шарх аль-Мумті‘ до Зад аль-Мустакні‘, 4/253.
Пункт 6: Розташування імама щодо тих, хто молиться за ним
Сунною є те, щоб імам стояв попереду тих, хто молиться за ним, а вони ставали позаду нього, якщо їх двоє або більше. Адже коли Пророк (мир йому і благословення Аллага) ставав до молитви, він ставав попереду, а його сподвижники — позаду нього. Джабір і Джаббар (нехай буде задоволений ними Аллаг) спочатку стали один праворуч, а інший ліворуч від Пророка (мир йому і благословення Аллага) під час молитви. Тоді він узяв їх за руки та поставив позаду себе. Передав Муслім: 3010 у межах довгого хадісу від Джабіра (нехай буде задоволений ним Аллаг).
Одна людина має стояти праворуч від імама, на одному рівні з ним; відповідно до слів Ібн Аббаса (нехай буде задоволений ним Аллаг та його батьком): “Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) встав для молитви, і я став з його лівого боку. Тоді він узяв мене за вухо і поставив з правого боку.” Передали аль-Бухарі (6316) й Муслім (763).
Жінки мають стояти позаду рядів чоловіків; відповідно до хадісу від Анаса (нехай буде задоволений ним Аллаг): “Я і сирота стояли позаду Пророка (мир йому і благословення Аллага), а стара жінка була позаду нас.” Передали аль-Бухарі (380) й Муслім (658).
Також імам має стояти навпроти середини ряду. Сказав видатний учений Ібн Баз (нехай помилує його Аллаг): “Сунна полягає в тому, щоб імам стояв у центрі мечеті. Це практична Сунна, якої дотримуються мусульмани” ([76]). Шейх Саїд аль-Кахтані, нехай помилує його Аллаг, передав це у книзі «Очолювання молитви», с. 55.
І сказав також (нехай Аллаг помилує його): “Ряд починається з середини, ближче до імама, і права сторона кожного ряду є кращою за ліву. Не можна починати новий ряд, поки не буде завершено попередній”.
Пункт 7: Випередження імама в молитві.
Той, хто молиться за імамом, повинен виконувати всі дії молитви після нього, слідувати за ним і не випереджати його. Він не має зрівнюватися з імамом у рухах, а повинен уважно спостерігати за його діями й повторювати їх слідом. Це означає, що він не повинен відступати від нього в жодному русі. Передається від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Імам поставлений для того, щоб за ним слідували, тож не суперечте йому. Коли він схиляється в поясний уклін (руку‘), схиляйтеся й ви. Коли він каже: "Самі‘а-Ллагху лі-ман хамідаху", кажіть: "Раббана ва-лакяль-хамд". Коли він робить земний уклін (суджуд), робіть і ви. Якщо він молиться сидячи, моліться сидячи всі разом. І вирівнюйте ряди під час молитви, адже рівні ряди – частина досконалості молитви». [77]. Передали аль-Бухарі (722) й Муслім (417).
Заборонено випереджати імама в усіх рухах молитви. Передається від Анаса ібн Маліка (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав: "Одного дня Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) очолював нашу молитву, і коли завершив її, повернувся до нас обличчям і сказав: «О люди! Я – ваш імам, тож не випереджайте мене в поясному поклоні (руку‘), ні в земному поклоні (суджуд), ні в стоянні, ні в завершенні молитви, адже я бачу вас перед собою і позаду себе»." ([78]). Передається від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хіба не боїться із вас той, хто піднімає свою голову раніше за імама, що Аллаг перетворить її на голову віслюка, або перетворить на віслюка його самого?!» [79]. Муслім 426. Передали аль-Бухарі (691) й Муслім (427).
Якщо людина сказала такбірату аль-іхрам перед своїм імамом, то її молитва не вважається дійсною, оскільки умовою є виголошення його після імама, інакше вона втрачає цю можливість.
Пункт 8: Різні положення щодо ведення молитви та громади
З інших правил, що стосуються ведення молитви та громади, окрім вже згаданих:
1- Рекомендація ставити найбільш розумних і мудрих ближче до імама: Ті, хто мають глибокий розум і мудрість, а також досягли повноліття, мають стояти позаду імама, найближче до нього. Як сказав Пророк (мир йому і благословення Аллага): «Нехай за мною стоять ті з вас, хто вирізняється розумом і мудрістю, за ними – ті, хто йдуть після них, а далі – інші». [80]. Передав Імам Муслім (432) з хадісу Абдулли ібн Мас’уда (нехай буде задоволений ним Аллаг).
2- Заохочення до стояння в першому ряду: Тим, хто молиться за імамом, рекомендується прагнути зайняти місце в першому ряду, докладаючи зусиль для цього, і остерігатися відставання. Від Абу Саїда аль-Худрі (нехай буде задоволений ним Аллаг) передається, що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) побачив, що його сподвижники залишають вільні місця попереду, і сказав:
«Йдіть уперед і моліться разом зі мною, а ті, хто після вас, нехай слідують за вами. Адже ті, хто звик відставати, будуть віддалені Аллагом». ([81]). Також передається від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Якби люди знали, яку винагороду дає заклик до молитви (азан) і стояння в першому ряду, і не знайшли б іншого способу отримати це, окрім як кинути жереб, то вони б кидали жереб». (82), пояснення: Фраза «вони кидали жереб щодо нього» означає, що якби люди знали значущість першого ряду, вони б змагалися за це місце настільки, що мусили б вирішувати, хто в ньому стоятиме, шляхом жеребкування. Передав Муслім (438). Передали аль-Бухарі (615) й Муслім (437).
Що стосується жінок, то їм рекомендується стояти в задніх рядах. Від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг) передається, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Найкращі ряди для чоловіків — перші, а найгірші — останні; найкращі ряди для жінок — останні, а найгірші — перші». [83]. Це стосується випадків, коли жінки моляться позаду чоловіків без завіси, якщо ж вони моляться в місці, відокремленому від чоловіків, то вони заповнюють перший ряд, а потім наступний [84]. Муслім (440). () див.: Маджму' Фатава ібн Баз: 12/ 196.
3 - Імам повинен уникати поспіху в читанні сури Аль-Фатіха, і має читати її повільно, щоб той, хто молиться за імамом міг завершити її читання. ([85]). () Дивитися: огляд у викладі багатьох поширених помилок Саліха Аль-Шейха с (53).
4 - Молитва чоловіка, який молиться наодинці позаду ряду, не є дійсною; від Вабіса ібн Ма’бада (нехай буде задоволений ним Аллаг) передається, що одного разу чоловік молився позаду ряду один, і Пророк (мир йому і благословення Аллага) наказав йому повторити молитву. Передав це ат-Тірмізі (230), кажучи: «Хороший хадіс Вабіса».
Пункт 9: Сунни, яких повинен дотримуватися імам
Імам повинен дотримуватися Сунни Пророка (мир йому і благословення Аллага) у веденні молитви. Серед цих сунн:
1-Імам повинен полегшувати молитву, враховуючи стан тих, хто молиться за ним. Він не має поспішати настільки, щоб люди не встигали виконати всі стовпи та обов’язки молитви. Імам повинен читати повільно, щоб ті, хто за ним молиться, могли завершити свою молитву. Передається від Абу Мас'уда аль-Ансарі, що один чоловік сказав: «Клянусь Аллагом, о Посланець Аллага, я відстаю від ранкової молитви (Субх) через те, що такий-то затягує її». І я не бачив Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага) більш розгніваним під час проповіді, ніж того дня. Потім він сказав: «Серед вас є ті, хто відвертає людей від молитви. Тож, хто з вас веде молитву, нехай полегшує її, адже серед них є слабкі, старі та ті, хто має потреби». [87]. Переказав це аль-Бухарі (90).
2 - Імам повинен наказувати молільникам вирівнювати ряди та закривати проміжки перед початком молитви, як це робив Пророк (мир йому і благословення Аллага) та закликав до цього. Від ан-Нуамана ібн Башіра (нехай буде задоволений ним Аллаг) передається: «Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) вирівнював наші ряди, наче вирівнював стріли, поки не побачив, що ми зрозуміли його. Потім одного дня він вийшов і став, майже готовий проголосити такбір, але побачив чоловіка, який виступав грудьми з ряду, і сказав: “О раби Аллага, ви повинні вирівнювати свої ряди, або Аллаг змінить ваші обличчя”». [88]. Передали аль-Бухарі (717) та Муслім (436), і слова належать Мусліму.
Хафіз ан-Нававі (нехай помилує його Аллаг) сказав: «Аль-Кідаах» (القِداح) — це заготівки для стріл, які вирізають і вирівнюють. Тобто ряди слід вирівнювати так само ретельно, як випрямляють стріли, щоб вони стали абсолютно рівними та прямими» ([89]). () Тлумачення до «Сахіх Муслім» ан-Нававі: 4/ 157.
3 - Імам має наказувати тим, хто молиться, заповнювати перший ряд, а потім наступний, і якщо залишається проміжок, то нехай він буде в останніх рядах; як сказав Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага): «Невже ви не стаєте в ряди, як ангели перед своїм Господом?» Ми запитали: «О, Посланцю Аллага, а як ангели стоять перед Господом своїм?» Він сказав: «Вони заповнюють перші ряди і щільно стають у шеренгу» [90]. Передав Муслім (430), з хадісу Джабіра ібн Самури (нехай Аллаг буде задоволений ним).
4- Імам повинен наслідувати приклад Пророка (мир йому і благословення Аллага) у читанні Корану під час молитви. Зазвичай він (мир йому і благословення Аллага) читав у ранковій молитві (Фаджр) із довгих сур, у вечірній молитві (Магріб) – з коротких, а в нічній (Іша), полуденній (Зугр) і післяполуденній (Аср) – із середніх. Про це передав Сулейман ібн Ясар від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг): «Я не молився за жодним, чия молитва була б настільки схожа на молитву Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага), як за таким-то». Сулейман сказав: «Він подовжував перші два рака’ати полуденної молитви (Зугр) і скорочував останні два, скорочував молитву Аср, читав у вечірній молитві (Магріб) короткі сури з розділу “аль-Муфассаль”, у нічній молитві (Іша) – середні сури з “аль-Муфассаль”, а в ранковій молитві (Фаджр) – довгі сури з “аль-Муфассаль”» [91]. Наводиться в ан-Насаї (982). Аль-Хафіз в "Булуг аль-Марам" (286) сказав: "Існад достовірний".
Аль-Муфассаль – це розділ Корану, який включає короткі сури і починається з сури «Аль-Худжурат» (49:1) та закінчується сурою «Ан-Нас» (114:1). Він поділяється на три частини: Довгі сури аль-Муфассаль – від «Аль-Худжурат» (49:1) до «Аль-Бурудж» (85:1), середні сури аль-Муфассаль – від «Аль-Бурудж» (85:1) до «Аль-Баййіна» (98:1), короткі сури аль-Муфассаль – від «Аль-Баййіна» (98:1) до «Ан-Нас» (114:1) ([92]). () Див.: Міркат аль-Мафатіх: 2/ 700.
Пункт 10: Якості, необхідні для імама:
Імам є серцем мечеті, її опорою та силою. Саме завдяки йому мечеть виконує свою місію – поширює істину, навчає людей релігії та допомагає суспільству зростати в благочесті. Якщо імам володіє знаннями, має мудрість, проникливість і добре розуміє звичаї та потреби громади, його вплив буде позитивним як для мечеті, так і для мешканців району. Він стане наставником, порадником і провідником у всьому доброму.
Так було ще з перших поколінь мусульман. У перші роки Ісламу молитву очолював сам Пророк (мир йому і благословення Аллага), потім – його праведні халіфи, після них – правителі, вчені та люди, які мали глибокі знання. Це вказує на те, що імамом має бути той, хто вирізняється високим рівнем релігійності, моральності, знань і благородної поведінки.
Важливість імама проявляється в житті суспільства. Сильний і грамотний імам може згуртувати громаду, а слабкий або неосвічений – навпаки, послабити її. Оскільки мечеть є осередком віри, якщо її імам не має достатніх знань або погано ставиться до своїх обов’язків, це принесе більше шкоди, ніж користі. Його головна роль – наставляти мусульман на шлях добра, справедливості та духовного зростання. Якщо ж він не має знань або не дотримується високих моральних стандартів, він не зможе виконати цю місію.
Навіть якщо імам має необхідні знання, але зайнятий іншими справами, це може негативно позначитися на його служінні. Він може запізнюватися на молитву, не мати часу для підготовки, що призведе до повторення одних і тих самих сур або поверхового виконання молитви.
Крім того, імам може піддаватися впливу пристрастей, невігластва, суперечок або небажаних крайнощів, що завадить йому мудро керувати громадою.
Мечеть відіграє ключову роль у житті мусульман. Вона є місцем, де люди не лише моляться, а й зміцнюють віру, вчаться та взаємодіють одне з одним. Вона сприяє поширенню чеснот і боротьбі з гріховними проявами. Однак мечеть може виконувати цю роль лише тоді, коли її очолює гідний імам – людина з необхідними знаннями, високими моральними якостями та щирим прагненням вести людей шляхом істини.
Найважливіші знання та якості, якими має володіти імам
1 - Щирість у діях заради Аллага – щоб вони були прийняті та благословенні, а сам імам став підтриманим і улюбленим Аллагом та людьми.
2 - Уникати показухи та хвастощів – адже вчинки оцінюються за намірами, і кожен отримає відповідно до того, що він задумав. Хто намагається здаватися тим, ким він не є, того Аллаг зганьбить.
3 - Бути тим, хто запам'ятовує Книгу Аллага, або запам'ятати частину з неї, і постійно повторювати те, що запам'ятав, і мати щоденний розпорядок для читання Корану.
4 - Вивчати напам’ять хадіси Пророка (мир йому і благословення Аллага) з таких збірок, як «Ріяд ас-саліхін», «Сорок хадісів ан-Нававі», «Булюг аль-Марам» або інших достовірних книг хадісів.
5 - Вивчати правильне віровчення – віровчення праведних попередників, яке ґрунтується на Корані та Сунні, без відхилень та нововведень.
6 - Вивчати фікг у питаннях релігії, з особливим акцентом на фікг поклонінь, таких як очищення, молитва, закят і піст. Також важливо знати фікг взаємовідносин, щоб розуміти правила заробітку та витрат, застерігати людей від шахрайства, обману, привласнення чужого майна неправедним шляхом, а також від марнотратства, скупості та жадібності. Усі фінансові та соціальні взаємодії мають відповідати Книзі Аллага і Сунні Пророка (мир йому і благословення Аллага).
7 - Досконало володіти арабською мовою, щоб правильно розуміти зміст того, що Аллаг послав Своєму Посланцю (мир йому і благословення Аллага), адже Коран був ниспосланий арабською мовою.
8 - Вивчати біографію Пророка (мир йому і благословення Аллага), його благородні риси та життя праведних попередників, адже в них міститься гідний приклад для наслідування, багатий настановами досвід, цінні знання та глибоке розуміння ісламської культури.
9 - Імам має знати вчених своєї країни та інших авторитетних знавців, які вирізняються правильним віровченням, глибокими знаннями та мудрістю. Він повинен звертатися до них за порадою у всіх питаннях релігії та у вирішенні проблем своєї громади.
10 - Імам має добре розуміти ісламські течії та їхні погляди, знати різні ідеологічні напрямки, їхні цілі та небезпечні течії, які суперечать істині. Це допоможе йому аргументовано пояснювати та відстоювати правильне віровчення, спираючись на Коран, Сунну та праці авторитетних мусульманських учених. Він має вміти викривати хибність помилкових поглядів і застерігати людей від них.
11 - Імам має розбиратися в сучасних засобах масової інформації, розуміти їхні можливості та ризики. Він повинен уміти використовувати медіа для поширення істини, заклику до Аллага та донесення корисних знань, водночас уникаючи небезпек, які вони можуть нести як для нього самого, так і для суспільства.
Якщо імам володіє цими якостями, то, з дозволу Аллага, це сприятиме правильному розвитку громади та збереженню її духовної рівноваги.
Найважливіші моральні якості:
1- Імаму мечеті слід бути проповідником і вчителем для громади мечеті та всіх, хто її відвідує, як місцевих жителів, так і гостей. Він має брати приклад з Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага), який є найкращим взірцем для всієї умми та її лідерів. Всевишній сказав: {Посланець Аллага — прекрасний приклад для вас, для тих, хто сподівається на Аллага, Останній День і часто згадує Аллага!} [Військові загони: 21].
Імам має утримуватися від розмов про світські справи та політику. Мечеть повинна залишатися місцем поклоніння та навчання.
2 - Він повинен бути охайним і впорядкованим, дбати про чистоту мечеті, підтримувати в ній порядок, слідкувати за справністю обладнання. Важливо уникати марнотратства та надмірного прикрашання мечеті.
3 - Його поведінка та зовнішній вигляд мають відповідати Сунні Пророка (мир йому і благословення Аллага). Це включає носіння бороди, підстригання вусів, а також уникнення надто довгого одягу, тобто щоб його край не опускався нижче щиколоток. Імам повинен зберігати стриманість, гідність і спокій, наслідуючи праведних попередників, нехай Аллаг буде милостивий до них.
4 - Імам має бути лагідним, терплячим і милосердним, адже м’якість у будь-чому лише додає йому краси, а її відсутність, навпаки, робить річ недосконалою. Як передається в хадисі: від Айші (нехай буде задоволений нею Аллаг) повідомляється, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «По-справжньому, лагідність лише прикрашає те, в чому вона є, а якщо вона зникає – це лише псує». [93]. Передав Муслім (2594).
Якщо хтось із відвідувачів мечеті зробить помилку, імам не повинен суворо його картати, а навпаки, має дати пораду лагідно і навчити правильному у добрий спосіб. Передається від Му‘авії ібн аль-Хакама ас-Сулямі (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав: «Одного разу, коли я молився разом з Посланцем Аллага (мир йому і благословення Аллага), один з людей чхнув, і я сказав: “Нехай Аллаг змилується над тобою”. Люди почали дивитися на мене, і я сказав: “Що з вами, чому ви дивитесь на мене?” Вони почали бити себе по стегнах, і коли я побачив, що вони намагаються змусити мене замовкнути, я замовк. Коли Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) завершив молитву, я зрозумів, що ніколи не бачив вчителя, кращого за нього — ні до, ні після. Клянуся Аллагом, він не докоряв мені, не бив і не ображав. А лише сказав: “Воістину, ця молитва не підходить для розмови людей. Вона призначена лише для прославлення Аллага, виголошення “Аллагу акбар” і читання Корану”». [94]. Муслім (537).
5 - Бути лагідним і чуйним, щоб об’єднувати людей навколо себе, надавати їм підтримку, ділитися знаннями та допомагати у важких ситуаціях. Він повинен бути поруч із ними у їхніх потребах і труднощах, а також радитися щодо питань, що стосуються діяльності мечеті.
І Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) був найкращим взірцем у всьому цьому, як сказав про нього Всевишній: {За милістю від Аллага ти був м’який із ними. Якби ти був грубим чи жорстоким, то вони неодмінно залишили б тебе. Вибач їм та благай про прощення для них; радься з ними у справах. А коли щось вирішиш, то покладай сподівання на Аллага! Воістину, Аллаг любить тих, які сподіваються на Нього!} [Сімейство Імрана: 159].
6 - Він має бути терплячим і впевненим у своїй вірі, а також щирим у своїх словах, щоб гідно нести відповідальність за свою громаду та мечеть. Адже саме терпіння і впевненість підносять людину до статусу провідника в релігії, як сказав Всевишній: {Ми поставили серед них провідників, які за наказом Нашим вели інших прямим шляхом — за те, що ті були терплячими та впевненими в Наших знаменнях!} [Сура Ас-Саджда (Земний уклін):24].
7- Він повинен бути правдивим у всьому, що говорить – чи то в п’ятничній проповіді, чи на уроці, чи під час настанови, чи у звичайній розмові з людьми. Це дозволить йому бути серед правдивих, які йдуть правильним шляхом і досягають успіху. Адже в хадисі від Пророка (мир йому і благословення Аллага) сказано: «Дотримуйтеся правдивості, адже правдивість веде до благочестя, а благочестя веде до Раю. Людина продовжує говорити правду і прагнути правдивості, поки не буде записана у Аллага як правдива. Стережіться брехні, адже брехня веде до розпусти, а розпуста веде до Вогню. Людина продовжує брехати та схилятися до брехні, поки не буде записана у Аллага як затятий брехун.» [95]. Передалы аль-Бухарі (6094) та Муслім (2607) з хадісу Абдуллага ібн Мас'уда (нехай буде задоволений ним Аллаг)
Брехня – це зло і лихо, а найтяжчою брехнею є брехня на Аллага Всевишнього та висловлювання про Нього без знання. Аллаг Всевишній сказав: {Скажи: «Воістину, мій Господь заборонив огидні вчинки, відкриті й приховані, інші гріхи й свавілля, додавання Аллагу рівних, про яких Він не зіслав жодного доказу, а ще — коли говорите ви про Аллага те, чого не знаєте!»} [Сура Аль-А’раф (Загорожі):33].
Цей благородний аят охоплює найтяжчі гріхи, розташовуючи їх у порядку зростання, і найбільшим серед них є висловлювання про Аллага без знання – як щодо Його Імен і Атрибутів, так і щодо Його Закону.
Брехня на Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага) є одним із найтяжчих видів брехні та найогидніших гріхів. Це один із великих гріхів, за які загрожує Пекло. Від Муґири ібн Шу’би (нехай буде задоволений ним Аллаг) передається, що він чув, як Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Воістину, брехня про мене не така, як брехня про когось іншого. Хто свідомо збреше від Мого імені, нехай приготується до свого місця у Вогні». [96]. Передали аль-Бухарі (1291) й Муслім (4).
Імам має остерігатися будь-якої брехні, навіть якщо вона виголошується з добрими намірами – щоб спонукати до добра чи застерегти від зла, як це інколи роблять деякі проповідники. Адже неправда, незалежно від наміру, залишається ганебним вчинком, у якому немає ні істинного блага, ні правильного наставлення. Той, хто вдається до неї, не отримає за це винагороди, а лише гріх і осуд.
8 - Він повинен бути відповідальним у передачі інформації, ретельно перевіряти достовірність новин, не поспішати з поширенням чуток і спиратися лише на перевірені джерела, адже Аллаг Всевишній наказав нам це у Своєму Писанні: {О ви, які увірували! Якщо до вас із якоюсь звісткою прийде нечестивець, то спробуйте все прояснити. Адже через своє незнання ви можете зашкодити людям, про що згодом будете жалкувати!} [Кімнати: 6].
9- Він повинен ретельно приховувати недоліки людей і берегти їхні таємниці, адже той, хто прикриє мусульманина, того Аллаг прикриє як у цьому світі, так і в наступному. А хто намагається викрити вади мусульман, того Аллаг викриє, навіть якщо він сховається у власному домі. Від Абдуллага ібн Умара (нехай Аллаг буде задоволений ним і його батьком) передається, що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто приховає недолік мусульманина, того Аллаг прикриє у Судний день». ([97]). Також передається від Абу Барзи аль-Аслямі (нехай Аллаг буде задоволений ним), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «О ті, хто увірував своїми язиками, але віра ще не увійшла у ваші серця! Не обмовляйте мусульман і не шукайте їхніх недоліків. Адже хто шукає вади мусульман, того Аллаг піддасть викриттю, і кого Аллаг викриє, того Він зганьбить навіть у його власному домі». [98]. Передали аль-Бухарі (2442) й Муслім (2580). () Також цей хадіс навів Абу Дауд (4880). Для детальнішого вивчення цих положень дивіться книгу «Імам мечеті: його наукові та моральні якості» шейха Сауда бін Мухаммада аль-Бішра.
Розділ 3: П’ятнична молитва та проповідь (хутба)
Пункт 1: П’ятнична молитва
Тема 1: Поняття п’ятничної молитви та її час
Спершу: Поняття п’ятничної молитви
Джумуа – це один із днів тижня, в який звершується особлива молитва, що називається п’ятничною молитвою ([99]). Див.: Словник термінів ісламської юриспруденції Мухаммада Раваса Калааджі та інших, с. 166.
Те, що Аллаг обрав для цієї умми день п’ятниці, є великою милістю. Передається від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Ми останні, але перші в День воскресіння, хоча їм було дано Писання до нас, а нам воно було дано після них. Це їхній день, який був їм призначений, але вони розійшлися в ньому, і Аллаг наставив нас на нього. Вони йдуть за нами в цьому: іудеї завтра, а християни післязавтра.» [100]. Передали аль-Бухарі (876) й Муслім (855).
П’ятниця – найкращий день, на який коли-небудь сходило сонце. Передається від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Найкращий день, на який сходило сонце, – це п’ятниця: у цей день був створений Адам, цього ж дня він увійшов до Раю і в цей же день був з нього вигнаний». [101]. Муслім 854.
Проміжок від однієї п’ятниці до наступної є спокутою за гріхи, вчинені між ними. Це підтверджується хадісом, який передається від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «П’ять обов’язкових молитов, час від однієї п’ятниці до іншої та від одного Рамадану до наступного є спокутою за гріхи, вчинені між ними, за умови уникнення великих гріхів». [102]. Муслім (233).
П’ятнична молитва є окремою самостійною молитвою, яка відрізняється від полуденної (Зугр) за кількістю рак’атів, читанням Корану вголос, обов’язковою проповіддю та спеціальними умовами, що її стосуються, проте час її виконання збігається з часом полуденної молитви.
По-друге: Час п'ятничної молитви
Час п’ятничної молитви збігається з часом полуденної (Зугр), починаючись після того, як сонце схиляється із зеніту в бік заходу, і триває до моменту, коли тінь предмета стає рівною його висоті після полудня. Це підтверджує хадіс Анаса ібн Маліка (нехай Аллаг буде задоволений ним), у якому передається, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) виконував п’ятничну молитву, коли сонце починало хилитися до заходу ([103]). Тобто коли воно відхиляється від центру неба на захід, що є початком часу полуденної молитви. Хадіс передав аль-Бухарі під номером 904.
Тема 2: Положення п’ятничної молитви та для кого вона є обов’язковою
По-перше: Положення п’ятничної молитви
П’ятнична молитва є обов’язковою для чоловіків, як сказав Всевишній Аллаг: {О ви, які увірували! Коли закликають вас на молитву в п’ятницю, то зверніться до згадування Аллага і полиште справи торгівельні. Це краще для вас, якщо ви розумієте!} [Джумуа: 9], Також передається від ’Абдуллага ібн ’Умара та Абу Гурайри (нехай Аллаг буде задоволений ними обома), що вони чули, як Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав, стоячи на своєму мінбарі: «Нехай люди перестануть пропускати п’ятничні молитви, інакше Аллаг запечатає їхні серця, і вони опиняться серед неуважних!» [104]. Муслім 865.
Мусульмани одностайні в тому, що п’ятнична молитва є обов’язковою. Ібн аль-Мунзір (нехай помилує його Аллаг) сказав: “Усі згодні, що п’ятнична молитва є обов’язковою для вільних, дорослих, місцевих жителів, які не мають виправданої причини для її пропуску” ([105]). [Іджма: с. 40].
По-друге: Для кого вона є обов’язковою?
П’ятнична молитва є обов’язковою для кожного мусульманина-чоловіка, який є вільним, досяг повноліття, має розум, здатний її виконати та не перебуває в дорозі. Вона не є обов’язковою для раба, жінки, дитини, людини з психічними розладами, хворого або подорожуючого. Це підтверджується хадісом, переданим Таріком ібн Шигабом (нехай буде задоволений ним Аллаг), у якому пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «П’ятнична молитва є обов’язковою для кожного мусульманина, за винятком чотирьох: раба, жінки, дитини та хворого» [106]. Абу Дауд: 1067.
Що стосується подорожуючого, то він звільняється від обов’язку п’ятничної молитви, оскільки пророк (мир йому і благословення Аллага) не виконував її під час своїх подорожей. Навіть коли день Арафа під час його Хаджу припав на п’ятницю, він виконав полуденну молитву (Зугр) і об’єднав її з післяполуденною (Аср).
Ібн аль-Мунзір (нехай помилує його Аллаг) передав одностайну думку щодо цього, сказавши: «Усі вчені погоджуються, що п’ятнична молитва не є обов’язковою для дітей і жінок… Також усі згодні, що вона є обов’язковою для вільних дорослих чоловіків, які постійно проживають у певному місці та не мають виправданої причини для її пропуску» ([107]). [Іджма: с. 40].
Якщо раб, жінка, дитина, хворий або мандрівник відвідають п’ятничну молитву, то вона буде дійсною для них і зарахується замість полуденної молитви (Зугр).
П’ятнична молитва не є обов’язковою для кочівників, які пересуваються в пошуках пасовищ і води, адже ті, хто вів кочовий спосіб життя за часів Пророка (мир йому і благословення Аллага), мешкали навколо Медіни, і він не зобов’язував їх виконувати п’ятничну молитву. З цього приводу імам Ахмад сказав: «Кочівники не зобов’язані здійснювати п’ятничну молитву, оскільки вони не мають постійного місця проживання». Він пояснив відсутність цього обов’язку тим, що вони постійно пересуваються. Тому кожен, хто оселився і не змінює місця проживання за власним бажанням, вважається мешканцем населеного пункту» ([108]). [Маджму' аль-Фатава (Збірка фетв): 24/166].
П’ятнична молитва вважається дійсною, якщо в ній беруть участь щонайменше троє: один виголошує проповідь, а двоє слухають її. На це вказують слова Аллага: {зверніться до згадування Аллага} [Джумуа: 9] Іменник у множині вказує на зібрання, а найменше можливе зібрання — це троє осіб.
Тема 3: Як здійснюється п’ятнична молитва.
П’ятнична молитва складається з двох рак’атів, у яких Коран читається вголос. Це підтверджується тим, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) так робив, і вчені одностайно погоджуються з цим. Ібн Хазм (нехай помилує його Аллаг) сказав: “Існує одностайна думка, що якщо п’ятнична молитва відповідає всім встановленим умовам, то вона виконується у два рак’ати з голосним читанням” ([109]). [Маратібуль іджма: с. 33].
Рекомендується в першому рак’аті п’ятничної молитви читати суру Аль-Фатіха та суру «Всевишній» (Саббіхісма Раббікаль-А’ля), а в другому — суру Аль-Фатіха та суру «Покрита» (Гашія). Від ан-Нуамана ібн Башира (нехай буде задоволений ними Аллаг) передається: “Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) під час святкових і п’ятничних молитов читав: «Всевишній» (Аль-А’ля) і «Покрита» (Аль-Гашія)” ([110]). Муслім (878).
Або ж у першому ракааті читає суру Аль-Фатіха та «П’ятниця» (Аль-Джумуа), а в другому — суру Аль-Фатіха та «Лицеміри» (Аль-Мунафікун). Передається від Ібн Абу Рафа', що Марван залишив Абу Гурейру намісником у Медині, а сам вирушив до Мекки. Абу Гурейра провів для нас п’ятничну молитву, прочитавши після сури «П’ятниця» (Аль-Джумуа) в останньому ракааті «Лицеміри» (Аль-Мунафікун). Тоді я зустрів Абу Гурейру, коли він повертався, і сказав йому: “Ти прочитав дві сури, які Алі ібн Абу Таліб читав у Куфі”. На що Абу Гурейра відповів: “Я чув, що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) читав їх у п’ятницю” ([111]). Передав Муслім (877).
Тема 4: За яких умов молитва Джумуа вважається виконаною?
П’ятнична молитва вважається дійсною, якщо людина встигла хоча б один ракаат разом з імамом. Від Абдулли ібн Умара (нехай Аллаг буде задоволений ними обома) передається, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто встиг виконати один ракаат п’ятничної молитви або іншої, той вважається тим, хто виконав її повністю». [112]. Передав ан-Насаї (557).
Якщо людина встигла менше ніж один ракаат, то вона повинна звершити її як полуденну (Зугр) молитву ([113]). () див.: Аль-Муґні Ібн Кудама: 2/231.
Той, хто пропустив один ракаат п’ятничної молитви і встиг приєднатися до імама в другому ракааті під час руку’у або раніше, повинен виконати лише один ракаат після того, як імам завершить молитву, згідно з хадісом: «Той, хто встиг виконати ракаат, вважається тим, хто здійснив молитву». [114]. Хадіс навів Абу Дауд (893).
Тема 5: Що заборонено або небажано робити під час п’ятничної молитви?
1- Заборонено розмовляти, коли імам виголошує проповідь; відповідно до хадісу від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Якщо в п’ятницю, під час проголошення імамом проповіді, ти скажеш тому, хто перебуває поруч із тобою: “Замовчи!” – то також вважатимешся тим, хто марнословить». ([115]) Тобто, ти промовив марні слова, що є зайвим і недійсним, і тим самим втратив чесноту своєї п’ятничної молитви. Передали аль-Бухарі (934) й Муслім (851).
ан-Нававі (нехай помилує його Аллаг) сказав: «Цей хадіс вказує на заборону будь-яких розмов під час проповіді. Якщо навіть фраза “Замовчи”, яка сама по собі є закликом до добра, вважається пустослів’ям, то будь-яка інша розмова тим більше буде недопустимою» ([116]). [Шарх на Сахіх Муслім: 6/138].
До заборонених розмов під час проповіді входять: відповідь тому, хто чхнув, і відповідь на привітання салямом. Це не дозволяється під час проповіді імама. Однак до її початку та в паузі між двома проповідями розмовляти не заборонено.
Що стосується розмови з проповідником, то в цьому немає нічого поганого. Передається від Анаса ібн Маліка (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав: Одного разу чоловік увійшов до мечеті в п’ятницю, коли Пророк (мир йому і благословення Аллага) стояв, проголошуючи хутбу. Він став перед Пророком (мир йому і благословення Аллага) і сказав: «О Посланцю Аллага, майно знищено, а шляхи перекриті, попроси Аллага, щоб Він послав нам дощ». Тоді Пророк (мир йому і благословення Аллага) підняв руки… (хадіс)».([117]). Передали аль-Бухарі (967) й Муслім (897).
2 - Під час проповіді заборонено займатися сторонніми справами, такими як гратися з камінцями, перебирати чотки, користуватися мобільним телефоном тощо. Від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг) передається, що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто під час молитви торкається камінців, той втрачає зосередженість» [118]. Це пояснюється тим, що зайві рухи заважають розумінню і відволікають від смиренності. Муслім (857).
3- Заборонено переступати через людей під час проповіді. Передається від Абдуллага ібн Бусра (нехай буде задоволений ним Аллаг), що одного разу чоловік у п’ятницю проходив між людьми, переступаючи через них, у той час як Пророк (мир йому і благословення Аллага) виголошував проповідь. Тоді Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав йому: «Сядь, бо ти завдав шкоди» [119]. Хадіс навів Абу Дауд: 1118.
Це пояснюється тим, що проходження між людьми завдає їм незручностей і відволікає від слухання проповіді. Однак імаму дозволяється переходити між рядами, якщо інакше він не може дістатися свого місця. Також дозволяється пройти вперед у разі необхідності, наприклад, для відновлення омовіння або щоб заповнити порожнє місце перед собою.
4 - Заборонено змушувати людину покинути місце, яке вона зайняла раніше, і сідати замість неї. Передається від Джабіра ібн Абдаллага (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Нехай ніхто з вас не змушує свого брата встати в п’ятницю, щоб зайняти його місце. Розступайтеся та звільняйте місце один одному» [120]. Муслім (2178).
5 - Небажано сідати між двома людьми або переступати через них, розділяючи їх. Передається від Сальмана аль-Фарісі (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто в п’ятничний день здійснив ґусль… потім вирушив до мечеті, не розділяючи двох людей, виконав стільки ракаатів, скільки було йому визначено, а коли вийшов імам, мовчав і слухав, тому будуть прощені гріхи між цією та наступною п’ятницею». ([121]). Це вказує на те, що той, хто розділяє двох людей, не отримає цього прощення. Передав аль-Бухарі (910).
Пункт 6: Додаткові дії (сунни) в п’ятничний день
1- Рекомендується у ранковій молитві в п’ятницю читати сури "ас-Саджда" і "аль-Інсан", оскільки Пророк (мир йому і благословення Аллага) постійно дотримувався цього. Передається від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Пророк (мир йому і благословення Аллага) у п’ятничний ранок читав сури "ас-Саджда" і "аль-Інсан" ([122]). Передали аль-Бухарі (891) й Муслім (880).
2- Ґусль у п’ятничний день є підтвердженою сунною. Передається від Абдулли ібн Умара (нехай буде задоволений ними Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Якщо хтось із вас приходить на п’ятничну молитву, нехай здійснить ґусль». ([123]). Слід приділяти цьому увагу та не нехтувати ним, особливо тим, у кого є неприємний запах. Передали аль-Бухарі (877) й Муслім (844).
Час для здійснення ґуслю в п’ятничний день починається зі світанку. Ґусль від джанаби (ритуального стану нечистоти після статевої близькості або виверження сім’я) може замінити п’ятничний ґусль, оскільки його мета — очищення та усунення неприємних запахів з тіла, а це досягається і при ґуслі від джанаби. Однак рекомендується мати намір поєднати ґусль джанаби з п’ятничним ґуслем, щоб отримати за це винагороду.
3 - Рекомендується користуватися духами, дбати про чистоту та доглядати за тілом, зокрема підстригати нігті, видаляти волосся з лобка, вищипувати волосся під пахвами та підстригати вуса. Про це повідомляється в хадісі, переданому від Салмана аль-Фарісі (нехай буде задоволений ним Аллаг), який сказав, що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто в п’ятничний день здійснить ґусль, очиститься настільки, наскільки зможе, потім скористається духами, прийде до мечеті, не розділяючи двох людей, виконає стільки ракаатів, скільки йому буде призначено, а коли вийде імам, буде уважно слухати хутбу — тому будуть прощені гріхи між цією та наступною п’ятницею». [124]. Передав аль-Бухарі (910).
Також у цей день настійно рекомендується використовувати сивак. Від Абу Саїда аль-Худрі (нехай буде задоволений ним Аллаг) передається, що він сказав: «Я свідчу, що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Ґусль у п’ятницю є обов’язковим для кожного дорослого мусульманина. Також слід користуватися сиваком і наносити духи, якщо вони є». [125]. Передав аль-Бухарі (880).
4 - Рекомендується одягати найкращий із наявного одягу. Передається від Умара ібн аль-Хаттаба (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він, побачивши біля дверей мечеті гарний одяг, сказав: «О Посланцю Аллага (мир йому і благословення Аллага), якби ти придбав цей одяг, щоб носити його у п’ятничний день та для прийому делегацій, коли вони приходять до тебе…» [126]. Передали аль-Бухарі (886) й Муслім (2068).
5 - Рекомендується рано вирушати до мечеті у п’ятничний день, оскільки пророк (мир йому і благословення Аллага) заохочував до цього. У хадісі, переданому від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто здійснив обмивання в п’ятницю так, як для очищення від джанаби, а потім вирушив до мечеті, той наче приніс у жертву верблюда. Хто вирушив у другій годині — наче приніс у жертву корову, у третій — наче приніс барана з рогами, у четвертій — наче приніс курку, а в п’ятій — наче приніс яйце. Коли ж виходить імам, ангели закривають свої записи й приходять слухати згадування Аллага». [127]. Передали аль-Бухарі (881) й Муслім (850).
6- Рекомендується тому, хто входить до мечеті в п’ятницю, коли імам виголошує проповідь, не сідати, доки не виконає два ракаати молитви, скоротивши їх. Пророк (мир йому і благословення Аллага) наказав тому, хто входить під час хутби, так чинити. Від Джабіра ібн Абдуллага (нехай буде задоволений ним Аллаг) передається, що одного разу Сулейк аль-Ґатафані прийшов у п’ятницю, коли Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) виголошував проповідь, і одразу сів. Тоді він сказав йому: «О Сулейк, встань, виконай два ракаати й зроби їх короткими». А потім додав: «Якщо хтось із вас прийде в п’ятницю, коли імам виголошує проповідь, то нехай виконає два ракаати й скоротить їх». [128]. Передали аль-Бухарі (930) й Муслім (875).
7 - Рекомендується читати суру «Аль-Кагф» у п’ятницю. Від Абу Саїда аль-Худрі (нехай буде задоволений ним Аллаг) передається, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто прочитає суру «Аль-Кагф» у п’ятницю, того осяє світло між цією та наступною п’ятницею». [129]. Передав аль-Хакім у «аль-Мустадрак» (3392), і хадіс має дефект, зупиняючись на Абу Саїді.
8 - У п’ятничний день і ніч рекомендується якомога частіше благословляти Пророка (мир йому і благословення Аллага). Від Ауса ібн Ауса (нехай буде задоволений ним Аллаг) передається, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Найкращим із ваших днів є п’ятниця, тож частіше благословляйте мене цього дня, адже ваші благословення (салавати) досягають мене». [130]. Хадіс навів Абу Дауд: 1531.
9- Рекомендується в цей день часто звертатися до Аллага з мольбами, шукаючи годину відповіді. Від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг) передається, що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага), говорячи про п’ятницю, сказав: «Воістину, є в ній година, і якщо вона співпаде з тим часом, коли мусульманин, перебуваючи в молитві, попросить у Всевишнього Аллага про щось, то Він неодмінно дарує йому це». [131]. Передали аль-Бухарі (935) й Муслім (852).
І відповідь може бути дарована у будь-яку годину п’ятниці, однак найбільш вірогідні моменти — це час від того, як імам сідає у п’ятницю для проповіді, до завершення молитви, а також остання година п’ятниці для того, хто сидить в очікуванні молитви магріб, незалежно від того, чи він у мечеті, чи вдома. Від Абу Муси аль-Ашарі (нехай буде задоволений ним Аллаг) передається, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав про годину п’ятниці: «Вона триває від моменту, коли імам сідає, до завершення молитви». [132]. Муслім 853.
Тема 7: Додаткова молитва у п’ятницю
Немає встановленої сунни перед п’ятничною молитвою, однак рекомендується тим, хто приходить на п’ятничну молитву, виконувати додаткову молитву в такій кількості, як забажає: два, чотири, шість ракаатів або більше, завершуючи кожні два ракаати. Це ґрунтується на заохоченні Пророка (мир йому і благословення Аллага) до цього, як передається в хадісі від Салмана аль-Фарсі (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: Хто здійснив ґусль у п’ятничний день … потім пішов, не розділяючи двох, і помолився стільки, скільки йому було призначено, а коли вийшов імам, мовчав, тому будуть прощені його гріхи між цією та наступною п’ятницею. ([133]). Також це підтверджується практикою сподвижників (нехай буде задоволений ними Аллаг) і загальною перевагою, яка згадується щодо добровільних молитв. Передав аль-Бухарі (910).
Що стосується сунни ратіба, то вона виконується після п'ятничної молитви: молиться два рака'ати у своєму домі або чотири рака'ати в мечеті. Пророк (мир йому і благословення Аллага) здійснював два рака'ати після п'ятничної молитви у своєму домі ([134]). Передається від Абу Гурайри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав: «Сказав Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага): «Якщо хтось із вас виконає п'ятничну молитву, то нехай після неї молиться чотири рак’ати». [135]. Передали аль-Бухарі (937) й Муслім (729) з хадісу Ібн Умара (нехай буде задоволений Аллах ними обома). Муслім (881).
Що стосується сунни ратіба після п'ятничної молитви, то якщо вона виконується в мечеті, то молиться чотири рака'ати, а якщо в домі — то дві рака'ати.
Розділ 2: П'ятнична проповідь (хутба):
Тема 1: П'ятнична проповідь
Це промова, яка виголошується перед зібранням людей, перед п’ятничною молитвою, і містить хвалу Аллагу, славословлення Йому, молитву і мир на пророка Мухаммада (мир йому і благословення Аллага), а також настанови та нагадування ([136]). () Див.: Словник мови факигів: с. 197, та п’ятнична проповідь (хутба) і її фікгові правила від Хаджілана: с. 22.
Тема 2: Положення про хутбу
Хутба є умовою для п'ятничної молитви, без якої вона не дійсна; як сказано в словах Всевишнього: ﴾О ви, ті, які увірували! Коли закликають до п’ятничної молитви, то спокійно без зайвого поспіху, прямуйте до цього поминання Аллага﴿ [Джумуа: 9] Було роз'яснено, що згадування Аллага означає проповідь ([137]); якби проповідь не була обов'язковою, не було б необхідності прагнути до неї, так само як і постійне дотримання її Пророком Мухаммадом (мир йому і благословення Аллаха) та ніколи не залишення її. () див.: "Тафсір ат-Табарі" на стор. 22/642.
мам Ібн Кудама аль-Ханбалі (нехай помилує його Аллаг) сказав: "Загалом, проповідь (хутба) є умовою для п'ятничної молитви (джумуа), яка не є дійсною без неї." ([138]). [Аль-Муґні: 2/224].
Тема 3: Умови проповіді (хутби):
1- мають бути дві проповіді; як це підтверджується в хадісі від Абдуллага ібн Умара (нехай Аллаг буде задоволений ними обома), що він сказав: Пророк Мухаммад (мир йому і благословення Аллага) виголошував дві проповіді, сидячи між ними ([139]). Передав аль-Бухарі (928).
2- Щоб вона відбувалася після настання часу п'ятничної молитви, бо якщо вона відбулася або частина її була до цього часу, то вона не буде прийнята.
3- Проповіді передують молитві; відповідно до хадісу, переданого Саібом ібн Язідом (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав: Азан у день п’ятниці спочатку був, коли імам сідав на мінбар у часи Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага), а також за часів Абу Бакра та Умара (нехай буде Аллаг задоволений ними обома)([140]). Це чітко вказує на те, що дві проповіді повинні передувати молитві. (аль-Бухарі (916).)
відповідно до слів посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага): «Моліться так само, як ви бачили, що молюся я» ([141]), і Пророк (мир йому і благословення Аллага) не молився, поки не закінчив обидві проповіді, і сказав аль-Мардаві: "Вимагається, щоб вони – тобто: дві проповіді – передували молитві без суперечок" ([142]). Також аль-Бухарі передав інший хадіс (631) від Маліка ібн аль-Хувейріса (нехай буде задоволений ним Аллаг). Аль-Інсаф: 2/389.
4- Послідовність між частинами проповіді, сказав імам Ібн Кудама (нехай Аллаг буде милостивий до нього): "Одночасність є умовою дійсності проповіді. Якщо частини проповіді розділені довгою розмовою, тривалим мовчанням або чимось іншим, що перериває одночасність, її слід почати заново. Довжина перерви визначається звичаєм. Також вимагається одночасність між проповіддю та молитвою. Якщо виникає потреба в очищенні, слід здійснити омовіння і продовжити проповідь, якщо перерва не була надто довгою" ([143]). () Аль-Муґні: 2/230.
5- Голосне виголошення проповіді; адже проповідь є обов'язковою і умовою для дійсності п'ятничної молитви, а голосне виголошення є засобом для її виконання та досягнення її мети, якою є наставляння та нагадування, і те, без чого обов'язок не може бути виконаний, також є обов'язковим.
6 - Присутність кількості, необхідної для проведення п’ятничної молитви, адже проповідь є поминанням, до якого слід прагнути, тому необхідно, щоб зазначена кількість слухала її.
Тема 4: Стовпи проповіді:
1- Початок з прославлення та вихваляння Аллага Всемогутнього. Як повідомляється в хадісі від Джабіра ібн Абдуллага (нехай буде задоволений ними Аллаг), що Пророк (мир йому і благословення Аллага) у п’ятничній проповіді прославляв Аллага і вихваляв Його, а потім продовжував … (хадіс [144]). Муслім (867).
2 - Включення благословення на Пророка (мир йому і благословення Аллага) у проповідь, адже це було відомою та поширеною практикою серед сподвижників (нехай буде задоволений ними Аллаг) ([145]). () дивись: «Джаля аль-Афхам» Ібн аль-Кайїма: с. 371.
3 - Вона має містити настанову та заклик до богобоязливості перед Аллагом Всевишнім. Як передається від Джабіра ібн Самури (нехай буде задоволений ним Аллаг), він сказав: «Пророк (мир йому і благословення Аллага) виголошував дві проповіді, між якими сідав, читав Коран і нагадував людям». Адже саме це є основною метою проповіді. Муслім: 862.
4- Читання частини Корану. Як передається в хадісі від Джабіра ібн Самури (нехай буде задоволений ним Аллаг): «Пророк (мир йому і благословення Аллага) виголошував дві проповіді, між якими сідав, читав Коран і нагадував людям».
Тема 5: Сунни хутби:
1 - Проповідувати з мінбару або з підвищеного місця. Було виготовлено для Пророка (мир йому і благословення Аллага) мінбар, і він виголосив на ньому п’ятничну проповідь ([147]), Від багатьох сподвижників (нехай буде задоволений ними Аллаг) передається, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) виголошував проповіді на мінбарі. Ан-Науауї (нехай буде милостивий до нього Аллаг) передав одностайну думку вчених із цього питання, сказавши: «Всі вчені одностайні в тому, що бажано, щоб проповідь виголошувалася з мінбару» ([149]). Це робиться для кращого донесення слів проповіді до людей, адже коли вони бачать проповідника, його слова мають сильніший вплив на їхнє наставлення. Цей хадіс передав аль-Бухарі (2095) від Джабіра (нехай буде задоволений ним Аллаг). Дивись також:Ірва аль-Галіль фі тахрідж ахадіс Манар ас-Сабіль: 3/75 і далі. (аль-Маджму' Шарх аль-Мухаззаб: 4/527).
2- Стояння проповідника під час проповіді. Аллаг Всевишній сказав: {Але коли бачать вони торгівлю чи розвагу, поспішають вони до цього, залишаючи тебе стояти [в мечеті].} [Сура аль-Джумуа: 11]. Також від Абдулли ібн Умара (нехай буде задоволений ним Аллаг) передається: «Пророк (мир йому і благословення Аллага) виголошував проповідь стоячи, потім сідав, а потім знову вставав, так само, як ви робите зараз» ([150]). Цей хадіс передали аль-Бухарі (920) та Муслім (861).
3 - Рекомендується, щоб проповідник звертався обличчям до слухачів. Від Абдулли ібн Умара (нехай буде задоволений ним Аллаг) передається: «Коли Пророк (мир йому і благословення Аллага) у п’ятницю наближався до свого мінбару, він вітав тих, хто сидів поруч, а коли піднімався на мінбар, звертався до людей обличчям і вітав їх» ([151]). Аль-Байгаки у Сунан аль-Кубра (5742)
Сказав Хафіз Ібн Раджаб: “Звернення імама до людей у мечеті, відвернувшись від кибли, є загальноприйнятим, і тексти також вказують на це, адже він звертається до них, щоб вони його зрозуміли. Усе це є сунною. Якщо імам відступить від цього, то відступає від сунни, але його п’ятнична молитва залишається дійсною” ([152]). Фатх аль-Барі Ібн Раджаба: 8/250
4 - Рекомендується, щоб проповідник вітав миром присутніх, коли звертається до них, згідно з хадісом Джабіра (нехай буде задоволений ним Аллаг): «Коли Пророк (мир йому і благословення Аллага) піднімався на мінбар, він вітав людей» ([153]). Ібн Маджа (1109)
5 - Рекомендується, щоб проповідник сидів на мінбарі до закінчення азану. Від Ібн Умара (нехай буде задоволений ними обома Аллаг) передається: «Пророк (мир йому і благословення Аллага) виголошував дві проповіді: він сідав, коли піднімався на мінбар, поки муедзин не закінчував, потім вставав і виголошував проповідь, потім сідав, не промовляючи жодного слова, а потім знову вставав і виголошував проповідь» ([154]). Це також підтверджується хадісом, переданим Саїбом ібн Язідом (нехай буде задоволений ним Аллаг), який сказав: «Воістину, азан у п’ятницю спочатку виголошувався тоді, коли імам сідав на мінбар у п’ятницю за часів Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага), а також Абу Бакра та Умара (нехай буде задоволений ними обома Аллаг)» ([155]). Абу Дауд (1092) Аль-Бухарі (916)
6 - Рекомендується підвищувати голос під час проповіді настільки, наскільки це можливо. Як повідомляється в хадісі від Джабіра ібн Абдуллага (нехай буде задоволений ними обома Аллаг), він сказав: «Коли Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) виголошував проповідь, його очі червоніли, голос підвищувався, і він ставав дуже сердитим, ніби попереджаючи про наближення війська, кажучи: «Ранковий і вечірній вам мир» (156). Пояснення: “Ранковий” означає — до вас прийшло військо вранці, а “вечірній” — прийшло до вас увечері. Той, хто хоче застерегти чи налякати когось, може використати ці вирази. Муслім (867).
7 -Рекомендується трохи посидіти між двома проповідями. Від Ібн Умара (нехай буде задоволений ним і його батьком Аллаг) передається: «Пророк (мир йому і благословення Аллага) виголошував дві проповіді, сидячи між ними» ([157]). аль-Бухарі (928).
8 - Рекомендується скоротити обидві проповіді, причому друга повинна бути коротшою за першу, а молитва має бути довшою. Від Аммара (нехай буде задоволений ним Аллаг) передається, що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Воістину, довга молитва людини та коротка проповідь є ознакою його розуміння, тож подовжуйте молитву і скорочуйте проповідь». [158]. Передав Муслім (869).
9- Рекомендується підносити мольби за мусульман, просячи для них блага як у релігійному, так і в мирському житті, а також молитися за правителів мусульман про праведність, успіх, допомогу в утвердженні істини та здійсненні справедливості. Ан-Науауї (нехай Аллаг буде милостивий до нього) сказав: “Що стосується мольби за імамів мусульман та правителів з проханням про їхнє виправлення, допомогу в істині, здійснення справедливості та подібне, а також за війська ісламу — це бажано за одностайною згодою вчених” ([159]). [Аль-Маджму' Шарх аль-Мухаззаб: 4/521].
І не належить імаму піднімати руки під час мольби у п’ятничній проповіді, окрім випадку, коли просять дощу. Рекомендується йому вказувати вказівним пальцем. Передається від Умари ібн Рубейї (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він побачив Бішра ібн Марвана на мінбарі з піднятими руками й сказав: «Нехай Аллаг покарає ці дві руки! Я бачив, як Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) не робив більше, ніж ось так», — і вказав вказівним пальцем ([160]). Передав Муслім (874).
10- Рекомендується, щоб молитву вів той, хто виголошував проповідь. Це тому, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) самостійно виконував обидві ці дії, і так само робили його наступники після нього. Однак, якщо проповідь виголошував один чоловік, а молитву вів інший через поважну причину, це дозволено ([161]). [Аль-Муґні Ібн Кудама: 2/ 228].
Тема 6: Переклад п'ятничної проповіді (хутби):
Дозволяється проповіднику у країнах, де жителі або більшість із них не знають арабської мови, виголошувати проповідь їхньою мовою. Це робиться для того, щоб слухачі зрозуміли зміст хутби, досягли її мети та отримали користь із настанов, наукових знань і нагадувань, які вона містить. Від Пророка (мир йому і благословення Аллага) не передано жодної вказівки на обов’язковість виголошення п’ятничної проповіді арабською мовою. Він промовляв арабською, оскільки це була його мова та мова його народу.
Бажано, щоб проповідник спочатку виголосив хутбу арабською мовою, а потім переклав її на мову своєї країни, наслідуючи практику Пророка (мир йому і благословення Аллага) та уникаючи суперечок у цьому питанні.
Під час перекладу слід враховувати потреби слухачів: можна розділити переклад, виголошуючи його після кожного уривка проповіді. Або відкласти переклад до завершення арабської частини хутби та виголосити його перед молитвою.
Також дозволяється здійснювати синхронний переклад проповіді й транслювати його через радіопередавач. Ті, хто не володіють арабською мовою, можуть користуватися приймачами. Це не вважається забороненим пустослів’ям ані для перекладача, ані для слухача, оскільки сприяє загальному благу та допомагає досягти мети проповіді.
Тема 7: Вимоги до проповідника
Проповідник (хатиб) є основою та силою мечеті, адже саме через нього мечеть виконує свою місію — поширення Ісламу, просвіту суспільства та ознайомлення людей із їхньою релігією. Якщо хатиб є вченим, мудрим, проникливим, обізнаним із традиціями та умовами життя людей, його слова матимуть глибокий вплив на громаду мечеті та мешканців району. Такий проповідник навчає людей, наставляє їх і веде до добра, чеснотливості та праведності.
У перші часи ісламу цю відповідальність несли найгідніші: пророк (мир йому і благословення Аллага), його праведні наступники, правителі, командири, вчені й видатні особистості. Це вказує на те, що проповідник повинен мати високий рівень релігійності, міцну мораль, глибокі знання та достойну поведінку.
Роль проповідника надзвичайно важлива: сильний і знаючий закликач допомагає громаді зростати духовно, тоді як слабкий у знаннях чи характері завдає їй шкоди. Мечеть має бути місцем, де слова поєднуються з ділами. Якщо ж проповідник позбавлений належних знань, має слабку особистість чи погану поведінку, він більше шкодить, ніж приносить користь. Його завдання — наставляти людей на шлях добра та праведності. Очевидно, що людина без відповідної освіти та релігійного розуміння не зможе належно виконати цю важливу місію.
Можливо, проповідник (хатиб) відповідає всім вимогам цієї посади з точки зору знань і особистих здібностей, але він може бути зайнятий іншими справами, що впливають на рівень його виконання обов’язків.
Іноді він не має достатньо часу для підготовки проповіді, яка б відповідала обставинам. У результаті він може звернутися до людей із хутбою, яка, за словами Ібн Кайїма аль-Джаузії (нехай Аллаг буде милостивий до нього), «не зміцнює віру в серці, не утверджує єдинобожжя, не дає глибокого пізнання про Аллага, не нагадує про Його дні та не спонукає душу до любові до Нього й прагнення зустрітися з Ним».[162] Джерело: «Зад аль-маад» Ібн аль-Кайїм: 1/409
Проповідника може здолати пристрасть, невігластво, суперечки чи осуджуваний екстремізм. Це виводить його за межі об’єктивності, позбавляє виховного характеру промови та суперечить принципам мудрості й доброї настанови.
Мечеть має величезний вплив у житті мусульманина, адже вона є маяком керівництва, де людина звертається до Аллага, зміцнює свою віру, зустрічається з братами по вірі, щоб спільно працювати над поширенням чеснот і боротьбою з пороками. Однак вона не зможе виконувати цю роль, якщо Аллаг не наділить її проповідником (хатиб), який володіє необхідними знаннями, праведністю та високими моральними якостями, що відповідають величі цієї посади та важливості виконуваних обов’язків.
Основні наукові вимоги до проповідника (хатиба):
1. Щирість у діяннях заради Аллага. Проповідник повинен бути щирим у своїх діях, прагнучи лише вдовольнити Аллага. Така щирість робить його слова впливовими, а справи — прийнятими та улюбленими як для Аллага, так і для людей.
2. Уникнення показухи та хвастощів. Показуха й самовихваляння знецінюють діяння, адже справи оцінюються за намірами. Кожен отримає лише те, що задумав. Той, хто приписує собі те, чого не має, буде зганьблений Аллагом.
3. Запам’ятовування Корану та його регулярне читання. Проповідник повинен прагнути вивчити напам’ять увесь Коран або хоча б його частину. Регулярне повторення вивченого та щоденне читання Священної Книги допомагають закріпити знання й зміцнити віру.
4. Вивчення хадисів пророка (мир йому і благословення Аллага). Проповідник має знати напам’ять низку хадисів із достовірних збірок, таких як «Ріяд ас-саліхін», «Аль-Арбаїн ан-Нававія», «Булуг аль-Марам» та інші. Це дозволить йому наводити приклади зі Сунни та робити свої проповіді більш змістовними.
5. Оволодіння правильним віровченням. Невід’ємною вимогою є вивчення правильної акіди — віровчення праведних попередників (саляфів), що допомагає утвердити віру та уникнути помилок у релігійних питаннях.
6. Знання фікгу (релігійної юриспруденції) Проповідник повинен розуміти положення релігії, особливо в питаннях поклоніння (очищення, молитва, закят, піст) і взаємовідносин. Це знання необхідне для того, щоб: роз’яснювати правила заробітку та витрат; застерігати людей від обману, шахрайства та незаконного привласнення майна; попереджати про шкоду марнотратства, надмірності, скупості та жадібності; забезпечити дотримання фінансових питань згідно з Книгою Аллага та Сунною.
7. Оволодіння арабською мовою. Для розуміння Корану, який був зійшов арабською мовою, проповідник повинен мати належне володіння цією мовою, щоб правильно тлумачити аяти й хадиси.
8.Вивчення біографії пророка (мир йому і благословення Аллага) та життя праведних попередників. Знання сірі (біографії Пророка), його благородних рис і життя славетних мусульман допомагає проповіднику наводити приклади, що надихають, дають цінні уроки та зміцнюють віру громади.
9. Знання сучасних вчених і звернення до них у питаннях релігії. Проповідник має знати авторитетних вчених своєї країни та мусульманського світу, які вирізняються чистотою віри, глибокими знаннями та мудрістю. Їхні поради допоможуть у розв’язанні складних питань і проблем громади.
10. Обізнаність в ісламських сектах, інтелектуальних напрямах і руйнівних течіях Проповідник повинен розуміти особливості різних сект, ідеологічних течій та шкідливих вчень, щоб: аналізувати їх у світлі Корану й Сунни; викривати помилкові переконання; застерігати громаду від впливу хибних ідей.
11. Турбота про становище мусульман та їхні потреби. Проповідник повинен бути обізнаним із проблемами мусульманської громади, розуміючи, що слабкість віри й віддалення від релігії є основними причинами труднощів. Його обов’язок — допомагати мусульманам знайти шлях до покращення як у релігійних, так і в мирських справах.
12. Ознайомлення із сучасними засобами масової інформації. Для ефективного заклику до Аллага проповіднику важливо розуміти можливості та загрози, пов’язані з медіа. Це дозволить йому використовувати ЗМІ для поширення правди й уникати їхнього негативного впливу.
Якщо проповідник (хатиб) поєднує в собі всі ці якості, він здатний ефективно наставляти громаду, досягати стійкості в релігії та зберігати баланс між духовним і світським життям із дозволу Аллага.
Найважливіші моральні якості проповідника (хатиб):
1- Роль проповідника як наставника та вчителя. Проповідник (хатиб) мечеті повинен бути не лише заклиначем, а й вчителем для громади мечеті та всіх, хто її відвідує, включно з жителями району та іншими людьми. Проповідник повинен брати приклад із Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага), адже він є найкращим взірцем праведності, гідним наслідування для всієї умми та її лідерів. Всевишній Аллаг сказав: {Посланець Аллага — прекрасний приклад для вас, для тих, хто сподівається на Аллага, Останній День і часто згадує Аллага!} [Союзники: 21].
Проповідник (хатиб) повинен утримуватися від розмов про мирські справи та політику, а також закликати відвідувачів мечеті уникати таких тем. Мечеть має залишатися місцем знань і поклоніння, зосередженим на релігійних та духовних питаннях.
2 - Проповідник повинен бути охайним і впорядкованим, дбати про чистоту мечеті, підтримувати порядок у її приміщеннях, організовувати її речі та слідкувати за їхнім належним станом. Він має уникати марнотратства та надмірної розкоші в облаштуванні мечеті, утримуючись від надмірного прикрашання.
3 - Проповідник повинен бути прикладом доброчесності як у своїй поведінці, так і в зовнішньому вигляді. Він має дотримуватися Сунни Пророка (мир йому і благословення Аллага), відпускаючи бороду та підстригаючи вуса, уникаючи носіння довгого одягу, що торкається землі, а також зберігати спокій і гідність. Його поведінка повинна відповідати прикладу праведних попередників (нехай Аллаг буде милостивий до них).
4- Проповідник (хатиб) повинен бути м’яким, терплячим і милосердним. М’якість характеру надає благородства всьому, в чому вона присутня, і навпаки, її відсутність робить будь-що потворним. Передається від Айші (нехай буде задоволений нею Аллаг), що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Воістину, м'якість характеру прикрашає собою все, в чому вона є, а все, що позбавлено мʼякості – потворно». [163]. Передав Муслім (2594).
Якщо хтось із відвідувачів мечеті зробить помилку, проповідник (хатиб) не повинен суворо його критикувати чи сварити. Навпаки, він має дати пораду з м’якістю, навчити добрим способом і пояснити, як виправити помилку. Передається від Му’авії ібн аль-Хакама ас-Суламі (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав: «Одного разу, коли я молився разом із Посланцем Аллага (мир йому і благословення Аллага), хтось із присутніх чхнув, і я сказав: “Нехай Аллаг змилується над тобою”. Люди почали дивитися на мене, і я вигукнув: “О горе мені, чому ви дивитеся на мене?” Вони почали бити себе по стегнах, намагаючись змусити мене замовкнути, і я замовк. Коли Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) закінчив молитву, – нехай мій батько і мати будуть викупом за нього, – я ніколи не бачив вчителя кращого за нього ні до, ні після. Клянуся Аллагом, він не лаяв мене, не бив і не ображав, а сказав: «Воістину, ця молитва не підходить для розмови людей, вона призначена лише для прославлення Аллага, такбіра і читання Корану»». [164]. Муслім (537).
5 - Проповідник (хатиб) повинен бути чуйним і доброзичливим, щоб об’єднувати людей навколо себе, надаючи їм можливість скористатися його співчуттям, підтримкою та знаннями. Він має допомагати своїй громаді у складних ситуаціях, підтримувати людей у їхніх потребах і труднощах. Також проповіднику слід радитися з членами громади щодо питань, пов’язаних із місією мечеті, щоб створити атмосферу довіри, взаємопідтримки та спільної відповідальності за розвиток ісламської просвіти.
Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) досяг найвищого рівня у всіх цих чеснотах, будучи взірцем м’якості, терпіння та мудрості у стосунках із людьми. Всевишній Аллаг сказав про нього: {За милістю від Аллага ти був м’який із ними. Якби ти був грубим чи жорстоким, то вони неодмінно залишили б тебе. Вибач їм та благай про прощення для них; радься з ними у справах. А коли щось вирішиш, то покладай сподівання на Аллага! Воістину, Аллаг любить тих, які сподіваються на Нього!} [Сімейство Імрана: 159].
6 - Проповідник (хатиб) повинен мати терпіння та тверду впевненість у релігії, адже саме ці якості допомагають йому гідно виконувати свої обов’язки та заслужити честь керівництва у своїй мечеті та серед громади. Терпіння у випробуваннях і непохитна віра — це риси, які підносять людину до рівня духовного наставника. Всевишній Аллаг сказав: {Ми поставили серед них провідників, які за наказом Нашим вели інших прямим шляхом — за те, що ті були терплячими та впевненими в Наших знаменнях!} [Сура Ас-Саджда (Земний уклін):24].
7- Проповідник (хатиб) повинен завжди говорити правду, незалежно від того, чи це п’ятнична проповідь, урок, настанова чи звичайна розмова з людьми. Правдивість веде до правильного шляху та успіху в житті й після нього. Передається від Пророка (мир йому і благословення Аллага): «Дотримуйтеся правдивості, адже правдивість веде до благочестя, а благочестя веде до Раю. Людина продовжує говорити правду і прагнути правдивості, поки не буде записана у Аллага як правдива. Стережіться брехні, адже брехня веде до розпусти, а розпуста веде до Вогню. Людина продовжує брехати та схилятися до брехні, поки не буде записана у Аллага як затятий брехун». [165]. Передали аль-Бухарі (6094) та Муслім (2607) з хадісу Абдуллага ібн Мас'уда (нехай буде задоволений ним Аллаг).
Брехня – це зло і лихо, але найтяжчим її видом є брехня на Аллага Всевишнього та висловлювання про Нього без знання. Всевишній Аллаг сказав: {Скажи: «Воістину, мій Господь заборонив огидні вчинки, відкриті й приховані, інші гріхи й свавілля, додавання Аллагу рівних, про яких Він не зіслав жодного доказу, а ще — коли говорите ви про Аллага те, чого не знаєте!»} [Сура Аль-А’раф (Загорожі):33].
Цей благородний аят перераховує найтяжчі гріхи, починаючи з меншого та піднімаючись до найбільшого. Найсерйознішим із них є висловлювання про Аллага без знання, яке включає: хибні твердження про Його Імена та Атрибути, викривлення або вигадування законів релігії, тлумачення Корану та Сунни без належних знань.
Брехня на Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага) є одним із найтяжчих гріхів і найгірших форм брехні. Це один із великих гріхів, за які загрожує покарання у Пеклі. Передається від Мугіри ібн Шу’би (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він чув, як Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Воістину, брехня про мене не є такою, як брехня про когось іншого. Хто свідомо збреше від мого імені, нехай приготується зайняти своє місце у Вогні». [166]. Передали аль-Бухарі (1291) й Муслім (4).
Проповідник (хатиб) повинен остерігатися брехні у будь-якій формі, навіть якщо її метою є заохочення до добра чи застереження від зла. Деякі проповідники, бажаючи вплинути на людей, можуть вигадувати історії або перебільшувати, однак така поведінка є ганебною і позбавленою будь-якої користі. Брехня у релігійних питаннях не приносить ані керівництва, ані благословення. Той, хто говорить неправду, навіть із добрими намірами, заслуговує на покарання, а не на винагороду, і є грішником, а не переможцем.
8 - Проповідник (хатиб) повинен бути чесним у передачі інформації, ретельно перевіряти достовірність новин і не поспішати з поширенням чуток. Йому слід покладатися лише на перевірені та надійні джерела, оскільки передача неправдивих або непідтверджених слів може завдати шкоди як окремим людям, так і всій громаді. Всевишній Аллаг сказав: {О ви, які увірували! Якщо до вас із якоюсь звісткою прийде нечестивець, то спробуйте все прояснити. Адже через своє незнання ви можете зашкодити людям, про що згодом будете жалкувати!} [Кімнати: 6].
9- Проповідник (хатиб) повинен приховувати недоліки мусульман і зберігати їхні таємниці. Той, хто не розголошує чужі гріхи, отримає захист від Аллага у цьому житті та в Судний день. Натомість, хто шукає чужі недоліки, того самого Аллаг поставить у таке ж становище і зрештою зганьбить, навіть якщо він сховається у своєму домі. Передається від Абдулли ібн Умара (нехай Аллаг буде задоволений ним і його батьком), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто прикриє мусульманина, того прикриє Аллаг у Судний день». ([167]). Передається від Абу Барзи аль-Асламі (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав: Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «О ви, які увірували своїми язиками, але віра не увійшла у ваші серця! Не обмовляйте мусульман і не шукайте їхніх недоліків. Адже той, хто шукає недоліки мусульман, Аллаг буде шукати його недоліки, і якщо Аллаг буде шукати його недоліки, то Він зганьбить його, навіть у його власному домі». [168]. Передали аль-Бухарі (2442) й Муслім (2580). (Абу Дауд: 4880).
Тема 8: Етикет проповіді та проповідника (хатиб)
1- Проповідь повинна бути вільною від особистої чи політичної пропаганди. П’ятнична проповідь (хутба) не повинна використовуватися як інструмент пропаганди особи, політичної партії, організації чи будь-чого іншого. Вона має бути присвячена лише Аллагу Всевишньому, поширенню Його релігії, доносенню Його заклику та піднесенню Його слова. Всевишній Аллаг сказав: {Місця поклоніння належать Аллагу, тож не кличте нарівні з Аллагом нікого!} [Джин: 18].
2- Помірність у довжині проповіді. Проповідник (хатиб) не повинен робити проповідь занадто довгою, щоб не обтяжувати слухачів і не відштовхувати їх від слухання. Водночас вона не повинна бути надто короткою, щоб не порушити цілісність теми та не залишити її незавершеною. Проповідь має бути змістовною, але водночас лаконічною, щоб люди могли легко сприйняти її зміст і отримати від неї користь.
3- Враховувати рівень слухачів Проповіднику слід підбирати слова відповідно до рівня розуміння слухачів: говорити просто, уникаючи складних мовних зворотів, із людьми середнього рівня – дотримуватись поміркованості, з освіченими – використовувати вишукану мову. Він повинен бути мудрим у спілкуванні з усіма верствами суспільства, пояснюючи релігію доступно та правильно. Водночас він має уникати зайвого прикрашання слів, яке не приносить користі.
4- Уникати спірних питань. Проповідник повинен уникати тем, які викликають ворожнечу та ненависть. Його основне завдання – навчати людей, наставляти їх на істину та сприяти єднанню, а не розпалювати суперечки та розбрат між ними.
5- Говорити просто і зрозуміло. Проповідник не повинен прагнути штучної ритмічності у словах чи надмірно заглиблюватися в складні формулювання. Його головна мета – передати корисні знання найбільш зрозумілими, короткими та ясними словами.
6- Уникати штучного наслідування. Проповідник не повинен намагатися імітувати відомих ораторів чи копіювати їхній стиль. Штучне наслідування викликає у слухачів відчуття неприродності та незадоволення. Промова має бути щирою, живою і передаватися природно, а не бути театральним виступом.([169]). () Див.: "Стиль п'ятничної проповіді" Абдулли бін Даїфалла ар-Рухайлі, с. 12, 20, 22, та "П'ятдесят порад, щоб стати успішним проповідником" Аміра бін Мухаммада аль-Мадрі, с. 33, 73, 87.
Тема 9: Мета хутби та її цілі
П’ятнична проповідь (хутба) повинна спрямовуватися на досягнення наступних цілей:
1 - Проповідник має роз’яснювати основи єдинобожжя (таухід), його важливість та переваги, а також застерігати від багатобожжя у всіх його формах, проявах та засобах.
2 - Проповідь має містити нагадування про Аллага Всевишнього, про відповідальність перед Ним і винагороду в потойбічному житті. Вона також повинна закликати до добрих справ, наставляти до праведності та застерігати від зла.
3 - Хутба повинна пояснювати мусульманам релігійні основи, спираючись на Коран і Сунну. Особливу увагу слід приділяти моральності та етичним нормам, застерігаючи від крайнощів – як надмірності, так і недбалості.
4 - Проповідник має відповідати на заперечення противників Ісламу та спростовувати хибні уявлення про релігію. Це слід робити мудро та переконливо, без суперечок та образ.
5- Проповідь повинна демонструвати Іслам як автентичний шлях нації, який Аллаг обрав для неї. Важливо підкреслювати його всеосяжність, збалансованість, глибину та позитивний вплив на суспільство.
6 - Проповідь має бути пов’язана з реальними викликами суспільства. Вона повинна лікувати духовні та соціальні хвороби громади, пропонуючи рішення на основі ісламського законодавства. Окрему увагу слід приділяти питанням віри, основам Ісламу, ролі жінки в суспільстві та сімейним цінностям.
7 - Проповідник повинен враховувати події, які повторюються протягом року, такі як Рамадан, хадж та інші важливі моменти. Це допоможе слухачам отримати необхідні знання, які спрямовуватимуть їх у правильному руслі.
8 - Проповідь має зміцнювати поняття ісламського братерства та боротися з розбратом серед мусульман. Вона повинна протидіяти расовим, сектантським та регіональним поділам, які руйнують єдність умми.
Тема 10: Як підготувати проповідь
Проповідник повинен ретельно підготувати свою проповідь, враховуючи наступне:
Проповідь зазвичай складається з трьох частин: вступ,основна частина (тема), завершення. Ці частини не слід оголошувати під час написання чи виголошення, але вони повинні бути логічно пов’язаними та гармонійними. Якість цього зв’язку залежить від здібностей проповідника, його знань та досвіду.
Структурованість і послідовність роблять значення зрозумілими, а мету — очевидною. Це забезпечує слухачам легкість сприйняття та повну увагу.
Вступ повинен бути ретельно продуманим. Він має містити: Вирази, що привертають увагу. Натяк на тему проповіді. Аяти Корану або пророчі вислови, що спонукають або застерігають. Якщо проповідник почне з сильного вступу, слухачі будуть уважно стежити за його промовою.
Проповідь завжди починається з прославлення Аллага, виголошення двох свідчень віри (шахада), молитви за Пророка (мир йому і благословення Аллага). У цих словах має бути чіткий натяк на основну тему проповіді.
Головна частина проповіді — це її основний зміст. Проповідник може чітко заявити тему на початку, наприклад: “Сьогодні я хочу поговорити з вами про…” Це особливо доречно, якщо тема є актуальною і обговорюється в суспільстві.
Іноді не варто прямо заявляти про тему проповіді, якщо вона є складною або може викликати поділ серед людей. У таких випадках проповідник повинен підходити до неї поступово, обговорюючи її непрямо, щоб логічно і послідовно підвести слухачів до своєї мети. Він повинен дотримуватися поміркованості та рівноваги, уникаючи суперечок та розбрату. Так він досягне своєї мети – підготувати серця слухачів, якщо вони спочатку були байдужими до теми, або якщо вона для них є незвичною.
Тема проповіді зазвичай базується на двох ключових елементах: роз’ясненні та аргументації.
Роз’яснення полягає у визначенні теми, що розглядається, її характеристик, особливостей та значення.
Для аргументації теми необхідні докази, аргументи, свідчення та приклади, які зазвичай беруться з Корану, Сунни та висловлювань праведних попередників. Також можуть наводитися історичні події для аналізу та роздумів. У цьому контексті корисним є посилання на визнаних учених, імамів і мудреців, які відзначилися праведністю, знанням, благородством, аскетизмом, мужністю та богобоязливістю. Це сприяє глибшому розумінню теми та її впливу на життя мусульман.
Після викладення основної теми проповіднику слід завершити її підсумком, який коротко резюмує головні думки. Це має бути зроблено стисло і зрозуміло, щоб не перевантажувати слухачів і не відволікати їхню увагу.
Завершальна частина не повинна містити нових тем або доказів, оскільки тоді вона перестане бути підсумком, а перетвориться на продовження проповіді.
Завершення має бути емоційно сильним і впливовим, адже саме останнє слово залишає найбільший слід у пам’яті слухачів. Якщо підсумок буде слабким або монотонним, то загальний ефект від проповіді може зменшитися.
Завершальна частина проповіді може містити: Аяти з Корану, які раніше не згадувалися, але підсумовують основну тему через заохочення (таргіб), застереження (тархіб), докази (даліль) або підтвердження (ісбат). Хадіс Пророка (мир йому і благословення Аллага), який передає те ж значення, що й аяти Корану, доповнюючи і посилюючи основну ідею. Повторення ключових моментів проповіді в іншому стилі, у лаконічній і зрозумілій формі, яка має сильний вплив на слухачів. Таким чином, вдало підібране завершення допомагає закріпити головну думку проповіді та зробити її більш ефективною.
Проповідник повинен приділяти особливу увагу двом ключовим аспектам: Єдність теми та Новизна і зміни
Єдність теми: Проповідь повинна мати одну основну тему, яка буде повністю розкрита. Виклад має бути логічним, послідовним і глибоким. Змішування кількох тем у межах однієї проповіді відволікає слухачів, ускладнює сприйняття та робить виклад поверхневим.
Новизна і зміни: Проповіді не повинні бути однотипними та містити лише повторювані теми. Теми повинні охоплювати різні аспекти шаріату: 1. Єдинобожжя 2. Поклоніння 3. Міжособистісні стосунки 4. Мораль і виховання 5. Соціальні питання
Проповідник повинен змінювати стиль викладу, використовуючи: Запитання, щоб стимулювати роздуми слухачів. Твердження, щоб передати основні релігійні принципи. Приклади та притчі, щоб пояснити складні поняття. Роз’яснення мудрості та прихованих значень релігійних приписів. Врахування соціальних реалій, у яких живуть люди, надання їм практичних настанов відповідно до їхніх потреб. Ці принципи роблять проповідь змістовною, цікавою та ефективною, забезпечуючи глибокий вплив на слухачів. (Див.: Методика підготовки п'ятничної проповіді (хутби) доктора Саліха бін Абдулли бін Хумейда: с. 22 і далі.)
Розділ 4: Постанови щодо мечетей
Пункт 1: Визначення мечеті
Мечеть за шаріатом – це місце, де виконуються п’ять обов’язкових молитов, п’ятнична молитва та інші, і де проголошується азан. Вона отримала таку назву, оскільки це місце для земного поклону (суджуд) Аллагу Всевишньому.
Різниця між мечеттю та молитовним місцем
Мечеть – це місце, яке на постійній основі виділене для виконання обов’язкових молитов і призначене саме для цього (вакф). Молитовне місце (мусалля) – це простір, який використовується для тимчасових молитов, наприклад, молитовні кімнати у школах, установах, компаніях або на дорогах для мандрівників. Воно не є вакіфом для п’яти обов’язкових молитов. Привітання мечеті (тахійятуль-масджид) – це сунна при вході в мечеть, однак воно не встановлене для молитовних місць (мусалля).
Пункт 2: Будівництво мечетей та їхнє значення
Мечеті є найкращими та найпочеснішими місцями на землі, адже саме в них здійснюється найвище поклоніння – молитва. Аллаг Всевишній сказав: {У будинках, які дозволив побудувати Аллаг та в яких згадується Його ім’я. Там Його прославляють зранку та ввечері чоловіки, яких ні купівля, ні продаж не відволікають від згадування Аллага, звершення молитви й виплати закяту. Вони бояться того Дня, коли здригнуться серця й застигнуть погляди} [Сура Ан-Нур (Світло):36-37].
І Аллаг Всевишній приєднав мечеті до Себе, виявляючи до них пошану та звеличення. Всевишній сказав: {Хто ж більш несправедливий за того, хто забороняє згадувати в мечетях Аллага Його Ім’я?} [Корова: 114]. І сказав Аллаг Пречистий: {Місця поклоніння належать Аллагу, тож не кличте нарівні з Аллагом нікого!} [Джин: 18].
Тому шаріат заохочує до будівництва мечетей і їхнього розвитку як у матеріальному, так і в духовному аспектах. З цього приводу Всевишній Аллаг сказав: {У місцях поклоніння Аллагу прислужують ті, які увірували в Аллага й в Останній День, звершують молитву, дають закят і не бояться нікого, крім Аллага! Можливо, саме вони йдуть прямим шляхом!} [Каяття: 18].
Передається від ‘Усмана ібн Аффана (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав: “Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто побудує мечеть, щиро прагнучи цим лише задоволення Аллага, тому Аллаг збудує таку саму в Раю». [171]. Передали аль-Бухарі (450) й Муслім (533).
Передається від Джабіра ібн Абдуллага (нехай Аллаг буде задоволений ним і його батьком), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто побудує мечеть заради Аллага, навіть якщо вона буде розміром з гніздо перепілки або менше, тому Аллаг збудує дім у Раю». [172]. Цей хадіс передав Ібн Маджа (738), а аль-Бусайрі у своїй книзі «Аз-Заваід» (1/94) зазначив, що цей існад є достовірним.
І слова його (мир йому і благословення Аллага): «Навіть якщо це буде розміром з гніздо перепілки». Тобто місце, яке самка птаха готує на землі для своїх яєць. Тут мається на увазі перебільшення в малій величині, щоб ніхто не зневажав те, що він побудував з мечетей, навіть якщо вона надзвичайно мала.
До цього також відноситься той, хто долучився до будівництва мечеті, навіть якщо це було лише шляхом надання цегли чи глини, власноручної роботи, оплати праці будівельників або іншої допомоги, що вказує на його участь у спорудженні мечеті – чи то своїми зусиллями, чи майном. Усе це робиться з надією на винагороду від Аллага, адже Він обіцяє тому, хто бере участь у будівництві мечеті, що збудує для нього подібний чи навіть більший будинок у Раю. Житло в Раю неможливо порівняти з тим, що є у земному житті, оскільки між ними немає відповідності. Це має заохочувати тих, кому Аллаг дав достаток, поспішати до добрих справ і використовувати можливості цього життя, щоб підготувати для свого майбутнього те, що принесе їм помножену винагороду у Господа. Див.: «Розділи та питання, що стосуються мечетей» шейха Ібн Джабріна (нехай Аллаг помилує його) стор. 14.
Пункт 3: Облаштування мечетей і важливість цього
У загальному сенсі облаштування мечетей охоплює як матеріальний, так і духовний аспекти. Це включає будівництво мечетей, їхній ремонт, освітлення, облаштування килимами, обслуговування та прибирання, поклоніння Аллагу в них, призначення імамів і муедзинів, організацію гуртків поминання Аллага, таких як навчання Корану, фікгу, тлумачення та хадису, а також інших корисних наук. До цього також входить забезпечення мечетей вакуфами, що служать їхнім потребам, наприклад, житлом для імама, муедзина, вчителя та студентів, облаштування місць для обмивання та інші необхідні послуги для мечетей.
Всевишній Аллаг сказав: {У місцях поклоніння Аллагу прислужують ті, які увірували в Аллага й в Останній День, звершують молитву, дають закят і не бояться нікого, крім Аллага! Можливо, саме вони йдуть прямим шляхом!} [Каяття: 18].
Дійсно, священний аят підтвердив віру тим, хто наповнює мечеті молитвами, прибирає їх і виправляє те, що в них зруйнувалося([174]). див.: «Проєкт і заборонене в мечеті» Мухаммада аль-Арфаджа (с. 9).
Пункт 4: Очищення мечетей та їх захист від нечистот
Оскільки мечеті є місцями поклоніння та наближення до Аллага Всевишнього через покору, наказано дбати про їхню чистоту, оберігати від бруду, нечистот і відходів, щоб вони залишалися охайними, привабливими та збереженими в належному вигляді.
Шейх Ібн Сааді (нехай помилує його Аллаг) сказав при тлумаченні слів Аллага Всевишнього: {У будинках, які дозволив побудувати Аллаг та в яких згадується Його ім’я. Там Його прославляють зранку та ввечері} [Сура Ан-Нур (Світло):36]. І він сказав: {Щоб їх підносили та згадували в них Його Ім’я} Ці слова охоплюють всі положення, що стосуються мечетей. Під поняттям «підносити» входять їх будівництво, очищення, прибирання від нечистот і бруду, а також захист від тих, хто може заподіяти їм шкоду: від божевільних, малих дітей, які не дотримуються чистоти, та невірних. Крім того, мечеті мають бути захищені від зайвих розмов і гучних голосів, якщо це не є згадкою Аллага([175]). «Тафсір ас-Сааді» (стор. 569).
Від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг) передається, що була одна чорна жінка, яка прибирала мечеть. Одного разу вона зникла, і Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) запитав про неї. Йому сказали: «Вона померла». Він сказав: «Чому ж ви не повідомили мене?» Вони, здавалося, применшили її значення, і тоді він сказав: «Покажіть мені її могилу». Вони вказали йому, і він здійснив заупокійну молитву за неї. Потім він сказав: «Ці могили наповнені темрявою для тих, хто в них, і Аллаг, Всемогутній і Великий, освітлює їх моєю молитвою за них». [176]. Переказали це аль-Бухарі (460) й Муслім (956).
Достовірно передається від Анаса (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав:«Одного разу, коли ми були в мечеті разом із Посланцем Аллага (мир йому і благословення Аллага), прийшов бедуїн і почав мочитися в мечеті. Сподвижники Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага) вигукнули: «Стоп! Стоп!» Але Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Не заважайте йому, не переривайте його, залиште його». Тож вони дали йому завершити. Після цього Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) покликав його і сказав: «Воістину, ці мечеті не призначені для таких речей, як сеча чи бруд. Вони створені для згадування Аллага, молитви та читання Корану». Потім він наказав одному з присутніх принести відро води й вилити на те місце. Переказали це аль-Бухарі (219) у скороченій формі й Муслім (285).
Не викликає сумнівів, що сеча та інші нечистоти повинні бути усунуті з мечетей, адже вони вимагають ритуальної чистоти. Тому мечеті, їхні килими та прилеглі території, такі як двори та дахи, слід оберігати від усякої нечистоти і негайно очищати, якщо щось подібне потрапить туди.
Також існує настановлення очищати мечеті від нечистот, таких як мокротиння, слиз, слина, кров, гній та інше. Передається від Анаса ібн Маліка (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Пророк (мир йому і благословення Аллага) побачив мокротиння на місці молитви, і це настільки його засмутило, що це було видно на його обличчі. Тож він встав, прибрав його рукою і сказав: «Коли хтось із вас стоїть у молитві, то він спілкується зі своїм Господом, – або ж Господь стоїть між ним і кіблою, – тож нехай ніхто з вас не плює у напрямку своєї кібли. Натомість нехай плюне вліво або під свої ноги». Після цього він узяв край свого одягу, плюнув у нього, загорнув його і сказав: «Або ж зробіть ось так». [178]. Переказав аль-Бухарі (405) та Муслім (551).
Існує багато хадисів, які забороняють плювати або відхаркувати в мечеті. У деяких із них зазначається, що не можна плювати у напрямку кібли або праворуч, але дозволено плювати ліворуч або під ліву ногу, після чого слід розтерти це ногою. Без сумніву, плювки та мокротиння викликають огиду, тому Пророк (мир йому і благословення Аллага) обурився, коли побачив плювок у напрямку кібли мечеті. Його обличчя почервоніло, і він негайно прибрав його, а потім замазав це місце пахощами або шафраном.
Відомо, що якщо мечеть побудована з глини, то її легко очистити, а земля під нею дозволяє закопати будь-які забруднення або вивезти забруднений ґрунт.
Оскільки в наш час мечеті зазвичай викладені плиткою і вкриті чистими килимами, які легко забруднити, а на них можуть залишатися сліди мокротиння, крові, гною та інших нечистот, то заборонено плювати на підлогу мечеті – незалежно від того, чи це килими, стіни або плитка. Якщо у когось виникла потреба виплюнути щось, він повинен вийти з мечеті або скористатися хусткою, а потім винести її. Якщо ж він плюне в край свого одягу, то нехай загорне його, як згадано в хадисі, щоб мечеть залишалася чистою і охайною.
Передається, що Аїша (нехай буде задоволений нею Аллаг) сказала: «Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) наказував будувати мечеті в житлових районах, а також дбати про їхню чистоту і наповнювати їх приємним ароматом». І Суф'ян сказав: «Будівництво мечетей у житлових районах означає будівництво їх у племенах» ([179]). (Передав ат-Тірмізі: 594), див. «Розділи та питання, що стосуються мечетей» (с. 27).
Пункт 5: Постанова щодо будівництва мечеті на могилі або включення могили в мечеть
Не дозволяється будувати мечеть на могилі будь-кого, ким би він не був, оскільки це заборонено. Шейх аль-Іслам Ібн Таймія (нехай Аллаг помилує його) сказав: «Імами одностайно погодилися, що не можна будувати мечеть на могилі, бо Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Ті, хто були до вас, перетворювали могили на місця поклоніння. Тож не робіть могили місцями поклоніння, бо я забороняю вам це».
Також не дозволяється ховати померлого в мечеті. Якщо ж мечеть була збудована раніше за поховання, то її необхідно змінити: або вирівняти могилу, або викопати її, якщо вона нова.
Якщо мечеть була збудована після могили, то або мечеть має бути знесена, або потрібно усунути саму могилу. В мечеті, збудованій на могилі, не можна звершувати ні обов’язкові, ні добровільні молитви, бо це заборонено. [Маджму аль-Фатава (Збірка фетв):22/194].
Одним із доказів цього, окрім того, що згадав Шейх аль-Іслам (нехай помилує його Аллаг), є передання від Айші та Абдулли ібн Аббаса, які сказали: “Коли смерть наблизилася до Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага), він почав накривати своє обличчя накидкою, а коли йому ставало важко, він відкидав її з обличчя і говорив: “Хай прокляне Аллаг тих юдеїв та християн, які перетворили могили своїх пророків на місця поклоніння.” Він застерігав від того, що вони зробили, щоб його громада не повторювала їхніх помилок.([181]). Переказали це аль-Бухарі (435) й Муслім (531).
Перебуваючи в передсмертних стражданнях, Пророк (мир йому і благословення Аллага) пояснив, що Аллаг прокляв юдеїв та християн за те, що вони перетворили могили своїх пророків на місця поклоніння. Він зазначив, що це було звичкою давніх невірних, щоб застерегти свою громаду від наслідування їхніх помилок і закрити перед ними двері багатобожжя та поклоніння комусь, окрім Аллага.
Передається від ’Аїші, матері правовірних, що Ум Хабіба та Ум Салама згадали церкву, яку вони бачили в Ефіопії, де були зображення. Вони розповіли про це Пророку (мир йому і благословення Аллага), і він сказав: “Воістину, коли серед них був праведник і він помирав, вони будували на його могилі храм і прикрашали його тими зображеннями. Такі люди є найгіршими створіннями перед Аллагом у День Воскресіння.” [182]. Переказали це аль-Бухарі (427) й Муслім (528).
Аїша (нехай буде задоволений нею Аллаг) передає, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав під час своєї хвороби, з якої він не одужав: “Прокляв Аллаг юдеїв та християн, які перетворили могили своїх пророків на місця поклоніння.” “Якби не це, його могила була б відкрита, але побоювалися, що вона може бути перетворена на місце поклоніння.”[183]. Переказали це аль-Бухарі (1390) й Муслім (529).
Пункт 6: Постанова щодо надмірного оздоблення мечетей
Не слід прикрашати мечеті та хизуватися ними Аль-Бухарі передав від Абдулли ібн Аббаса (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав: «Ви неодмінно прикрасите її так, як це зробили юдеї та християни».
Передається від Анаса ібн Маліка (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав: «Вони хизуються ними, але мало їх відвідують»
Згадується, що ’Умар наказав будувати мечеті і сказав: «Захищайте людей від дощу, і уникайте фарбування в червоний або жовтий колір, щоб не спокушати людей» ([184]). () згадав аль-Бухарі у своєму «Сахіху», коментуючи у формі ствердження (1/ 96-97).
У наш час стало поширеним хизування мечетями, і люди почали надмірно прикрашати їх, витрачаючи на це великі кошти. Шейхи винесли фетву, що дозволяє зводити мечеті відповідно до рівня житлових будівель, щоб вони не виглядали непривабливо на їхньому фоні. Однак це не повинно супроводжуватися надмірним оздобленням, використанням яскравих фарб і складних орнаментів, а також марнотратством у виборі плитки, килимів чи інших матеріалів, які не є необхідними. Водночас важливо пам’ятати, що існує багато мечетей, які потребують навіть найменшого ремонту, тому кошти слід спрямовувати на їхнє відновлення.
Передається від ’Абдуллага ібн ’Умара (нехай Аллаг буде задоволений ним), що за часів Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага) мечеть була побудована з цегли, її дах був вкритий пальмовими гілками, а стовпи були зроблені з пальмового дерева. Абу Бакр не вносив змін у її будову, однак ’Умар розширив її, зберігши ту саму основу, що була за життя Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага), використовуючи цеглу та пальмові гілки, і замінив стовпи на нові, також з дерева. Пізніше ’Усман значно розширив мечеть, звівши її стіни з різьбленого каменю та штукатурки, встановив кам’яні стовпи і накрив дахом із сандалового дерева. Передав аль-Бухарі (446).
Шейх Абдульазіз ібн Баз (нехай помилує його Аллаг) сказав: «Дії Усмана (нехай буде задоволений ним Аллаг) свідчать про те, що прикрашання мечеті різьбленим каменем, доброю деревиною та фарбування стін не є забороненим. Однак життя праведних попередників було скромнішим і більш гідним наслідування. Якщо люди покращують свої домівки і не схильні до старих будівель, а залишення мечеті у її первісному вигляді може відштовхнути їх від молитви та відвідування мечетей, то немає нічого поганого в тому, щоб зробити так, як зробив Усман (нехай буде задоволений ним Аллаг), з метою заохочення людей до відвідування мечетей. Проте це не повинно бути заради хвастощів. Також небажано залишати написи в мечеті, тому краще, щоб її стіни залишалися простими». Передано з «Аль-Масаджид» аль-Кахтані (стор. 71).
Пункт 7: Постанова щодо входу невіруючого до мечеті
Мусульманам заборонено дозволяти будь-якому невіруючому входити до Заповітної Мечеті (Аль-Масджид аль-Харам) і всієї її території. Основою для цього є слова Аллага Всевишнього: {О ви, які увірували! Воістину, багатобожники – нечисті. Тож нехай вони не наближаються до Заповітної Мечеті після цього року} [Каяття: 28]. Що стосується інших мечетей, то якщо невіруючий входить до них із дозволеною метою, то це не є забороненим. Наприклад: для того, щоб запитати про іслам, з робочими питаннями, що стосуються мечеті чи потреб мусульман, щоб послухати проповідь, або для будь-якої дозволеної потреби, як-от напитися води, що знаходиться в мечеті. У таких випадках це дозволено, оскільки сам Пророк (мир йому і благословення Аллага) дозволив цьому статися. Він наказав прив’язати Сумаму ібн Усаля до стовпа в мечеті, як це передає Абу Хурайра (нехай буде задоволений ним Аллаг): «Пророк (мир йому і благословення Аллага) відправив кінноту в сторону Неджду, і вони привели чоловіка з племені Бану Ханіфа, якого звали Сумама ібн Усаль, і прив’язали його до одного зі стовпів мечеті. Пророк (мир йому і благословення Аллага) вийшов до нього і сказав: – Що у тебе, о Сумама? Він відповів: – У мене є добро, о Мухаммаде. Якщо ти вб’єш мене, то вб’єш того, хто має кровну помсту. Якщо ти проявиш милість, то проявиш її до вдячного. А якщо ти бажаєш багатства – проси, скільки забажаєш». І Пророк (мир йому і благословення Аллага) залишив його до наступного дня…»([187]). Хадіс наводиться у двох збірниках достовірних хадісів.
І увійшла в мечеть делегація з Неджрану, які були християнами, і увійшов Димам ібн Са’ляба до Пророка (мир йому і благословення Аллага), коли він був у мечеті. Передається від Анаса ібн Маліка (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав: «Якось ми були в мечеті разом з Пророком (мир йому і благословення Аллага), коли увійшов чоловік верхи на верблюді. Він змусив свого верблюда спуститися на коліна, прив’язав його передню ногу і сказав: «Хто з вас Мухаммад?». У цей час Пророк (мир йому і благословення Аллага) сидів серед нас, спираючись на руку. Ми відповіли: «Цей білий чоловік, що спирається на руку». Тоді чоловік звернувся до нього: «О сину ’Абдуль-Мутталіба!». Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Я тут, щоб відповісти тобі». Чоловік сказав Пророку: «Я хочу запитати тебе про щось, але мені буде важко розпитувати. Тож не гнівайся». Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Запитуй, про що хочеш…» До того, як чоловік сказав: «Я увірував в усе, з чим ти був посланий, а мене послав мій народ як посланця. Мене звати Димам ібн Са’ляба, я з братів Бану Са’д ібн Бакр». [189]. Хадіс наводиться у двох збірниках достовірних хадісів. Переказав це аль-Бухарі. Дивіться: Збірник фетв і статей Ібн База, том восьмий, Рішення про вхід невіруючих до мечетей, і фетви Постійного комітету 6/276.
Це те, що ми змогли навести щодо потреб муедзина, імама та проповідника, а також постанов, пов’язаних із мечетями. Ми рекомендуємо муедзину, імаму та проповіднику боятися Аллага, старанно прагнути до знань, поширювати їх і приділяти цьому особливу увагу.
Це – з дозволу Аллага. Мир і благословення нашому пророку Мухаммаду, його родині та всім його сподвижникам. І наше останнє слово: вся хвала належить лише Аллагу – Господу світів.
Деякі корисні джерела для того, хто читає азан, імама та проповідника
Азан і ікама: Автор: д-р Саїд бін Алі бін Вахф аль-Кахтані. Видавець: Друкарня «Сафір», Ер-Ріяд.
Правила очолення молитви та слідування за імамом, Автор: д-р Абдул Мухсін Аль-Маніф
Очолення молитви у світлі Корану та Сунни, Автор: Саїд бін Алі бін Вахф аль-Кахтані.
Стиль п’ятничної проповіді (хутби), Автор: Абдулла бін Даїф Аллах ар-Рухайлі. Видавець: Міністерство ісламських справ, Королівство Саудівська Аравія.
Очолення молитви – поняття, чесноти, види, етикет і постанови у світлі Корану та Сунни, Автор: д-р Саїд бін Алі бін Вахф аль-Кахтані. Видавництво: Друкарня «Сафір», Ер-Ріяд.
П’ятничні проповіді та обов’язки проповідників. Підготовлено: Рада заклику і просвітництва, Міністерство ісламських справ, Королівство Саудівська Аравія
П’ятнична проповідь у Коранi та Сунні, Автор: Абдуррахман бін Мухаммад аль-Хамд. Видавець: Міністерство ісламських справ, Королівство Саудівська Аравія.
П’ятнична проповідь (хутба) та її фікгові правила, Автор: Абдуль Азіз бін Мухаммад бін Абдулла аль-Худжайлан. Видавець: Міністерство ісламських справ, Центр ісламських досліджень.
П’ятнична проповідь (хутба) та її роль у вихованні нації, Автор: Абдул Гані Ахмед Джабр Мазхар. Видавець: Міністерство ісламських справ, Королівство Саудівська Аравія.
П’ятдесят порад і настанов, щоб стати успішним проповідником, Автор: Амір бін Мухаммад аль-Мадрі. Опубліковано на сайті Міністерства ісламських справ, Королівство Саудівська Аравія.
П’ятнична молитва - концепція, умови, переваги, особливості, етикет та правила у світлі Корану та Сунни, Автор: д-р Саїд бін Алі бін Вахф аль-Кахтані. Видавництво: Друкарня «Сафір», Ер-Ріяд.
Мінбар п’ятничної проповіді — це довіра та відповідальність, Автор: Абдулла бін Мухаммад бін Хумейд. Видавець: Міністерство ісламських справ, Королівство Саудівська Аравія.
Методологія підготовки п’ятничної проповіді (хутби), Автор: д-р Саліх бін Абдуллах бін Хумайд. Видавець: Міністерство ісламських справ, Королівство Саудівська Аравія.
Послання для імамів і того, хто читає азан, Автор: шейх Абдулла бін Саліх аль-Фаузан. Видавництво: Дар Ібн аль-Джаузі.
Послання до імамів мечетей, того, хто читає азан, та молільників, Автор: шейх Абдулла бін Джарулла аль-Джарулла
Енциклопедія кувейтського фікгу та Енциклопедія «Дурр ас-Санія» Розділи: «Хутба», «Очолення молитви», «Азан» та «Мечеті».
Related books
All books
إعداد خطيب ماهر33 мовخطيبإعداد خطيب ماهر
З імʼям Аллага Милостивого, Милуючого Воістину, вся хвала належить Аллагу, Його ми славимо хвалою, у Нього просимо допомоги та прощення! Ми шукаємо захисту в Аллага від зла наших душ і від наших лихих вчинків. Кого Аллаг наставить на прямий шлях, того ніхто не введе в оману, а кого Він залишить в омані, того вже ніхто не виведе на прямий шлях! І я свідчу, що немає божества, гідного на поклоніння йому, крім єдиного Аллага, у Якого немає співтоваришів, і свідчу, що Мухаммад — Його раб і посланець! Нехай благословить Аллаг його, його родину, його сподвижників і усіх тих, хто щиро слідує за ними,…
Хто мене створив і для чого?75 мовХто мене створив і для чого?
Усе вказує на існування Творця. Хто створив небеса й землю та всі ці величні створіння, які неможливо охопити розумом? Хто створив цей досконалий і точний порядок на небі й на землі? Хто створив людину, дарував їй слух, зір і розум, наділивши здатністю здобувати знання та пізнавати істину? Як можна пояснити цю точність і складність у функціонуванні органів вашого тіла та тіл інших живих істот? Хто ж є Творцем цього досконалого устрою? Як цей величезний Всесвіт існує і функціонує протягом століть за законами, що керують ним з точністю?
ستون سؤالا في أحكام الحيض والنفاس
الدروس المهمة لعامة الأمة78 мовالدروس المهمة لعامة الأمة
يهدف الكتاب إلى تعليم المسلمين أساسيات دينهم بطريقة مبسطة وشاملة. يتناول مجموعة من الدروس المهمة مثل قراءة الفاتحة وقصار السور، وأركان الإسلام والإيمان، وأقسام التوحيد والشرك، وشروط وأركان وواجبات الصلاة، بالإضافة إلى مبطلاتها، مع بيان مختصر لشروط الوضوء وفروضه ونواقضه. كما يسلط الضوء على التحلي بالأخلاق الإسلامية والآداب الشرعية، ويقدم إرشادات لطيفة حول تجهيز الميت والصلاة عليه ودفنه.