Skip to content

Жінка пропустила сім днів посту в Рамадан через післяпологовий період і не відновила їх до настання наступного Рамадану. У другий Рамадан вона також пропустила сім днів через годування грудьми, а потім не відновила їх, посилаючись на хворобу. Що їй робити, якщо вже наближається третій Рамадан?

السؤال

Питання 1:

Жінка пропустила сім днів посту в Рамадан через післяпологовий період і не відновила їх до настання наступного Рамадану. У другий Рамадан вона також пропустила сім днів через годування грудьми, а потім не відновила їх, посилаючись на хворобу. Що їй робити, якщо вже наближається третій Рамадан?

س19: امرأةٌ أفطرت في رمضان سبعة أيامٍ وهي نفساء، ولم تقض حتى أتاها رمضان الثاني، وطافها من رمضان الثاني سبعة أيامٍ وهي مرضعٌ، ولم تقض؛ بحجّة مرضٍ عندها، فماذا عليها وقد أوشك دخول رمضان الثالث؟ أفيدونا أثابكم الله.

الجواب

Відповідь 1:

Якщо ця жінка дійсно мала поважну причину (наприклад, хворобу) і не мала змоги виконати пропущений піст, то вона повинна відновити його, коли стане спроможною, навіть якщо це буде після другого або третього Рамадану.

Однак, якщо вона не мала жодної вагомої причини і просто відкладала піст через недбалість, то їй не дозволено відкладати відновлення пропущених днів до наступного Рамадану,

Айша (нехай буде задоволений нею Аллаг) сказала: “Мені доводилося відновлювати пропущений піст, і я не могла зробити цього, окрім як у місяць Шаабан.”

Тому жінці слід оцінити свій стан. Якщо вона дійсно мала поважну причину, то немає гріха в затримці відновлення посту, навіть якщо вона відкладає це на один або два роки. Але якщо вона затримала відновлення посту без поважної причини, то це є гріхом. Їй слід покаятися перед Аллагом і якнайшвидше завершити пропущені дні посту.

ﺟ19: إذا كانت هذه المرأة كما ذكرت عن نفسها -أنها في مرضٍ، ولا تستطيع القضاء- فإنها متى استطاعت صامته؛ لأنها معذورةٌ، حتى ولو جاء رمضان الثاني.

أما إذا كان لا عذر لها، وإنما تتعلل وتتهاون، فإنه لا يجوز لها أن تؤخّر قضاء رمضان إلى رمضان الثاني، قالت عائشة رضي الله عنها:

«كَانَ يَكُونُ عَلَيَّ الصَّوْمُ، فَمَا أَسْتَطِيعُ أَنْ أَقْضِيَهُ إِلَّا فِي شَعْبَانَ» [1].

[4] البخاري، كتاب الصوم، باب متى يقضي قضاء رمضان (1950)، ومسلم، كتاب الصيام، باب في جواز تأخير قضاء رمضان (151) (1147).

وعلى هذا، فعلى هذه المرأة أن تنظر في نفسها، إذا كان لا عذر لها فهي آثمةٌ، وعليها أن تتوب إلى الله، وأن تبادر بقضاء ما في ذمتها من الصّيام، وإن كانت معذورةً فلا حرج عليها، ولو تأخرت سنةً أو سنتين.