Дослідження та роз’яснення багатьох питань щодо хаджу, умри та відвідування Мечеті Пророка у світлі Корану та Сунни
Вельмішановного шейха, видатного вченого Вступ автора ﴾З іменем Аллага Милостивого, Милуючого﴿ [1]. Вся хвала належить лише Аллагу – Господу світів. А добрий кінець — для богобоязливих. Мир і благословення Аллага – Його рабу та посланцю Мухаммаду, його родині та всім його сподвижникам.
These files are generated automatically from the book's text; their layout may differ from the printed edition.
Дослідження та роз’яснення багатьох питань щодо хаджу, умри та відвідування Мечеті Пророка у світлі Корану та Сунни
Вельмішановного шейха, видатного вченого
Абдульазіза ібн Абдуллага ібн База
Вступ автора
﴾З іменем Аллага Милостивого, Милуючого﴿ [1].
Вся хвала належить лише Аллагу – Господу світів. А добрий кінець — для богобоязливих. Мир і благословення Аллага – Його рабу та посланцю Мухаммаду, його родині та всім його сподвижникам.
А потім:
Це коротке послання про хадж, його блага та етикет, а також про те, що необхідно знати тим, хто має намір вирушити в подорож для його здійснення. У ньому подано багато важливих питань, що стосуються хаджу, умри та відвідування Мечеті Пророка (мир йому і благословення Аллага), у стислій і зрозумілій формі, з урахуванням того, на що вказано в Книзі Аллага і в Сунні Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага). Я зібрав цей матеріал як щиру пораду для мусульман, дотримуючись слів Всевишнього Аллага: {І нагадуй, бо ж нагадування приносить користь віруючим} [2] А також Його слів: {І ось Аллаг узяв завіт із тих, кому було дано Писання: “Роз’яснюйте ж його людям і не приховуйте його”} [3] Та Його слів: {І допомагайте один одному в благочесті та богобоязливості} [4]
А також відповідно до достовірного хадіса від Пророка (мир йому і благословення Аллага), в якому він сказав: «Релігія — це щирість» — тричі. Спитали: «До кого, о Посланцю Аллага?» Він відповів: «До Аллага, до Його Книги, до Його Посланця, до правителів мусульман і до загального народу [5]».
І також у хадісі, який передав ат-Табарані зі слів Хузайфи (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто не переймається справами мусульман, той не з них. І хто не проводить свій день і ніч у щирості перед Аллагом, Його Посланцем, Його Книгою, правителем мусульман та усім народом — той не з них [6]».
Прошу Аллага, щоб ця праця принесла користь мені та мусульманам, щоб зусилля в ній були щирими, лише заради Нього, і щоб вона стала причиною здобуття Його задоволення та вічної насолоди в садах блаженства. Воістину, Він — Всечуючий, Той, Хто відповідає на прохання. Він — наш Захисник, і Він — найкращий Покровитель.
Розділ
Докази обов’язковості хаджу та умри та необхідність якнайшвидшого їх виконання
Якщо це вже відомо, то знайте — нехай Аллаг дарує мені та вам розпізнання істини та слідування їй — що Всевишній Аллаг зобов’язав Своїх рабів здійснювати паломництво (хадж) до Свого Заповідного Дому і зробив його одним зі стовпів Ісламу. Всевишній Аллаг сказав: {Люди зобов’язані перед Аллагом здійснювати хадж у Дім — хто буде спроможний на це. А якщо хто не вірує, то Аллаг не потребує жителів світів.} [7]
У двох достовірних збірках, аль-Бухарі та Мусліма, передається від Ібн Умара (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Іслам збудований на п’яти: свідчення, що немає божества, гідного поклоніння, крім Аллага, і що Мухаммад — Посланець Аллага; звершення намазу; сплата закяту; піст у місяць Рамадан; і хадж до Дому Аллага [8]». [1] Маджму‘ фатауа ва макалат мутанавві‘а (Збірка фетв та різних статей) вельмішановного шейха Абдульазіза ібн Абдуллага ібн База (16/25–117).
У Сунані Саїда ібн Мансура передається від Умара ібн аль-Хаттаба (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав: «Я мав намір відправити людей до цих міст, щоб вони дізналися, хто має достаток, але не здійснив хадж, і щоб вони наклали на нього джіз’ю. Вони не є мусульманами, вони не є мусульманами» [10].
Той, хто не здійснив хадж, маючи на це можливість, повинен якнайшвидше його виконати. Адже передається від Ібн Аббаса (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Поспішайте до хаджу — тобто обов’язкового, — адже ніхто з вас не знає, що може з ним трапитися [12]». Передав Ахмад. [2] [Сура Аз-Заріят (Ті, що розвіюють):55]. [4] [Сура аль-Маїда (Трапеза): 2] [3] [Сура Аль-Імран (Родина Імрана): 187]
Виконання хаджу є обов’язковим негайно для того, хто має на це змогу — згідно з очевидним значенням слів Всевишнього: {Люди зобов’язані перед Аллагом здійснювати хадж у Дім — хто буде спроможний на це. А якщо хто не вірує, то Аллаг не потребує жителів світів.} [13] А також згідно з його словами (мир йому і благословення Аллага) у проповіді: «О люди, воістину Аллаг зобов’язав вам хадж — тож здійснюйте хадж [14]». [5] (Передав Муслім від Таміма ад-Дарі, нехай буде задоволений ним Аллаг, № 55).
Також наведено хадіси, які вказують на обов’язковість умри, а саме: [6] (Передав ат-Табаріані в «аль-Аусат», № 7469).
Серед них — слова Пророка (мир йому і благословення Аллага) у відповіді Джибрілю, коли той запитав його про Іслам. Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Іслам полягає в тому, щоб свідчити, що немає божества, гідного поклоніння, крім Аллага, і що Мухаммад — Посланець Аллага; звершувати намаз; сплачувати закят; здійснювати хадж і умру; очищатися від джанаби; виконувати вуду; і постити в Рамадан ([15])».
Також передається від Айші (нехай буде задоволений нею Аллаг), що вона сказала: «О Посланець Аллага, чи є для жінок джигад?» Він сказав: «Для них є джигад, у якому немає бою — хадж і умра» [16] Цей хадіс передано Ахмадом та Ібн Маджі з достовірним існадом.
Хадж і умра є обов’язковими лише один раз упродовж життя — як сказано в достовірному хадісі: «Хадж — один раз. А хто звершує більше — той робить це добровільно [17]».
А також бажано часто здійснювати хадж і умру добровільно. Як передається в двох достовірних збірках хадисів, від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Умра до наступної умри — спокута за те, що між ними. А праведний хадж не приносить іншої нагороди, окрім Раю» [18]
Розділ
[7] [Сура Аль-Імран (Родина Імрана):97]
Про обов’язковість покаяння від гріхів і відмову від несправедливості
[8] (аль-Бухарі, № 8; Муслім, № 16).
Якщо мусульманин має намір вирушити в подорож для здійснення хаджу або умри, йому рекомендується заповісти своїм рідним і близьким богобоязність — тобто виконання наказів Аллага і уникання Його заборон. Також передається від Алі (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав: «Хто має можливість здійснити хадж, але нехтує цим, — тому не буде шкоди, навіть якщо він помре юдеєм чи християнином.»[11]. [9] Тобто: достаток у майні або фінансова спроможність. [10] Цей вислів приписується до «Джаміʿ аль-Ахадіс» (т. 28, с. 318), хадіс № 31221, як цитата із Сунану Саїда ібн Мансура. Проте мені не вдалося знайти його в наявній доступній версії цього джерела. [11] Цей хадіс передано ат-Табарані від Алі (нехай буде задоволений ним Аллаг) із піднесенням (марфуʿ), під номером 812.
Також слід записати свої борги й обов’язки, засвідчити це, а також обов’язково поспішити до щирого покаяння у всіх гріхах, відповідно до слів Всевишнього: {Кайтеся перед Аллагом усі разом, о ви, які увірували! Можливо, ви досягнете успіху!} [19] [12] Передав Абу Дауд під номером (1732).
Суть покаяння полягає у відмові від гріха, жалю за скоєне і твердому намірі не повертатися до нього. Якщо людина завинила перед кимось життям, майном чи честю, їй слід повернути це або попросити пробачення до подорожі. Адже достеменно передано, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто має щодо свого брата несправедливість — у майні чи в честі, нехай доб’ється прощення сьогодні, ще до того, як настане день, коли вже не буде ані динара, ані дирхама. Якщо у нього будуть праведні вчинки — з них буде взято відповідно до заподіяної несправедливості. А якщо добрих вчинків не буде — то гріхи того, кого він скривдив, буде покладено на нього». [13] [Сура Аль-Імран (Родина Імрана):97]
Паломнику слід брати на хадж і умру дозволені (халяль) кошти. Адже достовірно передано, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Воістину, Аллаг — Пречистий, і не приймає нічого, окрім чистого [21]», Хадіс передав Муслім [14] (Муслім, № 1337).
Передається від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Якщо людина вирушає в паломництво з дозволеним майном і, сівши в сідло, вигукує: “Лаббайка, Аллагумма, лаббайка”, голос з неба відповідає: “Лаббайка і са’дайка! Твій запас дозволений, твій транспорт дозволений, твоє паломництво прийняте, і ти не матимеш гріха”. А якщо вирушає з забороненим майном і вигукує те саме, голос з неба відповідає: “Ні лаббайка, ні са’дайка. Твій запас заборонений, твій транспорт заборонений, твоє паломництво неприйняте”»
Паломнику слід уникати залежності від людей і не звертатися до них із проханнями, адже Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто прагне стриманості — Аллаг дарує йому стриманість, а хто прагне незалежності — Аллаг дарує йому незалежність[23]». Ібн Хузайма, 1/4, № 1; ад-Даркутні — зі слів Умара ібн аль-Хаттаба, і він сказав: «Це достовірний і надійний існад». [15] Цей хадіс переданий у Ібн Хузайма (1/4), під номером (1).
Також сказав Пророк (мир йому та благословення Аллага): «Людина продовжує просити в людей, поки не настане День воскресіння, і на обличчі її не залишиться жодного шматочка плоті [24]». [16] Передав це аль-Бухарі (1520).
Обов’язком паломника є звершення хаджу та умри щиро, лише заради Аллага і в надії на вічне життя. Слід прагнути наближення до Аллага тим, що Його задовольняє — з висловлювань і вчинків у цих благородних місцях. Слід остерігатися, щоб паломництво не стало засобом досягнення мирського, показухи чи слави, адже це — найгірші наміри, які призводять до знецінення вчинків і їхнього неприйняття. Всевишній сказав: {Тим, хто бажає лише мирського життя і його прикрас, Ми повністю віддамо за їхні вчинки в ньому — і їм не буде завдано несправедливості. Такі — ті, для кого в наступному житті не буде нічого, окрім Вогню. Марними стануть їхні діла в цьому світі, і марним буде те, що вони робили} [17] (ан-Насай, № 2620).
Всевишній сказав: {Хто прагне швидкоплинного (життя), — тому Ми даємо з нього, кому забажаємо і скільки забажаємо. А потім віддаємо його до Пекла, де він буде зневажений і відкинутий А хто прагне наступного життя, і докладає зусиль заради нього, будучи віруючим, — тому старання будуть винагороджені} [18] (аль-Бухарі, № 1773; Муслім, № 1349).
Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Аллаг, Всевишній, сказав: Я не потребую співтоваришів. Хто звершить діло, долучивши до Мене когось іншого, того Я покину разом із його багатобожжям» [27].
Також слід подорожувати в товаристві благочестивих — тих, хто боїться Аллага, покірний Йому і має знання в релігії, — та уникати компанії легковажних і грішників
Потрібно вивчити обряди хаджу та умри, засвоїти фікг, запитати про неясне — щоб мати правильне уявлення. Коли паломник сідає на свій транспорт — тварину, машину, літак або інше — йому бажано згадати ім’я Аллага, прославити Його, тричі сказати «Аллагу Акбар», а потім промовити: {Преславний Той, Хто підкорив нам це, адже ми самі не здатні на це. І воістину, ми до нашого Господа повернемось!} [28]
«О Аллаг! Я прошу Тебе про благочестя і богобоязненість у цій нашій подорожі, а також про вчинки, які Ти любиш. О Аллаг! Полегши нам цю подорож і скороти її для нас. О Аллаг! Ти — супутник у подорожі і Заступник для нашої родини. О Аллаг! Я прошу захисту від важких труднощів у дорозі, сумного вигляду, злих змін щодо майна та родини» ([29]) Це достовірно передано від Пророка (мир йому і благословення Аллага), і навів його Муслім у хадісі від Ібн Умара (нехай буде Аллаг задоволений ними обома) [Сура Ан-Нур (Світло): 31]
Під час подорожі він має часто згадувати Аллага, просити прощення, звертатися до Нього з дуа, читати Коран і розмірковувати над його значенням, дотримуватися джамаат-намазу, утримувати язик від марних балачок, втручання у непотрібне, надмірного жартування, брехні, обмов, пліток, насмішок над супутниками та іншими мусульманами. [20] Цей хадіс передав Імам аль-Бухарі під номером 2449.
Йому слід виявляти доброту до супутників, не шкодити їм, наставляти їх на добро, забороняти зло — з мудрістю та добрим повчанням, у межах своїх можливостей. [21]Передав Муслім під номером (1015). [22] [ат-Табарані, «Аль-Кабір», т. 20/40, №2989]
Розділ
[23] [аль-Бухарі, №1427; Муслім, №1035]
Дії, які виконує паломник при досягненні мікату
[24] [аль-Бухарі, №1474; Муслім, №4040]
Коли паломник досягає мікату, йому рекомендується зробити ґусль (повне обмивання) та змастити тіло пахощами. Адже передано, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) зняв із себе зшитий одяг перед входженням у стан іхраму, здійснив обмивання, і як достовірно повідомляється у двох збірках хадісів, Айша (нехай буде задоволена нею Аллаг) сказала: «Я намащувала Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага) пахощами для іхраму перед тим, як він входив у нього, і для завершення — перед тим, як він звершував таваф навколо Дому [30]». Айша (нехай буде задоволена нею Аллаг) увійшла в стан іхраму для умри, та коли в неї почалася менструація, Пророк (мир йому і благо. І Пророк (мир йому і благословення Аллага) наказав Асмі бінт Умайс, коли вона народила в Зу-ль-Хулейфі, здійснити ґусль, обв’язатися тканиною та вступити в стан іхраму. Це вказує на те, що жінці, яка досягає мікату під час менструації або післяпологової кровотечі, слід зробити ґусль, увійти в стан іхраму разом з іншими і виконувати все, що робить паломник, окрім тавафу навколо Кааби — як було наказано Айші та Асмі. [Сура Гуд:15-16].
Рекомендується тому, хто має намір увійти в стан іхраму, привести до ладу вуса, підстригти нігті, видалити лобкове волосся і волосся під пахвами — тобто усунути все, що потребує цього, щоб не виникла потреба робити це вже після вступу в стан іхраму, коли такі дії заборонені. Адже Пророк (мир йому і благословення Аллага) постановив для мусульман регулярно доглядати за цими речами в будь-який час, як достовірно передано у двох збірках хадісів від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «П’ять речей належать до природного стану (фітри): обрізання, видалення волосся з лобка, вкорочення вусів, підстригання нігтів і вищипування волосся під пахвами ([32])», [Сура Аль-Ісра (Нічна подорож):18-19]
Також у «Сахіх» Мусліма передається від Анаса (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав: «Нам було встановлено, що вуса, нігті, пахви та лобок не слід залишати без догляду більше ніж на сорок ночей ([33])». [Муслім, №2985]
Ан-Насайі передав цей хадіс у формулюванні: «Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) встановив для нас…» — Імами Ахмад, Абу Дауд і ат-Тірмізі також навели цей хадіс у версії ан-Насайі. Що ж до голови — то брати з неї щось під час іхраму не дозволяється — ні чоловікам, ні жінкам.
Щодо бороди — її гоління або вкорочення заборонено в усі часи. Навпаки, її слід залишати і відрощувати. Як передано у двох достовірних збірках від Ібн Умара (нехай буде Аллаг задоволений ними обома), що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Відрізняйтеся від багатобожників: відрощуйте бороди та вкорочуйте вуса ([34])» А в «Сахіх» Мусліма від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг) передано: «Вкорочуйте вуса і відпускайте бороди — відрізняйтеся від зороастрійців ([35])». [Сура Аз-Зухруф (Прикраси): 13-14] [28]
Справді, великою є біда в наш час, коли багато людей порушують цю Сунну, борються з бородами, задовольняючись подібністю до невіруючих або жінок — особливо серед тих, хто причетний до науки й викладання. Ми належимо Аллагу і до Нього повертаємось. Просимо Аллага направити нас і всіх мусульман до дотримання Сунни, триматися за неї і закликати до неї, навіть якщо більшість людей нехтує цим. Досить нам Аллага, і Він — найкращий Покровитель. Немає сили й могутності, окрім як у Аллага Всевишнього, Великого. [Муслім, №1342]
Після цього чоловік одягає ізар та ріда — бажано, щоб вони були білими й чистими. Також бажано, щоб він вступив у стан іхрам у сандалях, відповідно до слів Пророка (мир йому і благословення Аллага): «Нехай кожен із вас для іхраму одягне ізар, ріда і сандалі. А якщо не знайде сандалі — хай вдягне шкіряні шкарпетки і обріже їх так, щоб вони були нижче щиколоток» Цей хадіс передав Імам Ахмад, нехай змилується над ним Аллаг.
Що ж до жінки — то їй дозволено одягати для іхраму будь-який колір одягу: чорний, зелений чи інший, але без уподібнення чоловікам. Проте їй заборонено носити нікаб і рукавички під час іхраму, натомість вона може покривати обличчя і кисті рук іншим способом. Адже Пророк (мир йому і благословення Аллага) заборонив жінці в стані іхраму носити нікаб і рукавички. А обмеження одягу жінки для іхраму лише чорним чи зеленим кольором не має під собою жодного шаріатського підґрунтя.
Після завершення ґуслю, очищення і вдягання одягу для іхраму, паломник має в серці сформулювати намір на той вид поклоніння, який хоче здійснити — будь то хадж чи умра, згідно з хадісом: «Воістину, вчинки оцінюються за намірами. І кожному буде те, що він мав намір ([37])».
Також дозволено проговорити те, що маєш на увазі. Якщо намір — умра, слід сказати: «Лаббайка, умра» або «О Аллаг, лаббайка, умра». Якщо намір — хадж, слід сказати: «Лаббайка, хадж» або «О Аллаг, лаббайка, хадж». Якщо ж намір — обидва слід сказати: «О Аллаг, лаббайка, умра і хадж». Найкраще промовити це після того, як людина повністю сяде на свій транспортний засіб — тварину, автомобіль чи літак, — адже Пророк (мир йому і благословення Аллага) почав тальбійю тільки після того, як сів на свою верблюдицю, і вона рушила з мікату. Це — найточніша думка серед учених.
При цьому слід знати, що проголошення наміру вголос узаконене лише щодо іхраму, оскільки це передано від Пророка (мир йому і благословення Аллага). [30] Передав це аль-Бухарі (1539) та Муслім (1189). [31] [Муслім: 1218]
Що ж до молитви, тавафу та інших обрядів — не слід вимовляти намір вголос. Не потрібно казати: «Я маю намір звершити таку-то молитву» або «Я маю намір зробити таваф». Проголошення наміру — це нововведення, а робити це голосно — ще огидніше й гріховніше. Якби вимовляння наміру було узаконене, Пророк (мир йому і благословення Аллага) пояснив би це словами або власним прикладом, і праведні попередники напевно б дотримувалися цього. [аль-Бухарі: 5891; Муслім: 257]. [33] [Муслім: 258].
Якби проголошення наміру було узаконене, Пророк (мир йому і благословення Аллага) показав би це словом або ділом, і праведні попередники зробили б так само. А раз цього не передано ні від Пророка, ні від його сподвижників — значить, це є нововведення. Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Найгірша зі справ — це нововведення. А кожне нововведення — це омана ([38])». [Муслім: 867] І сказав пророк Мухаммад (мир йому і благословення Аллага): «Хто запровадить у нашій справі те, чого в ній немає, — те буде відкинуте ([39])». [аль-Бухарі: 2697; Муслім: 1718] А в іншій версії хадісу: «Хто звершить діло, не згідне з нашою справою, — воно буде відкинуте ([40])».
Мікати: місця вступу в стан іхраму
[34] [аль-Бухарі: 2892; Муслім: 259]. [35] [Муслім: 260]
Мікатів — п’ять:
Перший: Зу-ль-Хулейфа — це мікат для жителів Медіни. Сьогодні серед людей він відомий як Аб’яр Алі. [Муслім: 1177]
Другий: Аль-Джухфа — мікат для жителів Шаму. Це селище, що нині зруйноване, розташоване поблизу Рабіга. Сьогодні люди вступають у стан іхраму з Рабіга. Той, хто зробив це там, вважається таким, що вступив у стан іхраму з мікату, оскільки Рабіг знаходиться дещо раніше за нього.
Третій: Карн аль-Маназіль — мікат для жителів Неджду, який сьогодні називається ас-Саїл. [37] [аль-Бухарі: 1; Муслім: 1907]
Четвертий: Яламлам — мікат для жителів Ємену.
П’ятий: Зат Ірк — мікат для жителів Іраку.
Ці мікати були встановлені Пророком (мир йому і благословення Аллага) як для тих, кого ми згадали, так і для всіх, хто проходить через них із наміром здійснити хадж або умру.
Кожен, хто проходить через один із цих мікатів із наміром звершити хадж або умру, зобов’язаний увійти в стан іхраму з цього місця. Йому заборонено проходити повз мікат без іхраму — незалежно від того, чи йде він суходолом, чи летить повітрям. Це підтверджується загальними словами Пророка (мир йому і благословення Аллага), коли він встановив ці мікати: «Вони (мікати) — для них самих і для тих, хто проходить через них не з їхнього числа, з-поміж тих, хто має намір здійснити хадж або умру ([41])». [38] [Муслім: 867]. [39] [аль-Бухарі: 2697; Муслім: 1718]. [40] [аль-Бухарі: 2550; Муслім: 1718].
Тим, хто прямує до Мекки повітряним шляхом із наміром здійснити хадж або умру, слід заздалегідь підготуватись — зробити ґусль та інші приготування ще до посадки в літак. Коли він наблизиться до мікату, слід одягти ізар і ріда, а потім промовити тальбію для умри, якщо час дозволяє. Якщо ж часу обмаль — слід промовити тальбію для хаджу. Якщо людина одягла ізар і ріда ще до посадки чи до наближення до мікату — у цьому немає проблеми. Однак не слід мати намір вступу в обряд і не слід промовляти тальбію, поки не буде досягнуто мікату або не буде наближення до нього. Адже Пророк (мир йому і благословення Аллага) вступив у стан іхраму саме з мікату, і обов’язок для всієї умми — наслідувати його у цьому, як і в інших релігійних питаннях. Всевишній Аллаг сказав: {Посланець Аллага — прекрасний приклад для вас} ([42]) І Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав під час прощального хаджу: «Беріть від мене ваші обряди ([43])».
А щодо тих, хто прямує до Мекки без наміру звершити хадж або умру — як-от торговець, лісоруб, кур’єр тощо — то на них не покладається обов’язок вступу в стан іхраму, якщо тільки вони самі цього не бажають. Це випливає з наведеного вище хадісу: «Вони — для них самих і для тих, хто проходить через них не з їхнього числа, з-поміж тих, хто має намір здійснити хадж або умру ([44])», Звідси випливає, що той, хто проходить мікат без наміру здійснення хаджу чи умри, не зобов’язаний приймати іхрам.
Це — з милості Аллага до Його рабів і полегшення для них. Тому Йому хвала і подяка. Це підтверджується тим, що коли Пророк (мир йому і благословення Аллага) прибув до Мекки в рік завоювання, він не вступав у стан іхраму, а ввійшов до неї, маючи на голові шолом, оскільки не мав наміру звершити хадж або умру, а лише хотів звільнити її від багатобожжя.
А ті, чия домівка розташована ближче до Мекки, ніж мікати — як-от жителі Джидди, Умм ас-Салами, Бахри, Шаріа, Бадра, Мастури та подібних місць — не зобов’язані вирушати до жодного з п’яти мікатів. Їхнє місце проживання є їхнім мікатом, і вони вступають у стан іхраму звідти — для хаджу або умри. А якщо в них є ще одне місце проживання, розташоване за межами мікату, — вони мають вибір: або вступити в стан іхраму з мікату, або з ближчого до Мекки місця. Це підтверджується загальними словами Пророка (мир йому і благословення Аллага), переданими в хадісі Ібн Аббаса (нехай буде задоволений ними Аллаг), коли він згадував про мікати: «А той, хто знаходиться ближче до них — починає з місця свого проживання. Навіть жителі Мекки починають з Мекки ([46])».
Однак той, хто перебуває в межах Хараму й має намір звершити умру, повинен вийти за межі Заповідної території (Хараму) — до зони, де дозволено вхід у стан іхраму (хіл), — і там вступити в стан іхраму. Адже коли Айша (нехай буде задоволена нею Аллаг) попросила дозволу звершити умру, Пророк (мир йому і благословення Аллага) наказав її брату Абдуррахману вивести її до хілу, щоб вона змогла звідти увійти в стан іхраму. Це вказує на те, що не дозволено вступати в стан іхраму для умри зсередини Хараму.
Цей хадіс уточнює зміст вислову Ібн Аббаса: «Навіть жителі Мекки починають з Мекки ([47])» Мова йде саме про хадж, а не про умру. Якби було дозволено вступити в стан іхраму для умри в межах Хараму, Пророк (мир йому і благословення Аллага) дозволив би це Айші, і не зобов’язував би її виходити. Це очевидно. Цю думку підтримує більшість учених. Вона також є найобережнішою для віруючого, оскільки дозволяє поєднати обидва хадіси. І Аллаг — Той, Хто дарує успіх.
Що ж до звичаю деяких людей звершувати умру після хаджу — з Таніму, Джіʿарани чи інших місць — попри те, що вони вже звершили умру до хаджу, то на це немає жодного доказу. Навпаки, існуючі докази вказують на те, що краще цього уникати. Адже Пророк (мир йому і благословення Аллага) і його сподвижники (нехай буде задоволений ними Аллаг) після завершення хаджу не звершували умру. Лише Айша звершила умру з Таніму, оскільки через менструацію не змогла звершити умру при вході до Мекки. Вона попросила дозволу звершити її замість тієї умри, з якою вона увійшла в стан іхраму з мікату, і Пророк (мир йому і благословення Аллага) дозволив їй. Таким чином, вона звершила дві умри: одну — разом із хаджем, іншу — окремо. Отже, той, хто опиниться в аналогічній ситуації, як Айша, може звершити умру після хаджу — згідно з усіма доказами та полегшуючи це для мусульман.
Без сумніву, масове звершення умри після хаджу — окрім тієї, з якою людина увійшла до Мекки, — створює труднощі для інших, спричиняє тисняву та аварії, і суперечить Сунні Пророка (мир йому і благословення Аллага). І Аллаг — Той, Хто дарує успіх.
Розділ
Щодо правил для тих, хто досягає мікату поза місяцями хаджу
[41] [аль-Бухарі: 1524; Муслім: 1181]
Знай, що той, хто досягає мікату, має два стани: [Сура Аль-Ахзаб (Союзники): 21] [43] [Муслім: 1297]
Перший стан: якщо він прибуває до мікату не в місяці хаджу, як-от у Рамадані чи Шаабані, то для нього сунна — увійти в стан іхраму для умри, маючи намір у серці і промовляючи вголос: «Лаббайка, умра» або «О Аллаг, лаббайка, умра», а потім — тальбію Пророка (мир йому і благословення Аллага), яка звучить: «Лаббайка ллагумма лаббайк, лаббайка ля шаріка ляк лаббайк. Інна ль-хамда ва-н-ні‘мата ляк ва-ль-мульк, ля шаріка ляк([48])», і він часто повторює цю тальбію, згадуючи Всевишнього Аллага, поки не дійде до Заповідного Дому. Там він припиняє тальбію, звершує таваф навколо Кааби сім разів, молиться два ракаати за Макамом Ібрагіма, потім іде до пагорбів Сафа і Марва, здійснює са’ї між ними сім разів, після чого голить голову або підстригає волосся. Так завершується його умра, і йому дозволяється все, що було заборонено в стані іхраму. [44] Раніше згадувалося.
Другий стан: якщо він прибуває до мікату в один із місяців хаджу — а це Шавваль, Зуль-Ка‘да та перші десять днів Зуль-Хіджа, —
то в нього є вибір між трьома видами обрядів: тільки хадж, тільки умра, або ж поєднання обох. Адже коли Пророк (мир йому і благословення Аллага) прибув до мікату в Зуль-Ка‘да під час прощального паломництва, він надав своїм сподвижникам право обрати один із цих трьох варіантів. Однак сунна для такого паломника — якщо з ним немає жертвенної тварини — полягає в тому, щоб увійти в стан іхраму для умри і виконати те саме, що й той, хто прибув до мікату не в місяцях хаджу. Пророк (мир йому і благословення Аллага) наказав своїм сподвижникам, коли вони наблизились до Мекки, зробити іхрам для умри, наполегливо закликав їх до цього в самій Мецці. Вони здійснили таваф, са’ї, підстриглись і вийшли з іхраму — виконуючи його наказ. Це стосується всіх, окрім тих, хто привів із собою жертву, бо Пророк (мир йому і благословення Аллага) наказав їм залишатися в стані іхраму до Дня жертвоприношення. А для того, хто привів жертвенного барана чи іншу тварину, сунна — увійти в стан іхраму одночасно для хаджу та умри (киран). Адже сам Пророк (мир йому і благословення Аллага) так зробив: він привів жертву і наказав своїм сподвижникам, які також привели жертву і вступили в стан іхраму для умри, додати до неї хадж і залишатися в стані іхраму до завершення обох обрядів у День жертвоприношення. Якщо ж паломник вступив у стан іхраму лише для хаджу, привівши жертву, — він також залишається в ньому до завершення хаджу, як у випадку поєднання (киран). [аль-Бухарі та Муслім] [45] Тобто: він починає (тальбію) з місця, де перебуває. Частина з попереднього хадісу: [46]
Отже, якщо хтось вступив у стан іхраму тільки для хаджу або поєднав хадж з умрою, але не має з собою жертви — то йому не слід залишатися в стані іхраму. Навпаки, сунна — змінити намір на умру, здійснити таваф, са’ї, підстригтися і вийти з іхраму, як це зробили ті сподвижники, що не привели жертву. Однак якщо він боїться, що не встигне здійснити хадж — наприклад, прибув пізно, — тоді йому дозволяється залишитися в стані іхраму. Аллаг знає краще.
Якщо паломник побоюється, що не зможе звершити обряд через хворобу, ворога або іншу перешкоду, то йому рекомендується при вступі в стан іхраму вимовити: «Якщо мене затримає якась перешкода, то моє місце виходу — там, де вона мене затримає». Це — згідно з хадісом про Дуба‘а бінт аз-Зубайр (нехай буде задоволена нею Аллаг), яка сказала: «О Посланнику Аллага, я хочу здійснити хадж, але я хвора». Пророк (мир йому і благословення Аллага) відповів: «Зверши хадж, але постав умову: моє місце виходу — там, де мене затримає перешкода ([49])» [аль-Бухарі: 5089; Муслім: 1207] [47] Раніше згадано.
Користь цієї умови в тому, що якщо паломнику станеться щось, що завадить завершити обряди — хвороба, ворог тощо — то йому дозволяється вийти з стану іхраму без жодної відповідальності.
Розділ
Щодо правила хаджу для маленької дитини: чи зараховується це як обов'язковий хадж в Ісламі
Хадж маленького хлопчика чи маленької дівчинки є дійсним. Як зазначено в «Сахіх Муслім», від Ібн Аббаса (нехай буде задоволений ними Аллаг), що жінка підняла до Пророка (мир йому і благословення Аллага) дитину і запитала: «О Посланцю Аллага, чи є для нього хадж?» — і він відповів: «Так, і ти отримаєш нагороду([50])».
У «Сахіх аль-Бухарі» також передається від Саіба ібн Язіда (нехай буде задоволений ним Аллаг): «Я здійснив хадж із Посланцем Аллага (мир йому і благословення Аллага), коли мені було сім років ([51])». Проте цей хадж не зараховується як обов’язковий хадж Ісламу.
Так само раб і рабиня можуть здійснити хадж, однак це не замінює їм обов’язкового хаджу Ісламу. Як підтверджується в хадісі від Ібн Аббаса (нехай буде задоволений ними обома), Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Кожен хлопчик, який здійснив хадж, а потім досяг повноліття, повинен здійснити ще один хадж. І кожен раб, який здійснив хадж, а потім був звільнений, повинен здійснити ще один хадж ([52])» [Ібн Абу Шайба: 4/444; аль-Байхакі — з хорошим існадом] [48] [аль-Бухарі: 1549; Муслім: 1184]
Якщо дитина ще не досягла віку розсудливості, опікун має намір за нього щодо вступу в стан іхраму, знімає з нього зшитий одяг, промовляє тальбію за нього — і дитина вступає в стан іхраму. На нього поширюються всі обмеження, які стосуються дорослого в стані іхраму. Так само з дівчинкою, яка не досягла віку розсудливості: її опікун має намір за неї, промовляє тальбію, і вона вступає в стан іхраму, підпадаючи під ті самі обмеження, що й доросла жінка в стані іхраму. Під час тавафу вони мають бути в чистому одязі та з чистим тілом, адже таваф подібний до молитви, а чистота — обов’язкова умова для його дійсності.
Якщо хлопчик або дівчинка досягли віку розрізнення, то вступають у стан іхраму з дозволу опікуна й виконують те, що робить дорослий паломник — наприклад, обмивання, вживання пахощів тощо. Опікуном є той, хто піклується про них і відповідає за їхні справи — батько, мати або інша особа. Опікун виконує за них те, що вони самі не в змозі зробити — наприклад, кидання камінців. Але інші обряди, як-от стояння на Арафаті, ночівля в Міна й Муздаліфі, таваф і са’ї — вони повинні виконувати самі. Якщо дитина не в змозі здійснити таваф і са’ї самостійно, її несуть на руках. Проте для того, хто несе, краще не поєднувати свій таваф і са’ї з її обрядами, а мати окремий намір на дитину й звершити окремо свій таваф і са’ї. Це — прояв обережності в поклонінні, відповідно до слів Пророка (мир йому і благословення Аллага): «Залиш те, в чому ти сумніваєшся, і звернися до того, в чому ти не сумніваєшся([53])», Якщо ж той, хто несе дитину, має намір здійснити таваф і за себе, і за неї — цього буде достатньо згідно з більш правильною з двох думок. Адже Пророк (мир йому і благословення Аллага) не наказав жінці, яка запитала про хадж для дитини, звершити таваф окремо від нього. Якби це було обов’язковим, він би це пояснив. І Аллаг — Той, Хто дає успіх.
Дитині, яка досягла віку розсудливості, а також дівчинці, наказується очищуватися від осквернення та нечистот перед тавафом — як і дорослому паломнику в стані іхраму. Щодо малих дітей, то вступ у стан іхраму для них не є обов’язком для опікуна, це — добровільна дія. Якщо він це зробить — отримає нагороду, а якщо залишить — не буде на ньому гріха. І Аллаг знає краще.
Розділ
[49] Передали це аль-Бухарі (5089) та Муслім (1207).
У роз'ясненні заборон стану іхраму та дозволених дій для того, хто в ньому перебуває
Після наміру на іхрам заборонено — як чоловікам, так і жінкам — зрізати волосся або нігті, а також користуватися пахощами.
Чоловікам заборонено носити зшитий одяг, який має певну форму, як-от сорочка, або частково зшитий — як майка, штани, шкіряні чи тканинні шкарпетки. Якщо немає ізара — дозволено носити штани. Якщо немає сандалій — дозволено носити шкіряні шкарпетки без обрізання. Це на основі хадісу Ібн Аббаса (нехай буде задоволений ним Аллаг): «Хто не знайде сандалій, нехай одягне шкіряні шкарпетки, а хто не знайде ізара — нехай одягне штани([54])».
Хадіс Ібн Умара про наказ обрізати шкіряні шкарпетки в разі відсутності сандалій скасований. Цей наказ був озвучений у Медині, коли Пророка (мир йому і благословення Аллага) запитали про дозволене в одязі паломника. Проте на проповіді в Арафаті Пророк дозволив носити шкіряні шкарпетки без обрізання — і не наказав обрізати. Це підтверджує, що попередній наказ був скасований. Якби обрізання було обов’язковим, він пояснив би це. І Аллаг знає краще. [50] [Муслім: 1336]
Дозволяється тому, хто перебуває у стані іхраму, носити шкіряні шкарпетки, які не доходять до щиколоток, бо вони належать до категорії взуття. [51] [аль-Бухарі: 1858]
Можна зав’язати ізар ниткою чи чимось подібним, оскільки немає доказу, що забороняє це. [52] (Ібн Абу Шайба, т. 4, с. 444)
Дозволено тому, хто перебуває у стані іхраму, робити обмивання, мити голову та чесати її, якщо є потреба, обережно і без зусиль. Якщо через це випадуть волосини — у цьому немає гріха.
Заборонено жінці, яка перебуває в стані іхраму, носити зшитий одяг для обличчя — як бурка чи нікаб, — або для рук — як рукавички. Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Жінка в стані іхраму не повинна носити нікаб і рукавички ([55])» [аль-Бухарі, 1838] Рукавички — це те, що шиється або в’яжеться з вовни, бавовни чи інших матеріалів за розміром руки. [53] Цей хадіс переданий у ат-Тірмізі (2518).
Їй дозволяється носити зшитий одяг, крім зазначеного, наприклад: сорочку, штани, шкіряні чи тканинні шкарпетки тощо.
Також дозволено опускати хіджаб на обличчя без пов’язки, якщо в цьому є потреба. Якщо хіджаб торкнеться обличчя, то в цьому немає проблеми. Айша (нехай буде задоволена нею Аллаг) сказала: «Коли ми були з Посланцем Аллага (мир йому і благословення Аллага) в стані іхраму, повз нас проїжджали вершники. І коли вони наближалися, одна з нас опускала свій джильбаб з голови на обличчя, а коли проходили — ми відкривали його ([56])». Передав Абу Дауд, Ібн Маджа, а також Даркутні зі слів Умм Салами подібний хадіс.
Також дозволено покривати руки своїм одягом чи іншим. І їй обов’язково закривати обличчя та кисті рук у присутності сторонніх чоловіків, бо вони є частинами тіла, які слід приховувати; як сказав Аллаг Всевишній: «Нехай не показують свої прикраси, окрім як своїм чоловікам». Без сумніву, обличчя та руки — серед найвидніших прикрас.
Обличчя в цьому — ще важливіше та вагоміше. Всевишній сказав: «А якщо ви просите в них (дружин Пророка) якогось майна, то просіть їх через завісу»
А те, до чого звикли деякі жінки — класти пов’язку під хіджаб, щоби підняти його над обличчям — не має, наскільки нам відомо, підґрунтя в шаріаті. Якби це було дозволено, Пророк (мир йому і благословення Аллага) пояснив би це своїй уммі. [54] [аль-Бухарі: 1841; Муслім: 1179]
Дозволено чоловікам і жінкам у стані іхраму прати одяг, у якому вони увійшли в нього, якщо він забруднився, і дозволено замінювати його на інший.
Не дозволяється носити одяг, на який нанесено шафран чи ворс, бо Пророк (мир йому і благословення Аллага) заборонив це в хадісі від Ібн Умара (нехай буде задоволений ним Аллаг).
Паломнику в стані іхраму слід утримуватися від статевої близькості, гріховності та суперечок, як сказав Всевишній Аллаг: {Хадж — у відомі місяці. І хто вирішив здійснити в них хадж, той нехай утримається від інтимної близькості, гріхів і суперечок під час хаджу} ([59])
І достовірно передано, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто звершив хадж, не вчинивши ані лихослів’я, ані гріха, той повертається [очищеним] — подібним до того, яким був у день свого народження([60])». Аль-Рафас — це слово, що охоплює як статевий акт, так і непристойні слова та вчинки. Аль-Фусук — це різні гріхи. Аль-Джидаль — це суперечки в неправді або в тому, що не приносить користі. А що стосується суперечки найкращим чином — з метою утвердження істини й відкидання хибного — то в ній немає гріха, навпаки, вона є бажаною. Як сказав Всевишній Аллаг: {Клич на шлях твого Господа з мудрістю та добрим напучуванням і сперечайся з ними у найкращий спосіб} ([61])
Заборонено чоловікові, який перебуває у стані іхраму, покривати голову прилеглим одягом, таким як шапка, гутра, чалма або подібне, а також покривати обличчя. Це базується на словах Пророка (мир йому і благословення Аллага) про чоловіка, який упав з верблюда у День Арафа і помер: «Омийте його водою і сідром, загорніть його у два його одяги, але не покривайте його голову та обличчя, бо він буде воскрешений у День Воскресіння, виголошуючи тальбію ([62])» (аль-Бухарі: 1521; Муслім: 1350). [55] [аль-Бухарі, 1838]
Що стосується перебування в тіні — під дахом автомобіля, парасолькою, в наметі чи під деревом — то це дозволено. Як підтверджується в достовірному хадісі, пророка (мир йому і благословення Аллага) затіняли тканиною під час кидання камінців у Джамрат аль-Акаба. Також достовірно передано, що йому поставили намет у Намірі, і він залишався в ньому до заходу сонця у День Арафа.
Заборонено чоловікам і жінкам у стані іхраму: вбивати диких тварин пустелі, допомагати в цьому будь-яким способом (знаряддям, жестом тощо), виганяти їх із місця. Також заборонено: укладати шлюб, вступати у статеву близькість, сватати жінок, торкатися їх з пристрастю. Це базується на хадісі Усмана (нехай буде задоволений ним Аллаг), у якому Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Той, хто в стані іхраму, не повинен одружуватися, видавати заміж або свататися» (Муслім: 1409). [56] Передав Абу Дауд під номером (1833).
Якщо паломник ненавмисно (забувши чи не знаючи) порушить одну з цих заборон, наприклад: одягне зшитий одяг, покриє голову, скористається пахощами, поголить голову, підстриже волосся або нігті, — то на нього не покладається жодна спокута. Він зобов’язаний усунути порушення одразу, щойно згадає або дізнається про нього. Це — найбільш правильна думка серед учених. [Сура Ан-Нур (Світло):31].
Заборонено мусульманину — чи то в стані паломництва, чи ні, чоловіку чи жінці — вбивати дичину, що перебуває в межах Заповідної території (Хараму), а також допомагати в її вбивстві будь-яким способом: знаряддям, жестом або чимось подібним. [Сура Аль-Ахзаб (Військові загони):53].
Заборонено також виганяти цю дичину з місця, де вона перебуває, заборонено рубати дерева Хараму, виривати його зелені рослини, а також підбирати загублені речі — окрім як з наміром повідомити про них власнику. Це підтверджується словами Пророка (мир йому і благословення Аллага): «Воістину, це місто — мається на увазі Мекка — є харам (заповідне) з волі Аллага до Дня Воскресіння. Не можна ламати його колючки, не можна полювати на його дичину, не можна підбирати його загублене, окрім як той, хто має намір оголосити про нього, і не можна зривати його свіжу траву» (аль-Бухарі: 1834; Муслім: 1353).
аль-мунашшид (المنشد) — це той, хто оголошує знайдену річ, аби знайти її власника. аль-хала (الخلا) — це свіжа, волога трава. Міна (منى) та Муздаліфа (مزدلفة) входять до складу Заповідної території (Хараму). Арафат (عرفة) — розташована за межами Хараму, у зоні, що називається Хіль (الحِلّ).
Розділ
Що робить паломник при вході в Мекку і що він робить після входу до Заповідної мечеті, включаючи таваф і його опис
[Сура 2: Аль-Бакара (Корова):197]
Коли паломник прибуває до Мекки, йому рекомендується здійснити обмивання перед входом, оскільки Пророк (мир йому і благословення Аллага) так чинив. При вході до Заповідної мечеті слід заходити з правої ноги та промовляти: «В ім’я Аллага. Мир і благословення на Посланця Аллага. Шукаю захисту в Аллага Великого, Його шляхетного обличчя та вічної влади від проклятого шайтана. О Аллаг, відкрий мені врата Своєї милості». Такі слова слід говорити при вході до будь-якої мечеті. Немає достовірної згадки, що б указувала на окрему формулу саме для входу до Заповідної мечеті, наскільки мені відомо. Передав це аль-Бухарі від Абу Гурайри (нехай буде задоволений ним Аллах) під номером (1521), Муслім номер (1350). [Сура Ан-Нахль (Бджоли):125].
Коли він досягає Кааби, то припиняє тальбію (якщо він виконує хадж таматту‘ або лише умру), підходить до Чорного каменя, стає перед ним, торкається його правою рукою та цілує, якщо це можливо без шкоди для інших. При цьому він каже: «Бісмілляг, Аллагу Акбар» або просто: «Аллагу Акбар». Якщо поцілувати камінь складно, то він може доторкнутись до нього рукою, палицею тощо, а потім поцілувати те, чим торкнувся. Якщо ж і це складно — він лише вказує на камінь і каже: «Аллагу Акбар», але не цілує те, чим вказує. Умова правильності тавафу — очищення від малого та великого осквернення, оскільки таваф подібний до намазу, хоча в ньому дозволено говорити. Під час тавафу Кааба має залишатися ліворуч. Якщо він скаже на початку тавафу: «О Аллаг, з вірою в Тебе, підтвердженням Твоєї Книги, дотриманням Твого завіту та наслідуванням сунни Твого пророка Мухаммада (мир йому і благословення Аллага)» — це добре, адже це передано в хадісі. Він здійснює сім обходів. У перших трьох колах першого тавафу (той, який виконують при першому прибутті до Мекки) виконується рамаль — швидка хода з короткими кроками. Це стосується як мутатаммі‘а, так і того, хто робить хадж окремо чи поєднує хадж з умрою. У чотирьох останніх колах він іде звичайним кроком, починаючи кожне коло з Чорного каменя і завершуючи ним. [62] Передав це аль-Бухарі від Ібн Аббаса, нехай буде задоволений ним Аллах, під номером (1521), Муслім (1350).
Рамаль — це прискорена хода з короткими кроками, і рекомендується, щоб він оголив праве плече під час цього обходу навколо Кааби (таваф). Ідтиба’ — відкривання правого плеча, коли середину покривала (ріда) проводять під правою пахвою, а кінці кладуть на ліве плече.
Якщо він сумнівається у кількості зроблених кіл, то бере до уваги меншу кількість. Наприклад, якщо сумнівається: три чи чотири — вважає, що три. Так само у випадку са’ї. [63] Передає Муслім від Усмана ібн Аффана (нехай буде задоволений ним Аллах) під номером (1409).
Після завершення тавафу він накидає свій плащ (ріда) так, щоб він покривав обидва плеча, а краї лягали на груди, перед тим як звершити два рак‘ати після тавафу.
Серед того, що слід засуджувати у жінок і застерігати їх від цього — це їхній таваф у прикрасах і парфумах, а також без належного покриття, адже жінка є ауратом: усе її тіло має бути прикрите. Тому їм слід покриватися і залишати прикраси як під час тавафу, так і в інших ситуаціях, де відбувається змішування з чоловіками. Жінка — спокуса, а її обличчя — найпомітніша частина прикраси, тож їй не дозволено відкривати його перед сторонніми, окрім як перед своїми махрамами, згідно зі словами Всевишнього: {І нехай не показують своїх прикрас, окрім як своїм чоловікам} ([65]) Отже, жінкам не дозволяється відкривати обличчя при поцілунку Чорного каменя, якщо їх бачать чоловіки. Якщо ж немає можливості доторкнутися до каменя і поцілувати його, їм не дозволяється тіснитися серед чоловіків, а слід здійснювати таваф позаду них — і це краще для них і принесе більше винагороди, ніж таваф біля Кааби у натовпі з чоловіками. Рамль і ідтиба узаконені лише в тавафі, і не встановлені в саї, а також не належать до обрядів, які виконують жінки; адже Пророк (мир йому і благословення Аллага) здійснював рамль і ідтиба лише під час свого першого тавафу, коли прибув до Мекки. Під час тавафу слід бути в стані ритуальної чистоти, смиренним перед своїм Господом, покірним Йому.
Бажано, щоб у тавафі паломник якомога більше згадував Аллага і звертався з дуа. Якщо він читає аяти з Корану — це також добре. Але ні в тавафі, ні в саї, ні в інших обходах не є обов’язковим якесь певне згадування чи встановлене дуа. [64] Передав це аль-Бухарі з хадісу Ібн Аббаса, нехай буде задоволений Аллах ними обома, під номером (1834), та Муслім під номером (1353).
А те, що деякі люди почали робити — виділяти для кожного кола під час тавафу або саї спеціальні згадування чи молитви — не має жодної основи. Достатньо будь-якого згадування або дуа, яке йому буде зручно. Коли він проходить повз Єменський кут (ар-рукн аль-ямані), слід доторкнутися до нього правою рукою й промовити: «Бісмілляг, Аллагу Акбар», не цілувати. Якщо не може доторкнутися — просто проходить далі, не вказуючи на нього і не промовляючи такбір, бо це не передано від Пророка (мир йому і благословення Аллага), наскільки нам відомо. Між Єменським кутом і Чорним каменем бажано промовляти: {Господи наш! Даруй нам благо в цьому світі, і благо у світі наступному, і захисти нас від пекельного вогню.} ([66]) Кожного разу, коли паломник проходить повз Чорний камінь, він намагається доторкнутися до нього та поцілувати, промовляючи: «Аллагу Акбар». Якщо не може цього зробити — він вказує на нього і промовляє такбір.
Немає нічого поганого в тому, щоб звершувати таваф позаду джерела Замзам або Макаму Ібрагіма, особливо під час великого скупчення людей. Уся Заповідна мечеть дозволена для тавафу, і навіть якщо він звершить таваф у критих проходах мечеті — цього буде достатньо. Але якщо є можливість, то краще звершити таваф якомога ближче до Кааби.
Коли він завершить таваф, йому слід звершити два ракʿати позаду Макаму Ібрагіма, якщо це можливо. Якщо ж через скупчення людей або інші обставини це неможливо, він може звершити їх у будь-якому іншому місці в мечеті. У цих ракʿатах бажано після сури аль-Фатіха в першому ракʿаті прочитати у першому ракааті та {Скажи: «Він — Аллаг — Єдиний,} ([68]) У другому рак’аті. Це є найкращим варіантом, але якщо він прочитає щось інше — немає нічого поганого. Після цього бажано знову підійти до Чорного каменя й доторкнутися до нього правою рукою, якщо це буде можливо — наслідуючи приклад Пророка (мир йому і благословення Аллага).
Потім він виходить до пагорба Сафа, піднімається на нього або стає біля нього. На початку першого кола читає аят: {Воістину, Сафа і Марва — з-поміж знаків Аллага} ([69])
Бажано, стоячи на пагорбі Сафа, звернутись у напрямку кибли, прославляти Аллага та величати Його, промовляючи: «Немає божества, гідного поклоніння, окрім Аллага. Аллаг — Великий. Немає божества, гідного поклоніння, окрім Аллага, Єдиного, без співтоваришів. Йому належить влада і Йому належить хвала. Він дає життя і забирає його, і Він спроможний на все. Немає божества, гідного поклоніння, окрім Аллага, Єдиного. Він виконав Свою обіцянку, допоміг Своєму рабові та Самотужки розбив угрупування (ворогів)». Потім він підносить руки й звертається з дуа — і тричі повторює це згадування та дуа. Далі він спускається і йде в напрямку Марви, поки не досягає першого зеленого знака. Від нього чоловік прискорює ходу до другого знака. Що ж до жінки — то їй не належить прискорювати ходу між цими двома місцями, адже вона є ауратом, і її обов’язок — іти спокійно протягом усього са’ї. Потім він піднімається на пагорб Марва або зупиняється біля нього. Піднятися на пагорб — краще, якщо це можливо. І на Марві він промовляє і чинить так само, як це робив на Сафа, окрім читання аяту: {Воістину, Сафа і Марва — серед знаків Аллага} ([70]) Це (читання аяту [Сура Аль-Бакара: 158]) встановлене лише під час першого підйому на пагорб Сафа — на початку першого кола — наслідуючи пророка (мир йому і благословення Аллага). Потім він спускається і йде в тому місці, де слід іти, а в місці, де встановлено пришвидшення, пришвидшує ходу — поки не досягне Сафа. Це повторюється сім разів: кожен прохід у напрямку — це одне коло, а зворотній прохід — ще одне. Адже пророк (мир йому і благословення Аллага) саме так і зробив, а також сказав: «Беріть від мене свої обряди» ([71]). Рекомендується під час саї часто згадувати Аллага та звертатися з дуа — згідно зі спроможністю — і перебувати в стані ритуальної чистоти як від малого, так і від великого осквернення. Водночас, якщо він здійснить саї без очищення, воно зараховується. Так само і жінці, яка після тавафу отримає менструацію або післяпологове очищення: вона може звершити саї, і це буде дійсним, адже ритуальна чистота не є обов’язковою умовою для саї — вона лише бажана, як згадувалось раніше.
Якщо після завершення саї чоловік голить голову або підстригає волосся — то гоління для нього є кращим. Якщо ж він підстригає волосся, залишивши гоління для хаджу — це теж дозволено. Якщо ж він прибув до Мекки незадовго до початку хаджу, то краще йому підстригти волосся, щоби згодом поголити голову в хаджі. Коли пророк (мир йому і благословення Аллага) прибув до Мекки разом зі своїми сподвижниками на четвертий день місяця Зуль-Хіджа, він наказав тим, хто не привів жертву, зняти стан іхраму й підстригти волосся, але не наказав голити. При підстриганні обов’язково охопити всю голову: не досить підстригти частину волосся, як і не досить поголити лише частину. Жінці ж не встановлено голити голову — вона лише підстригає. Їй належить відрізати від кожної коси не більше ніж на довжину нігтя, тобто кінчика пальця, і не більше цього.
Якщо той, хто перебуває в стані іхраму, звершив усе згадане вище, то його умра вважається завершеною, і йому дозволено все, що було заборонено через іхрам, за винятком випадку, коли він привів жертву з-за меж Хараму — тоді він залишається в стані іхраму, поки не завершить хадж разом з умрою.
А тому, хто увійшов у стан іхраму лише для хаджу (іфрад) або одночасно для хаджу й умри (киран), бажано змінити свій намір і звершити лише умру — тобто перейти до хаджу таматтуʿ. Йому слід виконати те, що робить паломник, який звершує хадж таматтуʿ, якщо тільки він не привів із собою жертву. Адже пророк (мир йому і благословення Аллага) наказав своїм сподвижникам вчинити саме так і сказав: «Якби я не привів жертву, то вийшов би з іхраму разом із вами» ([72]). Аят, [65] [Сура Ан-Нур (Світло): 31]
Якщо у жінки після вступу в стан іхраму для умри почалася менструація або післяпологові виділення, то їй не дозволено звершувати таваф навколо Кааби і саї між Сафа та Марва, доки вона не очиститься. Після очищення вона звершує таваф, потім саї, підстригає волосся — і на цьому її умра вважається завершеною. Якщо ж вона не очиститься до дня Тарвія (8 числа місяця Зуль-Хіджа), то приймає іхрам для хаджу прямо з того місця, де перебуває, і вирушає разом з іншими паломниками до Міни. У такому разі вона поєднує хадж з умрою, і повинна звершити всі обряди хаджу: стояння на Арафаті, перебування в Муздаліфі, кидання камінців, ночівлю в Муздаліфі та Міні, принесення жертви, підстригання. А коли очиститься, звершує таваф і саї — і цього буде достатньо для її хаджу та умри разом. Це підтверджується хадісом про Айшу (нехай буде задоволена нею Аллаг), яка отримала менструацію після вступу в стан іхраму для умри, і пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав їй: «Роби те, що робить прочанин, крім тавафу навколо Кааби, доки не очистишся ([73])»
Якщо жінка, яка має менструацію або післяпологові виділення, кине камінці у день жертвоприношення (10 Зуль-Хіджа) та підстрижеться — їй дозволяється все, що було заборонено через іхрам, як-от пахощі та подібне, крім інтимної близькості з чоловіком, допоки вона не завершить свій хадж, як і інші жінки, які перебувають у стані очищення. А коли вона очиститься і звершить таваф і саї — тоді їй дозволяється бути з чоловіком. [66] [Сура Аль-Бакара (Корова):201].
Розділ
Про вступ у стан іхраму для хаджу на восьмий день місяця Зуль-Хіджа та вихід до Міни
﴾Скажи: «О невіруючі! (67)﴿ [67] сура аль-Кафірун, аят 1. [68] Сура Аль-Іхляс (Чистота), аят: 1.
Коли настає день ат-Тарвія — восьмий день місяця Зуль-Хіджа — тим, хто перебуває в Мецці й має намір здійснити хадж, бажано вступити в стан іхраму для хаджу зі своїх домівок. Адже сподвижники Пророка (мир йому і благословення Аллага) перебували в аль-Абтах і приймали іхрам саме звідти в день ат-Тарвія — за наказом Пророка (мир йому і благословення Аллага). Він не наказував їм іти до Кааби, щоб прийняти іхрам біля неї чи біля водостоку, так само як не наказував їм звершувати прощальний таваф перед виходом до Міни. Якби це було встановлено в шаріаті, він би навчив їх цього. Уся користь — у наслідуванні Пророка (мир йому і благословення Аллага) та його сподвижників (хай буде задоволений ними Аллаг). [69] [Сура Аль-Бакара (Корова):158].
Бажано при вступі в стан іхраму для хаджу здійснити повне обмивання (ґусль), очиститися й використати пахощі — як це робиться при вступі в іхрам з мікату. Після вступу в іхрам для хаджу сунною є вирушити до Міни до зеніту сонця або після нього в день ат-Тарвія, і рясно промовляти тальбію — аж до кидання камінців у Джамрат аль-Акаба. У Міні звершуються намази зугр, аср, магріб, іша та фаджр. Сунною є звершувати кожен намаз у його визначений час, скорочуючи без об’єднання, крім магріба й фаджра, які не скорочуються. [70] [Сура Аль-Бакара (Корова):158]. [71] Раніше згадувалося.
Немає різниці між мешканцями Мекки та тими, хто прибув здалеку, оскільки Пророк (мир йому і благословення Аллага) звершував намаз разом із людьми з Мекки та з-поза неї в Міні, на Арафаті та в Муздаліфі — скорочуючи його. І він не наказував мешканцям Мекки звершувати повну молитву. Якби це було обов’язково, він би пояснив це їм.
Після сходу сонця в день Арафа паломники вирушають із Міни до Арафата. Сунною є зупинитися в місцевості Наміра до полудня, якщо це можливо, як це зробив Пророк (мир йому і благословення Аллага).
Коли сонце схиляється до заходу, імаму або його заступнику рекомендується виголосити проповідь, що відповідає обставинам. У ній він пояснює паломникам, що належить робити цього дня та після нього, закликає до богобоязливості, єдинобожжя та щирості в усіх діяннях, застерігає від забороненого, наказує дотримання Книги Аллага і Сунни Його Посланця (мир йому і благословення Аллага), керуючись ними та звертаючись до них у всіх справах — наслідуючи Пророка (мир йому і благословення Аллага). Після цього звершують зугр та аср — скорочено й об’єднано — в час зугру, з одним азаном і двома ікамами. Так робив Пророк (мир йому і благословення Аллага), і це передано в хадісі Джабіра, який навів імам Муслім. [72] Передав це аль-Бухарі від Джабіра, нехай буде задоволений ним Аллах, під номером (1568).
Після цього паломники стоять на Арафаті. Уся територія Арафату вважається місцем стояння, за винятком долини Урана. Бажано звертатися обличчям до кібли та до гори Милосердя, якщо це можливо. Якщо ж немає змоги — достатньо звернення до кібли. Сунною є для паломника в цьому положенні посилено згадувати Аллага, щиро благати Його, піднімати руки під час дуа. Якщо він також вимовляє тальбію або читає щось із Корану — це добре. Бажано часто повторювати: «Ля іляга ілля Ллагу вахдагу ля шаріка ляг. Лягуль-мульк, ва лягуль-хамд. Юхйі ва юмiт, ва Гува ‘аля куллі шай’ін кадір» «Немає божества, крім Аллага, Єдиного, без співтовариша. Йому належить влада, Йому належить хвала, Він оживляє і умертвляє, і Він над усім могутній». Адже Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Найкраща мольба — мольба в день Арафа. А найкраще, що я сказав, і що сказали пророки до мене: “Ля іляга ілля Ллагу вахдагу ля шаріка ляг…” ([74])». Хадіс наводиться у двох збірниках достовірних хадісів. Також достовірно передано від Пророка (мир йому і благословення Аллага), що він сказав: «Найулюбленіші для Аллага слова — це чотири: “Субхана-Ллаг”, “Аль-хамду лі-Лляг”, “Ля іляга ілля Ллаг”, “Аллагу Акбар”» [73] Вивів це аль-Бухарі (305) та Муслім (1211).
Слід часто повторювати це згадування з покорою та щирим наміром, а також збільшувати кількість зікрів і дуа, передбачених шаріатом, у будь-який час — особливо в цьому місці, в цей великий день. Варто обирати змістовні формули згадування та мольби. Серед них:
«Пресвятий Аллаг, і Йому належить хвала! Пресвятий, Великий Аллаг!» «Немає божества, крім Тебе! Преславний Ти! Воістину, я був серед несправедливих!»
«Немає божества, крім Аллага. Ми поклоняємося лише Йому. Йому належить милість, Йому належить благо, Йому належить гарна хвала. Немає божества, крім Аллага, і ми щиро присвячуємо Йому свою релігію, навіть якщо це не до вподоби невіруючим».
«Немає сили й могутності, окрім як в Аллага».([77]).
«Господи наш! Даруй нам добро на цьому світі, даруй нам добро в останньому світі, і врятуй нас від пекельного вогню!»([78])
«Звертаюся до Аллага за захистом від тяжких випробувань, від нещасть, від поганого вироку та від злорадства ворогів».([80]).
«О Аллаг! Я шукаю у Тебе захисту від тривоги та смутку, від безсилля та лінощів, від боягузтва та скупості, від гріхів і боргів. І прошу в Тебе захисту від тягаря боргу та пригнічення людьми.»([81]).
«О Аллаг! Я звертаюся до Твого захисту від прокази, божевілля, лепри та від усіх поганих хвороб». [82] [74] Цей хадіс переданий у ат-Тірмізі (3585). [75] (Передав Муслім від Самури ібн Джундаба, №2137).
«О Аллаг! Я прошу Тебе про прощення і благополуччя в цьому світі та в наступному».
«О Аллаг! Я прошу Тебе про прощення і благополуччя в моїй релігії, моїх справах у цьому світі, у моїй родині та моєму майні». [Сура Аль-Анбія (Пророки):87].
“О Аллаг, прикрий мою оголеність і захисти мене від страху. О Аллаг, захисти мене попереду, позаду, праворуч, ліворуч і зверху, і я вдаюся до Твоєї величі, аби мене не спіткала зрада знизу.” [83] *
“О Аллаг, пробач мені мої серйозні і жартівливі вчинки, мої помилки і навмисні дії — усе це є в мені. О Аллаг, пробач мені те, що я зробив раніше і те, що я відклав, те, що я приховав і те, що я виявив, і те, що Ти знаєш краще за мене. Ти — Той, Хто випереджає, і Ти — Той, Хто відстрочує, і Ти на все спроможний.” [84] [77] Передав Муслім від Ібн аз-Зубайра, нехай буде задоволений ним Аллаг, № 594.
* “О Аллаг, я прошу Тебе про стійкість у справах і рішучість у праведності. Прошу Тебе про вдячність за Твої блага і найкраще служіння Тобі. Прошу Тебе про здорове серце і правдивий язик. Прошу Тебе про благо з того, що Ти знаєш, і вдаюся до Тебе за захистом від зла з того, що Ти знаєш, і прошу пробачення за те, що Ти знаєш. Воістину, Ти — Знаючий приховане.” [85] ([78]) [Сура Аль-Бакара (Корова):201].
* “О Аллаг, Господи пророка Мухаммада (мир йому і благословення Аллага), пробач мені мій гріх, усунь гнів із мого серця і захисти мене від спокус, що вводять в оману, поки ми живі.” ([79]). Передав Муслім від Абу Гурейри, нехай буде задоволений ним Аллаг, № 2720.
* “О Аллаг, Господи небес, Господи землі, Господи великого трону, Господи наш і Господи всього існуючого. Ти — Той, Хто розколює зерно і кісточку, Ти — Той, Хто зіслав Тору, Євангеліє та Фуркан. Я вдаюся до Твого захисту від зла всього, що Ти тримаєш під владою. О Аллаг, Ти — Перший, і немає нічого перед Тобою. Ти — Останній, і немає нічого після Тебе. Ти — Явний, і немає нічого над Тобою. Ти — Прихований, і немає нічого під Тобою. Погаси наші борги і звільни нас від бідності.”[87] [80] Передав аль-Бухарі від Абу Гурейри, нехай буде задоволений ним Аллаг, № 6347.
* “О Аллаг, даруй моїй душі богобоязливість, очисти її, адже Ти — найкращий, хто очищає. Ти — її Покровитель і Господар. О Аллаг, я вдаюся до Тебе за захистом від безсилля й лінощів, від боягузтва, старості та скупості, і я вдаюся до Тебе за захистом від мук у могилі.” [88] [81] Передав Абу Дауд від Абу Умами аль-Ансарі, без згадки слів «тяжкі гріхи і борги», №1554.
* “О Аллаг, Тобі я покорився, в Тебе я увірував, на Тебе я покладаюся, до Тебе я повертаюся, з Тобою я сперечаюся. Я вдаюся до Твоєї величі, щоб не збитися з істини. Немає божества, гідного поклоніння, крім Тебе. Ти — Живий, що не вмирає, а джини і люди вмирають.” [89] [82] Передав Абу Дауд від Анаса, нехай буде задоволений ним Аллаг, №1554.
“О Аллаг, захисти мене від поганих рис характеру, вчинків, пристрастей і хвороб.” [91]
* “О Аллаг, надихни мене на правильний шлях і захисти мене від зла моєї душі.” [92] [83] Передав Абу Дауд від Ібн ‘Умара (нехай буде задоволений ним Аллаг), хадіс № 5074.
* “О Аллаг, захисти мене дозволеним від забороненого і збагати мене Твоєю щедрістю, щоб я не потребував нікого, крім Тебе.” [93] [84] Частина хадісу, переданого Муслімом від Абу Муси аль-Ашарі (нехай буде задоволений ним Аллаг), № 2719.
* О Аллаг, я прошу Тебе про правильний шлях, богобоязливість, чистоту і достаток.” [94] [85] Передається від Шаддада ібн Ауса, у збірці ат-Тірмізі (№3407).
* “О Аллаг, я прошу Тебе про правильне керівництво і влучність.” [95] [86] Передається від Ум Салями (нехай буде задоволена нею Аллаг) у збірці Ахмада (Муснад Ахмад), том 6, с. 301.
* “О Аллаг, я прошу Тебе про все благо, яке є — швидке й відкладене, відоме мені й невідоме. І вдаюся до Тебе за захистом від усього зла — швидкого й відкладеного, відомого й невідомого. Прошу в Тебе всього добра, про яке просив Тебе Твій раб і пророк Мухаммад (мир йому і благословення Аллага), і вдаюся до Тебе за захистом від усього зла, від якого він просив захисту. О Аллаг, я прошу Тебе про Рай і все, що наближає до нього з вчинків і висловів, і вдаюся до Тебе за захистом від Вогню і від усього, що наближає до нього з вчинків і висловів. Прошу Тебе, щоб кожне рішення, яке Ти ухвалив для мене, було благом.” [96] [87] Передав Муслім від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), хадіс № 2713.
* «Немає істинного божества, гідного поклоніння, крім Аллага, Єдиного, У Якого немає співтовариша. Йому належить влада, Йому належить хвала. Він дарує життя і забирає його. У Його руці — благо. І Він спроможний на всяку річ. Пресвятий Аллаг, уся хвала — Аллагу, немає божества, крім Аллага, Аллаг — Великий. І немає сили й могутності ні в кого, окрім як в Аллага — Всевишнього, Великого!»[97] [88] Передав Муслім від Зайда ібн Аркама (нехай буде задоволений ним Аллаг), хадіс № 2722.
* «О Аллаг, благослови Мухаммада та рід Мухаммада, як Ти благословив Ібрагіма та рід Ібрагіма. Воістину, Ти — Славний, Достохвальний! О Аллаг, даруй благодать Мухаммадові та родині Мухаммада, як Ти дарував благодать Ібрагіму та родині Ібрагіма. Воістину, Ти — Славний, Достохвальний!»[98] [89] Передав Муслім від Ібн Аббаса (нехай буде задоволений ними Аллаг), хадіс № 2717.
* «Господи наш! Даруй нам добро в цьому світі, і добро в світі наступному, і врятуй нас від кари вогню!» [99] [90] Передав Муслім від Зайда ібн Аркама (нехай буде задоволений ним Аллаг), хадіс № 2722.
* Бажано в цій величній ситуації повторювати паломнику згадані раніше поминання та благання, а також ті, що мають подібне значення, включаючи згадування та молитви на Пророка (мир йому і благословення Аллага). Потрібно наполегливо звертатися з дуа, просячи у свого Господа блага цього і наступного життя. Пророк (мир йому і благословення Аллага), коли звертався з дуа, повторював прохання тричі — тож слід наслідувати його в цьому (мир йому і благословення Аллага). [91] Передається від Зіяда ібн ‘Іляки, який передав від свого дядька, у збірці ат-Тірмізі під номером 3591.
* У цей час мусульманин має бути покірним перед своїм Господом, смиренним перед Ним, зломленим перед Його величчю, сповненим надії на Його милість і прощення, боячись Його кари й гніву. Він має оцінювати свої вчинки і оновити щире каяття. Адже це — великий день, і велике зібрання, в якому Аллаг щедро обдаровує Своїх рабів, хвалиться ними перед ангелами, і в цей день звільняє багато людей від Вогню. Не бачили шайтана приниженішим, зневаженішим і жалюгіднішим, ніж у День Арафа — окрім як у день битви при Бадрі, — через те, що він бачить щедрість Аллага до рабів, Його доброту, велике прощення і численні звільнення. [92] Передається від ‘Імрана ібн Хусайна (нехай буде задоволений ним Аллаг) у збірці ат-Тірмізі під номером 3483.
* У «Сахіх Муслім» передається від Айші (нехай буде задоволена нею Аллаг), що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Немає дня, в який Аллаг звільняє більше рабів від Вогню, ніж у День Арафа. Він наближається, хвалиться ними перед ангелами і каже: “Чого вони бажають?”» [100] [93] Передав ат-Тірмізі від Алі ібн Абу Таліба (нехай буде задоволений ним Аллаг), хадіс № 3563.
* Отож мусульмани повинні виявити найкраще з того, що мають, принизити свого ворога — шайтана — і засмутити його частими згадками, молитвами, постійним покаянням і проханням про прощення всіх гріхів. Паломники залишаються в цьому стані згадок і благань до заходу сонця. А коли сонце заходить, вони вирушають до Муздаліфи зі спокоєм і гідністю, часто повторюючи тальбію і прискорюючи ходу на відкритих ділянках шляху — як це робив Пророк (мир йому і благословення Аллага). Не дозволяється вирушати до заходу сонця, адже Пророк (мир йому і благословення Аллага) стояв до заходу і сказав: «Візьміть від мене ваші обряди» [101]. [94] Передав Муслім від Ібн Мас’уда (нехай буде задоволений ним Аллаг), хадіс № 2721.
* Коли паломники прибувають до Муздаліфи, вони звершують намаз магріб у три рак’ати, а іша — у два рак’ати, об’єднуючи їх із одним азаном і двома ікамами — відразу після прибуття, незалежно від того, чи це час магріба, чи вже іша. Так чинив Пророк (мир йому і благословення Аллага). [95] Передається від Алі (нехай буде задоволений ним Аллаг) у збірці Мусліма під номером 2725.
* Те, що деякі звичайні люди починають збирати камінці одразу після прибуття до Муздаліфи — ще до молитви — і вважають це частиною обряду, є помилкою, яка не має жодного обґрунтування. Пророк (мир йому і благословення Аллага) не наказував збирати камінці до повернення з аль-Маш’ар аль-Харам до Міни. Із якого б місця паломник не зібрав камінці — цього буде достатньо. Не обов’язково збирати їх у Муздаліфі — дозволено і в Міні. За Сунною — у цей день зібрати сім камінців для жбурляння в Джамрат аль-Акаба, наслідуючи Пророка (мир йому і благословення Аллага). У наступні три дні збирають по двадцять один камінець щодня для трьох джамаратів. [96] Передав Ібн Маджа від Айші (нехай буде задоволена нею Аллаг), хадіс № 3846.
* Не бажано обмивати камінці — їх кидають без обмивання, адже цього не передано від Пророка (мир йому і благословення Аллага) і його сподвижників. Також не можна кидати вже використані камінці. [97] Передається від Убада ібн ас-Саміта (нехай буде задоволений ним Аллаг) у збірці аль-Бухарі під номером 1154.
Паломник проводить цю ніч у Муздаліфі. Однак дозволено слабким, жінкам, дітям та подібним вирушити до Міни в кінці ночі — як передано в хадісах від Айші, Умм Салами та інших. Що ж до інших паломників — то для них настійно рекомендовано залишатися в Муздаліфі до фаджра, після чого вони стають на стоянку біля Священного Місця, звертаються до кібли, згадують Аллага, виголошують такбір і звертаються з дуа — аж до ясного ранку. Бажано під час дуа піднімати руки. І будь-де, де вони зупиняться в Муздаліфі, цього буде достатньо. Не обов’язково наближатися до аль-Маш’ар аль-Харам або підійматися на нього, бо Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Я стояв тут — мається на увазі біля аль-Маш’ар аль-Харам — але вся Муздаліфа є місцем стояння» [102]. Його передав Імам Муслім у своїй збірці «Сахіх», а під словом «Джам’» мається на увазі Муздаліфа. [98] Передається від Кааба ібн Уджри (нехай буде задоволений ним Аллаг) у збірці аль-Бухарі під номером 3370.
* Коли вони вирушать на світанку, повернуться до Міни перед сходом сонця, часто повторюючи тальбію в дорозі, а коли досягнуть Мухассара, бажано трохи прискорити ходу. [Сура Аль-Бакара (Корова):201].
Коли вони прибувають до Міни, вони припиняють тальбію біля Джамрат аль-Акаба, а потім кидають у неї сім камінців поспіль, піднімаючи руку при кожному кидку і промовляючи такбір. Рекомендується кидати з дна долини, тримаючи Каабу зліва, а Міну справа, як це робив Пророк (мир йому і благословення Аллага). Якщо ж кидати з інших боків, це також прийнятно, якщо камінці потрапляють у мішень. Не обов'язково, щоб камінці залишалися в мішені, важливо, щоб вони потрапили туди. Якщо камінь потрапив у мішень, а потім випав, це вважається дійсним, як зазначають вчені. Зокрема, це підтверджує ан-Нававі (нехай Аллаг буде милостивий до нього) у своєму "Шарх аль-Мухаззаб". Камінці для джамрат повинні бути трохи більшими за нут.
Після кидання камінців, він заколює свою жертву, і бажано, щоб він сказав при закланні або забої: «Бісміллях, Аллагу Акбар, о Аллаг, це від Тебе і для Тебе», і направляє її в бік кибли. Сунною є заколювання верблюдів, коли вони стоять, з прив'язаною лівою ногою, а корів і овець – на їхньому лівому боці. Якщо ж закололи не в напрямку кибли, то сунна не дотримана, але жертва все одно дійсна, оскільки направлення до кибли під час заклання є сунною, а не обов'язком. Бажано, щоб він їв зі своєї жертви, дарував і роздавав милостиню, відповідно до слів Всевишнього: {Споживайте з неї та нагодуйте нужденного бідняка} ([103]). Час для здійснення жертвоприношення триває до заходу сонця третього дня Ташріку, згідно з найвірнішими думками вчених. Таким чином, період для жертвоприношення включає День жертвоприношення і три дні після нього.
Потім, після жертвоприношення або забою, він голить голову або підстригає її, і гоління є кращим; адже Пророк (мир йому і благословення Аллага) тричі молився за милість і прощення для тих, хто голить голову, і один раз для тих, хто підстригає. Недостатньо підстригти частину голови, потрібно підстригти всю, як і при голінні. Жінка ж підстригає від кожної коси на довжину нігтя або менше. [100] Передав Муслім з хадісу Айші, нехай буде задоволена нею Аллаг, під номером (1348).
Після кидання камінців у Джамрат аль-Акаба та гоління або підстригання волосся, паломнику дозволяється все, що було заборонено під час іхраму, окрім жінок. Це звільнення називається першим звільненням. Після цього звільнення рекомендується використовувати пахощі та вирушити до Мекки, щоб здійснити обхід навколо Кааби заради відвідування (тавафу ль-іфада); як сказано в хадісі Айші, нехай буде задоволений нею Аллаг: «Я намащувала Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага) пахощами для його вступу в стан іхраму — перед їх прийняттям, і для його завершення — перед тавафом навколо Кааби([104])». Передали це аль-Бухарі та Муслім. [101] Джерело вже було згадано.
Цей таваф називається таваф аль-іфада або таваф аль-зіяра. Він є одним зі стовпів хаджу, без якого хадж недійсний. Це мається на увазі у словах Всевишнього: «Нехай вони зітруть бруд свій, виконають обітниці та обійдуть навколо давнього Дому!» ([105])
Після тавафу та двох ракаатів позаду Макаму Ібрагіма, якщо паломник є той, хто виконує хадж таматту’, він здійснює са’ї між Сафа та Марва вдруге — цей са’ї є частиною хаджу. Перший са’ї був частиною умри.
Одного са’ї недостатньо, згідно з найвірнішою думкою вчених. Про це свідчить хадіс Айші (нехай буде задоволений нею Аллаг), яка сказала: «Ми вирушили з Посланцем Аллага (мир йому і благословення Аллага)…» — і згадала хадіс, у якому сказано: «А хто має з собою жертву, той нехай оголосить про хадж разом з умрою і не виходить з іхраму, поки не завершить обидва обряди…» Далі вона сказала: «Ті, хто вступив в стан іхраму лише для умри, звершили таваф навколо Дому, са’ї між Сафа і Марва, зняли іхрам, а після повернення з Міни для хаджу — звершили інший таваф ([106])» Хадіс передали аль-Бухарі і Муслім.
Її слова: «Потім звершили інший таваф після повернення з Міни для хаджу» — мають на увазі саме са’ї між Сафа і Марва, відповідно до правильного тлумачення. А думка про те, що мається на увазі таваф аль-іфада — хибна, адже таваф аль-іфада є обов’язковим для всіх, і вони його вже виконали. Мається на увазі саме те, що стосується мутаті’а — тобто са’ї після Міни для завершення хаджу. Це — думка більшості вчених і вона очевидна, хвала Аллагу. [102] Передав Муслім з хадісу Джабіра, нехай буде задоволений ним Аллаг, під номером (1218).
Це підтверджується також хадісом Ібн Аббаса (нехай буде задоволений Аллаг ним і його батьком), переданим в аль-Бухарі у впевненій формі. Коли його спитали про хадж таматту’, він сказав: «Мухаджири, ансари та дружини Пророка (мир йому і благословення Аллага) здійснювали прощальне паломництво. Ми також вступили в іхрам. Коли прибули до Мекки, Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: “Змініть ваш намір на умру, окрім тих, хто прив’язав жертву”. Ми звершили таваф навколо Дому, са’ї між Сафа і Марва, зняли іхрам, вступили в подружні стосунки, одягнулися, і Пророк сказав: “Той, хто прив’язав жертву, не виходить з іхраму, поки вона не буде принесена в жертву”. А потім ввечері дня Тарвія він наказав нам знову вступити в стан іхраму для хаджу. Коли ми завершили обряди, ми знову звершили таваф навколо Дому і між Сафа і Марва». Закінчується наведене, і в ньому чітко вказано, що той, хто виконує хадж таматтуʿ звершує са’ї двічі. Аллаг знає краще.
Що стосується того, що передав Муслім від Джабіра (нехай буде задоволений ним Аллаг): «Пророк (мир йому і благословення Аллага) та його сподвижники не здійснювали обходу між Сафа і Марва, окрім одного обходу» ([108]). Їхній перший са’ї стосується тих із числа сподвижників, хто привів жертву, адже вони залишалися в стані іхраму разом із Пророком (мир йому і благословення Аллага) до завершення обрядів хаджу й умри одночасно. Пророк (мир йому і благословення Аллага) оголосив намір виконати хадж і умру та наказав тим, хто привів жертву, оголосити про хадж разом із умрою і не виходити з стану іхраму, поки не завершать обидва обряди. А той, хто поєднує хадж і умру (киран), має звершити лише один са’ї, як це підтверджується згаданим хадісом Джабіра та іншими достовірними хадісами.
Таким чином, той, хто виконує лише хадж (іфрад) і залишається в стані іхраму до Дня жертвопринесення, звершує лише один саї. Якщо той, хто виконує іфрад або киран, здійснить саї після тавафу прибуття — цього буде достатньо, і не потрібно повторювати саї після тавафу іфади. Так поєднуються хадіси Айші та Ібн Аббаса з наведеним хадісом Джабіра, і таким чином зникає суперечність, а всі хадіси застосовуються узгоджено. [103] [Сура Аль-Хадж:28].
Це підтверджується тим, що хадіси Айші та Ібн Аббаса є достовірними і прямо вказують на необхідність другого саї для того, хто виконує таматтуʿ. Зовнішній зміст хадісу Джабіра ніби це заперечує, однак — згідно з принципами науки усуль аль-фікг та термінології хадісів — твердження має перевагу над запереченням. Аллаг — Той, Хто веде до істини, і немає сили й могутності, окрім як від Аллага.
Розділ
[104] [Переказали аль-Бухарі (1539) та Муслім (1189)].
Пояснення щодо найкращого порядку дій паломника в День жертвоприношення
[105] [Сура Аль-Хадж:29]
Найкраще для паломника виконати чотири дії в День жертвоприношення у такому порядку: 1. кидання камінців у Джамрат аль-Акаба; 2. жертвоприношення; 3. гоління або підстригання волосся; 4. таваф (обхід Кааби), а після нього — саї для того, хто виконує хадж таматтуʿ, а також для того, хто виконує хадж іфрад або киран, якщо вони не зробили саї після прибуття. Якщо паломник виконає деякі з цих дій раніше за інші, це також буде дійсним, бо передано, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) дозволив це. До цього належить і виконання саї перед тавафом, оскільки обидві ці дії здійснюються в День жертвоприношення. Це підтверджується словами одного із сподвижників: «У той день його не запитували про жодну дію, здійснену раніше чи пізніше, окрім як він сказав: “Роби — і в цьому немає гріха”» ([109]). І оскільки це ті дії, щодо яких людина може помилитися через незнання або забудькуватість, вони підпадають під цей загальний дозвіл — що є полегшенням для паломника.
Передано також, що Пророка (мир йому і благословення Аллага) запитали про того, хто здійснив саї до тавафу, і він сказав: «У цьому немає гріха» ([110]). Абу Дауд — від Усами ібн Шаріка, достовірний існад. Це підтверджує, що така дія підпадає під загальний дозвіл без сумніву. І Аллаг — Той, Хто дарує успіх. [106] [Передали аль-Бухарі (1556) і Муслім (1211)].
Три дії призводять до повного звільнення паломника від обмежень стану іхраму: 1. кидання камінців у Джамрат аль-Акаба; 2. гоління або підстригання волосся; 3. таваф аль-іфада та саї після нього (у разі обов’язковості саї). Якщо паломник виконав усі три дії — йому дозволено все, що було заборонено під час іхраму, включаючи жінок, парфуми тощо. Якщо він виконав лише дві з них — дозволено все, окрім інтимної близькості з жінками. Це називається перше звільнення (ат-тахаллул аль-авваль).
Рекомендується паломнику пити воду Замзам, наповнюючи нею шлунок, і звертатися до Аллага з благими дуа. Як сказано: «Вода Замзам — для того, з якою метою її п’ють» ([111]). Також у «Сахіх Муслім» від Абу Зарра передано, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Вона — їжа, що насичує» ([112]). А Абу Дауд додав: «…і зцілення від хвороби» ([113]). [107] Передав це аль-Бухарі (1572).
Після тавафу аль-іфада та саї (якщо він обов’язковий), паломники повертаються до Міни, де залишаються протягом трьох днів і трьох ночей. Щодня після зеніту вони кидають камінці у три джамарати — у встановленому порядку. [108] Передав Муслім, хадіс №1215.
Починають з першого джамарата, що ближчий до мечеті Аль-Хіф. У нього кидають сім камінців по черзі, піднімаючи руку при кожному кидку. Сунною є відійти, залишити його ліворуч, звернутися обличчям до кибли, підняти руки і довго молитися.
Після цього кидають у другий джамарат, так само як у перший. Потім трохи просуваються вперед, залишають джамарат праворуч, звертаються до кибли, піднімають руки та довго моляться.
Потім кидають у третій джамарат, але не зупиняються біля нього.
У другий день ташріку кидають камінці так само, як і в перший день, і повторюють ті самі дії при першому та другому джамаратах — наслідуючи Пророка (мир йому і благословення Аллага).
Кидання у перші два дні ташріку є обов’язковим, як і ночівля в Міна в першу та другу ніч, за винятком водоносів, пастухів та подібних осіб. [109] Аль-Бухарі (83), Муслім (1306) — від Абдуллаха ібн Амра ібн аль-Аса.
Хто бажає піти з Міни після другого дня ташріку — може зробити це до заходу сонця. А хто залишиться до третього дня, кине каміння і тільки потім залишить Міну — той отримає більшу нагороду, як сказав Всевишній Аллаг: {Згадуйте ж Аллага у визначені дні. А хто поспішає і зробить це за два дні, тому не буде гріха. І хто затримається, то і йому не буде гріха. Це для богобоязливих.} ([114]) І хоча Пророк (мир йому і благословення Аллага) дозволив поспішати, сам він не поспішав, а залишався у Міна до того, як кинув каміння в третій день після полудня, а потім вирушив у дорогу до зугру. 110] Абу Дауд (2015).
Дозволено опікуну кидати каміння за дитину, яка не здатна це зробити самостійно, після того як виконає це за себе. Це стосується і дівчинки. Джабір (хай буде задоволений ним Аллаг) сказав: «Ми здійснювали хадж з Посланцем Аллага (мир йому і благословення), і з нами були жінки та діти. Ми промовляли тальбію за дітей і кидали каміння за них» ([115]). Хадіс передав Ібн Маджа.
Також дозволено тому, хто не може кидати через хворобу, старість або вагітність, доручити це іншому. Як сказав Аллаг: {Бійтеся Аллага настільки, наскільки зможете} ([116]) Ці люди не можуть пробиватися крізь натовп, а час кидання минає, і його не відшкодувати. Тому їм дозволено доручати цю дію іншим, що не стосується інших обрядів хаджу. Не слід паломнику, навіть у добровільному хаджі, передоручати виконання своїх обрядів, адже сказано: {Звершуйте хадж та умру заради Аллага} ([117]) Час для тавафу та саї не минає, на відміну від часу для кидання камінців. [111] Ібн Маджа (3062) — від Джабіра ібн Абдуллага. [112] Муслім (2473). [113] Абу Дауд ат-Таялісі, «Муснад» (1/364), №459 — у хадісі про прийняття Ісламу Абу Заром.
Що стосується стояння на Арафаті, ночівлі в Муздаліфі та Міна — немає сумніву, що їхній час минає. Однак перебування людини, яка має виправдання, у цих місцях можливе, навіть якщо це пов’язано з труднощами. Це на відміну від безпосереднього кидання камінців, оскільки щодо нього дозволено доручення за того, хто має виправдання, за прикладом праведних попередників — що не стосується інших обрядів.
Поклоніння є встановленими (тобто такими, що ґрунтуються на шариатських текстах), і ніхто не має права встановлювати у них щось нове без доказу. Дозволено тому, хто кидає каміння замість іншого, спочатку кинути за себе, а потім за того, кого він представляє — біля кожної з трьох джамарат, перебуваючи на одному місці. Йому не обов’язково завершити кидання в усі три джамарати за себе, а потім повертатися, щоби кидати за того, кого представляє. Це — найбільш достовірна думка серед учених, оскільки немає доказу, який зобов’язував би це, а також через те, що в цьому є труднощі й обтяження. А Всевишній Аллаг сказав: {Він не зробив у релігії для вас жодних труднощів} ([118]) І сказав Пророк (мир йому та благословення Аллага): «Полегшуйте, а не ускладнюйте ([119])», Також не передано, щоб сподвижники Посланця Аллага (мир йому і благословення) — коли кидали камінці за своїх дітей або за немічних — дотримувалися поділу між собою і тими, кого представляли. Якби вони це робили, це було б передано, адже таку практику зазвичай ретельно зберігають і передають. Аллаг знає краще.
Розділ
Про обов’язковість жертвопринесення для того, хто здійснює хадж таматтуʿ або киран
Якщо паломник здійснює хадж таматтуʿ або киран і не є з числа тих, хто живе поблизу Забороненої Мечеті, то він зобов’язаний принести жертву — це може бути вівця, або сьома частина верблюда, або сьома частина корови. Ця жертва повинна бути з дозволеного майна та чесно здобутого прибутку, адже Всевишній Аллаг — Чистий і приймає лише чисте.
Мусульманину слід утримуватися від прохання у людей жертви чи іншого, незалежно від того, чи це правителі, чи прості люди, якщо Всевишній Аллаг наділив його власним майном, достатнім для того, щоби принести жертву за себе і не звертатися до чужих рук. Адже в численних хадісах Пророк (мир йому і благословення Аллага) засуджує прохання й вихваляє того, хто його уникає.
Якщо ж той, хто здійснює таматтуʿ або киран, не може принести жертву, то йому обов’язково постити три дні під час хаджу і сім днів після повернення до родини. Ці три дні можна постити як до дня жертвоприношення, так і під час трьох днів ташріку. Всевишній Аллаг сказав: {А хто здійснює умру до хаджу, той нехай принесе в жертву те, що доступне. А хто не знайде — нехай постить три дні під час хаджу та сім днів, коли повернеться. Разом — десять повних днів. Це — для тих, чия родина не живе біля Забороненої Мечеті} Аят. [114] [Сура 2: Аль-Бакара (Корова):203]
У «Сахіх аль-Бухарі» від ʼАйші та Ібн ʽУмара (нехай буде задоволений ними Аллаг) передається: «Не дозволено постити в дні ташріку, окрім тих, хто не має змоги принести жертву ([121])». Це вислів, що має силу піднесеного до Пророка (мир йому і благословення Аллага). Краще постити три дні до дня Арафа, щоби провести день Арафа не в пості. Адже Пророк (мир йому і благословення Аллага) у день Арафа був не в пості, і заборонив пост у день Арафа на місці стояння (Арафаті), бо відсутність посту в цей день надає більше сил для згадування Аллага і молитви. Дозволено постити ці три дні поспіль або окремо, і так само — сім днів після повернення: не обов’язково постити їх підряд, бо ні Аллаг, ні Його Посланець (мир йому і благословення Аллага) не встановили обов’язковості дотримання послідовності. Краще відкласти піст семи днів до повернення до родини, як про це сказано в Корані: {…і сім — після того, як ви повернетеся} [115] Тірмізі (927).
Піст для того, хто не може принести жертву, кращий, ніж прохання у правителів або інших людей жертви, яку він принесе за себе. А якщо людині дали жертву або щось інше без прохання і без жадання — у цьому немає нічого поганого, навіть якщо він здійснює хадж за когось іншого, — за умови, що від нього не вимагали купити жертву за кошти, які йому надали. Що ж до того, що роблять деякі люди — просячи у влади чи інших щось із жертви, називаючи імена осіб, за яких вони нібито виконують хадж, тоді як вони брешуть — то в цьому немає сумніву: це заборонено, бо це є наживою через брехню. Нехай Аллаг захистить нас і всіх мусульман від цього. [116] [Сура Ат-Тагабун (Взаємне обманювання):16]. [117] [Сура Аль-Бакара (Корова):196].
Розділ
Про обов'язковість заклику до добра для паломників та інших
[118] [Сура Аль-Хадж:78]. [119] [аль-Бухарі, хадіс від Анаса (№69)]
Одним з найважливіших обов’язків для паломників та всіх інших є заклик до доброго та заборона зла, а також дотримання п’яти обов’язкових намазів у джамааті, як це наказано Аллагом у Його Писанні та словами Його Посланця (мир йому і благословення Аллага).
Що ж до того, що багато людей, як у Мецці, так і поза нею, моляться у своїх домівках, залишаючи мечеті, — це помилкове і суперечить шаріату. Тому слід забороняти це і закликати людей до дотримання намазів у мечетях. Адже достеменно передано, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав Ібн Умму Мактуму (нехай буде задоволений ним Аллаг), коли той попросив дозволу молитися вдома через свою сліпоту та віддаленість від мечеті: «Чи чуєш ти заклик до намазу?» — відповів: «Так». — Тоді Пророк сказав: «Тож відповідай на нього!» ([123]). В іншій версії «Я не знаходжу для тебе виправдання» ([124]). Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Я мав намір наказати оголосити початок намазу, доручити одному чоловіку вести людей у намазі, а самому піти до тих, хто не відвідує [джамаат], і спалити їхні домівки вогнем» ([125]). У Сунан Ібн Маджа, з достовірним ланцюгом передавачів, Ібн Аббас (нехай буде задоволений ним Аллаг та його батьком) передає, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто почув заклик [до намазу], але не прийшов — той не має намазу, окрім як із виправданням» ([126]). А у Сахіх Мусліма передано від Ібн Мас‘уда (нехай буде задоволений ним Аллаг): «Той, хто бажає зустріти Аллага завтра мусульманином, нехай береже ці намази там, де вони проголошуються, адже Аллаг узаконив для вашого Пророка шляхи прямоти, і ці намази — з їхнього числа. І якщо ви почнете молитися вдома, як це робить той, хто відстає, то ви залишите сунну вашого Пророка. А хто залишить його сунну — зіб’ється зі шляху. І немає людини, яка б добре зробила омовіння, а потім направилась до мечеті з-поміж цих мечетей, — щоб Аллаг не записав йому за кожен крок одну добру справу, підняв його ступінь і зняв з нього один гріх. І ми бачили, що ніхто не залишав ці намази [в джамааті], окрім лицеміра, чия лицемірність була очевидною. А декого приводили, підтримуючи між двома чоловіками, щоби поставити його в ряд» ([127]).
Також паломникам та іншим слід дотримуватися заборон Аллага і остерігатися гріхів, таких як: перелюб, содомія, крадіжка; вживання доходу з лихви, привласнення майна сироти; обман у торгівлі, зрада довіри; вживання спиртного, куріння; носіння одягу нижче щиколоток, гординя, заздрість, показуха; обмови, наклепи, насмішки над мусульманами; використання музичних інструментів, прослуховування співів і пісень, у тому числі через радіо; гра в нарди, шахи, азартні ігри; зображення живих істот і задоволення з цього. Усе це — з-поміж заборон, які Аллаг заборонив Своїм рабам у всі часи та в будь-якому місці. Паломникам і мешканцям Священного Дому слід остерігатися цього більше за інших, адже гріх у цьому безпечному місці є важчим, а покарання — суворішим.
І сказав Аллаг Всевишній: {А хто схиляється в ньому до несправедливості, Ми дамо скуштувати болісної кари!} Якщо Аллаг пригрозив тому, хто тільки задумав несправедливість у Священному місці, то яке ж покарання чекає того, хто справді вчинив її? Без сумніву, воно буде тяжчим і суворішим. Слід остерігатися цього та всіх інших гріхів.
Паломник не здобуде благословення хаджу і прощення гріхів, окрім як утримуючись від цих гріхів та іншого, що заборонив Аллаг. Адже Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто здійснить хадж і не буде лихословити та чинити нечестя, той повертається таким, як у день, коли його народила мати» ([129]). [120] [Сура Аль-Бакара (Корова):196].
І ще тяжчими за ці заборонені вчинки є: звернення з дуа до мертвих, прохання про порятунок у них, обітниці їм і жертвопринесення для них — з надією, що вони заступляться перед Аллагом за того, хто до них звертається, або вилікують його хворого, або повернуть зниклого тощо. [121] Передав аль-Бухарі (1998). [122] [Сура Аль-Бакара (Корова):196].
Це — великий ширк, який Аллаг заборонив. Це було релігією багатобожників часів джагілії. Саме задля заперечення такого ширку Аллаг посилав посланців і зіслав писання.
Обов’язок кожного паломника — як і будь-якої іншої людини — остерігатися цього. А якщо вже скоїв подібне, то обов’язково має покаятися перед Аллагом і після щирого покаяння здійснити новий хадж; адже великий ширк анулює всі добрі вчинки. Всевишній сказав: {А якщо вони додадуть Йому рівних, то марним стане все, що вони робили} ([130])
До виду малого ширку належить клятва не Аллагом — як-от клятва Пророком, Каабою, честю тощо.
Сюди також належать: показуха, прагнення до слави, слова типу: «Як забажав Аллаг і ти», «Якби не Аллаг і ти», «Це від Аллага і від тебе» тощо.
Слід остерігатися цих багатобожницьких проявів і застерігати від них інших. Адже достовірно передано, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто присягнувся не Аллагом — той вчинив акт куфру або ширку» [131] Передав Ахмад, Абу Дауд та ат-Тірмізі зі хорошим існадом. [125] Передали аль-Бухарі (2420) й Муслім (651). [123] Наводить Муслім від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг) під номером (653). [124] Передав Абу Дауд від Абдуллага ібн Ум Мактум (нехай буде задоволений ним Аллаг) під номером (552). [127] Передав Муслім від Ібн Мас’уда (нехай буде задоволений ним Аллаг) під номером (654). [126] Передав Абу Дауд від Ібн Аббаса (нехай буде задоволений ними Аллаг) під номером (551).
Також у достовірному хадісі від Умара (нехай буде задоволений ним Аллаг) сказано: Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто має присягатися, нехай присягнеться Аллагом або мовчить ([132])» А ще Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто присягнувся честю — той не з нас» ([133]) Хадіс навів Абу Дауд.
Пророк (мир йому та благословення Аллага) також сказав: «Найбільше, чого я боюся для вас, – це мале багатобожжя». Коли його запитали, що це таке, він відповів: «Показуха (рія’)» ([134]). Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Не говоріть: “Так побажав Аллаг і такий-то”, а кажіть: “Так побажав Аллаг, а потім такий-то”» ([135]). Імам ан-Насайі передав від Ібн Аббаса (нехай буде задоволений Аллаг ним і його батьком), що один чоловік сказав: «О Посланець Аллага, що забажає Аллаг і ти». На це він відповів: «Чи ти поставив мене на рівні з Аллагом? Ні, лише те, що забажає Аллаг» ([136]). [128] [Сура Аль-Хадж:25]
Ці хадіси вказують на те, як Пророк (мир йому і благословення Аллага) захищав межі єдинобожжя, застерігав свою умму від великого і малого ширку, і дбав про чистоту віри та порятунок мусульман від гніву Аллага. Нехай Аллаг нагородить його найкращою нагородою, адже він доніс, застеріг і щиро порадив заради Аллага Його рабам. Нехай благословить його Аллаг і вітає миром постійно до Судного дня. [129] Передали аль-Бухарі від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг) під номером (1521), і Муслім під номером (1350).
Обов’язок учених, як серед паломників, так і серед мешканців Священного Міста Аллага і міста Його шляхетного Посланця (мир йому і благословення Аллага), – навчати людей того, що запровадив Аллаг, застерігати їх від того, що Аллаг заборонив з-поміж видів ширку і гріхів, наводити докази та пояснювати це чітко й зрозуміло, щоби виводити людей із темряви до світла, і тим самим виконувати обов’язок, покладений на них Аллагом у питанні передачі знань і роз’яснення. Всевишній сказав: {І ось Аллаг узяв завіт із тих, кому було дано Писання: «Розтлумачите ж його людям і не приховуйте його!»}
Метою є застереження вчених цієї умми від того, щоб вони не пішли шляхом несправедливців серед людей Писання, які приховували істину, обираючи мирське замість вічного. Всевишній сказав: {Воістину, тих, які приховують те, що Ми зіслали з ясних доказів і прямого шляху, після того як Ми пояснили це людям у Писанні — таких прокляне Аллаг, і проклянуть ті, хто проклинає.} {Окрім тих, хто покаявся, виправив скоєне і пояснив істину — Я прийму їхнє каяття, адже Я — Приймаючий каяття, Милостивий.} ([138] Аяти і хадіси також свідчать, що заклик до Аллага і наставлення людей на шлях, для якого вони були створені, є однією з найкращих форм поклоніння та одним із найважливіших обов’язків. Це шлях пророків і їхніх послідовників аж до Судного дня. Всевишній Аллаг сказав: {Хто говорить краще за того, хто закликає до Аллага, чинить праведні діла і каже: “Воістину, я — з мусульман”?} [139] Всемогутній і Великий Аллаг також каже: Скажи: «Ось мій шлях. Я та ті, хто йде за мною, закликаємо до Аллага зі знанням. Преславний Аллаг! І я не з числа багатобожників!»} ([140])
Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Хто вказує на добро, той матиме таку ж саму нагороду, як і той, хто його звершує» ([141]). «Якщо Аллаг наставить через тебе хоча б одну людину, це буде для тебе краще, ніж червоні верблюди» ([142]). Аятів і хадісів із подібним змістом є дуже багато. [130] [Сура аль-Анʿам (Скот): 88]
Тож людям знання та віри належить подвоїти свої зусилля в заклику до Аллага Всевишнього, наставлянні людей на шлях спасіння та застереженні від шляхів загибелі. Особливо в наш час, коли панують пристрасті, поширюються руйнівні ідеології та оманливі гасла, а тих, хто закликає до прямого шляху, менше, ніж тих, хто закликає до атеїзму та вседозволеності. Аллаг — єдиний, до кого звертаються по допомогу. І немає сили й могутності, окрім як від Аллага, Всевишнього, Великого.
Розділ
Щодо бажаності примноження актів поклоніння
[131] Хадіс передав Абу Дауд (3251).
Рекомендується прочанам під час перебування в Мецці постійно згадувати Аллага, коритися Йому та звершувати добрі справи. Варто також збільшувати кількість намазів і обходів навколо Кааби, адже добрі справи, звершені в Заповідній Мечеті, помножуються, а гріхи, скоєні в ній, є тяжкими та серйозними. Також бажано частіше вітати Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага). [133] Передав Абу Дауд під номером (3253). [132] Передав це аль-Бухарі від Абдуллага (2679) та Муслім (1646).
Коли прочани збираються залишити Мекку, їм належить звершити прощальний таваф навколо Кааби, щоб останньою їхньою дією в Мецці був таваф. Винятком є жінки у стані менструації або післяпологового періоду — для них прощальний таваф не обов’язковий. Як передає Ібн Аббас (нехай буде задоволений ними Аллаг): «Людям було наказано, щоб останньою їхньою дією біля Дому був таваф, однак для жінки в менструації зроблено виняток» ([143]). [136] Ахмад (5/428). [135] Передав Абу Дауд під номером (4980). [136] Передав його Ібн Маджаг (2117).
Коли паломник завершить прощання з Домом і забажає вийти з мечеті, йому слід іти прямо, не повертаючись спиною. Йти задом наперед не слід, бо це не передано від Пророка (мир йому і благословення Аллага) і його сподвижників. Це є нововведенням, а Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто зробить діло, на яке не було нашого веління, — воно буде відкинуте» ([144]). Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Остерігайтеся нововведень, адже кожне нововведення – це омана, і кожна омана – це відхилення ([145])».
Молимо Аллага, щоб утвердив нас на Своїй вірі та захистив від усього, що їй суперечить. Воістину, Він — Щедрий, Великодушний. [137] [Сура Аль-Імран (Родина Імрана): 187].
Розділ
[138] [Сура Аль-Бакара (Корова):159-160]. [139] [Сура Фуссилят (Роз’яснені): 33] [140] [Сура Юсуф: 108]
Про правила та етикет відвідування мечеті та могили Пророка
Цей хадіс наводить Імам Муслім у своєму достовірному збірнику. Також Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав Алі ібн Абі Талібу (нехай буде задоволений ним Аллаг): Аль-Бухарі та Муслім зійшлися на тому, що він достовірний. [141] Передав Муслім під номером (1893). [142] Передали аль-Бухарі (3009) та Муслім (2406).
Рекомендується відвідувати мечеть Пророка (мир йому і благословення Аллага) до або після паломництва (хаджу), як це підтверджено в «Сахіхах» аль-Бухарі та Мусліма від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), який сказав: «Сказав Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага): Молитва в цій моїй мечеті краща за тисячу молитв у будь-якій іншій мечеті, окрім Заповідної мечеті» ([146]). Також передається від Ібн Умара (нехай буде задоволений Аллаг ними обома), що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Молитва в цій моїй мечеті краща за тисячу молитв у будь-якій іншій мечеті, окрім Заповідної мечеті» ([147]). Передав Муслім, А від Абдуллага ібн аз-Зубайра (нехай буде задоволений ним Аллаг) передається, що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Молитва в цій моїй мечеті краща за тисячу молитв у будь-якій іншій мечеті, окрім Заповідної мечеті, а молитва у Заповідній мечеті краща, ніж сто молитв у цій моїй мечеті» ([148]). Цей хадіс передали Ахмад, Ібн Хузайма та Ібн Хіббан.
Також передається від Джабіра (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Молитва в цій моїй мечеті краща за тисячу молитв у будь-якій іншій мечеті, окрім Заповідної мечеті, а молитва в Заповідній мечеті краща, ніж сто тисяч молитв в інших мечетях» ([149]). Цей хадіс передали Ахмад та Ібн Маджа. Існує багато хадісів на цю тему.
Коли відвідувач прибуває до мечеті, йому рекомендується заходити з правої ноги, кажучи: «Бісміллаг, вас-саляту вас-саляму ‘аля РасуліЛлаг. А‘узу біЛлагі-ль-‘азім, ва бі-ваджгігі-ль-карім, ва султанігі-ль-кадім, мін аш-шайтані-р-раджім. Аллагумма-фтаг лі абваба рахматік»
Так слід чинити при вході до будь-якої мечеті, оскільки для мечеті Пророка (мир йому і благословення Аллага) не встановлено окремої формули. Потім слід виконати два ракаати, прохаючи в них Аллага про бажане благо в мирському житті й у Вічності. Якщо ці ракаати звершуються у Благородному саду, то це краще, відповідно до слів Пророка (мир йому і благословення Аллага): «Між моїм домом і моїм мінбаром знаходиться сад зі садів Раю» ([150]). Після молитви слід відвідати могилу Пророка (мир йому і благословення Аллага) та двох його сподвижників — Абу Бакра та Умара (нехай буде задоволений Аллаг ними обома). Стають навпроти могили Пророка (мир йому і благословення Аллага) з повагою і тихим голосом, вітаючи його словами: «Ас-саляму ‘аляйка, я РасуляЛлаг, ва рахматуЛлагі ва баракатуґ» («Мир тобі, о Посланцю Аллага, і милість Аллага, і Його благословення»), — як передано в Сунані Абу Дауда з добрим ланцюгом від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), який сказав, що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Немає нікого, хто б привітав мене, щоб Аллаг не повернув мені душу, аби я міг відповісти йому привітанням» ([151]). Якщо відвідувач додасть до привітання:відповідно до слів Всевишнього: Мир тобі, о Пророче Аллага! Мир тобі, о обраний Аллагом із Його створінь! Мир тобі, володарю посланців і проводирю богобоязливих! Свідчу, що ти доніс послання, виконав довірене, наставив громаду і боровся заради Аллага, як належить, — то в цьому немає нічого поганого, бо все це — з його описів (мир йому і благословення Аллага). Після цього просять для нього благословення і миру, як наказав Всевишній: {Воістину, Аллаг і Його ангели благословляють Пророка. О ви, які увірували! Благословляйте його і вітайте миром!} ([152]) Потім слід привітати Абу Бакра та Умара (нехай буде задоволений Аллаг ними обома), просити за них і висловлювати задоволення щодо них.
Ібн Умар (нехай буде задоволений Аллаг ним і його батьком), коли вітався з Посланцем Аллага (мир йому і благословення Аллага) і двома його супутниками, зазвичай не додавав більше, ніж: «Мир тобі, о Посланцю Аллага. Мир тобі, о Абу Бакре. Мир тобі, о батьку!» Аль-Бухарі та Муслім зійшлися на тому, що він достовірний. Після цього він відходив. [143] Передав аль-Бухарі (1755) та Муслім (1328).
Цей візит встановлено лише для чоловіків. Щодо жінок, то їм не дозволено відвідувати жодні могили, як підтверджено від Пророка (мир йому і благословення Аллага), що він сказав: «Прокляв Аллаг жінок, які часто відвідують могили, і тих, хто перетворює їх на місця для поклоніння та освітлює їх ([153])». [144] Раніше згадувалося. [145] Передав Муслім від Джабіра ібн Абдуллага (нехай буде задоволений ним Аллаг) під номером (867).
А що стосується наміру відвідати Медину для звершення намазів у Мечеті Пророка (мир йому і благословення Аллага), здійснення дуа там та інших актів поклоніння, які є встановленими в шаріаті для всіх мечетей — то це дозволено для кожного, згідно з наведеними хадісами.
Рекомендується для відвідувача звершувати п’ять обов’язкових намазів у Мечеті Пророка (мир йому і благословення Аллага), а також багато згадувати Аллага, звершувати дуа та добровільні намази, аби скористатися великою нагородою за це.
Бажано також частіше звершувати добровільні намази в Благословенній Частині (Равда), згідно з достовірним хадісом про її гідність. Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Між моїм будинком і моїм мінбаром — сад із садів Раю» ([154]).
Що ж до обов’язкового намазу, то відвідувачу, як і кожному, слід прагнути звершити його, дотримуючись першого ряду настільки, наскільки це можливо, навіть якщо для цього потрібно докласти зусиль. Адже в достовірних хадісах міститься заохочення до першого ряду. Як, наприклад, слова Пророка (мир йому і благословення Аллага): «Якби люди знали, яка нагорода — в азані та першому ряду, і не знайшли б іншого способу, окрім як тягнути жереб, то вони б тягнули жереб» ([155]). Хадіс наводиться у двох збірниках достовірних хадісів. А також його слова до сподвижників: «Ставайте вперед, завершуйте зі мною, і нехай ті, хто після вас, завершують з вами. Людина ж продовжує відставати від молитви, поки Аллаг не залишить її позаду» ([156]). Хадіс передав Муслім [146] Передав це аль-Бухарі (1190) та Муслім (1394). [147] Передав це Муслім (1395). [148] Ахмад (4/5),
Також передав Абу Дауд, зі слів Айші (нехай буде задоволений нею Аллаг), з хорошим існадом, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Людина продовжує відставати від переднього ряду, поки Аллаг не відкине її до Вогню» ([157]). А в достовірному хадісі передано, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав своїм сподвижникам: «Чи не станете ви шикуватися, як шикуються ангели перед своїм Господом?» Вони сказали: «О Посланцю Аллага, як шикуються ангели перед своїм Господом?» Він сказав: «Вони завершують перші ряди й стоять у них щільно» ([158]). Передав Муслім. [149] Передав це Ібн Маджаг (1406).
Існує багато хадисів на цю тему — вони стосуються як Мечеті Пророка (мир йому і благословення Аллага), так і інших мечетей, як до розширення, так і після нього. Достовірно відомо, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) заохочував своїх сподвижників ставати на праву сторону рядів. А відомо, що права сторона ряду в його першій мечеті виходила за межі Благословенної Частини (Равда), тож це свідчить про те, що піклування про перші ряди та праві сторони рядів має пріоритет над прагненням потрапити до Равди. Дотримання цього є важливішим, ніж звершення молитви в Благословенній Частині. Це очевидно для тих, хто розмірковує над хадисами, що стосуються цього питання. І Аллаг — Той, Хто дарує успіх.
Не дозволено нікому торкатися до кімнати Пророка, цілувати її чи здійснювати таваф навколо неї, адже цього не робили праведні попередники — це є засуджуваною новацією. [150] 150] Передав аль-Бухарі від Абдуллага ібн Зейда аль-Мазані під номером (1195), а також Муслім під номером (1390). [152] [Сура Аль-Ахзаб (Військові загони):56]. [151] Передав Абу Дауд під номером (2041).
Також не дозволено звертатися до Пророка (мир йому і благословення Аллага) із проханням виконати якусь потребу, полегшити біду, вилікувати хворого або подібне, бо все це просять тільки у Всевишнього Аллага. Просити ж померлих про такі речі є ширком — поклонінням не Аллагу.
1. Поклоніння одному лише Аллагу [153] Передав Абу Дауд під номером (3236).
2. Поклоніння лише так, як це встановив Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага).
І саме це означає слова свідчення: «Немає божества, гідного поклоніння, крім Аллага, і Мухаммад — Посланець Аллага».
Так само не дозволено нікому просити у Пророка (мир йому і благословення Аллага) заступництва, адже воно належить лише Аллагу, і його слід просити тільки в Нього, як сказав Всевишній: {Скажи: «Заступництво належить лише Аллагу!»} ([159]) Тож слід звертатися до Аллага з такими словами: «О Аллаг, пошануй мене заступництвом Твого Пророка, пошануй мене заступництвом Твоїх ангелів, Твоїх праведних рабів, пошануй мене заступництвом моїх дітей, які померли в дитинстві» — і подібне. Але не можна звертатися з проханням до померлих — ні за заступництвом, ні з будь-яким іншим проханням, незалежно від того, чи були вони пророками, чи ні. Адже це не встановлено шаріатом, і діяння померлого припиняються, окрім того, що винятково дозволено шаріатом. [154] джерела хадіса вже згадані.
У «Сахіх» Мусліма передається від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Коли помирає син Адама, його діяння припиняються, окрім трьох: безперервна милостиня, знання, яке приносить користь, або праведна дитина, яка молиться за нього.» [156] Передав це Муслім від Абу Саїда аль-Худрі, нехай буде задоволений ним Аллах, (438). [155] Передав аль-Бухарі (615) й Муслім (437).
Просити заступництва у Пророка (мир йому і благословення Аллага) дозволено лише за його життя та в День воскресіння — завдяки його здатності звернутися до Аллага. За життя — це зрозуміло, і це не було чимось винятковим, бо мусульманин може сказати своєму братові: «Помолися за мене», — тобто: «Попроси Аллага за мене», і той може помолитися, якщо це прохання дозволене шаріатом. [158] Муслім від Джабіра ібн Сумра, № 430. [157] Абу Дауд від Айші, хадіс з хорошим існадом. І його версія: «Люди постійно відстають від першого ряду, поки Аллаг не відкине їх у Вогонь».
А в День воскресіння ніхто не зможе заступитися, окрім як з дозволу Всевишнього Аллага, як сказав Він: {Хто ж може заступитися перед Ним, окрім як з Його дозволу?}
Стан смерті — це особливий стан, який не можна прирівнювати до життя до смерті чи до життя після воскресіння. Адже діяння померлого припиняються, окрім того, що винятково дозволено шаріатом. І просити у померлих заступництва — не входить у це виключення. Без сумніву, Пророк (мир йому і благословення Аллага) після смерті живе життям барзаху, яке досконаліше за життя шахідів, однак воно не подібне до життя до смерті, і не подібне до життя після воскресіння. Це життя, справжню сутність і форму якого знає лише Аллаг. У хадісі сказано: «Немає жодного, хто привітає мене миром, щоб Аллаг не повернув мені душу, аби я міг відповісти на привітання.»
Це вказує на те, що він помер, і що його душа покинула тіло, але вона повертається до нього під час привітання. Тексти, що вказують на його смерть (мир йому і благословення Аллага), з Корану та Сунни — відомі, і в цьому питанні існує одностайна думка вчених. Однак це не заперечує його барзахське життя, так само як смерть шахідів не заперечує їх барзахське життя, про яке сказав Всевишній: Не вважай мертвими тих, які були вбиті на шляху Аллага. Ні, вони живі, у Господа свого вони отримують наділ.}
Ми докладно розглянули це питання через нагальну потребу, викликану великою кількістю тих, хто вводить в оману в цьому питанні та закликає до ширку — поклоніння мертвим замість Аллага. Тож просимо Аллага дарувати нам і всім мусульманам безпеку від усього, що суперечить Його шаріату. І Аллаг знає краще.
Що ж до того, що деякі відвідувачі підвищують голос біля його могили (мир йому і благословення Аллага) і довго стоять там — то це суперечить шаріатському порядку, адже Всевишній Аллаг заборонив підвищувати голоси над голосом Пророка (мир йому і благословення Аллага) та звертатися до нього гучно, як звертаються один до одного. Він наказав знижувати голос у його присутності: {О ви, які увірували! Не підвищуйте свої голоси над голосом Пророка і не звертайтесь до нього гучно, як один до одного, бо вчинки ваші стануть марними, а ви й не відчуєте цього.} {Воістину, тим, хто знижує свої голоси біля Посланця Аллага, Аллаг випробував їхні серця на богобоязливість. Для них — прощення і велика нагорода.} ([164])
А також тому, що тривале стояння біля його могили (мир йому і благословення Аллага) та часте повторення привітань призводить до скупчення, гомону та підвищення голосів, що суперечить наведеним ясним аятам. Він (мир йому і благословення Аллага) заслуговує на шанування і за життя, і після смерті, тому віруючому не слід чинити біля його могили того, що суперечить етикету, встановленому шаріатом.
Так само, як і те, що роблять деякі відвідувачі, коли звертаються з дуа, стоячи обличчям до його могили та піднімаючи руки. Це суперечить практиці праведних попередників — сподвижників Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага) та їхніх послідовників. Це є нововведенням (бід’а), про яке Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Тож тримайтеся моєї Сунни і Сунни праведних халіфів, які йтимуть прямим шляхом після мене. Міцно тримайтеся за неї корінними зубами. І остерігайтеся нововведень, адже кожне нововведення — це бід'а, а кожна бід'а — це омана ([165])». [159] [Сура аз-Зумар (Натовпи): 44]
Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав: «Той, хто введе в нашій справі щось таке, чого в ній немає, — це буде відкинуто ([166])». «Хто зробить діло, яке не узгоджується з нашою справою, — те буде відкинуто ([167])».
Побачив ‘Алі ібн аль-Хусейн Зайн аль-‘Абідін (нехай буде задоволений ним Аллаг) чоловіка, який звертався з дуа біля могили Пророка (мир йому і благословення Аллага), і заборонив йому це, сказавши: «Хіба не розповісти тобі хадіс, який я чув від мого батька, від мого діда, від Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага)? Він сказав: «Не робіть мою могилу місцем постійного відвідування і не перетворюйте свої будинки на могили. Але моліться за мене і вітайте мене миром, і ваше вітання дійде до мене, де б ви не знаходилися». [168] [160] [Муслім, хадіс №1631]
І те, що роблять деякі відвідувачі, вітаючи його (мир йому і благословення Аллага), кладучи праву руку на ліву над грудьми або під ними, як у положенні того, хто молиться — це заборонено при вітанні Пророка (мир йому і благословення Аллага), як і при вітанні царів, лідерів чи інших людей. Адже така постава — символ покори і смирення, що належить лише Аллагу. Це підтверджується словами аль-Хафіза Ібн Хаджара (нехай змилується над ним Аллаг) у його книзі «Фатх аль-Барі» від імені вчених. Це питання зрозуміле для кожного, хто обміркує становище і має намір слідувати шляху праведних попередників.
А хто піддався фанатизму, сліпому наслідуванню, пристрастям і має погане уявлення про тих, хто закликає до шляху праведних попередників, — його справа перед Аллагом. Ми просимо в Аллага керівництва для нас і для нього, і успіху у тому, щоб ставити істину понад усе. Воістину, Аллаг — найкращий Той, до Кого звертаються з проханнями. [161] [Сура Аль-Бакара (Корова):255]
Також деякі люди звертаються обличчям до Благородної Могили здалеку, шепочучи салям або дуа, — і це належить до числа нововведень, подібних до згаданих раніше. Мусульманину не слід вводити в релігію те, чого не схвалив Аллаг. Такі дії ближчі до сухості та відчуження, ніж до щирої любові та близькості. Імам Малик (нехай змилується над ним Аллаг) засуджував подібні вчинки і сказав: «Останню частину цієї умми не виправить нічого, крім того, що виправило її перших». [162] [Хадіс згадувався раніше]
А відомо, що перших виправило слідування шляху Пророка (мир йому і благословення Аллага), праведних халіфів, сподвижників, якими задоволений Аллаг, і тих, хто пішов за ними з добром. І лише дотримання цього шляху може виправити і останніх з цієї громади. [163] [Сура Аль-Імран (Родина Імрана):169].
Нехай Аллаг дарує мусульманам те, що приведе їх до порятунку, щастя і величі в цьому світі та в останньому. Воістину, Він — Щедрий і Благородний.
Уточнення
([164]) [Сура Аль-Худжурат (Кімнати):2-3].
Постанова щодо відвідування могили Пророка (мир йому і благословення Аллага)
Відвідування могили Пророка (мир йому і благословення Аллага) не є обов’язковим і не є умовою здійснення хаджу, як це вважають деякі люди. Воно є бажаним для того, хто відвідує мечеть Пророка (мир йому і благословення Аллага) або перебуває поблизу. Цей хадіс переданий у Абу Дауда та Нассаї з добрим існадом. [165] Передав Абу Дауд зі слів аль-Ірбада ібн Сарії (4607).
Що ж до того, хто перебуває далеко від Медіни, то йому не дозволено вирушати в подорож із наміром відвідати лише могилу. Однак сунною є вирушення в подорож із наміром відвідати Благородну Мечеть. Якщо ж він прибуде до неї, то може відвідати Благородну Могилу та могили двох сподвижників. Це відвідування відбувається як додаток до відвідування мечеті Пророка (мир йому і благословення Аллага). Адже у двох достовірних збірках передано, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Не вирушайте в подорож, окрім як до трьох мечетей: Заповідної мечеті, цієї моєї мечеті та мечеті Аль-Акса» Передали це аль-Бухарі та Муслім, а в іншій версії наводить Муслім: [166] джерела вже згадані. [167] джерела вже згадувалися.
Якби подорож до могили Пророка (мир йому і благословення Аллага) або до могил когось іншого була дозволеною, він би сам вказав на це своїй громаді й пояснив би її значущість, адже він — найщиріший із людей, найзнаючіший про Аллага та найбільш богобоязливий. Він доніс ясне послання, вказав спільноті на все добро і застеріг від усякого зла. Як же це можливо, якщо він застеріг від вирушання в подорож до чого-небудь, крім трьох мечетей, і сказав: «Не робіть мою могилу місцем частого відвідування й не перетворюйте свої домівки на могили. Надсилайте мені салават, адже він досягає мене, де б ви не були ([170])». Цей хадіс передав аль-Хафіз Мухаммад ібн Абд аль-Вахід аль-Макдісі у своїй книзі «Аль-Ахадіс аль-Мухтарах». [168] Цей хадіс передав аль-Хафіз Мухаммад ібн Абд аль-Вахід аль-Макдісі у своїй книзі «Аль-Ахадіс аль-Мухтарах». Також переданий імамом Ахмадом у «Муснад» (2/367).
Твердження про дозволеність вирушати в подорож задля відвідування його могили (мир йому і благословення Аллага) призводить до перетворення цього на свято та до виникнення забороненого, чого остерігався Пророк (мир йому і благословення Аллага), а саме — до перебільшення та надмірного вихваляння. Багато людей вже впали в це через свою віру в законність подорожі з метою відвідання його могили (мир йому і благословення Аллага).
Що ж до хадісів, якими обґрунтовують дозволеність подорожі до його могили, то всі вони мають слабкі списки передавачів, а деякі з них — вигадані. На це вказали знавці хадісів, такі як ад-Даркутні, аль-Байхакі, Ібн Хаджар та інші. Отже, недопустимо протиставляти такі повідомлення достовірним хадісам, які чітко забороняють подорожі, окрім як до трьох мечетей.
Ось кілька прикладів вигаданих хадісів на цю тему, щоб ти міг упізнати їх і не піддаватися омані:
1. «Хто здійснив хадж і не відвідав мене — той проявив до мене байдужість».
2. «Хто відвідає мене після моєї смерті — той наче відвідав мене за життя».
3. «Хто відвідає мене та мого батька Ібрагіма в один рік — тому я гарантую Рай від Аллага».
4. «Хто відвідає мою могилу — отримає моє заступництво».
Жоден із цих хадісів не підтверджений від Пророка (мир йому і благословення Аллага).
Аль-Хафіз Ібн Хаджар сказав у «Талхісі» після згадки більшості версій: «Усі шляхи передання цього хадіса — слабкі». [169] ([Сахіх аль-Бухарі: 1189], [Сахіх Муслім: 1397]).
Аль-Акілі сказав: «У цьому розділі немає жодного достовірного повідомлення». [170] джерела хадіса вже згадані.
А шейх Ісламу Ібн Таймія (хай змилостивиться над ним Аллаг) категорично заявив, що всі ці хадіси — вигадані. І цього достатньо, щоб підтвердити його знання, пам’ять та обізнаність.
Якби щось із цього справді було встановлене, то сподвижники (нехай буде задоволений ними Аллаг) були б першими, хто втілив би це, пояснив би це громаді та закликав би до цього, адже вони — найкращі з людей після пророків, найзнаючіші у межах, установлених Аллагом, у тому, що Він узаконив для Своїх рабів, і найщиріші щодо Аллага і Його створінь. А оскільки нічого подібного не передано від них, це вказує на те, що така дія не є узаконеною.
А якби навіть щось із цього було достовірним, то це слід тлумачити як дозволене відвідування, що не передбачає окремої подорожі винятково до могили — для поєднання всіх хадісів. А Аллаг — Всевишній — знає краще.
Розділ
Про бажаність відвідування мечеті Куба і кладовища аль-Бакі
Хадіси вказують на бажаність відвідування мечеті Куба та кладовища аль-Бакі. Рекомендується для того, хто відвідує Медину, відвідати мечеть Куба і звершити в ній намаз, згідно з достовірним хадісом Ібн Умара (нехай Аллаг буде задоволений ним і його батьком), який сказав: «Пророк (мир йому і благословення Аллага) відвідував мечеть Куба верхи і пішки та звершував у ній два ракаати» ([171]).
Також передається від Сахля ібн Ханіфа (нехай Аллаг буде задоволений ним), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто зробить очищення в себе вдома, а потім прийде до мечеті Куба і звершить у ній молитву, тому буде записано винагороду, подібну до умри» ([172]).
Також сунною є відвідування кладовища аль-Бакі, могил шахідів та могили Хамзи (нехай Аллаг буде задоволений ними), адже Пророк (мир йому і благословення Аллага) відвідував їх, молився за них і сказав: «Відвідуйте могили, адже вони нагадують вам про Останнє життя» ([173]). Хадіс передав Муслім.
Пророк (мир йому і благословення Аллага) навчав своїх сподвижників, що при відвідуванні могил слід говорити: «Мир вам, о мешканці помешкань із числа віруючих і мусульман! Воістину, ми, якщо побажає Аллаг, приєднаємося до вас. Просимо в Аллага благополуччя для себе та для вас» ([174]). Хадіс передав Муслім з хадісу Сулеймана ібн Бурайди від його батька.
акож у хадісі, який передав Ібн Аббас (нехай Аллаг буде задоволений ним і його батьком), зазначено, що Пророк (мир йому і благословення Аллага), проходячи повз могили у Медині, звернувся до них обличчям і сказав: «Мир вам, о мешканці могил! Нехай Аллаг простить нам і вам. Ви — наші попередники, а ми — ваші послідовники» ([175]).
Із цих хадісів стає зрозуміло, що дозволене (узаконене) відвідування могил має на меті: нагадування про Останнє життя, доброзичливість до померлих, дуа за них, просіння милості для них.
Що ж до відвідування могил з наміром звершення дуа біля них, перебування біля могил, прохання виконання потреб або зцілення хворих, звернення до Аллага заради померлих чи через їхній статус — усе це є нововведеними відвідуваннями, які не були встановлені ні Аллагом, ні Його Посланцем, і не практикувалися праведними попередниками (нехай Аллаг буде задоволений ними). Навпаки, це входить до забороненого, про що застерігав Пророк (мир йому і благословення Аллага), сказавши: «Відвідуйте могили, але не говоріть нічого ганебного» ([176]).
Усі згадані дії об’єднує те, що вони є нововведеннями, однак вони відрізняються за ступенем: деякі з них є нововведеннями, але не є ширком — наприклад, дуа до Аллага біля могил, звернення до Нього через статус померлого тощо. Інші є великим ширком — як-от дуа до померлих, звернення до них за допомогою тощо.
Це вже було детально роз’яснено раніше. Тож будь уважним, остерігайся і проси у свого Господа успіху й керівництва до істини. Воістину, тільки Він — Той, Хто веде прямим шляхом і допомагає. Немає божества, крім Нього, і немає іншого Господа, окрім Нього.
Це останнє, що ми хотіли продиктувати. Хвала Аллагу — спочатку і вкінці. Мир і благословення Аллага — Його рабові й Посланцю, обранцю серед творінь — Мухаммаду, його родині, сподвижникам і тим, хто йде за ними з добром до Дня Суду.
[171] Передали це аль-Бухарі (1193) й Муслім (1399). [172] Ібн Маджаг (1412).
[173] Передав Муслім (976).
[174] Передає Муслім під номером (975).
[175] Передав ат-Тірмізі (1035).
[176] Передає Муслім від Ібн Бурейда від його батька (977).
Related books
All books
Помилки та порушення, пов'язані з умрою39 мовПомилки та порушення, пов'язані з умрою
1. Помилки під час вступу в стан іхраму Не підвищувати голос при намірі здійснити обряд. Сунна: промовляти тальбію голосно, чітко вказуючи, який обряд має намір виконати (хадж або умра).
Фетви25 мовФетви
Відібрано зі збірки фетв Постійного комітету з фетв у Королівстві Саудівська Аравія, із відповідним скороченням формулювань питань згідно з контекстом. Питання: Чи дозволено моїм батькам здійснити умру на гроші, позичені в банку? Відповідь: Той, хто має намір здійснити хадж або умру — як за себе, так і від імені іншої особи, — повинен обрати для цього дозволені (халяльні) витрати. Адже Всевишній Аллаг — Благий і приймає лише благе.
المختصر في آداب زيارة المسجد النبوي وأحكامها
Хвала Аллаху, Господу світів, мир і благословення нашому Пророку Мухаммаду, його родині і всім сподвижникам.65 мовХвала Аллаху, Господу світів, мир і благословення нашому Пророку Мухаммаду, його родині і всім сподвижникам.
А потім: Це коротке послання про те, як звершується умра, її правила та поведінкові приписи. Ми подбали про роз’яснення більшості питань, які можуть знадобитися тим, хто здійснює умру. Молимося, щоб Аллаг зробив її щирою заради Нього, і щоб вона принесла користь усім мусульманам.