Skip to content

Жінка потрапила в аварію і перебувала на початковому етапі вагітності. Через сильну кровотечу у неї стався викидень. Чи дозволено їй перервати піст, чи вона повинна продовжувати постити? Чи буде гріхом для неї, якщо вона розірве піст?

السؤال

Питання 1:

Жінка потрапила в аварію і перебувала на початковому етапі вагітності. Через сильну кровотечу у неї стався викидень. Чи дозволено їй перервати піст, чи вона повинна продовжувати постити? Чи буде гріхом для неї, якщо вона розірве піст?

س28: امرأةٌ أصيبت في حادثةٍ، وكانت في بداية الحمل، فأسقطت الجنين إثر نزيفٍ حادٍّ، فهل يجوز لها أن تفطر، أو تواصل الصّيام؟ وإذا أفطرت فهل عليها إثمٌ؟

الجواب

Відповідь 1:

Зазвичай у вагітних жінок не буває менструації. Як сказав імам Ахмад: «Жінки впізнають вагітність за відсутністю місячних». Адже менструація була створена Аллагом як засіб живлення плоду в утробі матері. Тому, коли настає вагітність, менструація припиняється.

Однак у деяких жінок менструація може тривати за звичним циклом, як і до вагітності. У такому випадку ця кров вважається справжньою менструацією, оскільки її прихід не змінився через вагітність. Тому вона підпадає під усі питання, що стосуються менструації: заборона молитви, посту, інтимної близькості та всі інші обмеження, які накладає шаріат.

Таким чином, кровотеча у вагітних поділяється на два типи:

Менструальна кров – це та, яка з’являється регулярно, без змін, так само, як і до вагітності. Це означає, що вагітність на неї не вплинула, а отже, вона залишається менструацією зі всіма її наслідками.

Другий тип кровотечі – це кров, яка з’явилася під час вагітності через зовнішні фактори, наприклад, травму, підняття важких предметів, падіння або подібні причини. Така кров не є менструацією, а вважається наслідком розриву кровоносних судин (істіхада – патологічна кровотеча),

тому вона не забороняє жінці молитву та піст. Вона залишається у стані ритуальної чистоти та може виконувати всі акти поклоніння.

Якщо внаслідок травми або іншого випадку у жінки стався викидень, і плід вийшов із чітко сформованими людськими рисами, то кровотеча, що йде після цього, вважається післяпологовою кровотечею (ніфас). У такому випадку жінці забороняється виконувати молитву, поститися, а також вступати в інтимну близькість із чоловіком до повного очищення.

Якщо ж плід ще не сформувався і не має людських рис, то кров, яка з’являється після викидня, не вважається ніфасом, а розглядається як патологічна кровотеча (істіхада). У такому разі жінка може продовжувати молитву, піст та інші акти поклоніння, адже ця кровотеча не накладає на неї обмежень.

Вчені зазначають, що мінімальний термін, за який починається формування людських рис у плода, становить 81 день.

Як сказав Абдуллаг ібн Масуд (нехай буде задоволений ним Аллаг), Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Воістину, один із вас формується в утробі матері протягом сорока днів у вигляді краплі (нутфи), потім він стає згустком крові (аляка) на такий же термін, потім стає шматочком плоті (мудга) на такий же період. Потім Аллаг посилає ангела, який записує чотири речі: його наділ, тривалість життя, справи та чи буде він нещасним або щасливим».

Таким чином, до 81 дня формування людських рис у плода ще не відбувається. Деякі вчені вказують, що цей процес зазвичай стає помітним не раніше 90 днів.

ﺟ28: نقول: إن الحامل لا تحيض، كما قال الإمام أحمد:

"إنما تعرف النّساء الحمل بانقطاع الحيض".

والحيض -كما قال أهل العلم- خلقه الله تبارك وتعالى لحكمة غذاء الجنين في بطن أمّه، فإذا نشأ الحمل انقطع الحيض.

لكن بعض النّساء قد يستمرّ بها الحيض على عادته كما كان قبل الحمل، فهذه يحكم بأن حيضها حيضٌ صحيحٌ؛ لأنه استمر بها الحيض، ولم يتأثر بالحمل، فيكون هذا الحيض مانعًا لكلّ ما يمنعه حيض غير الحامل، وموجبًا لـما يوجبه، ومسقطًا لـما يسقطه.

والحاصل: أن الدم الّذي يخرج من الحامل على نوعين:

نوعٌ يحكم بأنه حيضٌ، وهو الّذي استمر بها كما كان قبل الحمل، فمعنى ذلك: أن الحمل لم يؤثّر عليه، فيكون حيضًا.

والنوع الثاني: دمٌ طرأ على الحمل طروءًا، إما بسببٍ حادثٍ، أو حمل شيءٍ، أو سقوطٍ من شيءٍ ونحوه، فهذه دمها ليس بحيضٍ، وإنما هو دم عرقٍ،

وعلى هذا فلا يمنعها من الصلاة، ولا من الصوم، بل هي في حكم الطاهرات.

ولكن إذا لزم من الحادث أن ينزل الولد أو الحمل الذي في بطنها فإنها على ما قال أهل العلم: إن خرج وقد تبين فيه خلق إنسانٍ فإن دمها بعد خروجه يعدّ نفاسًا، تترك فيه الصلاة والصوم، ويتجنبها زوجها حتى تطهر.

وإن خرج الجنين وهو غير مخلّقٍ فإنه لا يعتبر دم نفاسٍ، بل هو دم فسادٍ، لا يمنعها من الصلاة، ولا من الصّيام، ولا من غيرهما.

قال أهل العلم: وأقلّ زمنٍ يتبين فيه التخليق: واحدٌ وثمانون يومًا؛ لأن الجنين في بطن أمّه، كما قال عبد الله بن مسعودٍ رضي الله عنه: حدثنا رسول الله ﷺ وهو الصادق المصدوق، فقال:

«إِنَّ أَحَدَكُمْ يُجْمَعُ فِي بَطْنِ أُمِّهِ أَرْبَعِينَ يَوْمًا، ثُمَّ يَكُونُ عَلَقَةً مِثْلَ ذَلِكَ، ثُمَّ يَكُونُ مُضْغَةً مِثْلَ ذَلِكَ، ثُمَّ يُبْعَثُ إِلَيْهِ الْمَلَكُ، وَيُؤْمَرُ بِأَرْبَعِ كَلِمَاتٍ، فَيُكْتَبُ رِزْقُهُ، وَأَجَلُهُ، وَعَمَلُهُ، وَشَقِيٌّ أَوْ سَعِيدٌ» [1]،

ولا يمكن أن يخلق قبل ذلك، والغالب أن التخليق لا يتبين قبل تسعين يومًا، كما قال بعض أهل العلم.

[10] رواه البخاري، كتاب أحاديث الأنبياء، باب خلق آدم وذريته (3333)، ومسلم، كتاب القدر، باب كيفية خلق الآدمي في بطن أمه (1) (2643).