Skip to content

Нехай не залишиться на шиї жодного верблюда ані тятиви, ані намиста, окрім як щоб вони були зрізані

Передається від Абу Башира аль-Ансарі, нехай буде задоволений ним Аллаг,

що він був разом із Посланцем Аллага, мир йому і благословення Аллага, в одній із його подорожей. Тоді Посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага, послав гінця, який сказав: «Нехай не залишиться на шиї жодного верблюда ані тятиви, ані намиста, окрім як щоб вони були зрізані».

أَنَّهُ كَانَ مَعَ رَسُولِ اللهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فِي بَعْضِ أَسْفَارِهِ، قَالَ: فَأَرْسَلَ رَسُولُ اللهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ رَسُولًا -وَالنَّاسُ فِي مَبِيتِهِمْ-: «لَا يَبْقَيَنَّ فِي رَقَبَةِ بَعِيرٍ قِلَادَةٌ مِنْ وَتَرٍ أَوْ قِلَادَةٌ إِلَّا قُطِعَتْ».

Хадіс наводиться у двох збірниках достовірних хадісів
Достовірний хадіс
Пояснення

Пророк, мир йому і благословення Аллага, перебував у одній із своїх подорожей, і люди ночували у своїх стоянках та наметах. Він послав когось до людей з наказом зрізати ті намиста, що були прикріплені до ший верблюдів – чи то з тятиви лука, чи з іншого, як дзвіночок або підошва. Адже вони підвішували їх зі страху перед пристрітом. І було наказано зрізати їх, бо вони нічого не відвертають, а користь і шкода – лише в руках Аллага, Який не має співтовариша.

Значення слів

وتر: مفرد أوتار، وهو ما يشد به القوس كانت العرب تعلقه تتقي به العين.

قلادة: ما يعلق في رقبة البعير وغيره، كالجرس والنعل، بنية دفع العين.

Корисні висновки з хадісу

Заборонено вішати тятиви та намиста з наміром отримати користь або відвернути шкоду, адже це є видом багатобожжя.

Якщо повісити намисто чи мотузку, але не з тятиви, а з іншою метою — як прикрасу, чи щоб вести тварину або прив’язувати її, — то в цьому немає проблеми.

Хадіс вказує на обов’язок засуджувати і усувати осудливе, у міру власних можливостей.

Хадіс наголошує на необхідності, щоб серця були прив’язані лише до Аллага, Який не має співтовариша.

Джерела

«Сахих» аль-Бухарі (4/ 59) (3005).

«Сахих» Мусліма (3/ 1672) (2115).

Більше (6)

القول المفيد على كتاب التوحيد.

لابن عثيمين (1/ 179).

الملخص في شرح كتاب التوحيد.

لصالح الفوزان (ص77).

الجديد في شرح كتاب التوحيد.

لمحمد القرعاوي (ص89).