Skip to content

Чи є волога, що виділяється у жінок (незалежно від того, чи вона біла, чи жовтувата), чистою чи нечистою? Чи потрібно після неї робити вуду, враховуючи, що вона виділяється постійно? Яке положення, якщо ці виділення непостійні, особливо зважаючи на те, що багато жінок, зокрема освічених, вважають це природною вологістю, яка не вимагає вуду?

السؤال

Питання 1:

Чи є волога, що виділяється у жінок (незалежно від того, чи вона біла, чи жовтувата), чистою чи нечистою? Чи потрібно після неї робити вуду, враховуючи, що вона виділяється постійно? Яке положення, якщо ці виділення непостійні, особливо зважаючи на те, що багато жінок, зокрема освічених, вважають це природною вологістю, яка не вимагає вуду?

س35: هل السائل الّذي ينزل من المرأة -أبيض كان أم أصفر- طاهرٌ أو نجسٌ؟ وهل يجب فيه الوضوء، مع العلم بأنه ينزل مستمرًّا؟ وما الحكم إذا كان متقطّعًا، خاصةً أن غالب النّساء -لا سيما المتعلّمات- يعتبرن ذلك رطوبةً طبيعيةً، لا يلزم منه الوضوء؟

الجواب

Відповідь 1:

З того, що мені вдалося дослідити, очевидним є наступне: якщо волога, що виходить у жінок, не походить із сечового міхура, а виділяється з матки, то вона чиста. Однак, попри її чистоту, вона анулює вуду. Адже для того, щоб щось стало причиною порушення вуду, не обов’язково бути нечистим. Наприклад, вихід газів із заднього проходу не має фізичної форми, однак усе одно анулює вуду.

Таким чином, якщо ця волога виходить у жінки, коли вона має вуду, то це анулює її вуду, і їй потрібно оновити його.

Якщо ж ці виділення є постійними, то вони не анулюють вуду, однак жінка повинна здійснювати вуду для кожної молитви після настання її часу. Вона може молитися обов’язкові та додаткові молитви, читати Коран і виконувати будь-які дозволені їй дії,

Подібний порядок встановили вчені щодо людини, яка має нетримання сечі. Щодо чистоти, ці виділення є чистими і не вимагають очищення одягу чи тіла. А щодо анулювання вуду, вони анулюють його, якщо не є постійними. Якщо ж виділення тривають безперервно, то вони не порушують вуду, але жінці слід здійснювати вуду лише після настання часу молитви. За бажанням вона може використовувати підкладку або тампон для зручності, однак це не є обов’язковим, оскільки ці виділення не є наджасою.

Якщо ж ці виділення з’являються періодично, маючи звичку припинятися на певний час, то жінка повинна відкласти молитву до моменту, коли вони припиняться, якщо вона впевнена, що встигне помолитися до завершення часу молитви. Однак, якщо є ризик, що час молитви закінчиться, тоді вона повинна зробити вуду, забезпечити чистоту (використати засіб для гігієни) і здійснити молитву.

Кількість виділень не має значення: вони анулюють вуду, навіть якщо їх мало, оскільки вони виходять з одного із двох отворів (куди поширюються правила тагари). Це відрізняється від крові, блювоти та інших виділень із тіла – вони не анулюють вуду у малих кількостях.

Щодо думки, що ці виділення не порушують вуду, вона не має міцного підтвердження. Лише Ібн Хазм (нехай змилується над ним Аллаг) вважав, що вони не порушують вуду, однак не навів доказів із Корану, Сунни чи висловлювань сахабів, які підтверджували б цю думку.

Жінка повинна дотримуватися богобоязливості й бути уважною до своєї чистоти, оскільки молитва без очищення не є дійсною, навіть якщо буде здійснена сотню разів. Деякі вчені навіть вважають, що той, хто молиться без очищення, вчиняє акт зневаги до релігії, що може привести до невір’я (куфру), оскільки це є зневагою та легковажним ставленням до аятів Всеблагого і Всевишнього Аллага.

ﺟ35: الظاهر لي بعد البحث: أن السائل الخارج من المرأة إذا كان لا يخرج من المثانة، وإنما يخرج من الرحم، أنّه طاهرٌ، ولكنه ينقض الوضوء وإن كان طاهرًا؛ لأنه لا يشترط للناقض للوضوء أن يكون نجسًا، فها هي الرّيح تخرج من الدّبر، وليس لها جرمٌ، ومع ذلك تنقض الوضوء.

وعلى هذا، إذا خرج من المرأة وهي على وضوءٍ فإنه ينقض الوضوء، وعليها تجديده.

فإن كان مستمرًّا فإنه لا ينقض الوضوء، ولكن تتوضأ للصلاة إذا دخل وقتها، وتصلّي في هذا الوقت الّذي تتوضأ فيه فروضًا ونوافل، وتقرأ القرآن، وتفعل ما شاءت ممّا يباح لها،

كما قال أهل العلم نحو هذا فيمن به سلس البول، هذا هو حكم السائل من جهة الطهارة، فهو طاهرٌ، ومن جهة نقضه للوضوء، فهو ناقضٌ للوضوء إلا أن يكون مستمرًّا عليها، فإن كان مستمرًّا فإنه لا ينقض الوضوء، لكن على المرأة ألا تتوضأ للصلاة إلا بعد دخول الوقت، وأن تتحفظ.

أما إن كان منقطعًا، وكان من عادته أن ينقطع في أوقات الصلاة، فإنها تؤخّر الصلاة إلى الوقت الّذي ينقطع فيه، ما لم تخش خروج الوقت، فإن خشيت خروج الوقت فإنها تتوضأ، وتتلجم -تتحفظ- وتصلّي.

ولا فرق بين القليل والكثير؛ لأنه كله خارجٌ من السبيل، فيكون ناقضًا قليله وكثيره، بخلاف الذي يخرج من بقية البدن كالدم والقيء، فإنه لا ينقض الوضوء، لا قليله ولا كثيره.

وأما اعتقاد بعض النّساء أنه لا ينقض الوضوء فهذا لا أعلم له أصلًا، إلا قولًا لابن حزمٍ رحمه الله، فإنه يقول: إن هذا لا ينقض الوضوء، ولكنه لم يذكر لهذا دليلًا، ولو كان له دليلٌ من الكتاب والسّنة أو أقوال الصحابة لكان حجةً.

وعلى المرأة أن تتقي الله، وتحرص على طهارتها؛ فإن الصلاة لا تقبل بغير طهارةٍ ولو صلت مئة مرةٍ، بل إن بعض العلماء يقول: إن الذي يصلّي بلا طهارةٍ يكفر؛ لأن هذا من باب الاستهزاء بآيات الله سبحانه وتعالى.