Skip to content

Сказав Посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага: «Воістину, Аллаг, Величний і Славний, заборонив вам клястися своїми предками

Передається зі слів Умара ібн аль-Хаттаба, нехай буде задоволений ним Аллаг, що він сказав:

Сказав Посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага: «Воістину, Аллаг, Величний і Славний, заборонив вам клястися своїми предками». Сказав Умар: «Присягаюся Аллагом, що відтоді, як тільки почув про цю заборону від Посланця Аллага, мир йому і благословення Аллага, я не приносив подібних клятв, – я не клявся сам, та не передавав таких клятв від інших».

«إِنَّ اللهَ عَزَّ وَجَلَّ يَنْهَاكُمْ أَنْ تَحْلِفُوا بِآبَائِكُمْ»، قَالَ عُمَرُ: فَوَاللهِ مَا حَلَفْتُ بِهَا مُنْذُ سَمِعْتُ رَسُولَ اللهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ نَهَى عَنْهَا ذَاكِرًا وَلَا آثِرًا.

Хадіс наводиться у двох збірниках достовірних хадісів
Достовірний хадіс
Пояснення

Повідомив пророк, мир йому і благословення Аллага, що Аллаг забороняє клястися батьками та предками, тож той, хто хоче заприсягтися, то нехай клянеться тільки Аллагом, і нічим іншим. І Умар ібн аль-Хаттаб, нехай буде задоволений ним Аллаг, зазначив, що він не присягався цим відтоді, як почув, що Посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага, заборонив це — ні свідомо, ні передаючи клятву когось іншого, хто присягався не Аллагом.

Значення слів

ذاكِرًا: عامِدًا.

آثِرًا: حاكِيًا عن غَيْرِي أنَّه حَلَفَ بها.

Корисні висновки з хадісу

Заборонено клястися будь-ким, окрім Аллага, особливо клястися батьками, бо це один зі звичаїв періоду доісламського невігластва, коли істина була людям невідома.

Клятва – це присягання Аллагом, або Його іменами чи атрибутами, для того, щоб впевнити іншу сторону у своїй правдивості.

Високе положення Умара, нехай буде задоволений ним Аллаг, і приклад того, як він одразу і невідкладного виконував накази, і приклад його розуміння релігії, і приклад його набожності.

Джерела

«Сахих» аль-Бухарі (8/ 132) (6647).

«Сахих» Мусліма (3/ 1266) (1646).

Більше (4)

تيسير العلام شرح عمدة الأحكام.

للبسام (ص684).

الإلمام بشرح عمدة الأحكام.

لإسماعيل الأنصاري (2/ 134).