رسالة في الدماء الطبيعية للنساء
*
These files are generated automatically from the book's text; their layout may differ from the printed edition.
*
*
*
*
*
У випадку зі Сафією (нехай буде задоволений нею Аллаг), коли у неї почалася менструація після здійснення тавафу аль-іфада, Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав їй: «Тоді вирушай». (Цей хадіс переданий і є узгодженим у збірках аль-Бухарі та Мусліма).
*
*
*
Послання про природні кровотечі жінок
Автор: шановний шейх, видатний вчений
Мухаммад ібн Саліх аль-Усаймін
Нехай Аллаг пробачить йому, його батькам і всім мусульманам
З імʼям Аллага Милостивого, Милуючого
Воістину, вся хвала належить Аллагу. Ми Його вихваляємо, просимо про допомогу та пробачення, і каємося перед Ним, і шукаємо захисту в Аллага від зла наших душ та від наших поганих справ. Кого Аллаг веде прямим шляхом, того ніхто не зіб’є з нього, а кого Він залишить в омані, того ніхто не може направити, і я свідчу, що немає бога, гідного поклоніння, крiм Єдиного Аллага, у Якого немає рівних, і я свідчу, що Мухаммад - Його раб і посланець, Нехай благословить Аллаг його, його родину, сподвижників та тих, хто йшов їхнім шляхом до Судного дня, і дарує їм мир і благословення.
А потім: Питання про кровотечу у жінок, таку як менструація, післяпологова кровотеча та патологічні виділення (істіхада), є надзвичайно важливими для роз’яснення, вивчення їхніх релігійних постанов та відокремлення правильних думок від помилкових у поглядах вчених. Усі висновки ґрунтуються на тому, що зазначено у Священному Корані та Сунні.
1 - Саме вони є основним джерелом, на якому ґрунтуються постанови Аллага, якими Він зобов’язав Своїх рабів і зробив обов’язковими для виконання.
2 - Крім того, опора на Коран і Сунну приносить спокій серцю, мир душі, задоволення та очищення совісті.
3 - І тому, що всі інші джерела можуть лише підтверджувати або тлумачити, але не бути основою для прийняття рішень.
Адже немає аргументу, окрім слів Аллага та Його Посланця (мир йому і благословення Аллага), а також слів вчених із числа сахабів, згідно з переважною думкою, за умови, що в Корані та Сунні немає чогось, що суперечить цьому, і за умови, що немає іншої думки від іншого сахаба, яка б заперечувала цю, та якщо в Корані та Сунні є щось, що суперечить цій думці, то потрібно віддати перевагу тому, що є в Корані та Сунні, якщо думка сахаба суперечила іншій, то потрібно зважити їхні думки та віддати перевагу більш правильній; Як сказав Аллаг: {І якщо ви почнете сперечатися про щось, то зверніться із цим до Аллага та Його Посланця, якщо віруєте ви в Аллага і в Останній День! Це — ліпший і кращий наслідок!} [Сура Ан-Ніса (Жінки):59].
Це коротке послання стосується необхідних роз’яснень, щодо цих видів кровотеч та їхніх постанов. Воно містить такі розділи:
Перший розділ: Про значення менструації та її мудрість.
Другий розділ: Про час менструації та її тривалість.
Третій розділ: Про випадки, що виникають під час менструації.
Четвертий розділ: Про постанови, пов’язані з менструацією.
П’ятий розділ: Про патологічну кровотечу (істіхада) та її постанови.
Шостий розділ: Про післяпологову кровотечу (ніфас) та її постанови.
Сьомий розділ: Про використання засобів для запобігання або стимуляції менструації, а також для запобігання вагітності чи її переривання.
Перший розділ: Про значення менструації та її мудрість.
Менструація в мовному значенні (арабською) означає текучість або плинний процес.
У шаріатському сенсі цього слова - це кров, що з’являється у жінки внаслідок природних процесів без будь-якої причини в певні періоди. Це природна кров, яка не пов’язана з хворобою, пораненням, падінням чи пологами. Оскільки це природний процес, менструація відрізняється залежно від фізіологічного стану, середовища та кліматичних умов жінки, тому вона має різний прояв у кожної жінки.
Мудрість менструації полягає в тому, що, коли плід знаходиться в утробі матері, він не може отримувати харчування так, як це роблять ті, хто знаходиться поза утробою, і навіть найтурботливіша людина не може забезпечити його харчування. Тому Аллаг зробив так, щоб у жінок були кров’яні виділення, якими харчується плід у її утробі без необхідності їсти й перетравлювати їжу. Кров надходить до плоду через пуповину і потрапляє в його судини, забезпечуючи його харчуванням. Благословенний Аллаг – Найкращий із творців!
Ось у чому мудрість менструації; і тому, коли жінка вагітна, менструація припиняється, за винятком рідкісних випадків. Те ж саме стосується й жінок, які годують грудьми – у більшості з них менструація припиняється або стає нерегулярною, особливо на початку періоду годування.
Другий розділ: Про час менструації та її тривалість.
Розгляд цього розділу поділяється на два аспекти:
Перший аспект: вік, у якому починається менструація.
Другий аспект: тривалість менструації.
Щодо першого аспекту: зазвичай менструація починається у віці від дванадцяти до п’ятдесяти років. Проте трапляється, що менструація настає раніше або пізніше, залежно від фізіологічного стану жінки, її середовища та клімату.
Вчені, нехай Аллаг дарує їм Свою милість, розходилися в думках щодо того, чи існує визначений вік, у якому може початися менструація, так що жінка не може мати менструацію до або після цього віку, і чи все, що відбувається поза цими межами, треба вважати патологічною кровотечею, а не менструацією?
У цьому питанні існували різні погляди серед вчених. Ад-Дарімі, після детального розгляду різних думок, зазначив: «Усе це, на мою думку, є помилковим! Адже вирішальним у таких питаннях є сам факт наявності менструації. Будь-яка кровотеча, яка з’являється у будь-якому віці та за будь-яких обставин, повинна розглядатися як менструація». Аллаг знає краще.
Те, що сказав ад-Дарімі, є правильним і це також вибір шейха Іслама Ібн Таймійї. Коли жінка бачить менструацію, вона вважається такою, що має менструацію, навіть якщо їй менше дев’яти років або більше п’ятдесяти. Це тому, що постанови, пов’язані з менструацією, Аллаг і Його Посланець зробили залежними від її наявності, і не визначили для цього конкретного віку. Тому треба орієнтуватися на сам факт її існування, на якому прив’язані постанови, і будь-яке встановлення віку потребує доказу з Книги або Сунни, а таких доказів немає.
Щодо другого аспекту – тривалість менструації, тобто її час.
Серед вчених існували значні розбіжності з цього питання, які можна звести до шести чи семи основних думок. Ібн аль-Мунзір, нехай Аллаг дарує йому милість, сказав: «Деякі вчені вважали, що немає чіткого визначення найменшої чи найбільшої тривалості менструації у днях».
Я вважаю, що ця думка подібна до тієї, яку висловлював ад-Дарімі, і вона також є вибором шейха Іслама Ібн Теймії. Це правильний підхід, оскільки його підтримують Книга Аллага, Сунна та розсудливе міркування.
Перший доказ: Слова Аллага: {Тебе запитують про менструацію. Скажи: «Вона спричиняє страждання. Тож не торкайтесь дружин під час менструацій їхніх. Уникайте зносин із ними, поки не очистяться вони.»} [Сура Аль-Бакара (Корова):222], Аллаг визначив, що закінчення заборони пов’язане з очищенням, а не з кількістю днів чи ночей – ні одним, ні трьома, ні п’ятнадцятьма днями. Це вказує на те, що підстава для постанови – наявність або відсутність менструації. Отже, коли менструація наявна, дія постанови залишається; а коли настає очищення, постанови припиняють свою дію.
Другий доказ: У достовірному хадісі, переданому в Сахіх Муслім, сказано, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав Айші, коли в неї почалася менструація під час виконання умри: «Роби те, що робить паломник, окрім обходу навколо Кааби, поки ти не станеш очищеною». Вона сказала: «Коли настав день жертвоприношення, я вже була очищеною».
У двох достовірних збірниках хадісів (Сахіх аль-Бухарі та Сахіх Муслім) сказано, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав їй (Айші): «Зачекай, а коли будеш очищеною, вирушай до Тан’їму». Пророк (мир йому і благословення Аллага) визначив, що закінчення заборони пов’язане з очищенням, а не з певним часом. Це вказує на те, що постанова залежить від наявності або відсутності менструації.
Третій доказ: Це оцінки та деталі, які наводили деякі фахівці в питаннях менструації, відсутні в Книзі Аллага та в Сунні Пророка (мир йому і благословення Аллага), хоча потреба в їх роз’ясненні, і деколи й необхідність, була очевидною, якби це було щось, що обов’язково має бути зрозумілим для віруючих і необхідним для поклоніння Аллагу, то Аллаг і Його Посланець (мир йому і благословення Аллага) пояснили б це ясно і зрозуміло для всіх, з огляду на важливість пов’язаних з цим постанов, таких як молитва, піст, шлюб, розлучення, спадок та інші положення, як Аллаг і Його Посланець пояснили кількість молитв, їхній час, рук’у (поясний поклон) та суджуд (земний поклон), також, щодо закяту: його види, частини, кількість і місця розподілу; піст: його тривалість і час; хадж та інші аспекти поклоніння, навіть стосовно етикету їжі, пиття, сну, статевих відносин, сидіння, входу в дім та виходу з нього, правил здійснення природних потреб, включно з кількістю разів для очищення, та інших, як дрібних так і важливих питань, якими Аллаг довершив релігію і завершив, як сказав Аллаг: {Ми зіслали тобі Писання, як пояснення кожної речі} [Сура Ан-Нахль (Бджоли):89], і як сказав Аллаг: {Це не вигадана розповідь, але підтвердження того, що було раніше, розрізнення кожної речі} [Сура Юсуф:111].
Коли такі оцінки та деталі відсутні в Книзі Аллага або в Сунні Його Посланця (мир йому і благословення Аллага), це вказує на те, що на них не можна покладатися. Основою є саме поняття менструації, з яким прив’язані шаріатські постанови у разі її наявності чи відсутності. Цей принцип – тобто те, що відсутність згадки про певну постанову в Книзі і Сунні є доказом її неважливості – стане корисним не лише для цього питання, але й для інших аспектів знань, адже шаріатські постанови можуть бути встановлені виключно на основі доказів з Книги Аллага, Сунни Його Посланця (мир йому і благословення Аллага), відомої згоди (іджма) або правильного порівняльного висновку (кияс). Шейх Іслам Ібн Теймія сказав у своїх основах: «Аллаг пов’язав із терміном «менструація» численні постанови в Книзі і Сунні, але не встановив ні мінімальної, ні максимальної її тривалості, а також не визначив проміжки між менструаціями, хоча це важливе питання для всієї громади. Мовне значення не робить розрізнень за кількістю чи тривалістю. Тому, хто встановлює в цьому межі, суперечить Книзі та Сунні». Кінець цитати.
Четвертий доказ: розсудливість, тобто правильний і послідовний кияс (аналогія). Аллаг пов’язав менструацію з тим, що вона є шкодою. Тож коли наявна менструація, є й шкода, незалежно від того, чи це другий день, чи перший, третій чи четвертий, немає значення, чи це п’ятнадцятий день, чи шістнадцятий, або сімнадцятий, чи вісімнадцятий день, менструація залишається менструацією, а шкода – шкодою. Причина залишається однаковою в усі дні, тож як можна робити розрізнення в постановах між днями, коли причина однакова? Хіба це не суперечить правильній аналогії? Хіба правильна аналогія не передбачає рівність днів у постановах через рівність їхньої причини?
П’ятий доказ: Розбіжність і супереч поглядів серед тих, хто встановлює обмеження, вказує на те, що в цьому питанні немає доказу, на який обов’язково потрібно покладатися. Це лише судження на основі іджтіхаду (самостійного висновку), яке може бути як правильним, так і хибним. Жодна з цих думок не має переваги над іншою в обов’язковому дотриманні. При виникненні розбіжностей потрібно звернутися до Книги Аллага і Сунни.
Коли стало зрозуміло, що думка про відсутність визначення мінімальної та максимальної тривалості менструації є найбільш переконливою і переважною, треба знати, що будь-яка кров, яка з’являється у жінки природним шляхом і не є наслідком поранення чи іншої фізичної травми, вважається менструацією без того, щоб повʼязувати її до певного часу чи віку. Однак якщо кровотеча є постійною і не припиняється взагалі або переривається на короткий період, наприклад, на день чи два в місяць, то це вважається істіхадою (патологічною кровотечею). Детальне пояснення істіхади та її постанов буде надано, якщо на те буде воля Аллага.
Шейх Ісламу Ібн Таймійя сказав: «Основний принцип всього, що виходить із матки, вважається менструацією, поки не буде доказів, що це істіхада».
Він також зазначив: «Будь-яка кров, яка з’являється, є менструацією, якщо не встановлено, що це кров із судини або рани». Кінець цитати.
Ця думка є не лише найбільш переконливою з точки зору доказів, але й більш зрозумілою та простою для сприйняття і застосування, ніж те, що було запропоновано тими, хто визначав обмеження. Оскільки вона відповідає духу ісламської релігії та її основі – полегшенню і простоті, Аллаг сказав: {Він не зробив у релігії для вас жодних труднощів} [Сура Аль-Хадж:78], і Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Воістину, релігія – легка, і хто намагатиметься змагатися з релігією, того вона обов’язково переможе. Тож дотримуйтеся поміркованості і радійте очікуваній нагороді» (передано аль-Бухарі).
Із рис його характеру (мир йому і благословення Аллага) було те, що, коли йому надавали вибір між двома справами, він завжди обирав легшу з них, якщо в цьому не було гріха.
Менструація у вагітних:
У більшості жінок з настанням вагітності менструація припиняється. Імам Ахмад (нехай Аллаг дарує йому милість) зазначив: «Жінка дізнається про вагітність через відсутність менструації». Якщо ж вагітна бачить кров незадовго до пологів, наприклад, за два чи три дні, і ці виділення супроводжуються пологовим болем, то це вважається як післяпологова кровотеча (ніфас),
якщо ж кровотеча трапляється задовго до пологів або незадовго до них, але без пологової болі, то це не вважається післяпологовою кровотечею. У такому випадку постає питання: чи потрібно вважати цю кров менструацією з усіма відповідними нормами шаріату, чи це патологічна кровотеча, яка не потрапляє під постанови, що стосуються менструації?
У цьому питанні серед вчених існують розбіжності, проте правильна думка полягає в тому, що це є менструація, якщо вона відповідає звичному періоду жінки. Основою є те, що будь-яка кров, яка з’являється у жінки, є менструацією, якщо немає причин, через які це не вважається менструацією. У Корані та Сунні немає доказів, які б забороняли вважати менструацію у вагітних.
Це думка імама Маліка, аш-Шафії та вибір шейха Ісламу Ібн Таймійї. У своїй праці “Іхтіярат” (стор. 30) він зазначає, що це також передає аль-Байхаки, як одну з думок імама Ахмада, і навіть наводить, що Ахмад схилявся до цієї думки. Кінець цитати.
На цій основі менструація у вагітної жінки потрапляє під ті ж постанови, що й жінка, яка не вагітна, за винятком двох випадків:
Перше питання: розлучення. Заборонено розлучатися з жінкою, яка повинна дотримуватися ідда (період очікування) під час менструації, якщо вона не вагітна, тоді як для вагітної це не заборонено. Розлучення під час менструації з не вагітною жінкою суперечить словам Аллага: {Розлучайтесь із ними відповідно до встановленого періоду} [Сура Ат-Таляк (Розлучення):1], щодо розлучення вагітної під час менструації, це не суперечить даному правилу, оскільки розлучення з вагітною стосується її ідда, незалежно від того, чи перебуває вона у стані менструації чи є чистою, оскільки її ідда визначається вагітністю; Тому дозволено розлучатися з вагітною жінкою, навіть після статевого акту, на відміну від інших жінок.
Друге питання: менструація у вагітної жінки не скорочує період ідда, на відміну від менструації у не вагітної жінки; Ідда вагітної жінки завершується лише після народження дитини, незалежно від того, чи є в неї менструація, чи ні; Це підтверджується словами Аллага: {А щодо вагітних – їхній строк [ідда] закінчується, коли вони народжують} [Сура Ат-Таляк (Розлучення):4].
Третій розділ: Про випадки, що виникають під час менструації
Випадки, пов’язані з менструацією, поділяються на декілька видів:
Перший вид: збільшення або зменшення. Наприклад, якщо звичайна тривалість менструації у жінки становить шість днів, а кров триває сім днів, або якщо вона зазвичай триває сім днів, а очищення настає за шість.
Другий вид: зміщення вперед або відтермінування. Наприклад, якщо її звичайна менструація починається в кінці місяця, а вона бачить кров на початку, або якщо її звична менструація припадає на початок місяця, а вона починається в кінці.
Серед вчених існують розбіжності щодо того, як потрібно ставитися до цих двох видів змін менструації. Проте правильна думка така: якщо жінка бачить кров, то це вважається менструацією, а коли кровотеча припиняється – вона вважається чистою. Це стосується незалежно від того, збільшилася або зменшилася тривалість її циклу, чи почалася менструація раніше чи пізніше від звичного. Доказ цьому вже наводився в попередньому розділі, де зазначено, що шаріатські постанови про менструацію залежать від факту її наявності.
Це також є думкою імама аш-Шафії та вибором шейха Ісламу Таймійї. Автор “Аль-Мугні” підтримав цю точку зору, підсилив її і сказав: «Якби звична тривалість менструації мала бути такою, як зазначено в деяких мазхабах, Пророк (мир йому і благословення Аллага) обов’язково пояснив би це своїй громаді і не відклав би таке пояснення. Адже заборонено затримувати роз’яснення в момент його необхідності, а його дружини та інші жінки потребували пояснення цього питання у різний час, тому він не міг би знехтувати його роз’ясненням. Усі згадки про звичний цикл або його пояснення, які дійшли від нього (мир йому і благословення Аллага), стосуються лише жінок, які страждають від постійної кровотечі (істіхада) і не поширюються на інших». Кінець цитати.
Третій вид: виділення жовтого відтінку або мутні. Це випадок, коли кров має жовтуватий колір, схожий на воду з рани, або мутний колір між жовтим і чорним. Якщо такі виділення з’являються під час менструації або безпосередньо перед її завершенням, вони вважаються частиною менструації і на них поширюються відповідні постанови. Однак, якщо вони з’являються після очищення, то це вже не вважається менструацією; Про це свідчать слова Умм Атиї (нехай буде задоволений нею Аллаг): «Ми не вважали жовті та мутні виділення після очищення чимось значущим». Хадіс передав Абу Дауд із достовірним існадом, цей хадіс також передав аль-Бухарі, але без фрази «після очищення», однак він назвав розділ: «Жовтуваті та мутні виділення не в дні менструації».
У коментарі до “Фатх аль-Барі” сказано: «Це вказує на спробу узгодження між хадісом Айші, де вона сказала: «Поки не побачите білий слід». І хадісом Умм Атиї, зазначеним у цьому розділі. Тобто хадіс Айші стосується випадків, коли жовтуваті та мутні виділення з’являються під час менструації, а щодо інших випадків дійсними є слова Умм Атиї».
Хадіс Айші, на який посилаються, є тим, що аль-Бухарі передав перед цим розділом, де зазначено, що жінки відправляли їй шматок матеріалу, який використовували для перевірки, чи залишився слід менструації, і якщо вона бачила жовтуватий слід, то казала: «Не поспішайте, поки не побачите білий слід».
Білий слід – це біла рідина, яку виділяє матка після завершення менструації.
Четвертий вид: переривчаста менструація, коли жінка бачить кров один день, а наступного дня – чистоту, і так далі. У цьому випадку є дві ситуації:
Перша ситуація: якщо це триває постійно, без перерв, то така кров вважається кровотечею (істіхада), і на жінку поширюються постанови, що стосуються жінок з істіхадою.
Друга ситуація: якщо це трапляється періодично і жінка має певний період чистоти, то серед вчених існують розбіжності щодо того, чи треба вважати такі дні чистоти дійсним очищенням, чи на них також поширюються постанови, як на дні менструації?
Згідно з найточнішою думкою школи імама аш-Шафії, на таку переривчасту кровотечу поширюються постанови, що стосуються менструації, тобто це вважається менструацією. Цю думку підтримав шейх Іслам Ібн Теймія, а також її дотримувалися автор “Аль-Фаік” та імам Абу Ханіфа, причиною цього є те, що в такі дні не спостерігається «білий слід» (ознака завершення менструації); крім того, якби вважати ці переривчасті дні очищенням, то період до них та після, мав би розглядатися як окремі менструації, чого ніхто не стверджує. У такому разі період ідда міг би завершитися за п’ять днів, що суперечить прийнятим нормам; Також, якщо вважати це періодом очищення, це створило б значні труднощі й ускладнення, оскільки жінці довелося б купатися кожні два дні. Однак у цій релігії немає надмірних труднощів, і це є милістю Аллага.
Згідно з поширеною думкою ханбалійського мазхабу, кровотеча вважається менструацією, а період чистоти — очищенням, за винятком випадків, коли їх загальна тривалість перевищує максимальний строк менструації. У такому разі кровотеча, що виходить за ці межі, вважається істіхадою (патологічною кровотечею).
У «Аль-Мугні» зазначено: «Правильним потрібно вважати, що переривання кровотечі на період, коротший за день, не вважається очищенням, виходячи з тієї ж точки зору, яку ми згадували щодо післяпологових виділень: не враховувати періоди менше одного дня. Це є правильним, якщо на те буде воля Аллага, оскільки кров може припинятися на короткий час і знову починати текти. Вимога здійснювати повне обмивання для кожного короткого періоду чистоти була б надмірною і створювала б труднощі, яких в релігії бути не повинно. Аллаг сказав: {Він не зробив у релігії для вас жодних труднощів} [Сура Аль-Хадж:78], отже, переривання кровотечі на менш ніж день, не потрібно вважати очищенням, хіба що воно супроводжується чіткими ознаками, такими як завершення звичного циклу або поява білого сліду (ознака завершення менструації)». Кінець цитати.
Таким чином, думка автора “Аль-Мугні” є поміркованим підходом між двома поглядами. Аллаг знає краще, що є правильним.
П’ятий вид: висихання крові, коли жінка бачить лише невелику вологу. Якщо це трапляється під час менструації або безпосередньо перед її завершенням, це вважається частиною менструації. Якщо ж це відбувається після очищення, то це вже не є менструацією. У такому випадку це прирівнюється до жовтуватих або мутних виділень, і поширюються ті ж постанови.
Четвертий розділ: Про постанови, пов’язані з менструацією.
Менструація має багато постанов, понад двадцять. Ми згадаємо ті, які є найбільш актуальними:
Перше: молитва (салят). Жінці під час менструації заборонено здійснювати обов’язкові або додаткові молитви, і такі молитви не будуть дійсними. Також на неї не покладається обов’язок відшкодовувати пропущені молитви, за винятком випадку, коли вона встигає виконати хоча б один повний ракаат перед настанням менструації або після її завершення. У такому разі молитва стає обов’язковою для виконання, незалежно від того, чи цей час припадає на початок чи кінець часу молитви.
Наприклад, якщо у жінки почалась менструація після заходу сонця, і мала час виконати хоча б один ракаат, їй потрібно буде після очищення відшкодувати молитву Магриб, оскільки вона встигла частково виконати її до початку менструації.
Інший приклад: якщо жінка очищується від менструації до сходу сонця, маючи час для виконання хоча б одного ракаата, їй потрібно буде відшкодувати молитву Фаджр, оскільки вона встигла виконати її частково до кінця часу молитви.
Якщо менструація у жінки починається або завершується в такий момент, коли часу недостатньо для виконання повного ракаата, наприклад, якщо менструація настає одразу після заходу сонця або очищення відбувається безпосередньо перед сходом сонця, то на ній не лежить обов’язок здійснювати молитву. Це ґрунтується на словах Пророка (мир йому і благословення Аллага): «Той, хто встиг виконати хоча б один ракаат молитви, вважається тим, хто здійснив молитву».(Цей хадіс переданий і є узгодженим у збірках аль-Бухарі та Мусліма) З цього зрозуміло, що якщо людина встигає виконати менше ніж один ракаат, вона не вважається такою, що виконала молитву.
Якщо жінка встигає виконати один ракаат з часу молитви ’Аср, чи повинна вона також здійснити молитву Зухр разом з ’Аср? Або якщо вона встигає виконати один ракаат з часу молитви Іша, чи повинна вона виконати Магриб разом з Іша?
Серед вчених існують розбіжності з цього приводу, проте правильна думка полягає в тому, що жінка повинна виконати лише ту молитву, час якої вона застала, тобто ‘Аср або Іша, без обов’язку відшкодування Зухр чи Магриб. Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Той, хто встиг виконати хоча б один ракаат молитви ’Аср до заходу сонця, вважається тим, хто здійснив молитву ’Аср».(Цей хадіс переданий і є узгодженим у збірках аль-Бухарі та Мусліма) Пророк (мир йому і благословення Аллага) не сказав: «Він виконав Зухр та ’Аср».
Також не було згадки про обов’язковість виконання Зухр в цьому випадку, а основоположним принципом є звільнення від відповідальності (бараа аз-зімма). Цю точку зору підтримували імами Абу Ханіфа та Малік, як зазначено в «Шарх аль-Мугаззаб».
Що стосується згадування Аллага (зікр), вимова такбіру (Аллагу Акбар), тасбіху (Субханаллаг), тахміду (Альхамдуліллаг), виголошення імені Аллага перед прийомом їжі (Бісмілляг) та в інших ситуаціях, читання хадісів і вивчення фікху (ісламського права), дуа (молитви) та вимова «Амін», а також слухання Корану – жінці під час менструації нічого з цього не заборонено. У достовірних збірках хадісів (аль-Бухарі та Мусліма) передається, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) відпочивав, поклавши голову на коліна Айші (нехай буде задоволена нею Аллаг), коли в неї була менструація, і читав Коран.
У достовірних збірках аль-Бухарі та Мусліма також передається, що Умм Атия (нехай буде задоволений нею Аллаг) чула, як Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Нехай виходять молоді дівчата, жінки, що перебувають вдома, та ті, хто мають менструацію – на молитву обох свят (Ід аль-Фітр та Ід аль-Адха), щоб вони могли бути свідками добра і молитви віруючих. Ті ж, хто мають менструацію, повинні триматися подалі від місця проведення молитви».
Що стосується читання Корану жінкою, яка має менструацію, самостійно: якщо це здійснюється лише поглядом, без вимови вголос (через читання очима або обдумуванням у серці), то в цьому немає нічого забороненого. Наприклад, якщо вона дивиться на аяти в мусхафі або на табличці й читає їх у думках. Ан-Нававі у своїй книзі "Аль-Маджму’ Шарх аль-Мухаззаб" писав: «Це дозволено без жодних заперечень». Однак, якщо жінка читає Коран вголос, більшість вчених вважають це забороненим і недозволеним,
з іншого боку, аль-Бухарі, Ібн Джарір ат-Табарі та Ібн аль-Мунзір вважали це дозволеним.
Це також передавалося від імама Маліка та відображено в “старому мазгаби” імама аш-Шафі’ї, як зазначено у книзі «Фатх аль-Барі». Аль-Бухарі також наводив, як передані слова Ібрагіма ан-Нахаї: «Немає нічого поганого в тому, щоб прочитати аят».
Шейх аль-Іслам Ібн Теймія у своїх фатвах, зібраних Ібн Касімом, сказав: «Не існує жодного достовірного хадісу, який би забороняв жінці в стані менструації читати Коран. Щодо вислову «нехай жінка в стані менструації та чоловік у стані джанаба не читають нічого з Корану», то цей хадіс є слабким за єдиноголосною думкою знавців хадісів. Жінки за часів Пророка (мир йому і благословення Аллага) також мали менструації, і якби читання Корану було заборонено їм, подібно до заборони молитви, то це було б пояснено Пророком (мир йому і благословення Аллага) і передано матерями віруючих (жінками пророка) для всіх мусульман.
Оскільки немає жодної достовірної заборони від Пророка (мир йому і благословення Аллага), це не можна вважати харамом. І якщо б це було заборонено, Пророк неодмінно заборонив би це, зважаючи на поширеність менструацій у той час».
Зважаючи на розбіжності серед вчених, потрібно зазначити, що для жінки в стані менструації бажано утриматися від читання Корану вголос, за винятком випадків, коли в цьому є потреба, наприклад, якщо вона є вчителькою і повинна навчати учнів, або під час іспиту, коли студентка має читати для перевірки, або в подібних ситуаціях.
Другий аспект: піст. Жінці в стані менструації заборонено тримати піст, як обов’язковий, так і добровільний піст, і її піст буде не дійсним. Однак вона зобов’язана відшкодувати пропущені дні обов’язкового посту. Про це свідчить хадіс Айші (нехай буде задоволений нею Аллаг): «Коли з нами це траплялося (йдеться про менструацію), нам наказували відшкодовувати піст, але не наказували відшкодовувати молитву». (Цей хадіс переданий і є узгодженим у збірках аль-Бухарі та Мусліма).
Якщо у жінки почалася менструація під час посту, її піст вважається недійсним, навіть якщо це сталося за мить до заходу сонця. Вона повинна відшкодувати цей день посту, якщо це був обов’язковий піст. Якщо жінка відчуває наближення менструації до заходу сонця, але кров з’являється лише після заходу сонця, її піст вважається дійсним і не переривається, згідно з правильним висновком, оскільки кров, яка перебуває в середині тіла, не має значення.
Пророка (мир йому і благословення Аллага) запитали про жінку, яка бачить у сні те, що бачить чоловік (мова йде про полюцію): чи повинна вона робити гусль (повне обмивання)? Він відповів: «Так, якщо вона побачить виділення (після полюції)».Отже, правило базується на появі рідини, а не на її русі. Так само й менструація – її правові наслідки настають лише після виходу крові, а не при відчутті її руху.
Якщо настане світанок, і жінка перебуває в стані менструації, її піст цього дня не буде дійсним, навіть якщо вона очиститься за мить після світанку.
Якщо у жінки закінчилася менструація безпосередньо перед світанком, і вона почала тримати піст, то її піст буде дійсним, навіть якщо вона здійснить очищення (гусль) лише після світанку. Це подібно до випадку, коли чоловік у стані джанаба має намір тримати піст й робить обмивання після світанку, і його піст також буде дійсним. Як сказано в хадісі, переданому Айшою (нехай буде задоволений нею Аллаг): «Пророк (мир йому і благословення Аллага) зустрічав ранок у стані джанаба після статевого контакту (не сну) і тримав піст у Рамадан». (Цей хадіс переданий і є узгодженим у збірках аль-Бухарі та Мусліма).
Третє правило: таваф навколо Кааби. Жінці заборонено здійснювати таваф, як обов’язковий, так і добровільний, якщо в неї менструація, і він не буде дійсним у цьому стані. Що стосується інших обрядів, таких як са’ї (ходіння) між Сафою і Марвою, стояння на Арафаті, ночівля в Муздаліфі та Міна, кидання камінців та інші ритуали хаджу й умри – вони не заборонені для жінки під час менструації, Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав Айші, коли вона мала менструацію: «Роби все, що робить паломник, крім тавафу навколо Кааби, поки ти не очистишся».
таким чином, якщо жінка здійснила таваф у чистий період, а потім у неї почалася менструація відразу після тавафу або під час са’ї, це не впливає на дійсність її обрядів.
Четверте правило: звільнення від прощального тавафу. Якщо жінка завершила обряди хаджу чи умри, а потім у неї почалася менструація перед від’їздом і триває до її від’їзду, вона може залишити Мекку без здійснення прощального тавафу. Про це свідчить хадіс, переданий Ібн Аббасом(нехай буде задоволений ними обома Аллаг): «Людям було наказано, щоб останньою їхньою дією у Мецці був таваф навколо Кааби, але для жінок у стані менструації зроблено виняток». (Цей хадіс переданий і є узгодженим у збірках аль-Бухарі та Мусліма)
Жінці в стані менструації не рекомендується під час прощання приходити до дверей Заповідної мечеті (Масджид аль-Харам) і здійснювати дуа, оскільки на це немає вказівки від Пророка (мир йому і благословення Аллага), а акти поклоніння базуються на чітких вказівках. Навпаки, вказівки Пророка (мир йому і благословення Аллага) свідчать про протилежне. Отже, якщо чоловік розлучиться зі своєю дружиною під час її менструації, він здійснює гріх і має покаятися перед Аллагом. Він повинен повернути її до себе, поновивши шлюбні стосунки, і дочекатися завершення менструації, під час якої відбулося розлучення. Після цього, коли в неї знову завершиться один менструальний цикл і очиститься, він може залишити її, або, якщо бажає, розлучитися з нею до нового статевого акту.
Пророк (мир йому і благословення Аллага) не наказував приходити до дверей мечеті, і якби це було дозволено або рекомендовано, він би роз’яснив це. Що стосується тавафу, пов’язаного з хаджем і умрою, він не скасовується для жінки — вона повинна виконати його, коли буде очищеною.
П’яте правило: перебування в мечеті. Жінці під час менструації заборонено перебувати в мечеті, навіть у місці для молитви під час святкової молитви, як зазначено в хадісі, переданому від Умму Атиї (нехай буде задоволений нею Аллаг), яка сказала, що чула, як Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Нехай виходять дівчата, жінки, що залишаються вдома, та жінки з менструацією». І в хадісі також сказано: «Жінки з менструацією нехай залишаються осторонь від місця молитви». (Цей хадіс переданий і є узгодженим у збірках аль-Бухарі та Мусліма).
Шосте правило: статевий акт. Чоловіку заборонено вступати в статеві стосунки з дружиною під час її менструації, а жінці заборонено дозволяти це; Аллаг говорить у Корані: {Тебе запитують про менструацію. Скажи: «Вони спричиняють страждання. Тож не торкайтесь дружин під час їхніх менструацій. Уникайте зносин із ними, поки не очистяться вони.»} [Сура Аль-Бакара (Корова):222], під «менструацією» мається на увазі як час, так і місце менструації, тобто статевий орган; також Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Робіть усе, крім статевого акту (під час менструації)». (Цей хадіс переданий у збірці Мусліма); Мусульмани єдиноголосно погоджуються, щодо заборони статевих стосунків із жінкою під час її менструації.
Не дозволено людині, яка вірить в Аллага і Останній День, вдаватися до цього забороненого вчинку, щодо якого заборона доведена Кораном, Сунною Пророка (мир йому і благословення Аллага) та єдиноголосною згодою мусульман. Хто вчиняє так, протистоїть Аллагу та Його Посланцю і йде всупереч шляху віруючих, у книзі «Аль-Маджму» (Шарх аль-Музхаб), том 2, сторінка 374, імам аш-Шафі’ї (нехай буде милість Аллага над ним) сказав: «Той, хто робить це, здійснює великий гріх». Наші вчені та інші також зазначили: «Той, хто вважає дозволеним статевий акт із жінкою під час менструації, визнається невіруючим». (Завершено слова ан-Нававі).
При цьому, хвала Аллагу, чоловікові дозволено втамовувати свою пристрасть без статевого акту. Він може обмежитися поцілунками, обіймами та фізичним контактом за межами статевого органу. Однак найкраще уникати прямого контакту між пупком і коліном, за винятком, коли є бар’єр (наприклад, одяг); Як розповідала Аїша (нехай буде задоволений нею Аллаг): «Пророк (мир йому і благословення Аллага) наказував мені одягнути пояс, і тоді він торкався мене, коли я була в стані менструації». (Цей хадіс переданий і є узгодженим у збірках аль-Бухарі та Мусліма).
Сьоме правило: Розлучення. Чоловікові заборонено розлучатися з дружиною під час її менструації; Аллаг говорить у Корані: {О Пророк! Коли розлучаєтесь ви з жінками, то розлучайтесь із ними відповідно до встановленого періоду.} [Сура Ат-Таляк (Розлучення):1]. Це означає, що розлучення має відбуватися в час, коли жінка може розпочати визначену ідду (період очікування) після розлучення. Це можливо лише тоді, коли вона вагітна або знаходиться у стані чистоти (без менструації) і не було статевого акту. Якщо ж розлучення відбулося під час менструації, цей період не буде враховуватися, як частина ідди. Якщо ж жінка розлучена після статевого акту, то неможливо точно знати, чи вона завагітніла. В такому разі її ідда може змінитися залежно від того, чи вона вагітна (що вимагає іншого підходу) чи не вагітна (і відповідно відраховується за менструаціями), таким чином, щоб уникнути невизначеності щодо типу ідди, чоловіку заборонено розлучатися з дружиною в таких умовах, поки не стане зрозуміло, яка ідда розпочнеться.
Розлучення з жінкою під час її менструації заборонено, відповідно до наведеного аяту. Це також підтверджено в хадісі, переданому в збірках аль-Бухарі та Мусліма, коли Ібн Умар розлучився зі своєю дружиною під час її менструації. Його батько, Умар, повідомив про це Пророка (мир йому і благословення Аллага), який дуже розгнівався і сказав: “Накажи йому повернути її, нехай він залишить її до того, як вона очиститься, потім нехай в неї знову почнеться менструація і знову очиститься. Тоді, якщо він забажає, може залишити її, або, якщо захоче, розлучиться з нею, але до того, як торкнеться її. Це і є період очікування (ідда), який наказано для розлучення”.
Існують три винятки із заборони розлучення під час менструації:
Перший: Якщо розлучення відбувається до того, як чоловік усамітнився з нею або мав статевий контакт, то йому дозволяється розлучитися з нею під час менструації; оскільки в цьому випадку для неї не починається ідда (період очікування), і це не суперечить словам Аллага: {Розлучайтеся з ними відповідно до встановленого періоду} [Сура Ат-Таляк (Розлучення):1].
Другий: Якщо менструація відбувається під час вагітності, про що вже було згадано і пояснено раніше.
Третій: Якщо розлучення відбувається з відшкодуванням (виплатою або компенсацією), то дозволяється розлучитися з нею під час менструації.
Наприклад, коли між подружжям виникає конфлікт або напружені стосунки, і чоловік бере компенсацію за розлучення, це дозволяється, навіть якщо жінка перебуває в стані менструації; у хадісі Ібн Аббаса (нехай буде задоволений ними обома Аллаг), йдеться про те, що дружина Сабіта ібн Кайса ібн Шамаса прийшла до Пророка (мир йому і благословення Аллага) і сказала: “О Посланець Аллага, я не маю жодних претензій до його характеру чи релігії, але я не можу терпіти цього шлюбу”. Пророк (мир йому і благословення Аллага) запитав: “Чи повертаєш ти йому його сад?”, вона відповіла: “Так”. Тоді Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: “Прийми сад і розлучися з нею”. (Хадіс переданий у збірці аль-Бухарі).
Пророк (мир йому і благословення Аллага) не запитував, чи була вона у стані менструації чи ні, оскільки це розлучення є способом викупу жінкою самої себе, і тому дозволяється в будь-якому випадку, коли виникає необхідність.
У книзі «Аль-Мугні» роз’яснюється дозволеність хуль’а під час менструації наступним чином: «Заборона розлучення під час менструації встановлена для уникнення шкоди, яка може виникнути через подовження ідди (періоду очікування). Водночас хуль’а є засобом усунення шкоди, пов’язаної з поганими взаєминами та спільним життям із тим, кого жінка не може терпіти або ненавидить. Це становить більший тягар, ніж подовження ідди, тому дозволяється вибрати менше зло для уникнення більшої шкоди. Саме тому Пророк (мир йому і благословення Аллага) не питав про стан жінки, яка просила хуль’а».
Що стосується укладання шлюбу з жінкою під час її менструації, то в цьому немає заборони, оскільки основою є дозволеність, і немає доказу, що вказував би на заборону цього. Однак питання про те, чи може чоловік вступати в близькість з нею під час менструації, потребує обережності. Якщо є впевненість, що він не здійснить статевий акт, то це дозволено. В іншому випадку йому краще утриматися від одруження з нею, поки вона не очиститься, щоб уникнути порушення заборон.
Восьме правило: Врахування менструації в періоді ідда після розлучення. Якщо чоловік розлучився з жінкою після того, як мав із нею інтимну близькість або усамітнився, вона повинна дотримуватись ідди, яка триває три повні менструації, якщо вона з категорії жінок, що мають менструації, і не вагітна; це підтверджується словами Аллага: {А розлучені жінки повинні утримувати себе (від повторного шлюбу) протягом трьох місячних циклів} [Сура Аль-Бакара (Корова):228], тобто три менструації. Якщо ж жінка вагітна, її ідда триває до народження дитини, незалежно від того, чи довгий цей період або короткий; Це підтверджується словами Аллага: {А щодо вагітних – їхній строк [ідди] закінчується, коли вони народжують} [Сура Ат-Таляк (Розлучення):4]. Жінки, які не мають менструації через юний вік, менопаузу чи хірургічне втручання, мають дотримуватись ідди протягом трьох місяців; як сказано в аяті: {Для тих із ваших дружин, у кого припинилась менструація, в разі сумнівів ваших — строк три місяці. Це також для тих, які не досягли віку менструації.} [Сура Ат-Таляк (Розлучення):4], якщо у жінки припиняється менструація через певну відому причину, таку як хвороба чи годування грудьми, то вона залишається в періоді ідда, навіть якщо цей період триватиме довго, поки менструація не повернеться, після чого вона продовжить рахувати її, якщо причина зникне, але менструація не повернеться (наприклад, після одужання від хвороби або завершення грудного вигодовування), то вона повинна дотримуватися ідди повний рік після зникнення причини, це є правильний підхід, що відповідає шаріатським правилам, якщо причина зникне, але менструація не повернеться, жінка стає подібною до тієї, у якої менструація припинилася без відомої причини. У цьому випадку вона повинна дотримуватися ідди протягом повного року, зокрема 9 місяців для виявлення можливої вагітності та 3 місяців для ідда.
Якщо розлучення відбувається після укладання шлюбу, але до статевих стосунків або усамітнення, то для жінки немає періоду ідди – ані через менструацію, ані через будь-які інші причини; Це підтверджується словами Аллага в Корані: {О ви, які увірували! Якщо ви одружуєтесь із віруючими жінками, а потім розлучаєтеся з ними, до того, як торкнулися їх, то вони не повинні очікувати перед вами строк.} [Сура Аль-Ахзаб (Військові загони):49].
Дев’яте правило: підтвердження відсутності вагітності (бар’ат аль-рахм) означає встановлення, що матка порожня і не містить плоду. Це необхідно для вирішення певних правових питань, пов’язаних із відсутністю вагітності.
Наприклад, якщо хтось помирає, залишивши жінку, яка може мати від нього спадкоємця, і вона заміжня, то її чоловік не має права вступати з нею в статеві стосунки, поки вона не завершить один менструальний цикл або не буде відомо, що вона вагітна. Якщо виявиться, що вона вагітна, ми визнаємо спадкоємність плоду, оскільки було зачаття до смерті спадкодавця. Якщо ж у неї буде менструація, ми визнаємо відсутність спадкоємця, підтверджуючи це через менструацію, як свідчення відсутності вагітності.
Гусль: після завершення менструації жінці обов’язково потрібно зробити гусль – повне ритуальне обмивання всього тіла; Як це велів Пророк (мир йому і благословення Аллага) Фатимі бінт Абу Хубайш: «Коли приходить менструація – припиняй молитися, а коли закінчується – здійсни гусль і повертайся до молитви» (передав аль-Бухарі).
Мінімальна вимога для гусль полягає в тому, щоб жінка обмила все тіло, включно з ділянками під волоссям, найкращим способом є той, що переданий у хадісі: Пророк (мир йому і благословення Аллага), коли його запитала Асма бінт Шакль про гусль після менструації, сказав: «Кожна з вас бере свою воду та листя лотоса, робить обмивання та ретельно очищується. Потім виливає воду на голову й добре втирає її, досягаючи коріння волосся. Далі виливає воду на себе. Після цього вона бере тканину, просякнуту мускусом, та очищується». Асма запитала: «Як нею очищуватися?» Пророк (мир йому і благословення Аллага) відповів: «Субханаллаг!» (тобто, виявив подив). А Аїша (нехай буде задоволений нею Аллаг) пояснила: «Очищуй місце, де були сліди крові» (передав Муслім).
Не обов’язково розплітати волосся на голові, хіба що воно заплетене дуже туго, що може перешкодити проникненню води до коренів; Це підтверджується хадісом із «Сахіх Муслім», де передано, що Умм Саляма (нехай буде задоволений нею Аллаг) запитала Пророка (мир йому і благословення Аллага): «Я жінка, яка міцно заплітає своє волосся. Чи потрібно мені розплітати його для обмивання після статевого контакту?» (в іншій версії – після менструації та статевого контакту). Він відповів: «Ні, достатньо, щоб ти вилила на свою голову три жмені води, а потім обмила все тіло, і ти станеш чистою».
Якщо жінка очищується від менструації під час періоду для молитви, вона зобов’язана негайно зробити гусль (повне обмивання), щоб виконати молитву в цей період. Якщо вона перебуває в подорожі та не має доступу до води або має воду, але боїться нашкодити собі її використанням, або якщо вона хвора і вода може зашкодити її здоров’ю, тоді вона може здійснити таяммум (сухе обмивання) замість гусль, а після усунення перешкод вже зробити повне обмивання.
Деякі жінки можуть очиститися від менструації впродовж часу для молитви, але відкладають гусль на пізніше, стверджуючи, що не можуть повністю виконати обмивання в цей час. Однак це не є виправданням чи допустимою причиною. Оскільки можна обмежитися мінімальними вимогами для гуслю та виконати молитву в її час, а вже потім, коли буде більше часу, виконати повне обмивання.
П’ятий розділ: про патологічну кровотечу (істіхаду) та її постанова.
Істіхада: це тривала кровотеча у жінки, яка не припиняється зовсім, або зупиняється на короткий проміжок часу, наприклад, на один-два дні протягом місяця.
Доказом для першого випадку, коли кров не припиняється зовсім, є те, що передано в достовірному хадісі аль-Бухарі від Айші (нехай буде задоволений нею Аллаг), яка сказала: «Фатима бінт Абу Хубайш сказала Посланцю Аллага (мир йому і благословення Аллага): “О Посланцю Аллага, я не очищаюсь”. В іншій версії: “Я маю істіхаду і не очищаюсь”».
Доказом для другого випадку, коли кров припиняється лише на короткий час, є хадіс про Хамну бінт Джахш, яка прийшла до Пророка (мир йому і благословення Аллага) і сказала: «О Посланцю Аллага, у мене триває сильна і рясна кровотеча». [Цей хадіс переданий Ахмадом, Абу Даудом і ат-Тірмізі, який визнав його достовірним. Також передано, що імам Ахмад визнав його достовірним, а аль-Бухарі – хорошим].
Стани істіхади:
Жінки, які мають істіхаду, можуть мати три різні випадки:
Перший випадок: Якщо жінка мала чітко встановлену тривалість менструації перед початком істіхади, вона повинна дотримуватися тривалості цього встановленого циклу. Протягом цього часу діють правила менструації. Все, що перевищує цей період, вважається істіхадою і підпадає під відповідні правила для цієї ситуації.
Наприклад, жінка, яка раніше мала менструацію тривалістю шість днів на початку кожного місяця, після чого у неї почалася істіхада (постійна кровотеча), повинна вважати своїм менструальним періодом шість днів на початку кожного місяця, а все інше — істіхадою; У хадісі Айші (нехай буде задоволений нею Аллаг) передано, що Фатима бінт Абу Хабіш запитала Пророка (мир йому і благословення Аллага): «О Посланець Аллага, у мене кровотеча, яка не припиняється. Чи потрібно мені залишати молитву?» Він відповів: «Ні, це всього лише кров з вени. Відмовся від молитви на час своїх звичайних днів менструації, а потім зроби гусль і молись». (Передав аль-Бухарі),
В іншому хадісі, переданому в «Сахіх Муслім», Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав Умм Хабібі бінт Джахш: «Залишайся в такому стані стільки днів, скільки тривала твоя менструація, потім зроби гусль і молись».
Відповідно до цього, жінка, у якої є визначений період менструації, повинна утримуватися від молитви протягом цього часу, а потім зробити гусль і молитися, не зважаючи на кров, яка продовжує виходити.
Другий випадок: Якщо у жінки не було визначеного періоду менструації до початку істіхади, тобто постійна кровотеча супроводжувала її з самого початку появи крові, то вона повинна керуватися розрізненням крові. Менструацією вважається та кров, яка відрізняється темним кольором, густотою або характерним запахом, і на неї поширюються правила менструації. Все інше вважається істіхадою, на яку поширюються правила, що стосуються істіхади.
Наприклад, жінка побачила кров, і вона продовжувалася постійно, але перші десять днів кров мала темний колір, а решту місяця була червоною. Або ж вона була густою протягом десяти днів, а потім стала рідкою на решту місяця, або мала характерний запах менструації протягом десяти днів, а потім запах зник. У цьому випадку менструація — це перші десять днів темної крові у першому прикладі, густої у другому і з запахом у третьому, а все інше — істіхада; Підтвердженням цьому є слова Пророка (мир йому і благословення Аллага), сказані Фатимі бінт Абу Хубайш: «Кров менструації - чорна на колір, і її можна розпізнати. Коли бачиш це, припиняй молитву. А якщо це інше (не менструація), тоді роби вуду і продовжуй молитися, бо це лише вена». [Передавали Абу Дауд та ан-Насаї, а Ібн Хіббан і аль-Хакім визнали цей хадіс достовірним].
Хоча в цьому хадісі є деякі питання, щодо його ланцюга передач та змісту, вчені все ж діяли згідно з ним, оскільки це краще, ніж зводити все до загальних правил для жінок.
Третій випадок: Якщо жінка не має встановленого періоду менструації, і не має можливості чітко розрізнити менструацію від істіхади, коли кровотеча постійна з самого початку появи крові і кров має однаковий характер або змінюється таким чином, що неможливо визначити, коли це менструація; У такому випадку вона дотримується звичайної тривалості менструації для більшості жінок: шість або сім днів кожного місяця, починаючи з першого дня, коли з’явилася кров. Все інше вважається істіхадою.
Наприклад, якщо жінка вперше побачила кров 5-го числа місяця і кров продовжує йти без будь-якого чіткого розрізнення, яке б вказувало на менструацію, за кольором чи іншими характеристиками, то її менструація триває шість або сім днів з кожного місяця, починаючи з п’ятого дня місяця. Як свідчить хадіс від Хамни бінт Джахш (нехай буде задоволений нею Аллаг), яка звернулася до Пророка (мир йому і благословення Аллага) і сказала: «О Посланець Аллага, у мене сильна і тривала кровотеча, яка заважає мені молитися і тримати піст. Що ти скажеш щодо цього?». Пророк (мир йому і благословення Аллага) відповів: «Я раджу тобі використовувати вату (щоб зупинити кровотечу)». Вона відповіла, що кровотеча значно більша. І Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Це лише одне з випробувань шайтана. Вважай своїми днями менструації шість або сім днів за волею Аллага, потім очищуй себе і молись двадцять три або двадцять чотири ночі та дні, тримай піст та виконуй свої обов’язки». (Передано Ахмадом, Абу Даудом та ат-Тірмізі, які визнали його достовірним; також згадується, що Ахмад і аль-Бухарі вважали його достовірним або хорошим).
Слова Пророка (мир йому і благословення Аллага) «шість днів або сім» не є вибором за власним бажанням, а швидше вимагають розсуду. Жінка повинна оцінити, що є більш близьким до її стану, враховуючи фізіологічну схожість з іншими жінками її віку, стан матки та інші аспекти, які наближені до її природного циклу. Якщо її стан ближче до шестиденного циклу, вона дотримується цього періоду. Якщо більш відповідним є семиденний цикл, вона дотримується семи днів.
Стан жінки, яка нагадує страждаючу від стійкої кровотечі:
Може виникнути ситуація, коли у жінки починається кровотеча з її статевого органу через операцію на матці або іншу схожу процедуру. Це поділяється на два випадки:
Перший випадок: коли відомо, що після операції вона не зможе більше мати менструацію, наприклад, коли матку повністю видалили або її перекрили так, що кров не може витікати. У такому випадку на неї не поширюються правила, які застосовуються до жінок зі стійкою кровотечею. Її стан прирівнюється до стану жінки, яка зіштовхується з жовтуватими або мутними виділеннями після завершення менструації. Вона не зобов’язана припиняти молитву або піст, не є забороненим її статевий контакт з чоловіком, і немає обов’язкового повного обмивання через наявність крові. Вона повинна лише змивати кров перед молитвою, використовувати пов’язку, щоб стримувати витік крові, і обмиватися для кожної молитви лише після настання її часу або перед виконанням добровільних молитв.
Другий випадок: коли невідомо, чи почнеться менструація після операції, але є можливість, що почнеться. У цьому випадку її положення прирівнюється до стану жінки з патологічною кровотечею (істіхадою). Це підтверджується словами Пророка (мир йому і благословення Аллага), сказаними Фатимі бінт Абу Хубайш: «Це всього лише кровотеча, не пов’язана з менструацією, тому, коли настає період менструації, припиняй молитву». Це підтверджується словами Пророка (мир йому і благословення Аллага), сказаними Фатимі бінт Абу Хубайш: «Це всього лише кровотеча, не пов’язана з менструацією, тому, коли починається період менструації, залишай молитву».
Таким чином, вислів «коли починається період менструації» свідчить про те, що для жінок із можливістю менструації існує стан початку і завершення цього періоду, а для жінок, у яких відсутня менструація, їхня кровотеча завжди розглядається, як патологічна кровотеча (істіхада).
Положення щодо патологічної кровотечі (істіхада):
Ми дізналися з вищесказаного, коли кровотеча вважається менструацією, а коли - патологічною кровотечею (істіхада). Отже, якщо це менструація, то на неї поширюються всі відповідні правила; якщо ж це патологічна кровотеча, то діють правила, властиві стану істіхади.
Раніше ми вже пояснили важливі положення, що стосуються менструації.
Щодо правил для жінок у стані істіхади, вони прирівнюються до правил для жінок у стані чистоти, за винятком деяких особливих випадків, які будуть розглянуті нижче:
Перший пункт: жінці, яка перебуває у стані патологічної кровотечі (істіхада), необхідно здійснювати обмивання (вуду) перед кожною молитвою. Про це сказав Пророк (мир йому і благословення Аллага) Фатимі бінт Абу Хубайш: «Потім виконуй обмивання перед кожною молитвою». Цей хадіс наводить аль-Бухарі у розділі про очищення від крові. Це означає, що обмивання для обов’язкової молитви має відбуватися лише після настання її часу. Що ж стосується не обов’язкових молитв, обмивання потрібно здійснювати перед їх виконанням.
Другий пункт: якщо жінка, яка має патологічну кровотечу (істіхада), хоче виконати обмивання (вуду), їй необхідно обмити сліди крові та щільно притиснути до інтимної зони тканину або марлю, щоб зупинити кровотечу; Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав Хамні: «Рекомендую тобі використовувати шматок тканини (вату, кровоспинний матеріал), оскільки це допоможе стримувати кров». Вона відповіла: «Кров все одно сильніша за це». Пророк сказав: «Тоді візьми щільний одяг». Вона сказала: «Кров продовжує текти». Пророк сказав: «Затягни тканину (захисти себе щільніше)», кров, яка витікає після таких дій, не зашкодить виконанню молитви, про що сказав Пророк (мир йому і благословення Аллага) Фатимі бінт Абу Хубайш: «Уникай молитви під час менструації, потім зроби повне очищення (гусль) і обмивання (вуду) перед кожною молитвою, навіть якщо кров капає на підлогу». [Цей хадіс наводять Ахмад і Ібн Маджа].
Третій пункт: Що стосується інтимних стосунків (статевого акту) з жінкою, яка має патологічну кровотечу (істіхада), то серед вчених існують розбіжності, щодо дозволенності цього, і якщо немає страху за заподіяння шкоди в разі утримання. Проте, правильна думка полягає в тому, що інтимні стосунки дозволені в будь-якому випадку, адже багато жінок за часів Пророка (мир йому і благословення Аллага) мали тривалу кровотечу, але Аллаг і Його Посланець не заборонили їх чоловікам мати з ними інтимні стосунки, крім того, слова Аллага: {Держіться подалі від жінок під час їх менструацій} [Сура Аль-Бакара (Корова): 222] вказують на те, що заборона стосується лише менструації, а в іншому жодних обмежень немає. Крім того, якщо жінці дозволено молитися в такому стані, тоді й дозволено інтимні стосунки, адже вони є легшою дією. Порівнювати інтимні стосунки з жінкою в стані істіхади та жінку під час менструації, не є правильним, адже це не рівноцінні випадки, навіть для тих, хто каже що це заборонено.
Розділ шостий: післяпологові виділення (ніфас) та їх положення
Ніфас — це кров, яка виділяється з матки у зв’язку з пологами. Вона може з’являтися під час пологів, після них або за день-два до початку пологів, якщо є пологові перейми.
Шейх Іслам Ібн Таймія сказав: «Кров, яка з’являється під час пологових переймів, є післяпологовою (ніфас)». Він не обмежив це двома чи трьома днями, але мається на увазі, що перейми повинні завершитися пологами, інакше це не вважається ніфасом. Вчені розходяться в думках щодо визначення мінімального та максимального терміну ніфасу. Шейх Таки ад-Дін у своїй праці про терміни, до яких шаріат додав постанови, зазначає: «Немає визначеного мінімального чи максимального терміну для післяпологових виділень. Якщо жінка бачить кров понад сорок, шістдесят чи навіть сімдесят днів, і вона припиняється, це вважається ніфасом. Але якщо кров продовжує текти безперервно, це вважається патологічною кровотечею (істіхада). Стандартний термін для більшості випадків становить сорок днів, як про це свідчать хадіси».
Як зазначає автор: Отже, якщо післяпологові виділення тривають більше сорока днів, і жінка звикла до їх припинення після цього терміну, або якщо є ознаки близького завершення, вона повинна дочекатися їх припинення. Якщо ознак немає, то після завершення сорока днів вона здійснює гусль (повне обмивання), оскільки це є звичним терміном. Якщо виділення збігаються з її менструацією, вона повинна дотримуватися менструального періоду. Якщо після цього кровотеча припиняється, це вважається нормою для неї в майбутньому. У разі продовження виділень, це вважається патологічною кровотечею (істіхада), і вона повинна дотримуватися відповідних правил, якщо жінка очищується завдяки припиненню кровотечі раніше, ніж за сорок днів, вона вважається чистою. У такому випадку вона має здійснити гусль, може виконувати молитву, тримати піст, і чоловік може мати з нею інтимні стосунки. Однак якщо кровотеча припиняється менш ніж на день, тоді ці постанов не діють (згідно з думкою в “аль-Мугні”).
Післяпологові виділення (ніфас) виникають тільки у випадку, якщо жінка народжує плід, у якому можна розрізнити людські ознаки. Якщо ж викидень є дуже малим і в ньому не розпізнаються людські форми, то кровотеча вважається не ніфасом, а патологічною кровотечею (істіхада), і жінка має дотримуватись відповідних правил. Мінімальний термін, за який може сформуватись людська форма, становить вісімдесят днів з моменту зачаття, а переважно це дев’яносто днів.
аль-Маджд Ібн Таймія (дідусь Ібн Таймійї) зазначив: «Якщо жінка бачить кров під час пологів або незадовго до них, вона повинна припинити молитву та піст, а після пологів визначається відповідність крові. Якщо виявиться, що це не відповідає умовам, жінка повертається до звичних норм».(Передано з його слів у «Шарх аль-Ікнаа».)
Правила, що стосуються післяпологових виділень (ніфас):
Положення, що регулюють стан ніфас, такі ж, як і для менструації, за винятком кількох моментів:
Перше: Період очікування (ідда) рахується від часу розлучення, а не від стану ніфас. Якщо розлучення відбулося до народження дитини, термін очікування закінчується з її народженням, а не з післяпологовими виділеннями. Якщо ж розлучення сталося після пологів, жінка має чекати на повернення менструації.
Друге: Термін обіцянки (аль-іля) рахується включаючи період менструації, але не враховуючи період ніфасу.
Пояснення щодо аль-іля: Якщо чоловік клянеться утримуватись від інтимних стосунків зі своєю дружиною назавжди або на термін понад чотири місяці, і дружина вимагає статевої близькості, чоловіку надається чотири місяці для виконання обітниці. Якщо цей термін минає, чоловік зобов’язаний виконати обов’язок або розлучитися на вимогу дружини. Якщо протягом цього часу у жінки виникає післяпологовий період, його тривалість не зараховується в обов’язковий термін для чоловіка, на відміну від менструації, яка враховується.
Третє: Дозрівання настає через менструацію, а не через ніфас, оскільки жінка не може завагітніти до моменту досягнення менструації, яка передує вагітності.
Четверте: якщо менструація жінки припинилася, а потім відновилася в межах звичного періоду, це однозначно вважається менструацією, і на неї поширюються всі відповідні правила. Наприклад, якщо жінка зазвичай має менструацію вісім днів, але кровотеча припинилася на четвертий день, а потім повернулася на сьомий і восьмий дні, це все ще вважається менструацією. Щодо післяпологових виділень (ніфас): якщо кров припиняється до закінчення сорокаденного періоду, а потім відновлюється в межах цього періоду, це викликає сумніви. У такому випадку жінка повинна виконувати обов’язкові молитви та піст, однак для неї діють обмеження, аналогічні тим, які діють для жінок під час менструації. Після очищення від цієї кровотечі вона повинна буде відновити ту останню молитву, яку пропустила під час настання періоду кровотечі. Це найбільш поширена думка серед ханбалітських вчених.
Правильним є те, що якщо кров знову з’являється у період, який може вважатися післяпологовими виділеннями (ніфас), то це потрібно розглядати, як ніфас. Якщо ж кров з’являється поза межами цього періоду, то це вважається менструацією (хайд), хіба що кровотеча триває безперервно, тоді її потрібно розглядати, як патологічну кровотечу (істіхада).
Це близько до того, що передається в «Аль-Мугні» від імама Маліка (нехай змилується над ним Аллаг), який сказав: «Якщо жінка бачить кров після двох чи трьох днів (тобто після її припинення), то це вважається ніфасом (післяпологовими виділеннями). В іншому випадку, це вважається менструацією». Кінець цитати. Це також відповідає вибору шейха аль-Іслама Ібн Теймії (нехай змилується над ним Аллаг).
В дійсності немає кровотечі, яка викликає сумніви; сумнів є відносним поняттям, яке залежить від знань і розуміння людей. У Книзі Аллага і Сунні є роз’яснення всіх питань. Аллаг не зобов’язав нікого тримати піст двічі чи здійснювати таваф двічі, окрім випадків, коли перший раз був недійсним і потребує виправлення, і якщо раб виконує свої зобов’язання згідно своїх можливостей, його обов’язок вважається виконаним. Як сказано в Корані: {Аллаг не вимагає від людини понад можливості її.} [Сура Аль-Бакара (Корова):286], І також: {Тож бійтеся Аллага, наскільки зможете} [Сура Ат-Тагабун (Взаємний обман):16].
П’ята різниця між менструацією та післяпологовими виділеннями (ніфас) полягає в тому, що якщо жінка очищується (тобто менструація завершується) до своєї звичайної тривалості, її чоловіку дозволено мати з нею інтимні стосунки. Щодо післяпологових виділень, то якщо жінка очищується до закінчення 40 днів, то на думку відомого ханбалітського мазхабу, інтимний контакт з нею небажаний (макрух). Проте правильна думка полягає в тому, що контакт не є небажаним, це думка більшості вчених, оскільки небажаність – це юридичне положення, яке вимагає наявності шаріатського доказу, у цій темі є лише згадка від імама Ахмада про слова Усмана ібн Абу аль-Аса: «Вона прийшла до нього ще до закінчення 40 днів, і він сказав їй: "Не наближайся до мене”».
Це не обов’язково вказує на небажаність, оскільки це могло бути зроблено з обережності, щоб переконатися в чистоті або запобігти можливості повторної кровотечі через інтимний контакт чи з інших причин. Аллаг знає краще.
Сьомий розділ: Про використання засобів для запобігання або стимуляції менструації, а також для запобігання вагітності чи її переривання.
Використання жінкою засобів, які перешкоджають менструації, дозволено за наявності двох умов:
Перша умова: Використання таких засобів не повинно завдавати шкоди жінці. Якщо є ризик шкоди для здоров’я, їх використання забороняється; адже Аллаг сказав: {І не кидайте себе у небезпеку} [Сура Аль-Бакара (Корова):195], {І не вбивайте одне одного! Воістину, Аллаг Милоючий до вас!} [Сура Ан-Ніса (Жінки):29].
Друга умова: Використання засобів для запобігання менструації має бути з дозволу чоловіка, якщо це стосується його інтересів. Наприклад, якщо жінка знаходиться в періоді ідда (очікування) після розлучення, і вона використовує такі засоби, щоб продовжити час ідди, що збільшує його фінансові зобов’язання перед нею. У такому разі вона повинна отримати його згоду, і також, якщо підтверджено, що запобігання менструації впливає на можливість завагітніти, необхідно отримати дозвіл чоловіка. Однак, навіть коли це дозволено, краще уникати використання таких засобів, якщо немає особливої потреби, оскільки природний стан жінки ближчий до збереження її здоров’я.
Що стосується використання засобів, які викликають менструацію, це дозволено за умови дотримання двох умов:
Перша умова: Не можна використовувати такі засоби з метою уникнення релігійних обов’язків, як, наприклад, викликати менструацію перед Рамаданом, щоб мати змогу не тримати піст, або уникати молитви, та інші подібні випадки.
Друга умова: Використання таких засобів має бути з дозволу чоловіка, оскільки початок менструації обмежує його право на повноцінну близькість, тому використання таких засобів без його згоди є неприпустимим. Якщо жінка розлучена, це може прискорити втрату її права на повернення, якщо це ще можливо.
Що стосується використання засобів для запобігання вагітності, вони поділяються на два типи:
Перший тип: Якщо ці засоби постійно перешкоджають вагітності, це заборонено, оскільки є причиною припинення народження дітей і зменшує кількість нащадків, що суперечить шаріату про збільшення чисельності ісламської громади. Крім того, існує ризик, що всі діти, які вже народилися, можуть померти, залишивши жінку вдовою без дітей.
Другий тип: Якщо засіб запобігає вагітності тимчасово, наприклад, коли жінка часто вагітніє, і це викликає у неї значне виснаження, і вона хоче регулювати свою вагітність кожні два роки чи приблизно так – це дозволено за умови згоди її чоловіка та відсутності шкоди для її здоров’я. Доказом цього є те, що сподвижники за часів Пророка (мир йому і благословення Аллага) практикували перерваний статевий акт (азль) з метою запобігання вагітності у своїх дружин, і не було заборони в цьому. Перерваний статевий акт означає, що чоловік припиняє статевий акт перед еякуляцією і виводить ріження за межі тіла дружини.
А використання засобів для переривання вагітності поділяються на два види:
Перший вид: якщо мета аборту – знищення плоду, і це відбувається після того, як в нього вдихнули душу, аборт є безперечно забороненим, оскільки вважається вбивством душі без законного виправдання. Вбивство душі заборонено згідно з Кораном, Сунною і єдиноголосною думкою мусульман, якщо ж це відбувається до вдихання душі, існують різні думки серед вчених, щодо його дозволеності. Деякі дозволяють це, деякі забороняють, інші вважають, що це дозволено, якщо плід ще не став згустком крові, тобто поки не минуло сорок днів від початку вагітності. Інші вважають, що дозволено, якщо не почали формуватися людські риси.
Більш обережним є підхід, коли аборт заборонений, окрім як за необхідністю, наприклад, якщо мати хвора і не може витримати вагітність. У такому випадку аборт дозволяється, але тільки якщо не минув час, коли можна розпізнати людські риси, після чого він заборонений. Аллаг знає краще.
Другий вид: якщо метою не є знищення плоду, наприклад, коли намагаються стимулювати аборт на пізньому етапі вагітності, це дозволяється за умови, що немає шкоди для матері чи дитини і не потрібна хірургічна операція. Якщо потрібна операція, ситуація поділяється на чотири випадки:
Перший: якщо мати жива, і плід живий, операція дозволена тільки в разі крайньої необхідності, коли пологи ускладнені й потрібне хірургічне втручання, адже тіло є довіреною Аллагом річчю, і ним не можна розпоряджатися, якщо немає значної користі. Можливі ускладнення необхідно враховувати.
Другий: якщо мати мертва, і плід мертвий, операція для вилучення плоду не дозволяється, бо в цьому немає сенсу.
Третій: Якщо мати жива, а плід мертвий, операція дозволяється, за умови, що немає загрози для матері. Це пов’язано з тим, що мертвий плід зазвичай важко видаляється природним шляхом, і його залишення в організмі може призвести до ускладнень, таких як порушення здоров’я матері чи перешкода для майбутньої вагітності.
Четвертий: якщо мати мертва, а плід живий, операція дозволяється, якщо є надія на його виживання.
Якщо очікується, що плід може вижити, і вже частково вийшов із лона матері, то дозволено зробити розтин живота для його виведення. Якщо ж жодна частина плоду ще не вийшла, то наші вчені вважали, що розтин живота матері не дозволяється, оскільки це є каліченням. Однак правильним є те, що розтин дозволений, якщо немає іншого способу виведення плоду. Цю думку підтримав Ібн Хубейра, який сказав у книзі «Інсаф»: це більш пріоритетно.
Я також зазначаю, що особливо в наш час, проведення подібної операції не вважається каліченням, оскільки розріз робиться на животі й після цього зшивається. Крім того, життя живої людини має більшу цінність, ніж життя померлої; порятунок невинного від загибелі є обов’язком, а плід – це невинне життя, тому його порятунок обов’язковий. І тільки Аллаг знає краще.
Увага: У випадках, коли дозволяється переривання вагітності, згаданих раніше, необхідно отримати згоду того, хто має право на дитину, наприклад, чоловіка.
На цьому ми завершуємо виклад важливої теми. Ми обмежилися основними питаннями та принципами, оскільки деталі й окремі випадки, які виникають у жінок, — це безкрайній океан, однак уважний читач може повернути окремі випадки до основних принципів і правил та знайти аналогії для їх вирішення.
Муфтій повинен усвідомлювати, що він є посередником між Аллагом і Його творіннями у передачі того, що принесли Його посланці, а також у роз’ясненні цього людям. Він несе відповідальність за дотримання того, що міститься в Корані та Сунні, адже саме ці джерела вимагають від рабів Аллага розуміння та втілення в життя. Усе, що суперечить Корану та Сунні, є помилкою, яку необхідно відкинути, незалежно від того, хто є її автором. Навіть якщо автор може бути вибаченим за своє щире прагнення до істини, той, хто знає про його помилку, не має права приймати це як правильне.
Муфтій повинен щиро спрямовувати свої наміри до Аллага, покладаючись на Нього у кожному питанні, яке постає перед ним, та звертатися до Аллага з проханням про стійкість і правильне керівництво.
Йому необхідно робити головним критерієм своєї оцінки те, що прийшло у Корані та Сунні. Муфтій повинен вивчати та досліджувати ці джерела, а також використовувати роз’яснення та праці вчених, які сприяють правильному їх розумінню.
Досить часто трапляється, що у певному питанні людина шукає відповіді у працях вчених і не знаходить остаточного рішення, або ж це питання взагалі не згадується, однак, коли звертається до Книги Аллага та Сунни, то може виявити для себе ясне й зрозуміле рішення, залежно від своєї щирості, рівня знань та розуміння.
Муфтій має бути обережним у прийнятті рішення, коли виникає питання, і не поспішати, оскільки часто трапляється, що поспішне рішення може виявитися хибним після більш детального вивчення, що призводить до шкоди. Можливо, він навіть не зможе виправити наслідки своїх фетв.
Коли люди знають, що муфтій обмірковує свої рішення та приймає їх обережно, вони довіряють його словам і поважають його. Якщо ж він постійно поспішає, що призводить до частих помилок, люди не будуть довіряти його фетвам. Таким чином, через поспішність і помилки він може позбавити себе і інших користі від своїх знань.
Молимося, щоб Аллаг вказав нам і нашим братам-мусульманам і сестрам-мусульманкам правильний шлях, огорнув нас Своєю опікою та зберіг від помилок. Воістину, Він — щедрий і великодушний. Нехай мир і благословення Аллага будуть із нашим Пророком Мухаммадом, його родиною та сподвижниками. Хвала Аллагу, та з милості Якого здійснюються добрі справи.
Завершено з покорою Аллагу пером Його раба
Мухаммада ас-Саліха аль-Усайміна
Вранці в п’ятницю
14 Шаабан 1392 року гіджри
*
Related books
All books
Стисле послання до атеїста61 мовСтисле послання до атеїста
Стисле послання до атеїста, яке звертається до розуму, пояснюючи, що точність Всесвіту та його лад заперечують випадковість і вказують на Мудрого Творця. Тож невже розум допускає, що все це виникло з небуття? Відкрий своє серце для мислення і роздумів та шукай істину, адже, можливо, ти знайдеш у ній світло, яке наставить тебе.
نبذة في العقيدة الإسلامية (شرح أصول الإيمان)75 мовنبذة في العقيدة الإسلامية (شرح أصول الإيمان)
رسالة لطيفة تتناول أصول العقيدة الإسلامية بأسلوب مبسط وميسر. تبدأ بمقدمة حول أهمية علم التوحيد، كونه أشرف العلوم وأجلّها، ثم تتناول مفهوم الدين الإسلامي وأركانه الخمسة: الشهادتان، والصلاة، والزكاة، والصوم، والحج. كما يشرح الإيمان بالله، وملائكته، وكتبه، ورسله، واليوم الآخر، ويؤكد على أهمية التوحيد في بناء دين المسلم بشكل سليم. الكتاب يهدف إلى تعزيز الفهم الصحيح للعقيدة الإسلامية وتطبيقها في حياة المسلم اليومية.
حقوق دعت إليها الفطرة26 мовحقوق دعت إليها الفطرة
رسالة لطيفة تقدم شرحًا مفصلًا لعشرة حقوق أساسية تشمل حقوق الله تعالى، وحقوق النبي صلى الله عليه وسلم، وحقوق الوالدين، والأولاد، والأقارب، والجيران، والزّوجين، والرّعية والولاة، والمسلمين عمومًا، وغير المسلمين. يهدف الكتاب إلى تعزيز الفهم الصحيح للعلاقات الاجتماعية والواجبات الفردية تجاه الآخرين، مستندًا إلى نصوص الوحي من القرآن الكريم والسنة النبوية، مما يجعله مرجعًا مهمًا لكل مسلم يسعى لتطبيق الشريعة في حياته اليومية مع ربه ومع الآخرين.
Трактат про чаклунство та ворожіння28 мовТрактат про чаклунство та ворожіння
Автор: шейх Абд аль-Азіз ібн Абдалла ібн Баз нехай змилується над ним Аллаг З ім’ям Аллага, Милостивого, Милуючого Постанова про чаклунство та ворожбу й усе, що з ними пов’язане [1] [1] Частина цієї статті була опублікована у третьому томі збірки фетв та різних статей під назвою: «Постанова про чаклунство та ворожбу й усе, що з ними пов’язане». Повний текст статті було випущено у вигляді бюлетеня Головного управління під назвою: «Послання про постанову щодо чаклунства та ворожби»; також стаття друкувалася в журналах «Аль-Ямама» та «Ісламські дослідження». Хвала Аллагу Єдиному. Мир і…