"Немає такого, хто здійснив би гріх, потім встав і зробив омивання і помолився, а потім попросив би у Аллага пробачення за гріх, то Аллаг обов'язково пробачив би йому".

Передається від Алі, нехай буде задоволений ним Аллаг, що він сказав: «Коли я чув хадіс від Посланця Аллага, мир йому і благословення Аллага, Аллаг дозволяв мені скористатися з нього так, як Він бажав. А коли один із його сподвижників передавав мені хадіс, я просив його заприсягтися, і коли він присягався, я вірив йому. І якось Абу Бакр передав мені хадіс — і Абу Бакр говорив правду — він сказав: “Я чув, як Посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага, сказав:

"Немає такого, хто здійснив би гріх, потім встав і зробив омивання і помолився, а потім попросив би у Аллага пробачення за гріх, то Аллаг обов'язково пробачив би йому". Потім він прочитав цей аят: {А ті, які зробили щось мерзотне із великих гріхів або здійснили зло самим собі, але потім згадали загрозу покарання Аллага і попросили пробачення за свої гріхи} [Сімейство Імрана: 135].»

«مَا مِنْ رَجُلٍ يُذْنِبُ ذَنْبًا، ثُمَّ يَقُومُ فَيَتَطَهَّرُ، ثُمَّ يُصَلِّي، ثُمَّ يَسْتَغْفِرُ اللهَ، إِلَّا غَفَرَ اللهُ لَهُ»، ثُمَّ قَرَأَ هَذِهِ الْآيَةَ: {وَالَّذِينَ إِذَا فَعَلُوا فَاحِشَةً أَوْ ظَلَمُوا أَنْفُسَهُمْ ذَكَرُوا اللهَ فَاسْتَغْفَرُوا لِذُنُوبِهِمْ} [آل عمران: 135].