السؤال
س١١: ما ضد الصبر؟
Питання 11: Що суперечить терпінню?
الجواب
ج:- وهو عدم الصبر على الطاعة، وعدم الصبر عن المعصية، والتسخط على الأقدار بالقول أو الفعل.
من صوره:
- تَمنِّي الموتِ.
- قَالَ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ:
«لَا يَتَمَنَّيَنَّ أَحَدُكُمُ الْمَوْتَ مِنْ ضُرٍّ أَصَابَهُ، فَإِنْ كَانَ لَا بُدَّ فَاعِلًا فَلْيَقُلِ: اللَّهُمَّ أَحْيِنِي مَا كَانَتِ الْحَيَاةُ خَيْرًا لِي، وَتَوَفَّنِي إِذَا كَانَتِ الْوَفَاةُ خَيْرًا لِي»
متفق عليه.
- ضرْبُ الخُدودِ.
- شَقُّ الثِّيابِ.
- نَشْرُ الشُّعورِ.
- الدُّعاءُ على النفس بالهلاك.
- قال عليه الصلاة والسلام:
«لَيْسَ مِنَّا مَنْ لَطَمَ الْخُدُودَ، وَشَقَّ الْجُيُوبَ، وَدَعَا بِدَعْوَى الْجَاهِلِيَّةِ»
رواه البخاري.
- قال النبي عَلَيْهِ الصَّلَاةُ وَالسَّلَامُ:
«إِنَّ عِظَمَ الْجَزَاءِ مَعَ عِظَمِ الْبَلَاءِ وَإِنَّ اللَّهَ إِذَا أَحَبَّ قَوْمًا ابْتَلَاهُمْ، فَمَنْ رَضِيَ فَلَهُ الرضا، وَمَنْ سَخِطَ فَلَهُ السَّخَطُ»
رواه الترمذي وابن ماجة.
Відповідь: це – відсутність терпіння в діях, які є покорою Аллагу, відсутність терпіння в утриманні себе від дій, які є ослухом Аллага, і прояв невдоволення своєю долею словом чи ділом.
Наприклад:
- бажання собі смерті.
Сказав посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага):
«Ніхто з вас не повинен бажати собі смерті від тих нещасть, які вас можуть спіткати, але якщо він у відчаю захоче щось сказати, то нехай скаже: “О Аллаг, дай жити мені, якщо мені благо в цьому, або дай мені померти, якщо смерть буде благом!”».
Хадіс навели аль-Бухарі і Муслім.
- бити себе по обличчю в істериці;
- рвати на собі одяг;
- виривати волосся;
- кликати на себе погибель.
І сказав посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага):
«Не із нас той, хто б'є себе по щоках, рве на собі одяг, і виголошує слова часів джягілії (доісламського невігластва)».
Навів аль-Бухарі.
«Воістину, найбільша винагорода приходить за тяжкі випробування. І воістину, коли Всевишній Аллаг любить якихось людей, то Він піддає їх випробуванням, і хто буде задоволений, то таким буде задоволений [Аллаг], а хто буде гніватись, то на того впаде гнів [Аллага]».
Хадіс навів ат-Тірмізі і Ібн Маджа.