Encyclopedia of Prophetic Hadiths

"Був один чоловік, і я не знав нікого, хто жив би далі від мечеті, ніж він, проте він не пропускав жодної колективної молитви. Одного разу йому сказали: «Чому б тобі не купити віслюка, щоб їздити на ньому в темряві та в палючу спеку?» На це він відповів: «Я не хотів би, щоб мій дім був поруч із мечеттю. Воістину, я хочу, щоб мені записувалася винагорода за мій шлях до мечеті і моє повернення до своєї родини». Тоді Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Аллаг зібрав для тебе все це»".

що коли Хауля, дочка Тувайта ібн Хабіба ібн Асад ібн Абд аль-Уззи, відвідувала її в той час, як у неї був посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає), і ‘Аїша сказала: «Це Хауля, дочка Тувайта, і кажуть, що вона не спить ночами». Тоді посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Вона не спить уночі? Беріть на себе з діянь стільки, скільки зможете винести, бо, клянусь Аллагом, Аллаг не втомиться [нагороджувати вас], поки не втомитеся ви».

«Коли раб Аллага хворіє або вирушить у подорож, йому записується вчинення того ж самого, що він зазвичай робив у місці свого постійного проживання, будучи здоровим»

«Серед людей, які жили задовго до вас, був цар, і мав він при собі придворного чаклуна. Коли чаклун постарів, він сказав цареві: “Я вже старий, тож відправ до мене юнака, щоб я навчив його чаклунству”. І той відправив до нього одного юнака, щоб він його навчив. Направляючись до чаклуна, по дорозі юнак зустрів ченця. Він сів поруч із ним, послухав те, що він говорить, і це сподобалося йому. З того часу кожного разу, коли юнак прямував до чаклуна, він проходив повз цього ченця, затримуючись, щоб посидіти з ним. А коли він приходив до чаклуна, той бив його. Юнак поскаржився на це ченцеві, який сказав: “Якщо ти будеш боятися чаклуна, говори: ‘Мене затримали вдома’, а якщо будеш боятися своїх близьких, говори: ‘Мене затримав чаклун’”. Так тривало доти, поки одного разу дорогу не перегородив величезний звір, затримавши людей. Тоді юнак сказав: “Сьогодні я дізнаюся, хто кращий (на істині) — чаклун чи чернець”. Після цього він схопив камінь і вигукнув: “О Аллаг, якщо справа ченця угодніша Тобі, ніж справа чаклуна, то вбий цього звіра, щоб люди могли вільно ходити”. Він кинув камінь у звіра й убив його, і люди змогли пройти. Потім юнак прийшов до ченця і розповів йому про все. Той сказав: “О синку, сьогодні ти вже перевершив мене, бо я бачу, чого ти досяг. Воістину, на тебе чекають випробування, але коли ти зазнаєш їх, не вказуй на мене” Після цього юнак став зцілювати сліпих і прокажених, і також виліковувати людей і від інших недуг. Про нього почув один із наближених царя, який був сліпим. Він з'явився до нього з численними дарами і сказав: “Усе це буде твоїм, якщо ти зцілиш мене”. Юнак сказав: “Воістину, я нікого не зцілюю, зцілює тільки Аллаг. Якщо ти увіруєш у Нього, я звернуся до Нього з благанням, і Він зцілить тебе”. Так він увірував в Аллага, і Аллаг зцілив його. «Потім він з'явився до царя і, як зазвичай, сів перед ним. Цар запитав його: “Хто повернув тобі зір?” Він відповів: “Мій Господь”. Цар запитав: “Хіба в тебе є господь, крім мене?” Він сказав: “Мій Господь і твій Господь — Аллаг”. Тоді цар наказав схопити його і катувати, доки той не вказав на юнака. Юнака привели до царя. Цар сказав: “О синку, до мене дійшло, що ти досяг у своєму чаклунстві таких висот, що можеш зцілювати сліпих і прокажених, і робити багато іншого”. Юнак сказав: “Воістину, я нікого не зцілюю, зцілює тільки Аллаг”. Тоді цар наказав знову схопити його і катувати доти, доки той не вказав на ченця. Потім до царя привели ченця, якому було запропоновано: “Зречися своєї релігії”, але він відмовився. Тоді цар наказав принести пилку, її приставили до середини голови ченця і розпиляли так, що одна половина впала на землю. Після цього до царя привели його наближеного, якому також було запропоновано: “Зречися своєї релігії”, але й він відмовився. Тоді йому також приставили пилку до середини голови і пиляли доти, доки одна половина не впала на землю. Після цього до царя привели юнака, і йому теж було запропоновано: “Зречися своєї релігії”, але він відмовився. Тоді цар віддав його своїм слугам і сказав: “Відведіть його до такої-то гори і підніміться з ним наверх, а коли досягнете вершини, то відпустіть його, якщо він зречеться своєї релігії. Якщо ні, скиньте його вниз”. Вони відвели його туди і піднялися на гору, де він вигукнув: “О Аллаг, позбав мене від них, як побажаєш”. Тоді гора почала рухатися, вони покотилися вниз, а юнак знову з'явився до царя. Цар запитав: “Що сталося з тими, хто був із тобою?” Юнак сказав: “Аллаг позбавив мене від них” Тоді цар віддав його іншим своїм слугам і сказав: “Заберіть його, посадіть у човен і відпливіть на середину моря. Якщо він зречеться своєї релігії, відпустіть його. Якщо ні — киньте у воду”. Вони доставили його туди, як було наказано. Юнак сказав: “О Аллаг, позбав мене від них, як побажаєш”. Човен перекинувся, і слуги царя потонули, а юнак знову прийшов до царя. Цар запитав його: “Що сталося з тими, хто був із тобою?” Юнак відповів: “Аллаг позбавив мене від них” Потім він сказав царю: “Воістину, ти не зможеш убити мене, поки не зробиш того, що я тобі накажу”. Цар запитав: “Що ж це?” Юнак відповів: “Збери людей на одному підвищенні і прив'яжи мене до стовбура пальми. Візьми стрілу з мого сагайдака, поклади її на середину лука і скажи: ‘З іменем Аллага, Господа цього юнака’, а потім вистріли в мене. Тільки якщо ти зробиш це, ти зможеш мене вбити”. Цар зібрав людей на одній площі, прив'язав юнака до стовбура пальми, дістав стрілу з його сагайдака, поклав її на середину лука, сказав: “З іменем Аллага, Господа цього юнака” і пустив стрілу. Вона влучила юнакові в скроню. Він ухопився рукою за скроню й помер. Тоді люди вигукнули: “Ми увірували в Господа цього юнака! Ми увірували в Господа цього юнака! Ми увірували в Господа цього юнака!” Після цього до царя прийшли його наближені й сказали: “Що скажеш ти про те, чого остерігався? Клянемося Аллагом, те, чого ти остерігався, спіткало тебе — люди увірували!” Тоді цар наказав викопати рови біля міської брами. Їх викопали і розпалили в них вогонь. Потім цар сказав: “Кидайте у вогонь кожного, хто не зречеться своєї релігії” або ж говорили: “Стрибай сам”. Слуги виконували його наказ. І ось до вогню підійшла жінка зі своїм немовлям на руках. Вона зупинилася перед вогнем, не бажаючи туди стрибати. Тоді її хлопчик сказав їй: “Матінко, терпи, адже ти на істині”

що коли до Абу Таліба прийшла смерть, Посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага, зайшов до нього. А в нього в цей час перебували Абу Джагль і 'Абдуллаг ібн Абу Умайя ібн аль-Муґира. Посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага, сказав: «О дядьку! Скажи: "Ля іляга ілля-Ллаг", – слово, через яке зможу свідчити на твою користь перед Аллагом». Але Абу Джагль і 'Абдуллаг ібн Абу Умайя сказали йому: «Невже ти зречешся релігії, яку сповідував 'Абду-ль-Мутталіб?» Пророк, мир йому благословення Аллага, продовжував повторювати свої слова, а вони повторювали свої, поки Абу Таліб не сказав перед самою смертю: «На релігії 'Абду-ль-Мутталіба». І він відмовився сказати: «Ля іляга ілля-Ллаг». Пророк, мир йому і благословення Аллага, сказав йому: «Я обов’язково проситиму пробачення для тебе, поки це не буде заборонено мені». Після цього Аллаг зіслав слова: {Пророкові і віруючим не личить просити пробачення за багатобожників, навіть якщо вони є родичами...} [Каяття: 113]. І Аллаг зіслав щодо Абу Таліба: {Воістину, ти не зможеш наставити на прямий шлях тих, кого полюбив, адже тільки Аллаг наставляє на прямий шлях тих, кого забажає} [Оповідання: 56].

«Ми подорожували разом з посланцем Аллага (мир йому і благословення Аллага). Він відійшов справити нужду, і ми побачили пустельного жайворонка з двома пташенятами та взяли їх. Тоді пташка прилетіла і почала кидатися, розправляючи крила. Коли повернувся Пророк (мир йому і благословення Аллага), він сказав: "Хто завдав страждання цій пташці, забравши у неї пташенят? Поверніть їй її пташенят". Потім він побачив мурашник, який ми спалили, і запитав: "Хто спалив це?" Ми відповіли: "Ми". Він сказав: "Воістину, не слід карати вогнем нікому, окрім Господа вогню"».

Посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага, звернувся з проповіддю до людей у день відкриття Мекки і сказав: «О люди, Аллаг звільнив вас від ідолопоклонства часів невігластва і від гордині за своє походження, і тепер люди діляться на дві категорії: праведних і богобоязливих – шановних перед Аллагом, та нечестивців і безбожників – принижених перед Аллагом. Всі люди – сини Адама, і Аллаг створив Адама із землі, і сказав Аллаг: ﴾О, люди! Воістину, Ми створили вас із одного чоловіка та однієї жінки, і розмноживши, зробили вас різними народами і племенами, щоб ви знайомились один з одним. Воістину найповажніші з вас перед Аллагом – ті, хто найбільше остерігаються гріхів і покарання Аллага. Воістину, Аллаг – Всезнаючий, Відаючий! ﴿» [Аль-Худжурат: 13]"

«Донесіть від мене, хоча б один аят, і розказуйте про синів Ісраїля — в цьому немає нічого гріховного. А той, хто зводить на мене брехню, нехай приготується зайняти своє місце у Вогні».