Encyclopedia of Prophetic Hadiths

"Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) призначив одного чоловіка, якого звали Ібн аль-Лутбійя, збирати закят із племені Бану Сулейм. Коли він прийшов відзвітувати йому, то сказав: «Ось — ваша частина, а ось — подарунок, який мені зробили». Тоді посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Чому б тобі не залишитися в домі свого батька та своєї матері, щоб подивитися, чи подарують тобі цей подарунок, якщо ти дійсно правдивий?» Потім він звернувся до нас із проповіддю, прославив Аллага хвалою, після чого сказав: «А потім. Воістину, я призначаю одного з вас виконувати роботу, яку Аллаг доручив мені, а він приходить і каже: ‘Ось — ваша частина, а ось — подарунок, який мені зробили’. Чому б йому не залишитися в домі свого батька та своєї матері, щоб подивитися, чи подарують йому це? Клянусь Аллагом, ніхто з вас не візьме щось без права на те, окрім як зустріне Аллага в День Воскресіння, несучи це на собі! Тож я неодмінно впізнаю будь-кого з вас, хто зустріне Аллага, несучи верблюда, що реве, або корову, що мукає, або блеючу вівцю!» Потім він підняв руку так, що стало видно білизну його пахви, і промовив: «О Аллаг, чи доніс я?» — і це бачили мої очі, і чули мої вуха".

«Джібріль постійно заповідував мені [добре ставлення] до сусіда, аж поки я не подумав, що йому буде надано право спадку».

«Якби хтось із вас узяв би мотузку, пішов і приніс в’язанку дров на своїй спині, потім продав її, і завдяки цьому Аллаг уберіг би його від нужди в людях — це було б краще для нього, ніж просити в людей, які або дадуть, або відмовлять».