Клянуся Аллагом, якщо хто-небудь із вас візьме щось не по праву, він неодмінно постане перед Аллагом у День воскресіння, несучи це на собі.
Передається від Абу Хумайда ас-Са'іді (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав:
"Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) призначив одного чоловіка, якого звали Ібн аль-Лутбійя, збирати закят із племені Бану Сулейм. Коли він прийшов відзвітувати йому, то сказав: «Ось — ваша частина, а ось — подарунок, який мені зробили». Тоді посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Чому б тобі не залишитися в домі свого батька та своєї матері, щоб подивитися, чи подарують тобі цей подарунок, якщо ти дійсно правдивий?» Потім він звернувся до нас із проповіддю, прославив Аллага хвалою, після чого сказав: «А потім. Воістину, я призначаю одного з вас виконувати роботу, яку Аллаг доручив мені, а він приходить і каже: ‘Ось — ваша частина, а ось — подарунок, який мені зробили’. Чому б йому не залишитися в домі свого батька та своєї матері, щоб подивитися, чи подарують йому це? Клянусь Аллагом, ніхто з вас не візьме щось без права на те, окрім як зустріне Аллага в День Воскресіння, несучи це на собі! Тож я неодмінно впізнаю будь-кого з вас, хто зустріне Аллага, несучи верблюда, що реве, або корову, що мукає, або блеючу вівцю!» Потім він підняв руку так, що стало видно білизну його пахви, і промовив: «О Аллаг, чи доніс я?» — і це бачили мої очі, і чули мої вуха".
اسْتَعْمَلَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ رَجُلًا عَلَى صَدَقَاتِ بَنِي سُلَيْمٍ، يُدْعَى ابْنَ اللُّتْبِيَّةِ، فَلَمَّا جَاءَ حَاسَبَهُ، قَالَ: هَذَا مَالُكُمْ وَهَذَا هَدِيَّةٌ. فَقَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ: «فَهَلَّا جَلَسْتَ فِي بَيْتِ أَبِيكَ وَأُمِّكَ، حَتَّى تَأْتِيَكَ هَدِيَّتُكَ إِنْ كُنْتَ صَادِقًا» ثُمَّ خَطَبَنَا، فَحَمِدَ اللَّهَ وَأَثْنَى عَلَيْهِ، ثُمَّ قَالَ: «أَمَّا بَعْدُ، فَإِنِّي أَسْتَعْمِلُ الرَّجُلَ مِنْكُمْ عَلَى العَمَلِ مِمَّا وَلَّانِي اللَّهُ، فَيَأْتِي فَيَقُولُ: هَذَا مَالُكُمْ وَهَذَا هَدِيَّةٌ أُهْدِيَتْ لِي، أَفَلاَ جَلَسَ فِي بَيْتِ أَبِيهِ وَأُمِّهِ حَتَّى تَأْتِيَهُ هَدِيَّتُهُ، وَاللَّهِ لاَ يَأْخُذُ أَحَدٌ مِنْكُمْ شَيْئًا بِغَيْرِ حَقِّهِ إِلَّا لَقِيَ اللَّهَ يَحْمِلُهُ يَوْمَ القِيَامَةِ، فَلَأَعْرِفَنَّ أَحَدًا مِنْكُمْ لَقِيَ اللَّهَ يَحْمِلُ بَعِيرًا لَهُ رُغَاءٌ، أَوْ بَقَرَةً لَهَا خُوَارٌ، أَوْ شَاةً تَيْعَرُ» ثُمَّ رَفَعَ يَدَهُ حَتَّى رُئِيَ بَيَاضُ إِبْطِهِ، يَقُولُ: «اللَّهُمَّ هَلْ بَلَّغْتُ» بَصْرَ عَيْنِي وَسَمْعَ أُذُنِي.
Пророк (мир йому і благословення Аллага) призначив чоловіка, якого звали Ібн аль-Лутбійя, для збирання закяту з племені бану Сулейм. А коли той повернувся до Медіни, він зажадав від нього звіту про те, як він ним розпорядився, і тоді Ібн аль-Лутбійя сказав, що це — ваше майно, яке він зібрав із закяту, а це — майно, що було подаровано особисто йому. Тоді Пророк (мир йому та благословення Аллага) сказав йому: «Чому б тобі не залишитись в домі твого батька й матері, щоб подивитися, чи подарують тобі що-небудь, якщо ти кажеш правду?» Адже ті обов'язки, заради яких він працював, є причиною того, що йому зробили ці подарунки, і якби він залишався у своєму домі, то йому нічого б не подарували. Тому йому не слід вважати їх дозволеними для себе лише через те, що вони дісталися тобі у вигляді подарунка. Потім пророк Мухаммад (мир йому і благословення Аллага) розгніваним піднявся на мінбар, щоб звернутися з проповіддю. Після прославлення Аллага хвалою, він сказав: «А потім, я призначаю когось із вас уповноваженим службовцем над тим, чим Аллаг доручив мені розпоряджатися із закяту та військової здобичі, а він повертається зі своєї роботи і каже: "Ось — ваша частина, а ось — подарунок, який мені зробили!" Так чому б йому не посидіти в домі свого батька та своєї матері, доки до нього не прийде його подарунок? Присягаюся Аллагом, якщо хтось із вас візьме бодай щось, на що не має законного права, він обов'язково постане перед Аллагом у День Воскресіння, несучи цей тягар на власній шиї, як верблюд, який реве, або корова, яка мукає, або вівця, яка мекає». Потім він підняв руки так високо, що ті, хто сидів, побачили білизну його пахв, а потім сказав: «О Аллаг! Я доніс веління Аллага до вас». Тоді Абу Хумайд ас-Са'іді (нехай буде задоволений ним Аллаг) повідомив, що це те, що бачили його очі і чули його вуха.
Хадіс вказує, що правителі і керівники повинні роз'яснювати своїм підлеглим те, що від них вимагається, і те, що є забороненим у їхній роботі.
В хадісі міститься суворе попередження для тих, хто присвоює собі майно людей несправедливим шляхом.
Немає жодного кривдника, який би не прийшов у День Воскресіння з тією несправедливістю, яку він вчинив.
Працівник на будь-якій державній посаді зобов'язаний виконувати те, що йому доручено, і він не має права брати подарунки у зв'язку зі своєю роботою. Якщо ж він узяв їх, то нехай передасть до суспільної казни, адже йому не дозволяється брати їх для себе, оскільки це є шляхом до зла та порушенням довіреного.
Ібн Батталь сказав: «Цей хадіс вказує на те, що подарунок посадовцю дарується як подяка за його послугу, або задля здобуття його прихильності, або ж через корисливе бажання, щоб він поступився тим, що належить по праву. Тому пророк (мир йому та благословення Аллага) вказав, що стосовно таких подарунків він є таким самим, як і решта мусульман, і не має над ними жодної переваги в цьому, а отже, йому не дозволяється привласнювати їх собі».
Ан-Нававі сказав: «У цьому хадісі роз'яснюється, що подарунки посадовцям є забороненими та вважаються незаконним привласненням, оскільки такий посадовець чинить зраду щодо своєї посади та довіреного йому. І саме тому в хадісі згадується про його покарання і те, що в Судний день він понесе на собі подароване йому, подібно до того, як це згадується про того, хто незаконно привласнює майно. Пророк (мир йому і благословення Аллага) в цьому ж хадісі пояснив причину заборони йому приймати подарунки, зазначивши, що це зумовлено його посадою, на відміну від подарунків для тих, хто не є посадовцями, адже вони є бажаними».
Ібн аль-Мунір сказав: «З його слів: "Чому б йому не залишитися в домі свого батька та своєї матері" випливає дозволеність приймати подарунки від того, хто дарував їх йому до цього». Ібн Хаджар сказав: «І цілком очевидно, що це стосується тих випадків, коли такий подарунок не перевищує загальноприйнятого звичаю».
Пророчий метод у наданні настанови та поради полягає в узагальненні, а не в публічному приниженні.
Ібн Хаджар сказав: «У ньому міститься правомірність притягнення до відповідальності довіреної особи».
Ібн Хаджар сказав: «Цей хадіс підтверджує дозволеність догани тому, хто припустився помилки».
Бажано піднімати руки під час мольби.
«Сахих» аль-Бухарі (9/ 28) (6979).
«Сахих» Мусліма (3/ 1463) (1832).
Більше (10)
جمهرة اللغة.
أبوبكر الأزدي (2/ 1067).
المعجم الوسيط.
مجمع اللغة العربية (2/ 1065).
بهجة الناظرين شرح رياض الصالحين.
لسليم الهلالي (1/ 305).
تطرز رياض الصالحين.
لفيصل آل مبارك (ص166).
نزهة المتقين شرح رياض الصالحين.
لمجموعة من الباحثين (1/ 234).