«О посланцю Аллага, що ти скажеш про випадок, якщо хтось прийде, щоб відібрати моє майно?»
Передається від Абу Гурайри (нехай буде задоволений ним Аллаг),
що один чоловік прийшов до посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага) і сказав: «О посланцю Аллага, що скажеш про випадок, якщо хтось прийде, щоб відібрати моє майно?» Він відповів: «Не віддавай йому свого майна». Він запитав: «А якщо він нападе на мене?» Він сказав: «Бийся з ним». Він запитав: «А якщо він уб'є мене?» Він сказав: «Тоді ти — шахід». Він запитав: «А якщо я уб'ю його?» Він сказав: «Він у вогні».
جَاءَ رَجُلٌ إِلَى رَسُولِ اللهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، فَقَالَ: يَا رَسُولَ اللهِ، أَرَأَيْتَ إِنْ جَاءَ رَجُلٌ يُرِيدُ أَخْذَ مَالِي؟ قَالَ: «فَلَا تُعْطِهِ مَالَكَ» قَالَ: أَرَأَيْتَ إِنْ قَاتَلَنِي؟ قَالَ: «قَاتِلْهُ» قَالَ: أَرَأَيْتَ إِنْ قَتَلَنِي؟ قَالَ: «فَأَنْتَ شَهِيدٌ»، قَالَ: أَرَأَيْتَ إِنْ قَتَلْتُهُ؟ قَالَ: «هُوَ فِي النَّارِ».
Один чоловік прийшов до пророка Мухаммада (мир йому і благословення Аллага) і сказав: «О посланцю Аллага, що ти скажеш, якщо прийде чоловік, який захоче відібрати моє майно?» Пророк (мир йому і благословення Аллага) відповів: «Ти не повинен здаватися йому і віддавати своє майно». Далі той запитав: «Що ти скажеш, якщо він стане битися зі мною?» Він відповів: «Тобі дозволено битися з ним», і далі той запитав: «Що ти скажеш, якщо він уб'є мене?» Він сказав: «Тоді ти — шахід». Далі той запитав: «Що ти скажеш, якщо я вб'ю його?» Він відповів, що той заслуговує на покарання в Пеклі у Судний день.
Імам ан-Нававі сказав: «Захист сім'ї та честі є обов'язковим, і щодо цього серед учених немає розбіжностей. Що стосується захисту життя, що призводить до вбивства нападника, то в цьому питанні є розбіжності як у нашому мазгабі, так і в інших. А що стосується захисту майна, то воно є дозволеним, але не є обов'язковим».
Хадіс вказує на те, що знання передує дії, адже цей сподвижник запитав посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага) про те, що саме йому слід робити, перш ніж приступити до дії.
Захищаючись від агресора, слід діяти поступово, використовуючи застереження або заклик про допомогу, перш ніж переходити до фізичної боротьби з ним. Якщо ж доведеться вступити з ним у бій, то головною метою має бути захист, а не його вбивство.
Кров, майно та честь мусульманина є недоторканними.
Ан-Нававі сказав: «Знай, що шагіди поділяються на три категорії. Перша — це той, кого було вбито у війні з невіруючими безпосередньо під час бою. До такого застосовуються положення про шагідів як щодо винагороди в Останньому житті, так і щодо постанов у цьому світі, а саме: такий не омивається і за нього не здійснюється похоронна молитва. Друга — це шагід з огляду на винагороду, але не на мирські постанови. Це той, хто помер від хвороби живота, від чуми, під завалами, а також той, хто загинув, захищаючи своє майно, та інші з тих, кого в достовірних хадісах названо шагідом. Такий омивається і за нього здійснюється похоронна молитва, і в Останньому житті він матиме винагороду шагідів, при цьому не обов'язково, щоб вона була такою самою, як винагорода першої категорії. Третя — це той, хто привласнив частину військової здобичі, та йому подібні, щодо яких дійшли перекази із запереченням називати їх шагідами, навіть якщо вони були вбиті у війні з невіруючими. Щодо такого діють положення про шагідів у цьому світі: такий не омивається і за нього не здійснюється похоронна молитва, однак в Останньому житті він не матиме їхньої повної винагороди».
«Сахих» Мусліма (1/ 124) (140).
Більше (6)
بهجة الناظرين شرح رياض الصالحين.
لسليم الهلالي (2/ 449).
نزهة المتقين شرح رياض الصالحين.
لمجموعة من الباحثين (2/ 936).
شرح رياض الصالحين.
لابن عثيمين (5/ 389).