Здійснюй омовіння належним чином, промивай проміжки між пальцями й ретельно втягуй воду в ніс, якщо тільки ти не постишся

Передається від Лакіта ібн Сабіри (нехай буде задоволений ним Аллаг) що він сказав:

«Я був представником або входив до делегації племені Бану аль-Мунтафік, відправленої до посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага). І коли ми прибули до посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага) ми не застали його вдома, але застали там матір правовірних Аїшу. Вона веліла приготувати нам хазіру, і її для нас приготували, а потім нам принесли кіна — блюдо з фініками. Поітм прийшов посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) і запитав: “Вам вже щось подали? Чи веліли для вас щось подати?” Ми відповіли: “Так, о посланцю Аллага”. І ось, поки ми сиділи з ним, пастух загнав овець у загін, і з ним було ягня, яке голосно блеяло. Пророк (мир йому і благословення Аллага) запитав: “Що в тебе народилося, о такий-то?” Той відповів: “Ягня”. Пророк сказав: “Тоді заколи замість нього вівцю”. Потім додав: “Ля тахсібанна”, а не “ля тахсабанна”, (що означає): “Не думай, що ми закололи її заради тебе. У нас сто овець, і ми не хочемо збільшувати їхню кількість. Коли народжується ягня, ми заколюємо замість нього одну вівцю”. Я сказав: “О посланцю Аллага, у мене є дружина, але в неї гострий (тобто лихий) язик”. Він сказав: “Тоді розлучися з нею”. Я відповів: “О посланцю Аллага, ми давно одружені, і від неї у мене є дитина”. Він сказав: “Тоді наставляй її. Якщо в ній є добро, то вона підкориться. І не бий свою дружину так, як ти б'єш свою невільницю”. Я сказав: “О посланцю Аллага, розкажи мені про те, як слід здійснювати мале омовіння”. Він сказав: “Здійснюй омовіння належним чином, промивай проміжки між пальцями й ретельно втягуй воду в ніс, якщо тільки ти не постишся”».

كُنْتُ وَافِدَ بَنِي الْمُنْتَفِقِ -أَوْ فِي وَفْدِ بَنِي الْمُنْتَفِقِ- إِلَى رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، قَالَ: فَلَمَّا قَدِمْنَا عَلَى رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، فَلَمْ نُصَادِفْهُ فِي مَنْزِلِهِ، وَصَادَفْنَا عَائِشَةَ أُمَّ الْمُؤْمِنِينَ، قَالَ: فَأَمَرَتْ لَنَا بِخَزِيرَةٍ، فَصُنِعَتْ لَنَا، قَالَ: وَأُتِينَا بِقِنَاعٍ -وَالْقِنَاعُ: الطَّبَقُ فِيهِ تَمْرٌ- ثُمَّ جَاءَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، فَقَالَ: «هَلْ أَصَبْتُمْ شَيْئًا؟ أَوْ أُمِرَ لَكُمْ بِشَيْءٍ؟» قَالَ: قُلْنَا: نَعَمْ، يَا رَسُولَ اللَّهِ، قَالَ: فَبَيْنَا نَحْنُ مَعَ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ جُلُوسٌ، إِذْ دَفَعَ الرَّاعِي غَنَمَهُ إِلَى الْمُرَاحِ، وَمَعَهُ سَخْلَةٌ تَيْعَرُ، فَقَالَ: «مَا وَلَّدْتَ يَا فُلَانُ؟»، قَالَ: بَهْمَةً، قَالَ: «فَاذْبَحْ لَنَا مَكَانَهَا شَاةً»، ثُمَّ قَالَ: «لَا تَحْسِبَنَّ» وَلَمْ يَقُلْ: لَا تَحْسَبَنَّ «أَنَّا مِنْ أَجْلِكَ ذَبَحْنَاهَا، لَنَا غَنَمٌ مِائَةٌ لَا نُرِيدُ أَنْ تَزِيدَ، فَإِذَا وَلَّدَ الرَّاعِي بَهْمَةً، ذَبَحْنَا مَكَانَهَا شَاةً» قَالَ: قُلْتُ: يَا رَسُولَ اللَّهِ، إِنَّ لِي امْرَأَةً وَإِنَّ فِي لِسَانِهَا شَيْئًا -يَعْنِي الْبَذَاءَ- قَالَ: «فَطَلِّقْهَا إِذن»، قَالَ: قُلْتُ: يَا رَسُولَ اللَّهِ إِنَّ لَهَا صُحْبَةً، وَلِي مِنْهَا وَلَدٌ، قَالَ: «فَمُرْهَا» يَقُولُ: عِظْهَا، «فَإِنْ يَكُ فِيهَا خَيْرٌ فَسَتَفْعَلْ، وَلَا تَضْرِبْ ظَعِينَتَكَ كَضَرْبِكَ أُمَيَّتَكَ» فَقُلْتُ: يَا رَسُولَ اللَّهِ، أَخْبِرْنِي عَنِ الْوُضُوءِ، قَالَ: «أَسْبِغِ الْوُضُوءَ، وَخَلِّلْ بَيْنَ الْأَصَابِعِ، وَبَالِغْ فِي الِاسْتِنْشَاقِ إِلَّا أَنْ تَكُونَ صَائِمًا».