Залиште подібне, адже це — смердюче й огидне
- التصنيف الشرعي
- الفضائل والآدابفقه الأخلاقالأخلاق الذميمة
Передається від Джабіра ібн Абдуллага, нехай буде задоволений Аллаг ним і його батьком, що він сказав:
Ми були в одному з військових походів, коли один із мугаджирів штовхнув в спину одного з ансарів. Тоді цей ансарин вигукнув: «О ансари!», а мугаджир вигукнув: «О мугаджири!» Ці їхні слова дійшли до посланця Аллага, мир йому і благословення Аллага, і він запитав: «Що це?» Сподвижники відповіли, що один із мугаджирів штовхнув ззаду одного з ансарів, після чого ансарин покликав ансарів, а мухаджир — мугаджирів. Тоді Пророк, мир йому і благословення Аллага, сказав: «Залиште подібне, адже це — смердюче й огидне». Джабір продовжив: «Коли Пророк, мир йому і благословення Аллага, тільки прибув до Медіни, то ансари були більшістю, а згодом мугаджирів також стало багато». Тоді Абдуллаг ібн Убай сказав: «Невже вони дійсно дійшли до цього? Клянуся Аллагом, як тільки ми повернемося до Медіни, то найвеличніший неодмінно вижене з неї найнікчемнішого!» Тоді Умар ібн аль-Хаттаб, нехай буде задоволений ним Аллаг, сказав: «Дозволь мені, о посланець Аллага, відрубати голову цьому лицеміру!» Пророк, мир йому і благословення Аллага, відповів: «Залиш його, адже я не хочу щоб люди стали казати, ніби Мухаммад убиває своїх сподвижників».
كُنَّا فِي غَزَاةٍ فَكَسَعَ رَجُلٌ مِنَ المُهَاجِرِينَ رَجُلًا مِنَ الأَنْصَارِ، فَقَالَ الأَنْصَارِيُّ: يَا لَلْأَنْصَارِ، وَقَالَ المُهَاجِرِيُّ: يَا لَلْمُهَاجِرِينَ، فَسَمَّعَهَا اللَّهُ رَسُولَهُ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ قَالَ: «مَا هَذَا؟» فَقَالُوا: كَسَعَ رَجُلٌ مِنَ المُهَاجِرِينَ رَجُلًا مِنَ الأَنْصَارِ، فَقَالَ الأَنْصَارِيُّ: يَا لَلْأَنْصَارِ، وَقَالَ المُهَاجِرِيُّ: يَا لَلْمُهَاجِرِينَ، فَقَالَ النَّبِيُّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ: «دَعُوهَا فَإِنَّهَا مُنْتِنَةٌ» قَالَ جَابِرٌ: وَكَانَتِ الأَنْصَارُ حِينَ قَدِمَ النَّبِيُّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَكْثَرَ، ثُمَّ كَثُرَ المُهَاجِرُونَ بَعْدُ، فَقَالَ عَبْدُ اللَّهِ بْنُ أُبَيٍّ: أَوَقَدْ فَعَلُوا، وَاللَّهِ لَئِنْ رَجَعْنَا إِلَى المَدِينَةِ لَيُخْرِجَنَّ الأَعَزُّ مِنْهَا الأَذَلَّ، فَقَالَ عُمَرُ بْنُ الخَطَّابِ رَضِيَ اللَّهُ عَنْهُ: دَعْنِي يَا رَسُولَ اللَّهِ أَضْرِبُ عُنُقَ هَذَا المُنَافِقِ، قَالَ النَّبِيُّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ: «دَعْهُ، لاَ يَتَحَدَّثُ النَّاسُ أَنَّ مُحَمَّدًا يَقْتُلُ أَصْحَابَهُ».
Пророк, мир йому і благословення Аллага, був військовому поході разом зі своїми сподвижниками — мугаджирами та ансарами, нехай буде задоволений ними Аллаг, в ході якого один чоловік із мугаджирів своєю рукою штовхнув в спину одного з ансарів. І тоді чоловік цей чоловік вигукнув: “Допоможіть мені, о ансари!”, а мугаджир вигукнув: “Допоможіть мені, о мугаджири!”. Почувши це, посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага, і запитвав: «Що це?» І йому відповіли, що один чоловік із мугаджирів ударив чоловіка з ансарів рукою по спині, і тоді ансарин закликав на допомогу ансарів, а мугаджир закликав на допомогу мугаджирів. Тоді Пророк, мир йому і благословення Аллага, наказав залишити цей звичай часів доісламського невігластва (джагілії), бо він є мерзенним, огидним і шкідливим. Це та порочна манера, коли чоловіка долає його супротивник, і він кличе своїх одноплемінників, а вони поспішають йому на підтримку, не розібравшись правий він чи ні, адже вони так чинять через своє невігластво та з фанатичного націоналізму». Джабір сказав, що коли Пророк, мир йому і благословення Аллага, тільки переселився до Медіни, то зрозуміло, що серед мусульман панівною більшістю були ансари — корінні жителі Медіни, але згодом збільшилася і кількість мугаджирів. І сказав ватажок лицемірів 'Абдуллаг ібн Убай ібн Салюль, який був із старійшин жителів Медіни: «Невже справа дійшла до цього?! Клянуся Аллагом, якщо ми повернемося до Медіни, то сильні — маючи на увазі себе та тих, хто з ним, — виженуть із Медіни слабких — маючи на увазі пророка, Мухаммада мир йому і благословення Аллага, та тих, хто переселився з ним». Умар ібн аль-Хаттаб, нехай буде задоволений ним Аллаг, сказав: «Дозволь мені, о посланцю Аллага, відрубати голову цьому лицеміру!» Пророк, мир йому і благословення Аллага, відповів: «Залиш його, адже я не хочу, щоб люди стали говорити, ніби Мухаммад убиває своїх сподвижників», — маючи на увазі, що лицеміри видають себе за мусульман і на перший погляд може здатися, що вони, лицеміри, також є сподвижниками.
Заборона аморальних звичаїв та традицій часів доісламського невігластва у словах чи діях, адже Іслам прийшов, щоб віддалити людей від цього та направити їх до того, що є для них правильним та істинним.
Застереження від хибної партійності та необхідність остерігатися її так само, як остерігаються чогось смердючого й огидного.
Забороняється все, що розпалює ворожнечу та вносить розбрат.
Імам ан-Нававі сказав: «Те, що Пророк, мир йому і благословення Аллага, назвав це "закликом часів доісламського невігластва" вказує на його осуд подібного, адже це належало до того, що було характерно для тих часів — люди захищали свої права через родинні клани та племені зв'язки і надавали один одному підтримку на цій основі. Іслам же прийшов зі скасуванням усього цього та встановив вирішення суперечок і розбіжностей за допомогою шаріатських положень. Тож якщо одна людина здійснює напад на іншу, суддя виносить рішення між ними і зобов'язує її нести відповідальність відповідно до її агресії, як це встановлено правилами Ісламу».
Ас-Сінді сказав: «Він роз'яснив, що підтримка людини лише тому, що вона з твого племені, — як це було у людей доісламського періоду, — є хибною та неприпустимою. Тому немає жодної підстави, щоб кожен кликав своє племя на допомогу. Що ж стосується підтримки істини, то вона є обов'язковою для кожного віруючого — незалежно від того, на чиєму вона боці, чи він із його племені, чи ні».
Лицемірам була властива грубість мови та зухвалість щодо Пророка, мир йому і благословення Аллага, та щодо його сподвижників, нехай буде задоволений ними Аллаг.
Цей хадіс є прикладом особливої витримки і терпіння пророка Мухаммада, мир йому і благословення Аллага, до завданих йому образ від лицемірів.
Застереження від будь-якої дії, що відвертає людей від прийняття Ісламу, і саме тому Пророк, мир йому і благословення Аллага, утримався від убивства лицемірів, щоб люди не сказали: «Мухаммад вбиває своїх сподвижників».
«Сахих» аль-Бухарі (6/ 154) (4907).
«Сахих» Мусліма (4/ 1998) (2584).
«Сахих» аль-Бухарі (6/ 154) (4907).
«Сахих» Мусліма (4/ 1998) (2584).
Більше (8)
النهاية في غريب الحديث والأثر (801) (899).
عمدة القاري شرح صحيح البخاري (19/ 241).
المفهم لما أشكل من تلخيص كتاب مسلم (6/ 560).
البحر المحيط الثجاج في شرح صحيح الإمام مسلم بن الحجاج (40/ 596).
النهاية في غريب الحديث والأثر (801) (899).
عمدة القاري شرح صحيح البخاري (19/ 241).
المفهم لما أشكل من تلخيص كتاب مسلم (6/ 560).
البحر المحيط الثجاج في شرح صحيح الإمام مسلم بن الحجاج (40/ 596).
Цитується в книгах
4 КнигиБільше (4)
- التسليم للنص الشرعي والمعارضات الفكرية المعاصرة04 التسليم للنص الشرعي - الفصل الثالث حتى القصل الرابع"لا يتحدث الناس أن محمداً يقتل أصحابه."
- الصلاة التي علمها النبي ﷺ الصحابة رضي الله عنهم«فَقَامَ عُمَرُ بْنُ الْخَطَّابِ رَضِيَ اللَّهُ عَنْهُ فَقَالَ: الصَّلَاةُ»[650] ،
- مشروع منهاج زادكزادك 3 طالب نهائي«دَعْهُ، لَا يَتَحَدَّثُ النَّاسُ أَنَّ مُحَمَّدًا يَقْتُلُ أَصْحَابَهُ»
- نبراس طالب (3)نبراس طالب 3«دَعْهُ، لاَ يَتَحَدَّثُ النَّاسُ أَنَّ مُحَمَّدًا يَقْتُلُ أَصْحَابَهُ»