О Хакіме! Воістину, це майно — солодке й привабливе

Передається від Хакіма ібн Хізама (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав:

«Я попросив у посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага), і він дав мені, потім я знову попросив у нього, і він дав мені, а потім сказав мені: "О Хакіме! Воістину, це майно — солодке й привабливе. І тому, хто приймає його зі спокійною та чистою душею, Аллаг дарує в ньому благодать. А того ж, хто бере його із жадібністю та скнарістю, Аллаг позбавляє благодаті, і така людина стає подібною до того, хто постійно їсть, але ніяк не може насититися. І рука, що зверху краща за ту, яка знизу". Тоді Хакім сказав: "О посланцю Аллага! Клянуся Тим, Хто послав тебе з істиною, я не візьму нічого ні від кого після тебе, аж поки не покину цей світ". Пізніше Абу Бакр (нехай буде задоволений ним Аллаг) кликав Хакіма, щоб дати йому його долю, але він відмовлявся прийняти від нього будь-що. Потім і Умар (нехай буде задоволений ним Аллаг) кликав його, щоб видати йому належне йому даяння, і він також відмовився. Тоді Умар сказав: "О мусульмани! Засвідчіть, що я пропоную Хакіму його законну частку, яку Аллаг визначив йому з фейя (військової здобичі, отриманої без бою), але він відмовляється її прийняти". І Хакім більше не приймав нічого ні від кого з людей після Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) аж до своєї смерті. Нехай змилостивиться над ним Аллаг».

سَأَلْتُ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَأَعْطَانِي، ثُمَّ سَأَلْتُهُ فَأَعْطَانِي، ثُمَّ قَالَ لِي: «يَا حَكِيمُ، إِنَّ هَذَا المَالَ خَضِرٌ حُلْوٌ، فَمَنْ أَخَذَهُ بِسَخَاوَةِ نَفْسٍ، بُورِكَ لَهُ فِيهِ، وَمَنْ أَخَذَهُ بِإِشْرَافِ نَفْسٍ لَمْ يُبَارَكْ لَهُ فِيهِ، وَكَانَ كَالَّذِي يَأْكُلُ وَلاَ يَشْبَعُ، وَاليَدُ العُلْيَا خَيْرٌ مِنَ اليَدِ السُّفْلَى»، قَالَ حَكِيمٌ: فَقُلْتُ: يَا رَسُولَ اللَّهِ، وَالَّذِي بَعَثَكَ بِالحَقِّ لاَ أَرْزَأُ أَحَدًا بَعْدَكَ شَيْئًا حَتَّى أُفَارِقَ الدُّنْيَا، فَكَانَ أَبُو بَكْرٍ يَدْعُو حَكِيمًا لِيُعْطِيَهُ العَطَاءَ، فَيَأْبَى أَنْ يَقْبَلَ مِنْهُ شَيْئًا، ثُمَّ إِنَّ عُمَرَ دَعَاهُ لِيُعْطِيَهُ، فَيَأْبَى أَنْ يَقْبَلَهُ، فَقَالَ: يَا مَعْشَرَ المُسْلِمِينَ، إِنِّي أَعْرِضُ عَلَيْهِ حَقَّهُ الَّذِي قَسَمَ اللَّهُ لَهُ مِنْ هَذَا الفَيْءِ، فَيَأْبَى أَنْ يَأْخُذَهُ. فَلَمْ يَرْزَأْ حَكِيمٌ أَحَدًا مِنَ النَّاسِ بَعْدَ النَّبِيِّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ حَتَّى تُوُفِّيَ رَحِمَهُ اللَّهُ.