О Хакіме! Воістину, це майно — солодке й привабливе
Передається від Хакіма ібн Хізама (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав:
«Я попросив у посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага), і він дав мені, потім я знову попросив у нього, і він дав мені, а потім сказав мені: "О Хакіме! Воістину, це майно — солодке й привабливе. І тому, хто приймає його зі спокійною та чистою душею, Аллаг дарує в ньому благодать. А того ж, хто бере його із жадібністю та скнарістю, Аллаг позбавляє благодаті, і така людина стає подібною до того, хто постійно їсть, але ніяк не може насититися. І рука, що зверху краща за ту, яка знизу". Тоді Хакім сказав: "О посланцю Аллага! Клянуся Тим, Хто послав тебе з істиною, я не візьму нічого ні від кого після тебе, аж поки не покину цей світ". Пізніше Абу Бакр (нехай буде задоволений ним Аллаг) кликав Хакіма, щоб дати йому його долю, але він відмовлявся прийняти від нього будь-що. Потім і Умар (нехай буде задоволений ним Аллаг) кликав його, щоб видати йому належне йому даяння, і він також відмовився. Тоді Умар сказав: "О мусульмани! Засвідчіть, що я пропоную Хакіму його законну частку, яку Аллаг визначив йому з фейя (військової здобичі, отриманої без бою), але він відмовляється її прийняти". І Хакім більше не приймав нічого ні від кого з людей після Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) аж до своєї смерті. Нехай змилостивиться над ним Аллаг».
سَأَلْتُ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَأَعْطَانِي، ثُمَّ سَأَلْتُهُ فَأَعْطَانِي، ثُمَّ قَالَ لِي: «يَا حَكِيمُ، إِنَّ هَذَا المَالَ خَضِرٌ حُلْوٌ، فَمَنْ أَخَذَهُ بِسَخَاوَةِ نَفْسٍ، بُورِكَ لَهُ فِيهِ، وَمَنْ أَخَذَهُ بِإِشْرَافِ نَفْسٍ لَمْ يُبَارَكْ لَهُ فِيهِ، وَكَانَ كَالَّذِي يَأْكُلُ وَلاَ يَشْبَعُ، وَاليَدُ العُلْيَا خَيْرٌ مِنَ اليَدِ السُّفْلَى»، قَالَ حَكِيمٌ: فَقُلْتُ: يَا رَسُولَ اللَّهِ، وَالَّذِي بَعَثَكَ بِالحَقِّ لاَ أَرْزَأُ أَحَدًا بَعْدَكَ شَيْئًا حَتَّى أُفَارِقَ الدُّنْيَا، فَكَانَ أَبُو بَكْرٍ يَدْعُو حَكِيمًا لِيُعْطِيَهُ العَطَاءَ، فَيَأْبَى أَنْ يَقْبَلَ مِنْهُ شَيْئًا، ثُمَّ إِنَّ عُمَرَ دَعَاهُ لِيُعْطِيَهُ، فَيَأْبَى أَنْ يَقْبَلَهُ، فَقَالَ: يَا مَعْشَرَ المُسْلِمِينَ، إِنِّي أَعْرِضُ عَلَيْهِ حَقَّهُ الَّذِي قَسَمَ اللَّهُ لَهُ مِنْ هَذَا الفَيْءِ، فَيَأْبَى أَنْ يَأْخُذَهُ. فَلَمْ يَرْزَأْ حَكِيمٌ أَحَدًا مِنَ النَّاسِ بَعْدَ النَّبِيِّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ حَتَّى تُوُفِّيَ رَحِمَهُ اللَّهُ.
Хакім ібн Хізам (нехай буде задоволений ним Аллаг) попросив у Пророка (мир йому і благословення Аллага) із мирського майна, і той дав йому. Потім він знову попросив — і Пророк знову дав. А потім Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав йому: «О Хакіме! Воістину, це майно є жаданим і привабливим. Той, хто отримує його без прохання і бере його без жадібності та наполегливості душі, тому Аллаг зробить його благодатним. А хто бере його із зажерливістю та жадобою, — тому воно не буде благодатним, і він буде подібним до того, хто їсть, але не насичується. А вища рука, яка витрачає, краща перед Аллагом, ніж нижча — яка просить». Тоді я сказав: «О посланцю Аллага, клянуся Тим, Хто послав тебе з істиною, після тебе я більше ніколи й ні в кого нічого не попрошу з майна, аж поки не залишу цей світ». І халіф посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага), Абу Бакр (нехай буде задоволений ним Аллаг), кликав Хакіма, щоб дати йому його дарунок, але він відмовлявся приймати від нього будь-що. Потім повелитель правовірних 'Умар (нехай буде задоволений ним Аллаг) також покликав його, щоб дати йому, але він відмовився прийняти. Тоді Умар сказав: «О мусульмани! Я пропоную йому його законне право, яке Аллаг визначив йому з майна, що дісталося мусульманам від невіруючих без війни та битви, але він відмовляється це приймати». І Хакім після Пророка (мир йому і благословення Аллага) більше ніколи й ні в кого нічого не попросив із майна, і не брав аж до кінця своїх днів, аж до своєї смерті. Нехай буде задоволений ним Аллаг.
Здобуття майна та його накопичення дозволеними шляхами не суперечить аскетизму в цьому світі, оскільки аскетизм — це щедрість душі та відсутність прив’язаності серця до майна.
Роз'яснення великої щедрості пророка Мухаммада (мир йому і благословення Аллага) та того, що він дає так, як той, хто ніколи не боїться бідності.
Надання щирої поради та прагнення принести користь братам під час надання допомоги, адже в такі моменти душа буває особливо сприйнятливою до доброго слова.
Заклик до гідного утримання від прохань до людей та застереження від жебрацтва, особливо без потреби.
У цьому хадісі міститься осуд жадібності до майна та частого звернення з проханнями.
Якщо той, хто просить, проявляє наполегливість у своєму проханні, то немає нічого поганого в тому, щоб відмовити йому, і не задовольнити його прохання, а наставити його, закликати до терпіння та щоб він залишив свою жагу до накопичування.
Ніхто не має права брати будь-що з державної скарбниці (бейтуль-маль), окрім як після того, як правитель вручить йому це. І так само ніхто не має право брати щось із військової здобичі до її розподілу.
Допустимість звернення з проханням у разі потреби.
Ібн Хаджар сказав: «У цьому хадісі міститься вказівка на те, що імаму слід роз'яснювати шкоду, укладену в самому проханні, лише після того, як він задовольнить потребу прохача, щоб його настанова досягла мети і щоб прохач не подумав, ніби це роз'яснення стало причиною відмови».
Хадіс вказує на високе положення Хакіма (нехай буде задоволений ним Аллаг), і його дотримання договору з Аллагом і з посланцем Аллага (мир йому і благословення Аллага).
Ісхак ібн Рахавейг сказав: «На момент, коли Хакім (нехай буде задоволений ним Аллаг) помер, він був одним із найзаможніших людей із числа курайшитів».
«Сахих» аль-Бухарі (4/ 5) (2750).
«Сахих» Мусліма (2/ 717) (1035).
Більше (14)
كنوز رياض الصالحين.
لمجموعة من الباحثين (8/ 13).
بهجة الناظرين.
لسليم الهلالي (1/ 584).
نزهة المتقين.
لمجموعة من الباحثين (1/ 459).
شرح رياض الصالحين.
لابن عثيمين (3/ 386).
منار القاري.
لحمزة قاسم (3/ 45).
المنهاج شرح صحيح مسلم.
للنووي (7/ 126).
إكمال المعلم بفوائد مسلم.
للقاضي عياض (3/ 566).