Encyclopedia of Prophetic Hadiths

"Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) призначив одного чоловіка, якого звали Ібн аль-Лутбійя, збирати закят із племені Бану Сулейм. Коли він прийшов відзвітувати йому, то сказав: «Ось — ваша частина, а ось — подарунок, який мені зробили». Тоді посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Чому б тобі не залишитися в домі свого батька та своєї матері, щоб подивитися, чи подарують тобі цей подарунок, якщо ти дійсно правдивий?» Потім він звернувся до нас із проповіддю, прославив Аллага хвалою, після чого сказав: «А потім. Воістину, я призначаю одного з вас виконувати роботу, яку Аллаг доручив мені, а він приходить і каже: ‘Ось — ваша частина, а ось — подарунок, який мені зробили’. Чому б йому не залишитися в домі свого батька та своєї матері, щоб подивитися, чи подарують йому це? Клянусь Аллагом, ніхто з вас не візьме щось без права на те, окрім як зустріне Аллага в День Воскресіння, несучи це на собі! Тож я неодмінно впізнаю будь-кого з вас, хто зустріне Аллага, несучи верблюда, що реве, або корову, що мукає, або блеючу вівцю!» Потім він підняв руку так, що стало видно білизну його пахви, і промовив: «О Аллаг, чи доніс я?» — і це бачили мої очі, і чули мої вуха".

що коли Хауля, дочка Тувайта ібн Хабіба ібн Асад ібн Абд аль-Уззи, відвідувала її в той час, як у неї був посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає), і ‘Аїша сказала: «Це Хауля, дочка Тувайта, і кажуть, що вона не спить ночами». Тоді посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Вона не спить уночі? Беріть на себе з діянь стільки, скільки зможете винести, бо, клянусь Аллагом, Аллаг не втомиться [нагороджувати вас], поки не втомитеся ви».

«Коли раб Аллага хворіє або вирушить у подорож, йому записується вчинення того ж самого, що він зазвичай робив у місці свого постійного проживання, будучи здоровим»

«Кожен із вас є пастирем, і кожен із вас нестиме відповідальність за свою паству. Правитель, який стоїть над людьми, є пастирем і нестиме відповідальність за них. Чоловік є пастирем для членів своєї родини і нестиме відповідальність за них. Жінка є пастиркою в домі свого чоловіка і щодо його дітей, і вона нестиме відповідальність за них. Раб є пастирем над майном свого господаря і нестиме відповідальність за нього. Воістину, кожен із вас є пастирем, і кожен із вас нестиме відповідальність за свою паству».

«Ми присягнули Посланцю Аллага, мир йому і благословення Аллага, на слухняність і покору — у скруті й достатку, у тому, що нам до вподоби, і в тому, що для нас неприємне, навіть якщо перевага буде не на нашому боці, і на те, щоб не оспорювати владу тих, кому вона належить, а також на те, щоб говорити істину, де б ми не були, не боячись заради Аллага докору жодного докоряча»

«Тому, кому Аллаг доручив опіку над людьми, але він обманював своїх підопічних і помер, не розкаявшись у цьому, – Аллаг заборонить для нього Рай.»

що коли до Абу Таліба прийшла смерть, Посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага, зайшов до нього. А в нього в цей час перебували Абу Джагль і 'Абдуллаг ібн Абу Умайя ібн аль-Муґира. Посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага, сказав: «О дядьку! Скажи: "Ля іляга ілля-Ллаг", – слово, через яке зможу свідчити на твою користь перед Аллагом». Але Абу Джагль і 'Абдуллаг ібн Абу Умайя сказали йому: «Невже ти зречешся релігії, яку сповідував 'Абду-ль-Мутталіб?» Пророк, мир йому благословення Аллага, продовжував повторювати свої слова, а вони повторювали свої, поки Абу Таліб не сказав перед самою смертю: «На релігії 'Абду-ль-Мутталіба». І він відмовився сказати: «Ля іляга ілля-Ллаг». Пророк, мир йому і благословення Аллага, сказав йому: «Я обов’язково проситиму пробачення для тебе, поки це не буде заборонено мені». Після цього Аллаг зіслав слова: {Пророкові і віруючим не личить просити пробачення за багатобожників, навіть якщо вони є родичами...} [Каяття: 113]. І Аллаг зіслав щодо Абу Таліба: {Воістину, ти не зможеш наставити на прямий шлях тих, кого полюбив, адже тільки Аллаг наставляє на прямий шлях тих, кого забажає} [Оповідання: 56].

«Тих, хто дотримується меж, встановлених Аллагом, і тих, хто не дотримується цих меж, можна порівняти з людьми, які потягнули жереб стрілами, щоб зайняти місця на кораблі, внаслідок чого одні розмістилися на верхній палубі, а інші – в трюмі. Коли ті, що опинилися внизу, хотіли зачерпнути води, то їм доводилося проходити крізь тих, хто розмістився зверху на палубі, і врешті-решт вони сказали: "А чому б нам не зробити отвір в днищі, щоб набирати воду через нього, і не турбувати тих, хто на горі?" Та якщо [ті, хто знаходяться на палубі] залишать їх, і не завадять їм зробити те, що вони хочуть зробити, то загинуть усі, а якщо ж вони схоплять їх за руки, то врятуються самі і врятують всіх інших».