, бо він жодного разу не сказав: „Господи мій, пробач мені мої гріхи в День Суду“
Передається від Айші, нехай буде задоволений нею Аллаг:
«Я запитала: „О Посланець Аллага, Ібн Джуд‘ан у часи невігластва підтримував родинні зв’язки та годував бідних. Чи принесе йому це користь?“» Він відповів: «Ні, це не принесе йому користі, бо він жодного разу не сказав: „Господи мій, пробач мені мої гріхи в День Суду“».
قُلْتُ: يَا رَسُولَ اللهِ، ابْنُ جُدْعَانَ كَانَ فِي الْجَاهِلِيَّةِ يَصِلُ الرَّحِمَ، وَيُطْعِمُ الْمِسْكِينَ، فَهَلْ ذَاكَ نَافِعُهُ؟ قَالَ: «لَا يَنْفَعُهُ، إِنَّهُ لَمْ يَقُلْ يَوْمًا: رَبِّ اغْفِرْ لِي خَطِيئَتِي يَوْمَ الدِّينِ».
Пророк, мир йому і благословення Аллага, розповів про Абдаллага бін Джудʼана, який був одним із лідерів курайшитів в доісламський час. Серед його добрих вчинків було те, що він підтримував родинні зв’язки, добре ставився до близьких і годував бідних, а також робив інші добрі справи, до яких закликає Іслам. Але Пророк, мир йому і благословення Аллага, повідомив, що ці діла не принесуть йому жодної користі в Посмертному житті, адже він не вірував в Аллага і ніколи не сказав: «О Господь, пробач мені мої гріхи в День Суду!»
Пояснення величі Віри, а також того, що вона є умовою прийнятності діянь — без неї жоден акт поклоніння не буде прийнятий Аллагом.
Пояснення того, що невір’я є причиною анулювання праведних діянь.
Благі вчинки невіруючих не принесуть їм користі у Посмертному житті, бо вони не мали віри в Аллага і в День Суду.
Якщо людина вчинила добрі справи у стані невір’я, то вони можуть бути записані їй, якщо вона увірує, і тоді вона отримає за них винагороду.
«Сахих» Мусліма (1/ 196) (214).
Більше (6)
شرح النووي على مسلم (3/87).
المفهم لما أشكل من تلخيص كتاب مسلم (1/ 459).
إرشاد الساري لشرح صحيح البخاري (4/ 170).
التنوير شرح الجامع الصغير (2/364).
فتح المنعم (2/54).
البحر المحيط الثجاج في شرح صحيح الإمام مسلم بن الحجاج (3/ 455).