Encyclopedia of Prophetic Hadiths

«Хто гарантує мені (стриманість) у тому, що між його щелепами, і тому, що між його ногами — тому я гарантуватиму Рай».

"Немає такого, хто здійснив би гріх, потім встав і зробив омивання і помолився, а потім попросив би у Аллага пробачення за гріх, то Аллаг обов'язково пробачив би йому". Потім він прочитав цей аят: {А ті, які зробили щось мерзотне із великих гріхів або здійснили зло самим собі, але потім згадали загрозу покарання Аллага і попросили пробачення за свої гріхи} [Сімейство Імрана: 135].»

«Я попросив у посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага), і він дав мені, потім я знову попросив у нього, і він дав мені, а потім сказав мені: "О Хакіме! Воістину, це майно — солодке й привабливе. І тому, хто приймає його зі спокійною та чистою душею, Аллаг дарує в ньому благодать. А того ж, хто бере його із жадібністю та скнарістю, Аллаг позбавляє благодаті, і така людина стає подібною до того, хто постійно їсть, але ніяк не може насититися. І рука, що зверху краща за ту, яка знизу". Тоді Хакім сказав: "О посланцю Аллага! Клянуся Тим, Хто послав тебе з істиною, я не візьму нічого ні від кого після тебе, аж поки не покину цей світ". Пізніше Абу Бакр (нехай буде задоволений ним Аллаг) кликав Хакіма, щоб дати йому його долю, але він відмовлявся прийняти від нього будь-що. Потім і Умар (нехай буде задоволений ним Аллаг) кликав його, щоб видати йому належне йому даяння, і він також відмовився. Тоді Умар сказав: "О мусульмани! Засвідчіть, що я пропоную Хакіму його законну частку, яку Аллаг визначив йому з фейя (військової здобичі, отриманої без бою), але він відмовляється її прийняти". І Хакім більше не приймав нічого ні від кого з людей після Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) аж до своєї смерті. Нехай змилостивиться над ним Аллаг».

«Коли я був піднесений на небо, я пройшов повз людей із мідними кігтями, якими вони дряпали собі обличчя та груди. Я запитав: “Хто вони, о Джібріль?” Він сказав: “Це — ті, хто поїдав м'ясо людей (лихослів’ям) і зазіхав на їхню честь”».

«Найвищим благанням про прощення гріхів є слова: “О Аллаг, Ти — Господь мій, немає істинного божества, окрім Тебе. Ти створив мене, і я — Твій раб. Я дотримуюся Твого заповіту і Твоєї обітниці настільки, наскільки спроможний. Я шукаю в Тебе захисту від зла того, що я вчинив. Я визнаю Твою милість щодо мене і визнаю свій гріх, тож прости мене, адже, воістину, ніхто не прощає гріхи, окрім Тебе”. Він також сказав: «Хто промовить його вдень, будучи переконаним у ньому, і помре того ж дня до настання вечора, той буде з мешканців Раю. А хто промовить його вночі, будучи переконаним у ньому, і помре до настання ранку, той буде з мешканців Раю».

«О Аллаг, я звертаюся до Твого захисту від поганих рис характеру, ганебних вчинків та згубних пристрастей /Аллагумма інні а‘узу біка мін мункараті-ль-ахляк ва-ль-а‘маль ва-ль-агваа/».

«Принесуть смерть у вигляді чорно-білого барана, і глашатай вигукне: “О, люди Раю!” — і вони підведуть голови та почнуть дивитися. Тоді він скаже: “Чи впізнаєте ви, що це?” Вони скажуть: “Так, це — смерть”, і кожен з них її вже бачив. Потім він вигукне: “О, люди Пекла!” — і вони підведуть голови та почнуть дивитися. Тоді він скаже: “Чи впізнаєте ви, що це?” Вони скажуть: “Так, це — смерть”, і кожен з них її вже бачив. І тоді смерть буде зарізана. Потім буде оголошено: “О, люди Раю! Вічне життя — і більше ніякої смерті! О, люди Пекла! Вічне перебування — і більше ніякої смерті!”» Потім він прочитав: {{Тож попередь їх про День Втрат, бо рішення про них уже прийнято, але вони не зважають на це...}, і вони – це люди, прив’язані до земного життя, безтурботні, {...та не вірують} [Мар'ям: 39]».

"Коли хтось із вас буде заходити до мечеті, то нехай обов’язково скаже: "О Аллаг, відчини мені браму Твоєї милості", а коли буде виходити, то нехай обов’язково скаже: "О Аллаг, я прошу у Тебе з Твоїх щедрот"».