Skip to content

У вашій Книзі є один аят, який ви читаєте. Якби він був зісланий нам, юдеям, ми зробили б той день святом

Передається зі слів Умара ібн аль-Хаттаба, нехай буде задоволений ним Аллаг,

що один юдей сказав йому: «О правителю правовірних! У вашій Книзі є один аят, який ви читаєте. Якби він був зісланий нам, юдеям, ми зробили б той день святом». ‘Умар запитав: «Який це аят?» Той відповів: {Сьогодні Я завершив і зробив досконалою для вас вашу Віру, і довів до кінця для вас Мою благодать, і Я задоволений тим, що Іслам є для вас Вірою} (сура Аль-Маїда: 3). Тоді ‘Умар сказав: «Ми чудово знаємо той день і те місце, у якому він був зісланий Пророку, мир йому і благословення Аллага. Це сталося, коли він, мир йому і благословення Аллага, стояв на Арафаті, у п'ятницю».

أَنَّ رَجُلًا مِنَ اليَهُودِ قَالَ لَهُ: يَا أَمِيرَ المُؤْمِنِينَ، آيَةٌ فِي كِتَابِكُمْ تَقْرَؤُونَهَا، لَوْ عَلَيْنَا مَعْشَرَ اليَهُودِ نَزَلَتْ لاَتَّخَذْنَا ذَلِكَ اليَوْمَ عِيدًا، قَالَ: أَيُّ آيَةٍ؟ قَالَ: {اليَوْمَ أَكْمَلْتُ لَكُمْ دِينَكُمْ وَأَتْمَمْتُ عَلَيْكُمْ نِعْمَتِي وَرَضِيتُ لَكُمُ الإِسْلاَمَ دِينًا} [المائدة: 3] قَالَ عُمَرُ: قَدْ عَرَفْنَا ذَلِكَ اليَوْمَ، وَالمَكَانَ الَّذِي نَزَلَتْ فِيهِ عَلَى النَّبِيِّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، وَهُوَ قَائِمٌ بِعَرَفَةَ يَوْمَ جُمُعَةٍ.

Хадіс наводиться у двох збірниках достовірних хадісів
Достовірний хадіс
Пояснення

Одного разу один чоловік із юдеїв прийшов до Правителя правовірних ‘Умара, нехай буде задоволений ним Аллаг, і сказав йому: «У вашій Книзі — у Корані — є один аят, який ви читаєте. Якби він був зісланий нам, — нам, юдеям, — у нашій Книзі, Торі, ми зробили б цей день святом, відзначаючи його на знак подяки за милість зіслання цього величного аята». Тоді ‘Умар, нехай буде задоволений ним Аллаг, сказав йому: «Який це аят?» Він сказав: {Сьогодні Я завершив і зробив досконалою для вас вашу Віру, і довів до кінця для вас Мою благодать, і Я задоволений тим, що Іслам є для вас Вірою}. Тоді ‘Умар, нехай буде задоволений ним Аллаг, сказав: «Ми чудово знаємо той день і те місце, у якому був зісланий цей благородний аят. Він був зісланий у день свята, а саме в день п’ятниці, Пророку, мир йому і благословення Аллага, коли він стояв на Арафаті, а це два великі дні для мусульман».

Корисні висновки з хадісу

Роз'яснення тієї уваги, яку увагу приділяв Умар, нехай буде задоволений ним Аллаг, місцю та часу зіслання цього аяту.

У цьому аяті міститься роз’яснення того, чим Всевишній Аллаг обдарував цю громаду, адже Він довів до досконалості її релігію та завершив для неї Свою милість, так що вона не потребує жодних доповнень у справах релігії. Тому все, що з'явилося після того, як Аллаг завершив цю релігію, то воно не має основи, і вважається нововведенням і оманою. Як це підтверджено у словах Пророка, мир йому та благословення Аллага, який сказав: «Хто внесе в цю нашу справу те, що не з неї, те буде відкинуто».

З цього хадису можна зробити висновок, що свята не встановлюються на основі власних суджень та вигадок, як це робили люди двох Писань до нас, натомість вони ґрунтуються на встановленому Аллагом законі та слідуванні йому. Оскільки цей аят містив у собі завершення релігії та сповнення милості, Аллаг зіслав його в день, який Він узаконив для цієї громади як свято з двох причин: перша — це день щотижневого свята, а саме п'ятниця, а друга — це день свята для паломників, і це день їхнього найбільшого зібрання та найвеличнішого стояння.

Імам ас-Са'ді, роз'яснюючи цей аят, сказав: «Слова Всевишнього: {Сьогодні Я завершив і зробив досконалою для вас вашу Віру} — означають завершення перемоги та завершеність усіх шаріатських приписів як явних, так і прихованих, як тих, що стосуються основ, так і тих, що стосуються відгалужень. Тому Коран і Сунна є повністю достатніми в усіх постановах релігії — в її основах та її відгалуженнях. І кожен, хто бере на себе сміливість стверджувати, що людям необхідно звертатися для пізнання своїх віропереконань та релігійних постанов до інших знань, окрім знання Корану й Сунни — до логіки й філософії та подібних наук, — є неосвіченим і неправдивим у своєму ствердженні. Така людина припускає, що релігія не може бути досконалою без того, що вона сама додала й сказала, і до чого закликала, — а це найвеличніша форма несправедливості та приписування незнання Аллагу й Його посланцю.

Джерела

«Сахих» аль-Бухарі (1/ 18) (45).

«Сахих» аль-Бухарі (1/ 18) (45).

Більше (4)

إرشاد الساري لشرح صحيح البخاري (1/ 132).

البحر المحيط الثجاج في شرح صحيح الإمام مسلم بن الحجاج (45/ 372).

إرشاد الساري لشرح صحيح البخاري (1/ 132).

البحر المحيط الثجاج في شرح صحيح الإمام مسلم بن الحجاج (45/ 372).