«Серед людей, які жили задовго до вас, був цар, і мав він при собі придворного чаклуна. Коли чаклун постарів, він сказав цареві: “Я вже старий, тож відправ до мене юнака, щоб я навчив його чаклунству”. І той відправив до нього одного юнака, щоб він його навчив. Направляючись до чаклуна, по дорозі юнак зустрів ченця. Він сів поруч із ним, послухав те, що він говорить, і це сподобалося йому. З того часу кожного разу, коли юнак прямував до чаклуна, він проходив повз цього ченця, затримуючись, щоб посидіти з ним. А коли він приходив до чаклуна, той бив його. Юнак поскаржився на це ченцеві, який сказав: “Якщо ти будеш боятися чаклуна, говори: ‘Мене затримали вдома’, а якщо будеш боятися своїх близьких, говори: ‘Мене затримав чаклун’”.
Так тривало доти, поки одного разу дорогу не перегородив величезний звір, затримавши людей. Тоді юнак сказав: “Сьогодні я дізнаюся, хто кращий (на істині) — чаклун чи чернець”. Після цього він схопив камінь і вигукнув: “О Аллаг, якщо справа ченця угодніша Тобі, ніж справа чаклуна, то вбий цього звіра, щоб люди могли вільно ходити”. Він кинув камінь у звіра й убив його, і люди змогли пройти. Потім юнак прийшов до ченця і розповів йому про все. Той сказав: “О синку, сьогодні ти вже перевершив мене, бо я бачу, чого ти досяг. Воістину, на тебе чекають випробування, але коли ти зазнаєш їх, не вказуй на мене”
Після цього юнак став зцілювати сліпих і прокажених, і також виліковувати людей і від інших недуг. Про нього почув один із наближених царя, який був сліпим. Він з'явився до нього з численними дарами і сказав: “Усе це буде твоїм, якщо ти зцілиш мене”. Юнак сказав: “Воістину, я нікого не зцілюю, зцілює тільки Аллаг. Якщо ти увіруєш у Нього, я звернуся до Нього з благанням, і Він зцілить тебе”. Так він увірував в Аллага, і Аллаг зцілив його.
«Потім він з'явився до царя і, як зазвичай, сів перед ним. Цар запитав його: “Хто повернув тобі зір?” Він відповів: “Мій Господь”. Цар запитав: “Хіба в тебе є господь, крім мене?” Він сказав: “Мій Господь і твій Господь — Аллаг”. Тоді цар наказав схопити його і катувати, доки той не вказав на юнака. Юнака привели до царя. Цар сказав: “О синку, до мене дійшло, що ти досяг у своєму чаклунстві таких висот, що можеш зцілювати сліпих і прокажених, і робити багато іншого”. Юнак сказав: “Воістину, я нікого не зцілюю, зцілює тільки Аллаг”. Тоді цар наказав знову схопити його і катувати доти, доки той не вказав на ченця.
Потім до царя привели ченця, якому було запропоновано: “Зречися своєї релігії”, але він відмовився. Тоді цар наказав принести пилку, її приставили до середини голови ченця і розпиляли так, що одна половина впала на землю. Після цього до царя привели його наближеного, якому також було запропоновано: “Зречися своєї релігії”, але й він відмовився. Тоді йому також приставили пилку до середини голови і пиляли доти, доки одна половина не впала на землю. Після цього до царя привели юнака, і йому теж було запропоновано: “Зречися своєї релігії”, але він відмовився.
Тоді цар віддав його своїм слугам і сказав: “Відведіть його до такої-то гори і підніміться з ним наверх, а коли досягнете вершини, то відпустіть його, якщо він зречеться своєї релігії. Якщо ні, скиньте його вниз”. Вони відвели його туди і піднялися на гору, де він вигукнув: “О Аллаг, позбав мене від них, як побажаєш”. Тоді гора почала рухатися, вони покотилися вниз, а юнак знову з'явився до царя. Цар запитав: “Що сталося з тими, хто був із тобою?” Юнак сказав: “Аллаг позбавив мене від них”
Тоді цар віддав його іншим своїм слугам і сказав: “Заберіть його, посадіть у човен і відпливіть на середину моря. Якщо він зречеться своєї релігії, відпустіть його. Якщо ні — киньте у воду”. Вони доставили його туди, як було наказано. Юнак сказав: “О Аллаг, позбав мене від них, як побажаєш”. Човен перекинувся, і слуги царя потонули, а юнак знову прийшов до царя. Цар запитав його: “Що сталося з тими, хто був із тобою?” Юнак відповів: “Аллаг позбавив мене від них”
Потім він сказав царю: “Воістину, ти не зможеш убити мене, поки не зробиш того, що я тобі накажу”. Цар запитав: “Що ж це?” Юнак відповів: “Збери людей на одному підвищенні і прив'яжи мене до стовбура пальми. Візьми стрілу з мого сагайдака, поклади її на середину лука і скажи: ‘З іменем Аллага, Господа цього юнака’, а потім вистріли в мене. Тільки якщо ти зробиш це, ти зможеш мене вбити”.
Цар зібрав людей на одній площі, прив'язав юнака до стовбура пальми, дістав стрілу з його сагайдака, поклав її на середину лука, сказав: “З іменем Аллага, Господа цього юнака” і пустив стрілу. Вона влучила юнакові в скроню. Він ухопився рукою за скроню й помер.
Тоді люди вигукнули: “Ми увірували в Господа цього юнака! Ми увірували в Господа цього юнака! Ми увірували в Господа цього юнака!” Після цього до царя прийшли його наближені й сказали: “Що скажеш ти про те, чого остерігався? Клянемося Аллагом, те, чого ти остерігався, спіткало тебе — люди увірували!”
Тоді цар наказав викопати рови біля міської брами. Їх викопали і розпалили в них вогонь. Потім цар сказав: “Кидайте у вогонь кожного, хто не зречеться своєї релігії” або ж говорили: “Стрибай сам”. Слуги виконували його наказ. І ось до вогню підійшла жінка зі своїм немовлям на руках. Вона зупинилася перед вогнем, не бажаючи туди стрибати. Тоді її хлопчик сказав їй: “Матінко, терпи, адже ти на істині”
Достовірний хадіс Хадіс навів Муслім
